Ухвала

від 15.10.2014 по справі 11/424

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року м. Київ К/800/25274/14

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді: Олексієнка М.М.,

суддів: Бутенка В.І.,

Мойсюка М.І.,

здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними окремих постанов щодо визначення розміру грошової допомоги, за касаційною скаргою позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року,

в с т а н о в и в :

У травні 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:

визнати незаконними постанови Кабінету Міністрів України: від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; від 12.03.2008 року №183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - постанови КМУ №562, №183);

стягнути з відповідача 5903 грн. на відшкодування майнової шкоди, заподіяної в результаті прийняття оскаржуваних постанов, в тому числі 3448 грн. недоплаченої разової грошової допомоги, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону від 25 грудня 1998 року №367-XIV, далі - Закон №3551-XII), 2455 грн. щорічної допомоги на оздоровлення, визначеної статтею 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції Закону від 6 червня 1996 року №230/96-ВР, далі - Закон №796-XII).

Посилався на незаконність оскаржуваних рішень Кабінету Міністрів України, оскільки вони суперечать вимогам законів та звужують його права на соціальні виплати.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, в задоволенні позову відмовив.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить рішення судів скасувати і ухвалите нове про задоволення позову. Вказує на те, що Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім змінювати положення законів, якими визначені соціальні гарантії громадянам.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відноситься до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також інвалідом війни 2 групи, тому має право на пільги і компенсації, визначені законами України №796-XII , №3551-XII.

Соціальні виплати йому у 2005, 2008 році здійснювалися йому в порядку і розмірах, передбачених постановами КМУ № 562, №183.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Кабінет Міністрів України, приймаючи постанови, які є предметом оскарження, діяв у межах і спосіб, передбачений законом.

Такий висновок відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Право Кабінету Міністрів України встановлювати порядок та розміри соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, визначається і пов'язується з його функціями, передбаченими в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України.

Такий висновок ґрунтується положеннях, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012.

Законом України від 23 грудня 2004 року №2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), надано право Кабінету Міністрів України установлювати джерела формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2005 рік у частині доходів. Зокрема, таке правило щодо виплати пенсій (компенсацій, надбавок, підвищень, доплат до пенсій), призначених за різними пенсійними програмами, щомісячної державної адресної допомоги до пенсії (дотації), сплату страхових пенсійних внесків за визначені законодавством категорії осіб, виплату державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд (за рахунок джерел, визначених пунктом 10 статті 12 цього Закону) визначено у пункті 16 статті 45 вказаного Закону.

У 2008 році право визначати порядок та розміри щорічної допомоги на оздоровлення надано Кабінету Міністрів України відповідно до пункту 28 Розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Частину п'яту статті 13 Закону №3551-XII викладено в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України"

На виконання покладених повноважень, Кабінет Міністрів України постановою № 562 установив громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення:

інвалідам I і II групи - 120 гривень;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень;

інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень;

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - 75 гривень.

20 вересня 2005 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок).

Відповідно до підпункту 4 пункту 4 вказаного Порядку виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі - уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи та інших структур, громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, а саме одноразова компенсація - учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, що втратили годувальника із числа осіб, які належать до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і батькам померлого громадянина, відповідно до частини першої статті 48 Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. N 836 (ЗП України, 1996 р., N 15, ст. 411), а також щорічна допомога на оздоровлення відповідно до частини четвертої статті 48 Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Як убачається зі змісту Порядку, Кабінет Міністрів України постановою №562 визначив додаткові виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Постановою Кабінет Міністрів України № 183 установлено виплати разової грошової допомоги, передбачені зазначеними законами на 2008 рік. Зокрема:

інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:

інвалідам війни I групи - 500 гривень;

інвалідам війни II групи - 400 гривень;

інвалідам війни III групи - 350 гривень;

учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 310 гривень;

особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 500 гривень;

членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, які не одружилися вдруге, - 170 гривень;

учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 65 гривень.

Конституційний Суд України в Рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язуються з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

З огляду на зазначене, жодних підстав для задоволення касаційної скарги немає.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Бутенко

М.І. Мойсюк