Ухвала

від 06.03.2014 по справі 809/1186/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 р. Справа № 876/13601/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Каралюса В.М., Костіва М.В.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників позивача: Короля І.В., Клюс О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у адміністративній справі №809/1186/13-а за позовом Дочірнього підприємства «Інструмент-ІФ» Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса-3» до Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001522201 та №0001532201 від 29.12.2012 року.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що висновки, викладені в акті перевірки та прийняті податкові повідомлення-рішення №0001522201 та №0001532201 від 29.12.2012 року є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську №0001522201 та №0001532201 від 29.12.2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Інструмент-ІФ» товариства з обмеженою відповідальністю «Тиса-3» судові витрати (судовий збір) у розмірі 2294,00 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, ппийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема посилається на встановлені актом перевірки порушення, вважає, що позивачем не доведено фактичного здійснення госполраських операцій та просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволення позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представники позивача проти апеляційної скарги заперечили, вважають постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правильним встановленням обставин у справі. Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, тому з урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду вважає можливим розгляд справи у відсутності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. З 22.11.2012 року по 30.11.2012 року податковими-ревізорами ДПІ в м. Івано-Франківськ на підставі направлень №00002037 від 21.11.2012 року та від 28.11.2012 №2162 (термін перевірки продовжувався) проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт № 11709/221/31292989 від 07 грудня 2012 року, яким встановлено порушення позивачем: п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями), пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст. 44 та п.п. 138.1.1, п.138.1., п.138.2., п.п.138.8.1., п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на прибуток всього в сумі 662705 грн.; у тому числі з 4 квартал 2009 року на суму 865 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 291 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 70023 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 30707 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 104563 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 140877 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 85635 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 152417 53901 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 71738 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 53901 грн., 2 квартал 2012 року в сумі 29658 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 14230 грн.; п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6, п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 п.п. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями), п. 198.1, п. 198.2 ст. 198; п.201.1., п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 566126 грн. в т.ч. за листопад 2009 року - 78 грн., за грудень 2009 року - 6904 грн., за лютий 2010 року - 233 грн., за квітень 2010 року - 24635 грн., за червень 2010 року - 31383 грн., за липень 2010 року - 16326 грн., за вересень 2010 року - 8239 грн., за жовтень 2010 року - 33024 грн., за листопад 2010 року - 25625 грн., за грудень 2010 року - 25001 грн., за січень 2011 року - 105 грн., за лютий 2011 року - 10548 грн., за березень 2011 року - 21561 грн., за квітень 2011 року - 10208 грн., за травень 2011 року - 33577 грн., за червень 2011 року - 47014 грн., за липень 2011 року - 46530 грн., за серпень 2011 року - 60268 грн., за вересень 2011 року - 9404 грн., за жовтень 2011 року - 15787 грн., за листопад 2011 року - 33830 грн., за грудень 2011 року - 12763 грн., за січень 2012 року - 5377 грн., за лютий 2012 року - 18811 грн., за березень 2012 року - 12146 грн., за квітень 2012 року - 27901 грн., за червень 2012 року - 344 грн., за липень 2012 року 10115 грн., за серпень 2012 року - 2438 грн., за вересень 2012 року - 1000 грн.

На підставі акту перевірки №11709/221/31292989 від 07 грудня 2012 року, начальником ДПІ м. Івано-Франківська 29.12.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення за №0001522201 та №0001532201, якими за порушення позивачем підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (із змінами та доповнення) в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 698428,00 грн., з яких за основним платежем 626 342,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 72 086,00 грн., а також збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на суму 640306,00 грн., з яких за основним платежем 535 807,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 104 499,00 грн.

Позивач не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями застосовано процедуру адміністративного скарження та подані скаргу до Державної податкової служби в Івано-Франківській області та Державної податкової служби України та податковими органами усіх рівнів скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що викладені в акті перевірки порушення не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірнми з огляду на наступне.

Висновки відповідача ґрунтуються на наступному.

Як вбачається із акту перевірки №11709/221/31292989 від 07 грудня 2012 року, відповідачем зроблено висновок, що укладені позивачем угоди під час господарських взаємовідносин з «Тіал Альянс», ПП «Сітал», ТОВ «Декос-Альянс» за травень 2011 року, а також за період з 01.12.2011 року по 30.05.2012 року є нікчемними, тому відповідачем зроблено висновок, що позивачем зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 698428,00 грн. по господарських взаємовідносинах позивача з такими контрагентами як «Тіал Альянс» код ЄДРПОУ 37317565, ПП «Сітал» код ЄДРПОУ 31695093, ТОВ «Декос-Альянс» код ЄДРПОУ 37505731.

Позиція податкових ревізорів обґрунтовується на підставі висновків викладених в актах перевірок отриманих від інших ДПІ, зокрема: ДПІ у Печерському районі м. Києва «Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Тіал Альянс» код ЄДРПОУ 37317565, акт №914/23-4/37317565 від 25.07.2011 року, акт від 12.08.2011 року № 1096/2304/37317565 за травень 2011 року, акт від 21.06.2012 року № 2012/22-9/21695093 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сітал» код ЄДРПОУ 31695093, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2011 року по 30.05.2012 року, акт від 29.02.2012 року № 1062/23-4/37240791 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сітал» код ЄДРПОУ 31695093, акт від 26.06.2012 року № 28/23-10/37505731 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Декос-Альянс» код ЄДРПОУ 37505731 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України за період 08.02.2011 року по 31.12.2011 року».

В акті перевірки №11709/221/31292989 від 07 грудня 2012 року, перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року не встановлено його завищення.

Як далі зазначено в акті перевірки, ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» в рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» показників за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року у загальній сумі 3 981 952 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив реалізація товарів (інструментів).

Крім цього, перевіркою відображеного показника за період з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року в сумі 3981952 грн. на підставі таких документів: оборотно-сальдових відомостей по рах. 361 «Розрахунки з вітчизняними замовниками», оборотів по рах. 36,70, перевірених суцільним порядком; первинних банківських, касових документів, договорів перевірених вибірковим порядком не встановлено їх заниження (завищення).

Також в акті зазначено, що ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» мало взаємовідносини в періоді з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року з суб`єктами господарювання ТОВ «Номинус» код 36790479, ПП «Оптима Консалтинг Плюс» код 35780936, ТОВ «Віктрейд лтд» код 369273332, ТОВ «Тіал Альянс» код ЄДРПОУ 37317565, ТОВ «Кассіда Прожектс» код 36519411, ТОВ «Агрофон» код 37264697, ТОВ «ТД Мега Груп» код 34353333, ТзОВ «МК Візар» код 37166865.

У вищевказаних актах йде посилання на те, що зокрема ТОВ «Агрофон» код 37264697 відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, ТОВ «Тіал Альянс» код ЄДРПОУ 37317565 відсутні трудові ресурси, виробниче та торгівельне обладнання, складські приміщення для здійснення основного виду діяльності.

ДПІ у м. Івано-Франківську отримано акт від 22.02.2012 року №108/23-3/34353333 від ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ Торговий дім «Мега Груп» код ЄДРПОУ 34353333.

В результаті вищевказаних перевірок відповідачем зроблено висновок про те, що не підтверджено наявність поставок товарів (інструментів), що свідчить про те, що правочини між позивачем та вказаними контрагентами підприємствами-постачальниками та покупцями, здійснені без мети настання реальних наслідків, є безтоварними та зроблено висновок, що зазначені правочини відповідно до норм ст.ст. 215, 203, 228 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Проте колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками полаткоіого органу, оскільки такі суперечать нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року №88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за №168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При укладенні договорів із ТОВ «Тіал-Альянс», ТОВ «Віп Трейд», ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Агрофон», ТОВ «Техно Лайт», ПП «Сітал», ТОВ «Прогрес консалт», ТзОВ «МК Візар»,ТОВ «Севконтакт», ТОВ «Номинус», ПП «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Віктрейд лтд», а також ТОВ «Кассіда Прожектс» позивачем було дотримано усі вимоги чинного законодавства щодо змісту і форми господарського договору, у тому числі передбачені всі істотні умови, необхідні як для набрання чинності (дійсності) таких договорів, так і для можливості у відповідності до чинного законодавства України поставляти товари, виконувати роботи, надавати послуги, тощо.

На виконання своїх зобов'язань сторони за кожним договором провели розрахунки між собою, що підтверджувалося наявними документами звітного та розрахункового характеру (податковими, видатковими та товаро-транспортними накладними, платіжними дорученнями), які були надані при перевірці ДПІ у м. Івано-Франківську.

Перевіряючими особами ДПІ у м. Івано-Франківську не спростовано той факт, що податкові накладні, які виписані сторонами за договорами, відповідають вимогам п.п. 7.2.1., п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР та «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за №233/2037.

Таким чином, сторонами належним чином було виконано свої обов'язки, які передбачені відповідними договорами, та встановлені чинним податковим законодавством, тобто, вчинені правочини виконані сторонами в повному обсязі та відповідають вимогам закону.

Надані позивачем докази в повній мірі підтверджують здійснення господарських операцій, а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях та на сумнівах, пов'язаних із наявною в базі даних відповідача інформацією.

Що стосується посилань апелянта на нікчемність угод, то суд зазначає наступне. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст.228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Відповідачем не представлено суду будь - яких доказів того, що заперечувані ним правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Крім цього, порушення норм законодавства щодо ведення бухгалтерського обліку посадовими особами ТОВ «Тіал-Альянс», ТОВ «Віп Трей», ТОВ «Авитек груп ЛТД» ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Агрофон», ТОВ «Техно Лайт», ПП «Сітал», ТОВ «Прогрес консалт», ТзОВ «МК Візар»,ТОВ «Севконтакт», ТОВ «Номинус», ПП «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Віктрейд лтд», а також ТОВ «Кассіда Прожектс» не може бути беззаперечним доказом відсутності фактичного виконання договорів, укладених між позивачем та даними суб'єктами господарювання.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що працівники ДПІ у м. Івано-Франківську не наділені правом застосовувати негативні заходи впливу на ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» з причин неподання чи подання з недостовірними даними одним із контрагентів підприємства бухгалтерської та іншої звітності.

Що стосується порушень позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями), пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст. 44 та п.п. 138.1.1, п.138.1., п.138.2., п.п.138.8.1., п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на прибуток всього в сумі 662705 грн.; у тому числі з 4 квартал 2009 року на суму 865 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 291 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 70023 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 30707 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 104563 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 140877 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 85635 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 152417 53901 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 71738 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 53901 грн., 2 квартал 2012 року в сумі 29658 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 14230 грн. , то позивачем було надано перевіряючим підтверджуючі первинні документи щодо операцій з ТОВ «Тіал-Альянс», ТОВ «Віп Трейд», ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Агрофон», ТОВ «Техно Лайт», ПП «Сітал», ТОВ «Прогрес консалт», ТзОВ «МК Візар»,ТОВ «Севконтакт», ТОВ «Номинус», ПП «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Віктрейд лтд» а також ТОВ «Кассіда Прожектс» та наявність господарської цілі, що в свою чергу призвело до протиправного висновку про нікчемність та недійсність операцій ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» з ТОВ «Тіал-Альянс», ТОВ «Віп Трейд», ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Агрофон», ТОВ «Техно Лайт», ПП «Сітал», ТОВ «Прогрес консалт», ТзОВ «МК Візар»,ТОВ «Севконтакт», ТОВ «Номинус», ПП «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Віктрейд лтд», а також ТОВ «Кассіда Прожектс» обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з вищевикладеного, висновок податкового органу про заниження ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» податку на прибуток та про необхідність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на суму 662705 грн. є безпідставним та таким, що порушує вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року.

Щодо заниження ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» податку на додану вартість на суму 566126 грн., за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів та податкових накладних, що суперечать законодавчим та нормативним актам, то виявлення безтоварності та економічної неможливості продажу товарів контрагентами позивача покупцям, в тому числі і позивачу не може слугувати підставою для висновку про те, що визначена позивачем сума податкового кредиту з ПДВ, вважається не підтвердженою.

На підтвердження дотримання вимог п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України позивачем надано копії: договорів купівлі-продажу №01/06 від 01.06.2011 року, №29/04 від 29.04.2011 року укладених між ТОВ «Тіал-Альянс» та ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3», договорів купівлі-продажу №22/04 від 22.04.2011 року, №01/06 від 01.06.2011 року, укладених між ТОВ «Авитек груп ЛТД» та ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3», договору купівлі-продажу №24/06 від 24.06.2011 року укладеного між ТОВ «Декос Альянс» та ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3», договору купівлі-продажу №22/07 від 22.07.2011 року укладеного між ТОВ «Віп Союз» та ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3», договору купівлі-продажу №07-1 від 01.07.2011 року укладеного між ТОВ «Прогрес консалт» та ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3», договору купівлі-продажу №29/09 від 29.09.2011 року укладеного між ТОВ «Севконтакт» та ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3», договору поставки №81 від 14.01.2011 року укладеного між ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» та ТзОВ «МК Візар», договору купівлі-продажу №27/02 від 27.02.2012 року укладеного між ПП «Сітал» та ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3», договору купівлі-продажу №28/10 від 28.10.2011 року укладеного між ТОВ «Техно Лайт» та ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3», договору купівлі-продажу №27/09-2010 від 27.09.2010 року укладеного між ТОВ «Агрофон» та ДП «Інструмент-ІФ», а також документами звітного та розрахункового характеру (податкові та видаткові накладні, платіжні доручення) та договору про перевезення вантажів територією України укладеного 10.01.2010 року між ДП «Інструмент-ІФ» ТОВ «Тиса - 3» та приватним підприємцем.

Оплата товару здійснена шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки контрагентів, що підтверджується виписками з банку про рух коштів на розрахунковому рахунку позивача.

Позивачем представлено суду всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарської операції, її відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів. Зазначеними доказами спростовуються порушення, встановлені у Акті №11284/22-3/32076573 від 27.11.2012 року.

Крім цього, позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів на підтвердження реалізації товарів та вказані письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів, отриманих у контрагентів та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаними контрагентами. Також факт здійснення реалізації продукції ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» іншим суб`єктам господарювання підтверджується накладними, що містяться в матеріалах справи.

Вказана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) Верховний Суд України зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Судом першої інстанції також вірно зазначено, що відповідачем в обгрунтування заперечення на адміністративний позов та правомірність винесення податкових повідомлень-рішень не надано постанов про притягнення до адміністративної відповідальності та вироків у кримінальних справах, щодо посадових осіб позивача та його контрагентів.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідачем винесені без достатніх правових підстав, тому підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано - Франківську - залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у адміністративній справі №809/1186/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.М. Каралюс

М.В. Костів

Повний текст ухвали складено 11.03.2014 р.