Постанова

від 31.03.2015 по справі 809/1186/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. Справа № 809/1186/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Григорука О.Б.

при секретарі Гринчишин Х.І.

за участю: представника позивача - Клюс О.Р., представника відповідача - Дутки -Гефко Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом:

Дочірнього підприємства "Інструмент-ІФ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиса-3"

до відповідача: Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001522201 та №0001532201 від 29.12.2012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки перевіряючих, викладені в акті позапланової перевірки від 07 грудня 2012 року є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи. Прийняті податкові повідомлення-рішення №0001522201 та №0001532201 від 29.12.2012 року, якими збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість вважає, що необґрунтованими та такими, що винесені податковою інспекцією з порушенням норм чинного законодавства, за відсутності правових підстав.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала з підстав викладених в адміністративному позові. Позов просила задоволити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001522201 та №0001532201 від 29.12.2012.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав наведених у письмовому запереченні (т. 16 а.с. 226-232, т. 18 а.с. 27-29). Також суду пояснила, що податкові повідомлення-рішення №0001522201 та №0001532201 від 29.12.2012 року прийняті ДПІ в м. Івано-Франківську на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просила відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

Дочірнє підприємство «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 16.02.2001 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ м. Івано-Франківськ з 19.02.2001 року.

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.12.2005 року №12886220, виданого ДПІ в м. Івано-Франківську (т.1, а. с. 30), позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість, що зафіксовано в акті перевірки № 11709/221/31292989 від 07 грудня 2012 року та не заперечується сторонами.

З 22.11.2012 по 30.11.2012 ДПІ в м. Івано-Франківську на підставі направлень №00002037 від 21.11.2012 та №2162 від 28.11.2012 проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 30 вересня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 11709/221/31292989 від 07 грудня 2012 року (т. 1, а.с. 33-108), яким встановлено порушення позивачем:

- п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п. 44.1 ст. 44 та пп. 138.1.1, п.138.1, п.138.2, пп.138.8.1, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на прибуток всього в сумі 662705 грн.; у тому числі з 4 квартал 2009 року на суму 865 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 291 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 70023 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 30707 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 104563 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 140877 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 85635 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 152417 53901 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 71738 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 53901 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 29658 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 14230 грн.

- пп. 7.2.1, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6, п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 пп. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.2 ст. 198; п.201.1., п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 566126 грн. в т.ч. за листопад 2009 року - 78 грн., за грудень 2009 року - 6904 грн., за лютий 2010 року - 233 грн., за квітень 2010 року - 24635 грн., за червень 2010 року - 31383 грн., за липень 2010 року - 16326 грн., за вересень 2010 року - 8239 грн., за жовтень 2010 року - 33024 грн., за листопад 2010 року - 25625 грн., за грудень 2010 року - 25001 грн., за січень 2011 року - 105 грн., за лютий 2011 року - 10548 грн., за березень 2011 року - 21561 грн., за квітень 2011 року - 10208 грн., за травень 2011 року - 33577 грн., за червень 2011 року - 47014 грн., за липень 2011 року - 46530 грн., за серпень 2011 року - 60268 грн., за вересень 2011 року - 9404 грн., за жовтень 2011 року - 15787 грн., за листопад 2011 року - 33830 грн., за грудень 2011 року - 12763 грн., за січень 2012 року - 5377 грн., за лютий 2012 року - 18811 грн., за березень 2012 року - 12146 грн., за квітень 2012 року - 27901 грн., за червень 2012 року - 344 грн., за липень 2012 року 10115 грн., за серпень 2012 року - 2438 грн., за вересень 2012 року - 1000 грн.

На підставі акту перевірки № 11709/221/31292989 від 07 грудня 2012 року, ДПІ у м. Івано-Франківську 29.12.2012 винесено податкові повідомлення-рішення за №0001522201 та №0001532201, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 698428,00 грн., з яких за основним платежем 626342,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 72086,00 грн., а також збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на суму 640306,00 грн., з яких за основним платежем 535807,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 104499,00 грн. (т. 1, а.с. 128-129).

Щодо висновків ДПІ у м. Івано-Франківську, які викладені в акті перевірки №11709/221/31292989 від 07 грудня 2012 року щодо нікчемності правочинів, укладених ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» з ТОВ «Тіал Альянс» код ЄДРПОУ 37317565, ПП «Сітал» код ЄДРПОУ 31695093, ТОВ «Декос-Альянс» код ЄДРПОУ 37505731, суд зазначає наступне.

Як вбачається із акту перевірки №11709/221/31292989 від 07 грудня 2012 року, відповідач дійшов висновку, що укладені позивачем угоди під час господарських взаємовідносин з ТОВ "Тіал Альянс", ПП "Сітал", ТОВ "Декос-Альянс" за травень 2011 року, а також за період з 01.12.2011 року по 30.05.2012 року є нікчемними.

Як наслідок відповідачем зроблено висновок, що позивачем занижено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 698428,00 грн. по господарських взаємовідносинах позивача з вказаними вище контрагентами.

Дійшовши наступних висновків, відповідач посилається на обставини, встановлені та зафіксовані в актах перевірок отриманих від ДПІ у Печерському районі м. Києва, зокрема, акт №914/23-4/37317565 від 25.07.2011 року «Про результати невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Тіал Альянс» код ЄДРПОУ 37317565; акт № 1096/2304/37317565 від 12.08.2011 року за травень 2011 року, акт № 2012/22-9/21695093 від 21.06.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сітал» код ЄДРПОУ 31695093 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.12.2011 року по 30.05.2012 року», акт № 1062/23-4/37240791 від 29.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Сітал» код ЄДРПОУ 31695093», акт №28/23-10/37505731 від 26.06.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Декос-Альянс» код ЄДРПОУ 37505731 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України за період 08.02.2011 року по 31.12.2011 року».

Також, податковим органом встановлено, що позивач мав взаємовідносини в періоді з 01.10.2009 року по 31.03.2011 року з суб`єктами господарювання ТОВ «Номинус», код 36790479, ПП «Оптима Консалтинг Плюс», код 35780936, ТОВ «Віктрейд ЛТД», код 369273332, ТОВ «Тіал Альянс», код ЄДРПОУ 37317565, ТОВ «Кассіда Прожектс», код 36519411, ТОВ «Агрофон», код 37264697, ТОВ «ТД Мега Груп», код 34353333, ТОВ «МК Візар», код 37166865.

При цьому, податковий орган посилається на те, що у ТОВ «Агрофон» та ТОВ «Тіал Альянс» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, складські приміщення для здійснення основного виду діяльності. Крім цього, ДПІ у м. Івано-Франківську отримано акт від 22.02.2012 року № 108/23-3/34353333 від ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ Торговий дім «Мега Груп» код ЄДРПОУ 34353333.

В результаті вищевказаних перевірок не підтверджено наявність поставок товарів (інструментів), що свідчить на думку податкового органу про те, що правочини між позивачем та вказаними контрагентами підприємствами-постачальниками та покупцями, здійснені без мети настання реальних наслідків, є безтоварними. Як наслідок зроблено висновок, що зазначені правочини відповідно до норм ст.ст. 215, 203, 228 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Суд не погоджується з такими доводами та висновками відповідача, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та його контрагентами у періоді, який перевірявся, було укладено ряд договорів купівлі-продажу товарів, зокрема, договір купівлі-продажу №01/06 від 01.06.2011 року, договір №29/04 від 29.04.2011 року укладених із ТОВ "Тіал-Альянс" (т. 1, а.с. 155-158), договір купівлі-продажу №22/04 від 22.04.2011 року, договір №01/06 від 01.06.2011 року, укладених з ТОВ "Авитек груп ЛТД" (т. 2, а.с. 106-109), договір купівлі-продажу №24/06 від 24.06.2011 року укладений з ТОВ "Декос Альянс" (т. 2, а.с. 133-134), договір купівлі-продажу №22/07 від 22.07.2011 року укладений з ТОВ "Віп Союз" (т. 2, а.с. 161-162), договір купівлі-продажу №07-1 від 01.07.2011 року укладеного з ТОВ "Прогрес консалт" (т. 2, а.с. 208-162), договір купівлі-продажу №29/09 від 29.09.2011 року укладений з ТОВ "Севконтакт" (т. 2, а.с. 224-225), договір поставки №81 від 14.01.2011 року укладеного з ТОВ "МК Візар" (т. 8, а.с. 230-232), договір купівлі-продажу №27/02 від 27.02.2012 року укладеного з ПП "Сітал" (т. 16, а.с. 3-6), договір купівлі-продажу №28/10 від 28.10.2011 року укладеного з ТОВ "Техно Лайт" (т. 16, а.с. 53-54), договір купівлі-продажу №27/09-2010 від 27.09.2010 року укладеного з ТОВ "Агрофон".

Судом досліджено, що на виконання умов договорів сторонами здійснено поставку товарів, згідно своїх зобов'язань сторони за кожним договором провели розрахунки між собою, що підтверджувалося наявними документами звітного та розрахункового характеру (податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями), які були надані при перевірці ДПІ у м. Івано-Франківську (т. 1, а. с. 147-150, 159-194, 209-220, 227-237, т. 2, а. с. 3-42, 87-98, 110-122, 135-152, 163-191, 210-217, 226-240, т. 8, а. с. 233-238, т. 16, а. с. 7-36, 55-84).

Виявленні на думку податкового органу ознаки нікчемності та безтоварності угод щодо поставки товарів, укладених між суб'єктами господарювання ТОВ «Тіал-Альянс», ТОВ «Віп Трейд», ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Агрофон», ТОВ «Техно Лайт», ПП «Сітал», ТОВ «Прогрес консалт», ТзОВ «МК Візар», ТОВ «Севконтакт», ТОВ «Номинус», ПП «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Кассіда Прожектс» в даному випадку не є тими доказами, які вказують на нікчемність правочинів, а реальність здійснення господарських операцій не спростовується актами перевірок.

В своїх запереченнях податковий орган посилається на порушення норм законодавства щодо ведення бухгалтерського та податкового обліку посадовими особами контрагентів позивача. Суд зазначає, що порушення норм законодавства щодо ведення бухгалтерського обліку посадовими особами вказаних вище юридичних осіб не може бути беззаперечним доказом відсутності фактичного виконання договорів, укладених між позивачем та даними суб'єктами господарювання і як наслідок нікчемність договорів.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (надалі по тексту - ГК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печатками.

У відповідності до вимог п.1 ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочин між юридичним особами.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України та ч.8 ст. 181 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.3 ст. 180 ГК України істотними умовами господарського договору є предмет, ціна та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становить умови, визначенні на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При укладенні договорів із контрагентами позивачем було дотримано усі вимоги чинного законодавства щодо змісту і форми господарського договору, у тому числі передбачені всі істотні умови, необхідні як для набрання чинності (дійсності) таких договорів, так і для можливості у відповідності до чинного законодавства України поставляти товари, виконувати роботи, надавати послуги, тощо.

Перевіряючими особами ДПІ у м. Івано-Франківську не спростовано той факт, що податкові накладні, які виписані сторонами за договорами, відповідають вимогам пп. 7.2.1., п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР та «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за №233/2037.

Таким чином, сторонами належним чином було виконано свої обов'язки, які передбачені відповідними договорами, та встановлені чинним податковим законодавством, тобто, вчинені правочини виконані сторонами в повному обсязі та відповідають вимогам закону.

Оскільки правочини вчинені з дотриманням усіх вимог, передбачених цивільним законодавством, зокрема ст. 203 ЦК України, з додержанням обов'язкових умов дійсності правочину, з волевиявленням сторін, зміст цих правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, усі документи мають відтиск печаток підприємств та підписи уповноважених представників сторін за договорами, тому у будь-якому випадку такі правочини створюють реальне настання правових наслідків, обумовлених договорами.

Суд приходить до висновку, що працівники ДПІ у м. Івано-Франківську не наділені повноваженнями застосовувати негативні наслідки до ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» з причин неподання чи подання з недостовірними даними бухгалтерської та іншої звітності контрагентами позивача.

У відповідності до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Таким чином законодавство України не передбачає механізмів впливу сторін відповідного правочину одна на одну з метою ведення кожним із контрагентів бухгалтерського обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Якщо конкретний контрагент не виконав свого зобов'язання по звітності чи сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього конкретного суб'єкта господарювання.

В даному випадку нікчемність правочинів прямо не встановлена законом, сторони правочинів не заперечують їх дійсність, тому такі правочини можуть бути визнані недійсними лише у судовому порядку (ст. 215 ЦК України).

Викладені в акті перевірки №11709/221/31292989 від 07 грудня 2012 року висновки не можуть бути підставами для позбавлення ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» права на зменшення скоригованого валового доходу з врахуванням валових витрат, та права на податковий кредит по зобов'язанням з податку на додану вартість, оскільки позивачем виконано всі передбачені податковим законодавством умови щодо їх формування і мало всі документальні підтвердження, що підтверджується попереднім актом перевірки як щодо визначених розмірів валових витрат по податку на прибуток чи податкового кредиту по ПДВ, так і наданими при проведенні перевірки документами.

Щодо порушень позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст. 44 та пп. 138.1.1, п.138.1., п.138.2., пп.138.8.1, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на прибуток всього в сумі 662705 грн.; у тому числі з 4 квартал 2009 року на суму 865 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 291 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 70023 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 30707 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 104563 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 140877 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 85635 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 152417 53901 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 71738 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 53901 грн., 2 квартал 2012 року в сумі 29658 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 14230 грн., суд зазначає наступне.

Під час перевірки позивачем було надано перевіряючим підтверджуючі первинні документи щодо операцій з контрагентами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Оскільки, позивачем доведено та документально підтверджено факт здійснення господарських операцій, реальність яких поставлена під сумнів податковим органом висновок податкового органу про заниження ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» податку на прибуток та про необхідність збільшення суми грошового зобов'язання на суму 662705 грн. є безпідставним та таким, що порушував вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також є помилковими висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість на суму 566126 грн. в т.ч. за листопад 2009 року - 78 грн., за грудень 2009 року - 6904 грн., за лютий 2010 року - 233 грн., за квітень 2010 року - 24635 грн., за червень 2010 року - 31383 грн., за липень 2010 року - 16326 грн., за вересень 2010 року - 8239 грн., за жовтень 2010 року - 33024 грн., за листопад 2010 року - 25625 грн., за грудень 2010 року - 25001 грн., за січень 2011 року - 105 грн., за лютий 2011 року - 10548 грн., за березень 2011 року - 21561 грн., за квітень 2011 року - 10208 грн., за травень 2011 року - 33577 грн., за червень 2011 року - 47014 грн., за липень 2011 року - 46530 грн., за серпень 2011 року - 60268 грн., за вересень 2011 року - 9404 грн., за жовтень 2011 року - 15787 грн., за листопад 2011 року - 33830 грн., за грудень 2011 року - 12763 грн., за січень 2012 року - 5377 грн., за лютий 2012 року - 18811 грн., за березень 2012 року - 12146 грн., за квітень 2012 року - 27901 грн., за червень 2012 року - 344 грн., за липень 2012 року 10115 грн., за серпень 2012 року - 2438 грн., за вересень 2012 року - 1000 грн. за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів та податкових накладних, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Дане порушення, на думку перевіряючих, виникло внаслідок віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, на підставі нікчемних правочинів та податкових накладних, виписаних ТОВ «Тіал-Альянс», ТОВ «Віп Трейд», ТОВ «Авитек груп ЛТД», ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Віп Союз», ТОВ «Агрофон», ТОВ «Техно Лайт», ПП «Сітал», ТОВ «Прогрес консалт», ТОВ «МК Візар», ТОВ «Севконтакт», ТОВ «Номинус», ПП «Оптима Консалтинг Плюс», ТОВ «Віктрейд ЛТД», ТОВ «Кассіда Прожектс» за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах та суперечать законодавчим та нормативним актам.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Для підтвердження правомірності видання та одержання податкових накладних, які слугували підставою формування податкового кредиту, судом було досліджено докази, які підтверджують фактичність проведення господарських операцій.

Позивачем представлено суду всі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на товарність господарської операції, її відповідність основній меті господарської діяльності контрагентів. Зазначеними вище доказами спростовуються порушення, встановлені у Акті №11284/22-3/32076573 від 27.11.2012 року.

Крім цього, судом з врахуванням вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 грудня 2014 року (т. 17 а. с. 266-270) було витребувано у відповідача інформацію щодо реєстрації контрагентів позивача платниками податку на додану вартість станом на момент здійснення операцій та видання податкових накладних.

Судом встановлено, що усі контрагенти позивача станом на момент здійснення таких господарських операцій були зареєстровані, як платники податку на додану вартість, що підтверджується наданою відповідачем інформацією (т. 18, а.с. 30-45) та ним не заперечується. Зокрема, ТОВ «Номінус» зареєстроване як платник ПДВ з 29.10.2009 року по 19.04.2011 року (період здійснення операцій - 01.04.2010); ПП «Оптима консалтинг плюс» - з 07.04.2008 по 23.07.2009, з 07.12.2009 по 16.09.2011 (період здійснення операцій - 01.10.2010) ; ТОВ «Кассіда проджектс» - з 30.06.2009 по 11.06.2011 (період здійснення операцій - 20.07.2010); ТОВ «Агрофон» - з 26.08.2010 по 12.03.2011 (період здійснення операцій - 01.10.2010); ТОВ «Віктрейд ЛТД» - з 29.04.2010 по 16.06.2011 (період здійснення операцій - 01.09.2010 по 01.12.2010); ТОВ «Авитек груп ЛТД» - з 29.04.2010 по 09.11.2011 (період здійснення операцій - 04.05.2011 по 01.06.2011); ТОВ «Декос Альянс» - з 24.02.2011 по 06.06.2012 (період здійснення операцій - 01.07.2011 по 01.08.2011); ТОВ «Прогрес Консалт» - з 01.06.2012 по 08.01.2013 (період здійснення операцій - 01.07.2012); ТОВ «Сєвконтакт» - з 16.04.2010 по 06.04.2012 (період здійснення операцій - 01.11.2011); ПП «Сітал» - з 03.07.1998 по 04.01.2000 та з 18.12.2003 по 07.08.2012 (період здійснення операцій - 01.03.2012-23.04.2012); ТОВ «МК - Візар» - з 17.08.2010 по 24.12.2014 (період здійснення операцій - 28.05.2012 по 28.10.2012); ТОВ «Техно лайт» - з 12.05.2010 по 18.04.2012 (період здійснення операцій - 01.11.2011 по 01.03.2012); ТОВ «Віп Союз» - з 17.02.2011 по 14.05.2012 (період здійснення операцій - 01.08.2011 по 04.10.2011); ТОВ «Віп Трейд»- з 27.12.2010 по 13.02.2012 (період здійснення операцій - 01.12.2011 по 01.06.2011).

ТОВ «Торговий дім «Мега-Груп» був зареєстрований платником ПДВ з 12.05.2006 року по 22.02.2012 року у відповідності до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №36128009, що підтверджується актом перевірки від 22.02.2012 року №108/23-3/34353333 (т. 17 а.с. 20-21). ТОВ «Тіал Альянс» був зареєстрований платником ПДВ з 09.11.2010 року у відповідності до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100309058, що підтверджується актом перевірки від 12.08.2011 року №1096/2304/37317565 (т. 17 а.с. 27-29).

Таким чином, судом встановлено, що станом на момент здійснення господарських операцій, а також видання податкових накладних, які стали підставою для формування податкового кредиту - позивач та його контрагенти були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Щодо тверджень відповідача про наступне анулювання свідоцтв платників ПДВ ряду контрагентів, то вказана обставина не впливає на правомірність формування складу податкового кредиту позивачем, а порушення, які допустили контрагенти позивача при здійсненні своє господарської діяльності та які стали підставою для анулювання свідоцтв платника ПДВ несуть негативні наслідки виключно для осіб, які допустили такі порушення.

Слід зазначити, що Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року (справа № 21-1578во08) зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні. У постанові від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підтвердження правомірності висновків щодо безтоварності господарських операцій позивача із ТОВ «Декос Альянс» та ТОВ «Прогрес Консалт» відповідачем надано ухвали Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2013 року та 03.10.2013 року, якими звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Однак, відповідачем не враховано, що вказані судові рішення не свідчать про те, що господарські операції із юридичними особами ТОВ «Декос Альянс» та ТОВ «Прогрес Консалт» не відбулися, оскільки вказані ухвали не містять жодних посилань на такі господарські операції із позивачем, стосуються виключно злочинних дій вказаних громадян та не спростовують реальності господарських операцій між юридичними особами - ТОВ «Декос Альянс», ТОВ «Прогрес Консалт» та позивачем.

Не спростовують факту здійснення господарської операції подані представником відповідача протоколи допиту свідків, які містяться в матеріалах справи (т. 18, а. с. 51-74), оскільки вказані протоколи допитів не є належними доказами, які можуть підтверджувати чи спростовувати обставини в адміністративній справі, оскільки складені під час досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.01.2013 року за №320130900000000030, яке завершене згідно постанови про закриття кримінального провадження від 31 березня 2013 року у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення (т. 18, а. с. 46-47).

Також суд зазначає, що відповідачем в обґрунтування заперечення на адміністративний позов та правомірність винесення податкових повідомлень-рішень не надано постанов про притягнення до адміністративної відповідальності та вироків у кримінальних справах, щодо посадових осіб позивача та його контрагентів.

Крім цього, позивачем долучено до матеріалів справи копії первинних документів на підтвердження реалізації товарів. Вказані письмові докази свідчать про використання позивачем в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності товарів, отриманих у контрагентів та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій. Також факт здійснення руху активів, зокрема подальшої реалізації продукції ДП «Інструмент-ІФ» ТзОВ «Тиса-3» іншим суб`єктам господарювання, що підтверджується накладними, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу, які зафіксовані в акті перевірки № 11709/221/31292989 від 07 грудня 2012 року та які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень - рішень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки податковим органом під час розгляду справи не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень №0001522201 та №0001532201 від 29.12.2012, з урахуванням вище наведеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську №0001522201 та №0001532201 від 29.12.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП "Інструмент-ІФ" ТОВ "Тиса-3", код 31262689 , сплачений судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири ) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 06.04.2015 року.