Рішення

від 05.03.2014 по справі 910/14052/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14052/13 05.03.14

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ», м.Київ, ЄДРПОУ 35266336

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго», м.Київ, ЄДРПОУ 33831166

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ЗАБАВА», м.Київ, ЄДРПОУ 32378340

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксен», м.Київ, ЄДРПОУ 31815430

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ БІ ГРУП», м.Київ, ЄДРПОУ 37634806

про стягнення 45 148 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Антонова Г.І. - по дов.

від відповідача: Опенько С.А - по дов.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 11.09.2013р. оголошувалась перерва до 02.10.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго», м.Київ про стягнення 45 148 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставну відмову Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» від здійснення страхового відшкодування за договором №315-41917-12 від 26.10.2012р. добровільного страхування відповідальності перед третіми особами.

У судовому засіданні 05.03.2014р. представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з урахуванням пояснень б/н від 27.08.2013р.

Відповідач у відзиві №61/2-230813/2 від 23.08.2013р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на порушення позивачем умов договору №315-41917-12 від 26.10.2012р. та наявність підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду від 24.07.2013р. до участі у розгляді справи в якості третіх осіб 1, 2, 3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ЗАБАВА», Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксен», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕМ БІ ГРУП».

Треті особи 1 та 2 у судових засіданнях 14.08.2013р., 11.09.2013р. та поясненнях без номеру та дати, що надійшли до господарського суду 11.09.2013р., зазначили, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ЗАБАВА» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксен» не є учасниками спірних відносин, то жодних ґрунтовних пояснень по суті спору надати не можуть, проте вимоги, викладені в позовній заяві, підтримують в повному обсязі.

Третя особа 3 у судових засіданнях 14.08.2013р. та 11.09.2013р. позовні вимоги підтримала та зазначила, що під час залиття приміщення магазину «Mothercare» було пошкоджено дитячі речі, роздрібна вартість яких складає 45 148 грн.

У судове засідання 05.03.2014р. треті особи 1, 2, 3 не з'явились, представників не направили, своїм правом на участь у розгляді справи не скористались.

Проте, за висновками суду були належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи. При цьому, суд виходить з наступного.

За приписами п.3.9.1 1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадках коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв'язку з обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони.

За таких обставин, про повідомлення учасників процесу щодо часу та місця розгляду справи свідчать наявні в матеріалах справи телефонограми від 26.02.2014р.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ухвали господарського суду від 19.02.2014р. явку представників третіх осіб у судове засідання 05.03.2014р. визнано не обов'язковою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені учасниками судового процесу документи, господарський суд встановив:

Відповідно до договору оренди №10Р-А від 30.12.2009р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аксен» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ЗАБАВА» (орендар), орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в оренду приміщення, яке є частиною торговельного комплексу. З акту б/н від 10.06.2010р. приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду до договору №10Р-А від 30.12.2009р. вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв частину нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул.А.Малишка, ЗВ (літ.А), у задовільному стані, що не потребує ремонту. Вказаний акт підписано представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксен» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ЗАБАВА» та скріплено печатками суб'єктів господарювання.

За змістом п.2.3 вказаного правочину нерухоме майно передається у користування орендаря для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, а також з метою розміщення закладів громадського харчування.

У пункті 5.16 договору №10Р-А від 30.12.2009р. передбачено, що орендатор має право без попередньої згоди орендодавця на передачу приміщення в суборенду.

Реалізуючи права, передбачені п.5.16 договору оренди №10Р-А від 30.12.2009р., Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ЗАБАВА» передало у строкове платне користування Товариства з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ» (суборендар) нежилі приміщення, що знаходяться за адресою: м.Київ, вул.Малишко, буд.3-В, літ.А та буд.З-Б, літ.А, що підтверджується договором б/н від 09.09.2010р. суборенди нежилих приміщень.

Вказані приміщення надавались позивачу для розміщення закладу громадського харчування (п.1.3 договору б/н від 09.09.2010р.).

З п.6.1 наведеного правочину вбачається, що суборендар зобов'язаний протягом 5 днів з моменту підписання цього договору укласти договір страхування приміщення на випадки пошкодження, які нанесені водою, вогнем, природними або стихійними явищами.

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін (ч.2 ст.16 Закону України).

Як свідчать матеріали справи, 26.10.2012р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ» (страхувальник) було укладено договір №315-41917-12 добровільного страхування відповідальності перед третіми особами, відповідно до п.4.1 якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, нанесеної здоров'ю та/або майну третіх осіб під час ведення передбаченої статутом чи іншим документом або ліцензією господарської діяльності. Пунктом 4.2 укладеного між сторонами правочину визначено вид господарської діяльності, а саме, діяльність ресторанів, кафе, барів, послуги з постачання готової їжі, роздрібна торгівля тютюновими, алкогольними та іншими виробами.

Згідно з п.7.1.2 договору №315-41917-12 від 26.10.2012р. ліміт відповідальності страховика по заподіянню шкоди майну третіх осіб складає 60 000 грн.

У пунктах 11.1, 11.2, 11.3 спірного правочину визначено, що строк дії договору становить 1 рік, дата початку дії 09.11.2012р., а закінчення - 08.11.2013р.

Територією дії договору є територія, де ведеться господарська діяльність, а саме приміщення ресторану «СУШИЯ» загальною площею - 346 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Малишка, буд.3, літ.В (п.11.3 договору №315-41917-12 від 26.10.2012р.).

Сторони у пункті 7.1 договору погодили, що загальна страхова сума становить 100 000 грн.

Суд приймає до уваги договір №315-41917-12 від 26.10.2012р., як належну підставу у розумінні ст.11 Цивільного кодексу України, для виникнення між позивачем та відповідачем взаємних прав та обов'язків.

Виходячи зі змісту позовної заяви, 17.12.2012р. відбувся страховий випадок, а саме: при проведенні працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ» чистки трубопроводу прорвало трубу каналізації, внаслідок чого було пошкоджено речі, що знаходились у магазині «Mothercare», який розташований за адресою: м.Київ, вул.Малишка,3 літ.В.

Як вказує позивач, за наслідками розгляду відповідачем заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування відповідно до укладеного між сторонами договору №315-41917-12 від 26.10.2012р. рішенням №61/2-2101/3/1 від 21.01.2013р. Товариства з додатковою відповідальністю «Індіго» було відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ» у здійсненні страхової виплати.

За поясненнями відповідача, підставами для вчинення таких дій стало наступне: навмисні дії страхувальника, спрямовані на настання страхового випадку, здійснення самостійної оплати претензій потерпілої особи, невиконання або неналежне виконання страхувальником умов договору страхування та ненадання страхувальником документів, передбачених договором страхування та необхідних для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування.

При цьому, листом №61/2-110213/2 від 11.02.2013р. позивача було повідомлено про те, що рішення про відмову здійснення страхового відшкодування буде переглянуто.

Враховуючи, що до теперішнього часу відповідачем не було вчинено дій стосовно виплати страхового відшкодування за договором №315-41917-12 від 26.10.2012р., позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ» про стягнення страхового відшкодування в сумі 45 148 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

За змістом ст.1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» та ст.990 Цивільного кодексу України здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, враховуючи викладені вище норми матеріального та процесуального права, при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено належними та допустимими доказами факт настання страхового випадку і розмір страхової виплати.

Крім того, з метою повного та всебічного розгляду справи та винесення обґрунтованого рішення по спорах, що виникають з відносин страхування, судом повинен бути встановлений факт відсутності підстав, передбачених положеннями чинного законодавства та умовами договору, щодо відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.

За приписами ч.2 ст.8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За змістом п.5.1 договору №315-41917-12 від 26.10.2012р. страховим випадком є подія, що сталась під час та на території дії даного договору, в момент ведення страхувальником господарської діяльності та внаслідок якої настала цивільна відповідальність за шкоду, заподіяну майну, життю та/або здоров'ю третіх осіб та виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування третій особі. Страховим випадком, зокрема, є завдання шкоди майну третіх осіб.

Згідно з актом б/н від 17.12.2012р. аварійної ситуації 17.12.2012р. о 15 год. 35 хвил. у магазині «Mothercare», що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Малишка,3 літ.В, прорвало трубу каналізації над касою №1. Вказаний акт підписано керуючим магазину, адміністратором зміни, головним інженером торгівельного центру, менеджером з маркетингу, представником адміністрації ресторану «СУШИЯ» та керуючим магазину «Mothercare».

Факт настання страхового випадку встановлено у висновку №26/12/12 за результатами дослідження спеціалістом причин та обставин залиття приміщень магазину «Mothercare» в торговому комплексі «Будинок іграшок», що знаходиться за адресою м.Київ, вул.Малишка, буд.3В, який складено на замовлення №1612-26121212 від 26.12.2012р. страховика аварійним комісаром Юрченко О.О. Зі змісту вказаного документу вбачається, що залиття магазину, яке сталось 17.12.2012р., відбулось внаслідок порушення представниками ресторану «СУШИЯ» будівельних норм та правил, накопичення критичної кількості жирових відкладень на стінках каналізаційних труб та порушення особами, які здійснювали очищення системи внутрішньої каналізації, технології виконання даного виду робіт, обрання методу прочистки, невідповідного характеру забруднення.

Відповідач та треті особи у судових засіданнях факт настання страхового випадку підтвердили.

За таких обставин, судом встановлено, що залиття 17.12.2012р. Товариством з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ» магазину «Mothercare», який знаходиться за адресою м.Київ, вул.Малишка, буд.3В, є страховим випадком у розумінні ч.2 ст.8 Закону України про страхування та п.5.1 договору №315-41917-12 від 26.10.2012р.

У п.13.1 договору №315-41917-12 від 26.10.2012р. зазначено, що розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб визначається страховиком відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, або за згодою сторін та потерпілої третьої особи мировою угодою про врегулювання претензії потерпілої особи, якщо страховик згоден на компенсацію шкоди без проведення судового процесу та прийняття судом рішення відповідно до документів, що підтверджують розмір шкоди.

Під претензією в укладеному між сторонами правочині розуміється письмове звернення потерпілої особи (його правонаступника) безпосередньо до страхувальника (страховика) з вимогою про добровільне відшкодування шкоди завданої життю, здоров'ю особи або її майну внаслідок будь-якої дії, або бездіяльності страховика.

Пунктом 13.5 спірного правочину передбачено, що розмір шкоди, заподіяної потерпілій третій особі, визначається в межах лімітів відповідальності, визначених п.7 договору, при врегулюванні претензії в досудовому порядку - за згодою сторін на підставі калькуляції страховика або оцінки незалежного експерта, але не більше дійсної вартості пошкодженого майна; при врегулюванні позову в судовому порядку - на підставі рішення суду. Всі спори між сторонами вирішуються в судовому порядку.

За змістом п.5.1 укладеного між сторонами правочину розмір заподіяної шкоди може бути визначено на підставі письмової претензії потерпілої особи (при письмовому погодженні її страховиком).

Як встановлено судом, сторонами в добровільному порядку згоди стосовно розміру страхового відшкодування досягнуто не було. Зокрема, в матеріалах справи відсутня калькуляція страховика або оцінка незалежного експерта стосовно визначення вартості пошкодженого майна у магазині «Mothercare», який знаходиться за адресою м.Київ, вул.Малишка, буд.3В. Наразі, позивачем до матеріалів справи також не представлено мирової угоди, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМ БІ ГРУП» і погодженої Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго», як це передбачено п.13.1 договору №315-41917-12 від 26.10.2012р.

При цьому, суд приймає до уваги твердження відповідача стосовно порушення страхувальником передбаченого договором обов'язку відносно надання повного пакету документів, необхідних для розрахунку суми страхової виплати з огляду на таке.

Відповідно до умов п.13.2 договору №315-41917-12 від 26.10.2012р. для розрахунку суми страхового відшкодування страхувальник повинен надати страховику наступні документи: договір страхування, письмову заяву страхувальника про виплату страхового відшкодування, письмові пояснення страхувальника або його посадової особи щодо причин та обставин настання страхового випадку, документ, виданий компетентними органами, що засвідчує факт, причини і обставини настання страхового випадку (довідка ЖЕКу, постанова про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи, довідка, видана органами Міністерства надзвичайних справ України чи Міністерства внутрішніх справ України), копію майнової претензії (позову), заявленої потерпілими третіми особами у відповідності та на підставі норм чинного законодавства про відшкодування завданої страхувальником шкоди, копію рішення суду, яке набрало законної сили про стягнення із страхувальника заподіяної шкоди та копії документів, на підставі яких було винесено таке рішення, мирову угоду про врегулювання претензії, підписану сторонами, у випадку досудового врегулювання претензії із платіжним дорученням або іншим документом, що підтверджує відшкодування страхувальником шкоди в добровільному порядку, копії розрахункових документів, що засвідчують сплату страхувальником будь-яких виплат за пред'явленими майновими претензіями або позовами за шкоду, нанесену потерпілим третім особам, у випадку письмової згоди страховика на самостійне проведення страхувальником врегулювання даних претензій або позовів, копію свідоцтва про смерть потерпілої третьої особи (у випадку смерті), засвідчену у встановленому порядку, а також медичну довідку із зазначенням причини смерті, копію листка непрацездатності потерпілої третьої особи (у разі тимчасової втрати працездатності) чи довідку медичного закладу про тимчасовий розлад здоров'я у непрацюючого чи дитини, засвідчену у встановленому порядку.

За змістом п.13.3 укладеного між сторонами правочину із врахуванням обставин конкретного страхового випадку, страховик має право вимагати оригінали або належними чином засвідчені копії інших документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку, розмір збитків та виконання страхувальником умов даного договору, зокрема: акт огляду пошкодженого майна третьої особи, підписаний представником страховика, висновок експертної організації із зазначенням у грошовому вираженні розміру завданої майну потерпілої третьої особи шкоди, виписку з медичної карти потерпілої третьої особи, як стаціонарного/амбулаторного хворого з визначенням характеру отриманих нею травм і каліцтв, діагнозу, періоду лікування, оплачені потерпілою третьою особою рахунки за лікування, свідоцтво про право на спадщину у випадку смерті потерпілої третьої особи, документи, що посвідчують особу потерпілого, а також право володіння та користування пошкодженим або знищеним майном, наявність правових підстав на одержання страхового відшкодування, інші документи, необхідні для підтвердження факту настання страхового випадку та розміру заподіяних збитків і законності пред'явлених вимог.

Виплата здійснюється страховиком на підставі страхового акту та заяви на виплату страхового відшкодування. Після отримання страховиком всіх необхідних документів, що підтверджують настання, причини і розмір збитку і після повної їх перевірки, страховик протягом 10 днів приймає рішення про виплату страхового відшкодування та складає страховий акт. Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається протягом 10 днів після отримання страховиком всіх документів, що підтверджують факт настання, причини і розмір збитку (п.п.13.4.1, 13.4.2 договору №315-41917-12 від 26.10.2012р.).

За твердженнями позивача, 17.12.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ» звернулось до відповідача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Зі змісту листа №61/2-110213/2 від 11.02.2013р. вбачається, що страховик погоджується з тим, що позивач з зазначеною заявою звернувся саме 17.12.2012р.

Листом №Ю04/01/13 від 09.01.2013р. позивач звернувся до відповідача з проханням розглянути претензію №446/27.12.2012р від 25.12.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ БІ ГРУП» про відшкодування вартості пошкодженого товару під час залиття магазину «Mothercare», яке сталось 17.12.2012р.

Факт направлення вказаного документу підтверджується наявними у матеріалах справи описом, поштовою квитанцією №7667 від 10.01.2013р. та не заперечується відповідачем.

За поясненням позивача, які були надані в судовому засіданні, саме лист №Ю04/01/13 від 09.01.2013р. є доказом виконання позивачем обов'язку, передбаченого п.13.2 договору №315-41917-12 від 26.10.2012р.

Відповідач у відзиві №61/2-230813/2 від 23.08.2013р. зазначив, що підставою для відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ» у здійсненні страхового відшкодування стало, зокрема, ненадання страхувальником або потерпілою особою страховику документів, передбачених договором страхування та необхідних для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування.

Згідно відзиву №61/2-23081/2 від 23.08.2013р. Товариством з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ» не надано страховику письмових пояснень страхувальника або його посадової особи щодо причин та обставин настання страхового випадку та документу, виданого компетентним органом, що засвідчує факт, причини і обставини настання страхового випадку (довідка ЖЕК, постанова про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи, довідка Міністерства надзвичайних справи чи Міністерства внутрішніх справ).

Позивач у поясненнях б/н від 27.08.2013р. зазначив, що всі передбачені договором документи відповідачу було надано, не надавались лише ті, які позивач повинен направляти на окрему вимогу страховика. На підтвердження вказаних тверджень страхувальник посилається на опис-вкладення до цінного листа, який було направлено відповідачу 10.01.2013р. При цьому, на думку страхувальника, документи, що визначені у відзиві, як такі, що не представлені Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго», позивач надавати не повинен був, оскільки представлення вказаних документів можливе лише на окрему вимогу страховика, що передбачена п.13.3 договору №315-41917-12 від 26.10.2012р.

Як встановлено судом, відповідно до змісту опису-вкладення до цінного листа №Ю04/01/13 від 09.01.2013р., позивачем на адресу відповідача було направлено лист №Ю04/01/13 від 09.01.2013р. та претензію з додатками. Розглянувши перелік додатків, які визначені в направленій відповідачу претензії, суд встановив, що до неї додано копію акту обстеження від 17.12.2012р., копію акту аварійної ситуації від 17.12.2012р. та копію акту огляду пошкодженого товару від 20.12.2012р., про направлення інших документів, що визначені у спірному правочині, як обов'язкові для представлення страховику, в описі та в додатках до претензії не йдеться.

Дослідивши вказані вище докази, суд дійшов висновку, що представленим позивачем описом- вкладення не підтверджується надання страхувальником страховику всіх документів, перелік яких передбачено п.13.2, п.13.5 договору страхування для прийняття рішення про визнання або невизнання події страховим випадком та розрахунку відшкодування.

Будь-яких інших доказів направлення всіх документів, що перелічені у п.13.2 договору №315-41917-12 від 26.10.2012р., Товариством з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ» до матеріалів справи не представлено.

Крім того, твердження позивача щодо відсутності обов'язку надавати перелічені відповідачем документи не приймаються судом, тому що їх обов'язкове направлення страховику передбачене п.п.13.2, 13.2.3, 13.2.4. укладеного між сторонами правочину.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не доведено факту виконання своїх обов'язків, що передбачені п.13.2 договору №315-41917-12 від 26.10.2012р.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на ненадання документів, як на підставу відмови у здійсненні страхового відшкодування, суд вважає необґрунтованими. При цьому суд виходить з наступного.

Згідно із ст.989 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Отже, закон пов'язує обов'язок страховика здійснити страхове відшкодування саме із настанням страхового випадку. Аналогічну позицію наведено у постанові від 05.08.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-4/5903-2012-10/519-2012.

Таким чином, ненадання вказаних відповідачем у відзиві документів не може бути достатньою у даному випадку підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, а оцінюється судом як порушення позивачем прийнятих на себе за договором №315-41917-12 від 26.10.2012р. зобов'язань.

В процесі судового розгляду позивача було зобов'язано належними та допустимими доказами довести розмір страхового відшкодування, заявленого до стягнення в розглядуваному позовові, а саме представити документи, на підставі яких була встановлена вартість пошкодженого майна.

На підтвердження розміру позовних вимог Товариством з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМ БІ ГРУП» до матеріалів справи було представлено: претензію №446 від 27.12.2012р. третьої особи 3, акт аварійної ситуації від 17.12.2012р., акт обстеження без номеру та дати, акт огляду пошкодженого майна від 20.12.2012р. та накладні на внутрішнє приміщення магазину «Mothercare».

За висновками суду, надані позивачем документи не є належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України та п.п.13.1, 13.5 договору №315 41917-12 від 26.10.2012р. доказами розміру страхового відшкодування та містять суперечливі дані стосовно вартості пошкодженого майна.

Зокрема, відповідно до змісту акту обстеження, який складено представниками ресторану «СУШИЯ», ТЦ «Будинок Іграшок» та магазину «Mothercare» безпосередньо в день настання страхового випадку 17.12.2012р., орієнтовна площа пошкодженого приміщення становила 9 кв.м, орієнтовний розмір збитку магазину «Mothercare» внаслідок забруднення стічними водами майна складав 25 000 грн. та остаточно повинен був бути уточнений 18.12.2012р. на підставі накладних, представлених Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМ БІ ГРУП».

В судовому засіданні 05.03.2014р. представником позивача були надані пояснення стосовно того, що станом на 17.12.2012р. накладні на товар Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕМ БІ ГРУП» представлені не були, а були надані пізніше, десь 18.12.2012р.

Однак, вже в акті від 17.12.2012р. аварійної ситуації (тобто, в день настання страхового випадку) зазначено, що було пошкоджено товар на суму 45 148 грн. за ціною реалізації.

Тобто, представлені позивачем документи, які були складені сторонами в один день, містять суперечливі відомості відносно вартості пошкоджених дитячих речей.

Наразі, суд зазначає, що за умовами п.15.2.5 спірного правочину позивач зобов'язався не визнавати частково або повністю майнові претензії або позови, пред'явлені потерпілими третіми особами та не відшкодовувати завдані збитки, а також не брати зобов'язання з врегулювання таких претензій або вимог без письмового підтвердження страховика.

Представлену позивачем претензію №446 від 27.12.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ БІ ГРУП», як належний доказ вартості пошкодженого майна, суд до уваги не приймає, враховуючи, що вказаний документ всупереч п.п.5.3.2, 13.1.2 договору №315-41917-12 від 26.10.2013р. письмово не погоджений страховиком. Крім того, визначена у претензії сторонами сума збитків в розмірі 45 148 грн., як роздрібна вартість залитих стічними водами речей, не підтверджена первинними документами. Представлені третьою особою 3 до матеріалів справи накладні на переміщення товару не можуть бути належним доказом визначення вартості пошкодженого майна, оскільки не містять підпису та печатки особи, яка передавала дитячі речі до приміщення магазину, а містять лише печатку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ БІ ГРУП» та підпис невідомої особи.

Крім того, позивачем не надано доказів остаточного знищення пошкоджених залиттям речей, що давало б підстави для розрахунку шкоди шляхом застосування роздрібної вартості пошкодженого майна.

Будь-яких інших доказів визначення розміру шкоди, що була завдана третій особі 3 під час залиття 17.12.2012р. магазину «Mothercare», які б узгоджувались з приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України та нормами договору №315-41917-12 від 26.10.2012р., позивачем до матеріалів справи не представлено.

За приписами ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно із положеннями ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить ч.2 п.2 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

Виходячи з того, що розмір шкоди, яку завдано внаслідок настання страхового випадку, входить до предмету доказування у даній справі та повинен бути досліджений господарським судом з метою винесення обґрунтованого та повного рішення, приймаючи до уваги наявність у матеріалах справи суперечливих даних з цього питання, ухвалою господарського суду від 02.10.2013р. по справі №910/14052/13 було призначено судову експертизу, на вирішення якої поставлено, в тому числі, питання: який розмір матеріальної шкоди було завдано Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕМ БІ ГРУП» залиттям приміщення магазину «Mаthercare» за адресою м.Києв, вул.Малишко, буд.3В, що сталось 17.12.2012р.? Чи мала місце повна втрата вартості пошкоджених залиттям речей?

Ухвалами господарського суду від 05.11.2013р. та від 21.11.2013р. були задоволені клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ» надати експерту Майстренко О.О. на огляд об'єкти дослідження, які зазначені в акті пошкодження майна від 20.12.2013р., та зобов'язано позивача оплатити вартість експертного дослідження згідно рахунку №7046 від 13.11.2013р.

Проте, позивачем вимог суду, викладених в ухвалах від 02.10.2013р. та від 05.11.2013р. щодо надання матеріалів, які зазначені в акті про пошкодження майна, для експертного дослідження виконано не було, оплату експертного дослідження на підставі виставленого рахунку не здійснено.

Повідомленнями №10623/13-53 від 09.01.2014р. та №10497/13-43 від 11.01.2014р. Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз суд було сповіщено про неможливість надання експертного висновку та повернення матеріалів справи у зв'язку із непроведенням попередньої оплати судової експертизи та ненаданням на огляд об'єктів дослідження, які зазначені в акті про пошкодження майна від 20.12.2012р.

Ухвалою від 29.01.2014р. судом було викликано учасників судового процесу для вирішення питання щодо подальшого проведення судової експертизи та зобов'язано позивача надати пояснення з приводу невиконання вимог, викладених в ухвалах від 05.11.2013р. та 21.11.2013р. щодо проведення попередньої оплати судової експертизи та надання експерту для огляду витребуваних об'єктів дослідження.

У поясненнях б/н від 10.02.2014р. позивачем було зазначено, що на дослідження експерту не було представлено дитячі речі, оскільки, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ», відсутні гарантії щодо збереження товару та існує можливість його пошкодження або повного знищення. Стосовно оплати витрат на проведення судової експертизи позивачем було наголошено про скрутне фінансове становище та наявність зобов'язань перед контрагентами, що робить неможливим понесення товариством додаткових витрат.

За таких обставин, судом встановлено, що призначена судова експертиза не була проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз з огляду на бездіяльність позивача, незважаючи на неодноразові вимоги суду виконати дії відносно надання на дослідження експерту певних речей та оплатити вартість судової експертизи.

Пунктом 23 Постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» у разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.

Проте, жоден з учасників судового процесу по розглядуваній справі будь-яких пропозицій щодо інших шляхів здійснення оплати експертного дослідження не надав.

За таких обставин, враховуючи позицію Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги, що позивач свого обов'язку з оплати експертного дослідження не виконав, з огляду на те, що інші учасники судового процесу не виявили бажання оплатити витрати на проведення судової експертизи, справа розглядається судом за наявними в ній документами.

Як вказувалось вище, за висновками суду, позивачем у відповідності до вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено розміру страхового відшкодування на суму 45 148 грн., що виключає можливість задоволення позовних вимог.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За приписами ст.26 Закону України «Про страхування» підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат , якщо це не суперечить закону.

Договором №315-41917-12 від 26.10.2012р. сторони передбачили і інші підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування, зокрема, у п.14.1.7 - здійснення самостійної оплати страхувальником претензій потерпілих третіх осіб та/або виконання рішення суду, що набрало законної сили без письмової згоди страховика.

Пунктом 13.9 договору сторони погодили, що страхове відшкодування виплачується потерпілій особі. Страхувальник може отримати страхове відшкодування після пред'явлення ним документів, що свідчать про оплату претензій потерпілих осіб у випадку письмової згоди страховика на проведення таких оплат.

Факт здійснення страхувальником самостійного відшкодування за заподіяну потерпілому шкоду не є для страховика підтвердженням настання страхового випадку. У разі здійснення страхувальником самостійного відшкодування за заподіяну третім особам шкоду, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити розмір відшкодування.

За приписами п.15.2.5 договору №315-41917-12 від 26.10.2012р. страхувальник зобов'язаний не визнавати частково або повністю майнові претензії , пред'явлені третіми особами, та не відшкодовувати завдані збитки, а також не брати зобов'язання з врегулювання претензій або вимог без письмового підтвердження страховика.

За висновками суду, визначення сторонами у договорі №315-41917-12 від 26.10.2012р. додаткових підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування узгоджується з положеннями ст.26 Закону України «Про страхування» та ст.6 Цивільного кодексу України стосовно свободи договору.

Однак, всупереч умовам договору страхування без письмового погодження претензії страховиком, позивачем було здійснено задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ БІ ГРУП» в розмірі 45 148 грн., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №320501 від 15.02.2013р. При цьому, жодних доказів погодження вказаної претензії зі страховиком позивачем до матеріалів справи не представлено.

Крім того, слід зазначити, що у даному випадку позивач не був обмежений певними строками для задоволенні претензії третьої особи та вказане зобов'язання не було ніяким чином встановлене рішенням суду.

За висновками суду, необхідність відшкодувати шкоду, завдану потерпілій особі, не нівелює обов'язків страхувальника перед страховиком, встановлених умовами укладеного договору страхування. Аналогічну позицію наведено у постанові від 05.10.2010р. Вищого господарського суду України по справі №33/573/10/371-09.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку щодо наявності обставин, визначених сторонами в договорі №315-41917-12 від 26.10.2012р. в якості підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Одночасно, посилання відповідача на навмисні дії страхувальника, спрямовані на настання страхового випадку, суд вважає безпідставними, враховуючи наступне.

В обґрунтування вказаних тверджень відповідач посилається на висновки, що містяться в аварійному сертифікаті №26/12/12 за результатами дослідження спеціалістом причин та обставин залиття приміщень магазину «Mothercare» в торговому комплексі «Будинок іграшок», що складений аварійним комісаром Юрченко О.О.

За змістом вказаного висновку, залиття магазину «Mothercare», що сталось 17.12.2012р. у м.Київ по вул.Малишко, 3В, відбулось внаслідок порушення працівниками позивача вимог будівельних норм та правил в частині недотримання вимог щодо попередньої очистки стічних вод від жиру, яке полягає у відсутності сепаратора жиру під однією з мийок, встановлених на кухні ресторану, наслідком чого стало накопичення критичної кількості жирових відкладень на стінках каналізаційних труб та порушення особами, які здійснювали очищення системи внутрішньої каналізації, технології виконання даного виду робіт.

Відповідно до письмових пояснень Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ЗАБАВА», що надійшли до господарського суду 11.09.2013р., позивач з метою облаштування та пристосування приміщення для власного користування (здійснення господарської діяльності у сфері громадського харчування) самостійно здійснював ремонт та обслуговування інженерних систем.

З наявних у матеріалах справи документів, а саме договору від 29.09.2010р. суборенди нежилих приміщень, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-ЗАБАВА» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ» (суборендар), суд встановив, що позивач зобов'язаний самостійно проводити за свій рахунок поточний ремонт приміщення (п.5.1.4 договору).

Суд зазначає, що навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку, є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, проте, кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України.

Наданий відповідачем аварійний сертифікат ніяким чином не може встановлювати факт наявності у діях робітників Товариства з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ» умислу. Аналогічну позицію наведено у постанові від 18.02.2014р. Вищого господарського суду України по справі №5016/2789/2012(17/105).

Відповідачем не надано належних доказів, зокрема, рішення суду, що встановлювало б навмисні дії або бездіяльність та вину працівників позивача.

Ухвалою господарського суду від 02.10.2013р. по розглядуваній справі було призначено судову експертизу, зокрема, з метою з'ясування причин настання страхового випадку, а саме залиття магазину «Mothercare», яке сталось 17.12.2012р. у м.Київ, вул.Малишко, 3В.

Як вже зазначалось, відповідно до повідомлення №10497/13-43 від 11.01.2014р. Київського науково-дослідницького інституту судових експертиз експертиза проведена не була.

Отже, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на навмисні дії страхувальника, що спричинили настання страхового випадку, як на підставу відмови у здійсненні страхового відшкодування, є необґрунтованими.

Враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено розміру страхового відшкодування, з огляду на порушення позивачем умов п.п.13.9, 15.2.5 щодо отримання письмового погодження претензії, що заявлена третьою потерпілою особою, та здійснення страхувальником самостійного задоволення претензії Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМ БІ ГРУП», враховуючи передбачені укладеним між сторонами правочином підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ» про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 45 148 грн. не підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СУШИЯ», м.Київ до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго», м.Київ про стягнення 45 148 грн.

У судовому засіданні 05.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 11.03.2014р.

Суддя М.О. Любченко