Постанова

від 12.03.2014 по справі 5023/5822/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2014 р. Справа № 5023/5822/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів : Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В.

при секретарі: Валяр М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Гуляєв А.В. представник, довіреність № б/н від 01.10.12;

від відповідача: Журавель К.С. представник, довіреність №б/н від 16.12.13;

представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління Механізації і Транспорту", смт. Пісочин Харківського району Харківської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2013р. у справі №5023/5822/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління

Механізації і Транспорту", смт. Пісочин Харківського району

Харківської області

До Приватного акціонерного товариства Страхова компанія

"Дніпроінмед" в особі представництва №1 в місті Харкові,

м. Харків

Третя особа : Публічне акціонерне товариство "Куряжський

домобудівельний комплекс", смт. Пісочин Харківського району

Харківської області

про стягнення 36 401 грн 23 коп

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління Механізації і Транспорту" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Дніпроінмед" в особі представництва №1 в місті Харкові 36401 грн 23 коп матеріальних збитків, які складаються з 27 694,19 грн - завдана шкода, 707,04 грн - витрати по оплаті авто-товарознавчого дослідження, 8000,00 грн - оплата правової допомоги.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.01.2013р. справа передана за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2013р. (суддя Манько Г.В.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що Позивач не надав Відповідачу документів, що підтверджують право отримання страхового відшкодування у зв`язку з пошкодженням автомобіля.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління Механізації і Транспорту" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції до спірних відносин не застосовані норми ст. ст. 979, 982 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України «Про страхування». Зазначив, що саме внаслідок винних дій ОСОБА_3 йому була завдана матеріальна шкода на суму 28 401,23 грн. Оскільки на час ДТП цивільно - правова відповідальність останнього була застрахована Відповідачем, ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну по полісу №АВ/1453222, становить 50 000,00 грн, тобто перевищує розмір завданої шкоди, вина ОСОБА_3 підтверджується висновком судової автотехнічної експертизи №2099-13 від 06.11.2013р., то наявні всі підстави для страхового відшкодування на його користь. Зазначив, що подавав Відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування та ряд інших документів, проте Відповідач відповіді щодо стадії та результатів розгляду заяви в порушення ч.2 ст. 36 Закону України «Про страхування» так і не надав, страхове відшкодування не виплатив.

Відповідач проти скарги заперечив, посилаючись на те, що відносини між ним та Позивачем регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон). 30.07.2012р. Позивачем було повідомлено про ДТП, що сталося 25.07.2012р., проте він так і не надав заяву про страхове відшкодування, а також документи, що підтверджують його право на отримання такого відшкодування. Власником пошкодженого автомобіля є ПАТ "Куряжський домобудівельний комплекс", та договором оренди №А-128/Т12 не передбачено надання права Позивачу на отримання страхового відшкодування; додатку №2 до цього договору Позивачем надано не було. Звернув увагу, що відповідно до ст. 29 Закону відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, здійснюється з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленого законодавством, без врахування ПДВ. Таким чином, за його підрахунком максимальна сума страхового відшкодування з урахуванням франшизи становитиме 22 078,50 грн. Вважає, що з його боку виконані всі вимоги, передбачені Законом, а Позивач не дотримався вимог ст. 35 Закону. Вважає витрати Позивача на проведення авто-товарознавчого дослідження не обов`язковими та такими, що задоволенню не підлягають.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відзив на апеляційну скаргу не надала, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, не зважаючи на те, що належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи (поштове повідомлення від 19.02.2014р.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

При розгляді справи апеляційним судом встановлено, що 29.04.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Куряжський домобудівельний комплекс" - орендодавець (надалі - Третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УМИТ" - орендар (надалі Позивач) був укладений договір оренди №А-128/Т№12 (далі Договір) строком дії з 29.04.2011р. по 30.12.2011р., та в будь-якому випадку до повного погашення орендної плати. Додатковою угодою №1 від 30.12.2011р. сторонами були внесені зміни до п. 10.1 Договору щодо строку його дії. З моменту підписання даної додаткової угоди сторони встановили, що Договір укладений на 2 роки з моменту його підписання сторонами, а в частині проведення взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Таким чином, Договір діяв з 29.04.2011р. до 30.04.2013р.

29.04.2011р. на виконання Договору Третя особа передала Позивачу в оренду майно, зокрема, кран автомобільний г/н НОМЕР_3, про що сторонами підписано акт приймання-передачі (а.с.12).

Відповідно до п. 4 Договору Позивач зобов'язався використовувати орендоване майно по його цільовому призначенню у відповідності з умовами Договору; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату; утримувати орендоване майно в повній справності і робочому стані до передачі Третій особі; здійснювати за свій рахунок ремонт орендованого майна. Обов'язок наймача повернути наймодавцю майно в такому ж стані, що було отримано в найм, з урахуванням нормального зносу, визначено також ст.785 ЦК України.

05.07.2012р. Позивач та Третя особа уклали додаткову угоду №2 до Договору, в якій визначили п. 4.4., зокрема, щодо права Позивача бути представником Третьої особи в органах страхування, укладати договори обов`язкового страхування цивільної відповідальності, укладати від імені Третьої особи договори про відшкодування збитків, отримувати за такими угодами грошові суми у розмірі згідно калькуляцій, актів, експертних висновків (отримання страхового відшкодування), тощо (а.с.104).

25.07.2012р. приблизно о 13 годині на автотрасі сполученням "Пісочин-Березівка" на території Харківського району Харківської області сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля Skoda Fabia, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу МАЗ-5337 реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4. Внаслідок дорожньо-транспортної природи транспортному засобу МАЗ-5337, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, були спричинені механічні пошкодження.

Згідно висновку експертного авто-товарознавчого дослідження №11186 від 27.11.2012р., проведеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса, встановлено, що матеріальні збитки, спричинені власнику автомобіля МАЗ 5337 (автокран), д.н. НОМЕР_3, пошкодженого в результаті ДТП, складають 27 694 грн 19 коп (а.с. 28-30).

05.08.2012р. слідчим відділу розслідування ДТП СУ ГУМВД України в Харківській області Мережко О.А. було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи по факту ДТП. Встановлено, що на шляху прямування ОСОБА_3 порушив вимоги п.п.2.3 б), 12.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем МАЗ 5337 (автокран), д.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_4 Слідчим також встановлено, що ДТП трапилось по вині водія ОСОБА_3, при ДТП постраждав тільки він (від отриманих травм ОСОБА_3 помер), отже в діях водіїв ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відсутній склад злочину, передбачений ст. 286 КК України, що стало підставою для відмови в порушенні кримінальної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на час ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Дніпроінмед" (надалі - Відповідач) - поліс №АВ/1453222 строком дії з 16.01.2012р. по 16.01.2013р. включно, ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну - 50 000,00 грн, франшиза - 1000,00 грн (а.с. 60).

Позивач звернувся до Відповідача з листом, яким повідомив про ДТП. В матеріалах справи відсутній вказаний лист, проте у відзиві на апеляційну скаргу Відповідач зазначив дату звернення Позивача із повідомленням - 30.07.2012р. Про надання повідомлення також свідчить складання відповідачем акту огляду транспортного засобу від 13.08.2012р.

03.10.2012р. Позивачем був направлений Відповідачу лист про надання відповіді щодо виплати страхового відшкодування у зв`язку з ДТП. Зазначено, що заява та матеріали справи були направлені Відповідачу та досі не розглянуті (а.с. 25, 26). Листом №2321 від 18.12.2012р. Відповідач повідомив Позивача про ненадання ним документів, підтверджуючих право позивача на отримання страхового відшкодування, просив надіслати копію акту авто-товарознавчого дослідження після його проведення. Будь-які інші листи між Позивачем і Відповідачем зі спірного питання в матеріалах справи відсутні. В цьому листі відповідач не вказує на відсутність заяви позивача про страхове відшкодування.

Відповідач так і не сплатив на користь Позивача страхове відшкодування, що і стало підставою позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач не мав підстав відшкодовувати збитки, оскільки з наданого Договору вбачається, що він діє до 30.12.2011р., тоді як ДТП сталося 25.07.2012р. Суд послався на те, що Позивач на адресу Відповідача не направив додаткові угоди до Договору, тому доводи Відповідача про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування є правомірними.

З даною позицією не погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 частини 1 статті 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною 36.4 статті 36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В матеріалах справи міститься Додаткова угода №2 до Договору, якою встановлено право Позивача на отримання страхового відшкодування.

Висновком судової автотехнічної експертизи №2099-13 від 06.11.2013р., проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз встановлено, що у даній дорожньо-транспортній обстановці, «так як водій автомобіля SKODA ОСОБА_3 виїхав на смугу зустрічного руху, то дії водія автомобіля шкода ОСОБА_3 не відповідають технічним вимогам пункту 11.3 Правил дорожнього руху України». Водій автомобіля SKODA ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів. Невідповідність дій водія автомобіля SKODA ОСОБА_3 вимогам пункту 11.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв'язку з технічним характером настання дорожньо-транспортної пригоди, а саме зіткненням з автомобілем МАЗ.

Таким чином, суд доходить висновку щодо наявності повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправність поведінки (порушення правил дорожнього руху ОСОБА_3 встановлено судовою експертизою, а також постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 05.08.2012р.), шкідливий наслідок (збитки у сумі 27 694,19 грн, встановлені висновком авто-товарознавчої експертизи), причинно-наслідковий зв`язок та вина також підтверджуються судовою авто-технічною експертизою.

Крім того, суд зауважує, що Верховним судом України у листі від 19.07.2011р. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком авто-товарознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Посилання відповідача на неврахування зносу та необхідність виключення ПДВ із розрахунку шкоди суд відхиляє, оскільки як вбачається із Висновку було враховано коефіцієнт зносу - 0,7, ПДВ на остаточку суму шкоди не нараховано.

З огляду на наведене, а також з урахуванням того, що пошкоджений автомобіль застрахований від пошкоджень не був (Позивачем був наданий лише поліс №АВ/4094767 щодо страхування цивільно-правової відповідальності), третя особа (власник пошкодженого автомобіля) не претендує на страхове відшкодування, колегія суддів вважає правомірними вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача завданих внаслідок ДТП збитків з урахуванням встановленого авто-товарознавчою експертизою їх розміру - 27 694,19 грн та франшизи за полісом №АВ/1453222 (1000,0 грн). Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню з Відповідача, становить 26 694,19 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією при пошкодженні транспортного засобу, до якого, зокрема, не віднесено витрати страхувальника на виготовлення довідок відповідних органів та на проведення експертиз.

З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми за проведення авто-товарознавчої експертизи в розмірі 707,04 грн, за правовою природою визначені Позивачем як збитки, задоволенню не підлягають. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 21.05.2013р. у справі № 22-17-25-26/366-07-7922).

Позивач просить також стягнути витрати на правову допомогу - 8000,00 грн, посилаючись на ст. 44 Господарського процесуального кодексу України. Як вбачається з матеріалів справи. правову допомогу Позивачу надавав ФОП ОСОБА_1 на підставі договору про надання юридичних послуг від 11.12.2012р. (а.с. 34-35). Відповідно до платіжного доручення №639 від 12.12.12р. Позивач оплатив юридичні послуги, надані за зазначеним договором, у сумі 8000,00 грн.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 11.07.2013р. у справі №6-рп/2013 «в аспекті конституційного звернення положення ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов`язані з оплатою послуг адвоката, у контексті ст. 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката».

Позивачем не надано доказів того, що юридичні послуги були надані саме адвокатом, тому, з огляду на наведене, вказані витрати не можуть бути віднесені до складу судових витрат та стягнуті з Відповідача (про вказане також зазначено в абз. 4 п. 6.3. Постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013р.); до складу збитків ці витрати також не відносяться, оскільки не пов`язані безпосередньо із скоєнням правопорушення.

З огляду на викладене, судом першої інстанції не було досліджено законодавство, що підлягає застосуванню до спірних відносин, в рішенні відсутнє жодне нормативно-правове обґрунтування, що стало підставою для відмови в позові, суд дійшов хибних висновків щодо спірних відносин, що стало наслідком прийняття неправомірного рішення. Таке рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог: стягненню підлягає сума страхового відшкодування - 26 694,19 грн. В решті позову слід відмовити.

Судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, в тому числі і за проведення судової авто-технічної експертизи (про розподіл вказаних витрат на загальних підставах за ст. 49 Господарського процесуального кодексу України зазначено в п. 23 Постанови Пленуму ВГСУ № 4 від 23.03.2012р.).

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління Механізації і Транспорту", смт. Пісочин Харківського району Харківської області задовольнити частково .

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2013р. у справі № 5023/5822/12 скасувати.

По справі прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Дніпроінмед" - 49005, вул. Сімферопільська,21 к.307, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 21870998 (р/р невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління Механізації і Транспорту" - 62416, смт. Пісочин Харківського району Харківської області , вул. Кольцева, 41, код ЄДРПОУ 37532351 (р/р 26004060384565 в ГРП ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Харкові, МФО 351533) страхове відшкодування - 26 694,19 грн (двадцять шість тисяч шістсот дев`яносто чотири грн 19 коп), витрати на проведення судової експертизи - 1521,68 грн (одну тисячу п'ятсот двадцять одну грн 68 коп), судовий збір за розгляд позовної заяви - 1 191,03 грн (одну тисячу сто дев`яносто одну грн 03 коп), судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 676,00 грн (шістсот сімдесят шість грн 00 коп).

В решті позову відмовити.

Виконання постанови щодо видачі наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складено 17.03.2014р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна