Постанова

від 12.03.2014 по справі 812/10044/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року справа №812/10044/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., судів Василенко Л.А., Старосуда М.І., при секретарі судового засідання Варчук О.М., за участю представників позивача Старицької С.В. та Рибас А.С., представника відповідача Головіної О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщені суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі № 812/10044/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2013 року № 0000722201, відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що висновки суду не відповідають обставинам по справі та зроблені з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про те, що заборгованість позивача перед ТОВ "Лидеринвестстрой", ТОВ "БМК "Укренергосервіс" , ТОВ "СУ-ЧАН" та яка не була погашена, повинна була бути включена до валового доходу позивача як безнадійна у зв'язку з ліквідацією вищенаведених підприємств. При цьому суд не врахував, що ця заборгованість була погашена векселями, які в подальшому цими контрагентами були передані іншій особі, а строк позовної давності з погашення вексельної заборгованості ще не сплинув

Також, суд першої інстанції не приймаючи до уваги спірні векселя, у зв'язку з відсутністю на останніх підпису директора та печатки ТОВ «Укрконтракт», не звернув уваги на те, що позивачем податковому органу відповідно до приписів абз. 2 п. 44.7 ст. 47 Податкового кодексу України були надані заперечення на акт перевірки та документи, які підтверджують оформлення спірних векселів у відповідності до норм чинного законодавства, та які відповідач з урахуванням приписів п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України повинен був врахувати при прийнятті рішення.

Крім того, суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позову з тих підстав, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 24 жовтня 2013 року №0000722201, не несе для останнього правових наслідків, не прийняв до уваги усне клопотання позивача про зміну предмету позову - про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2013 року № 0000722201, яке було заявлено до закінчення судового розгляду, а також не врахував, що обидва рішення фактично прийняті з однакових підстав.

Представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представники позивача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у відповідача та є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрконтракт" з питання повноти обчислення та сплати податку на прибуток при врегулюванні безнадійної кредиторської заборгованості за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 12 серпня 2013 року № 303/22-20185941 (далі Акт перевірки) (арк. справи 22-23, 24, 26-32, 188).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 238126,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 27595,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 120003,00 грн. та за 4 квартал 2011 року в сумі 90528,00 грн. (арк. справи 32).

Висновок про заниження товариством з обмеженою відповідальністю "Укрконтракт" податку на прибуток підприємства в сумі 238126,00 грн. обґрунтований заниженням валового доходу при врегулюванні безнадійної кредиторської заборгованості позивача перед його контрагентами ТОВ "Лидеринвестстрой" в сумі 110380,00 грн., ПП "СУ-ЧАН" в сумі 521750,16 грн. і ТОВ "БМК "Укренергосервіс" в сумі 393600,00 грн., які до проведення розрахунку були ліквідовані як підприємства-банкрути на підставі судових рішень - ухвалами господарського суду Луганської від 22 грудня 2010 року по справі № 21/73б, від 18 травня 2011 року по справі № 21/116б, ухвалою господарського суду Донецької області від 08 грудня 2011 року по справі № 5/123б, а тому позивач непогашену заборгованість мав відобразити у доходах як безнадійну.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27 серпня 2013 року № 0000722201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємства" на 245025,75 грн., у тому числі 238126,00 грн. - за основним платежем, 6899,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. справи 42-43).

Позивачем зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено до Головного управління Міндоходів у Луганській області та за результатами розгляду скарги податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області від 27 серпня 2013 року № 0000722201 скасоване у частині 1,00 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін (арк. справи 49-53), у зв'язку з чим 24 жовтня 2013 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000722201, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємства" у розмірі 245024,75 грн., у тому числі 238126,00 грн. - за основним платежем, 6898,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (арк. справи 60-61).

Крім того, встановлено, що згідно ухвали господарського суду Луганської області від 22 грудня 2010 року по справі № 21/73б ліквідовано банкрута - товариство з обмеженою відповідальністю "ЛИДЕРНИНВЕСТСТРОЙ" (арк. справи 176-177). Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців від 13 грудня 2013 року № 17776134 державну реєстрацію припинення товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИДЕРНИНВЕСТСТРОЙ" проведено 30 грудня 2010 року за № 1 382 117 0004 016343 (арк. справи 164-166).

Згідно ухвали господарського суду Луганської області від 18 травня 2011 року по справі № 21/116б ліквідовано банкрута - приватне підприємство "СУ-ЧАН" (арк. справи 178-179). Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців від 13 грудня 2013 року № 17776191 державну реєстрацію припинення приватного підприємства "СУ-ЧАН" проведено 25 травня 2011 року за № 1 382 117 0011 013188 (арк. справи 161-163).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08 грудня 2011 року по справі № 5/123б ліквідовано банкрута - товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖАНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГОСЕРВІС" (арк. справи 182). Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців від 13 грудня 2013 року № 17776054 державну реєстрацію припинення товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖАНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГОСЕРВІС" проведено 15 грудня 2011 року за № 1 266 117 0012 034613 (арк. справи 167-169).

Також судами встановлено, що внаслідок господарських операцій із вказаними контрагентами у позивача в різний час виникла непогашена кредиторська заборгованість, на розмір якої позивачем було видано прості векселя АА № 1124775 від 01 березня 2010 року на суму 110380,00 грн. товариству з обмеженою відповідальністю "Лидеринвестстрой", АА № 1124776 від 01 листопада 2010 року на суму 521750,16 грн. приватному підприємству "СУ-ЧАН" та АА № 1124777 від 01 жовтня 2010 року на суму 393600,00 грн. товариству з обмеженою відповідальністю "БМК "Укренергосервіс"

Крім того встановлено, що 07.04.2010 року ТОВ "Лидеринвестстрой", 25.10.2010 року ТОВ "БМК "Укренергосервіс" та 30.11.2010 року ТОВ "СУ-ЧАН" передали вищенаведені векселя новому кредитору - ОСОБА_7, про що було виконано написи на зворотній стороні векселів та скріплено підписами та печатками вищезазначених юридичних осіб.

Зазначені обставини досліджені безпосередньо судом апеляційної інстанції та знайшли своє підтвердження.

Дійсність, товарність цих господарських операцій, а також наявність на час оформлення векселів відповідної кредиторської заборгованості не є спірним у справі. Спір полягає в обґрунтованості висновків відповідача про те, що позивач порушив податкове законодавство шляхом штучного перетворення безнадійної кредиторської заборгованості перед вищевказаними контрагентами у вексельну заборгованість, оскільки операції по векселям не мали законної сили.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ТОВ "Лидеринвестстрой", ПП "СУ-ЧАН" і ТОВ "БМК "Укренергосервіс" ліквідовані, то наявна кредиторська заборгованість перед ними мала бути включена позивачем до складу валового доходу у 4 кварталі 2010 року в сумі 110380,00 грн., у 2 кварталі 2011 року в сумі 521750,16 грн. і в 4 кварталі 2011 року в сумі 393600,00 грн., а тому висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на суму 238126,00 грн. (основний платіж), є обґрунтованим, а видані позивачем прості векселі не підлягають прийняттю до уваги як такі, що не мають юридичної сили.

Крім того, відмовляючи в задоволені позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 серпня 2013 року № 0000722201, суд першої інстанції зазначив, що вищевказане рішення не створює для позивача будь-яких правових наслідків, оскільки воно вважається відкликаним у зв'язку з прийняттям нового податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2013 року № 0000722201, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача на первинне рішення від 27.08.2013 року.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволені позову не відповідає обставинам по справі та зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Зроблені судом першої інстанції висновки, якими було обґрунтовано судове рішення, є взаємовиключними, оскільки кожен з них є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, наведення однієї з яких виключає можливість обґрунтування прийнятого рішення другою підставою.

Так, визнаючи податкове повідомлення-рішення № 0000722201 від 27.08.2013 року таким, що є відізваним і таким, що не створює юридичних наслідків для позивача, суд першої інстанції повинен був виходити з відсутності об'єкту судового захисту, а не надавати оцінку правомірності такого рішення, яке на думку суду було фактично недійсним на час подання до суду позову.

Навпаки, надаючи ж оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000722201 на підставі оцінки наявності з боку позивача порушень вимог податкового законодавства, які є тотожними для цього рішення як при його прийнятті 27.08.2013 року, так і 24.10.2013 року, суд першої інстанції на підставі приписів ст.11 КАС України мав можливість і повинен був з метою забезпечення повного захисту прав та інтересів сторін вийти за межі позовних вимог та вирішити спір за суттю, а не скористатися формальним приводом для відмови в позові.

Колегія суддів зазначає, що обидва податкові повідомлення-рішення відповідача мають один номер, прийняті на підставі одного й того ж акту перевірки і на підставі одного й того ж висновку про характер порушень законодавства з боку позивача, а обґрунтування позовних вимог, пояснення сторін у справі дають підстави для однозначного висновку про однаковість правовідносин, які є спірними, та про предмет позову, яким є остаточне рішення № 0000722201.

Крім того, під час подання позову, позивачем до заяви було додано обидва рішення відповідача і від 27.08.2013 року (а.с. 42), і від 24.10.2013 року (а.с. 60), а під час розгляду справи в суді першої інстанції в судовому засіданні 16 січня 2014 року представник позивача заявляв суду, що позовні вимоги стосуються податкового повідомлення-рішення № 0000722201, уточнивши дату його прийняття - 24.10.2013 року, що підтверджено звукозаписом судового засідання ( дія співпадає з пунктом 37 журналу судового засідання від 16.01.2014 року).

За наведених обставин колегія суддів вважає, що хоча суд першої інстанції зробив вірний висновок, що податкове повідомлення-рішення № 0000722201 від 27.08.2013 р. вважається відізваним з дні прийняття 24.10.2013 року рішення № 0000722201, але у суду були наявні підстави для виходу за межі позовних вимог та розгляду позову за їх суттю з оцінкою правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000722201.

Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000722201, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на наступне.

Спірне рішення прийняте на підставі висновків відповідача про те, що позивач не включив до валових доходів у відповідному періоді суми кредиторської заборгованості перед ТОВ "Лидеринвестстрой", ПП "СУ-ЧАН" і ТОВ "БМК "Укренергосервіс" як безнадійну через ліквідацію вказаних юридичних осіб. При цьому податковий орган не взяв до уваги надані під час перевірки платником податків пояснення та надані ним документи про те, що вказана заборгованість ще до ліквідації цих контрагентів була погашена простими векселями, а право вимоги за цими векселями було до ліквідації передано іншій особі, яка в 2013 році пред'явила їх до сплати.

На підставі досліджених апеляційним судом доказів, колегія суддів вважає висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, не обґрунтованими, оскільки на підставі досліджених додаткових угод, векселів та актів прийому-передачі векселів встановлено, що кредиторська заборгованість позивача була погашена за рахунок виданих простих векселів, у зв'язку із чим у позивача виникла вексельна заборгованість перед тими самими контрагентами, яка обраховувалась в обліку позивача на рахунку 621. До ліквідації ТОВ "Лидеринвестстрой", ПП "СУ-ЧАН" і ТОВ "БМК "Укренергосервіс", кожен з них окремо передав право вимоги за отриманими векселями третій особі - ОСОБА_7, про що був зроблений відповідний запис на кожному з векселів, строк сплати за якими настає в 2013 році.

Ці висновки підтверджені додатковою угодою № 1 від 01.03.2010 р. позивача з ТОВ "Лидеринвестстрой" (а.с. 66), додатковою угодою № 1 від 01.10.2010 р. позивача з ТОВ "БМК "Укренергосервіс" (а.с. 90), додатковою угодою № 1 від 01.11.2010 р. позивача з ПП "СУ-ЧАН" (а.с. 113), в яких сторони домовились здійснити оплату наявної заборгованості шляхом передання простого векселя.

Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності (аналогічні норми містяться в підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, а в частині розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" - з 01 квітня 2011 року).

Згідно з пунктом 1.25 статі 1 Закону України № 334/94-ВР, безнадійною заборгованістю вважається заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яку відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі (аналогічні норми наведені в підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України № 334/94-ВР встановлено, що "валовий дохід" - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пункту 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за № 860/4153, визначений дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не коригується на величину пов'язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включається, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Оскільки кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ "Лидеринвестстрой", ПП "СУ-ЧАН" і ТОВ "БМК "Укренергосервіс" була погашена за рахунок векселів до спливу строку позовної давності і до їх ліквідації, то у платника податків не було підстав включати цю суму до складу оподатковуваного доходу як безнадійну заборгованість.

Доводи відповідача про відсутність законної сили операцій по векселях колегія суддів вважає припущенням податкового органу, яке не ґрунтується на обставинах справи та не підтверджено належними доказами.

Так, посилання податкового органу на неналежне оформлення векселів (відсутність печатки та підпису директора), спростовуються оригіналами векселів, які відповідають вимогам законодавства та містять всі необхідні реквізити.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ст. 3, 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» вексель є одним із різновидів цінних паперів, а відповідач, як податковий орган, жодною нормою права не наділений компетенцією та повноваженнями по визнанню цінних паперів недійсними чи нечинними, якщо він не є стороною зобов'язань.

Крім того, посилання відповідача на те, що позивач в бухгалтерському обліку до 2013 року обліковував кредиторську заборгованість за рахунком 631, а рахунок 621 не містив даних про наявність вексельної заборгованості на спірні суми, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки наданими до судового засіданні бухгалтерською довідкою та картками по рахунку 631 та 621 ТОВ «Укрконтракт» підтверджено перетворення кредиторської заборгованості по розрахункам с постачальниками на вексельну заборгованість у дати оформлення векселів.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що кредиторська заборгованість за договором № 20/08 від 20.08.2009 року, укладеним з ТОВ "Лидеринвестстрой", обліковувалась ТОВ „Укрконтракт" на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», а з моменту її погашення векселем АА № 1124775 від 01 березня 2010 року - на рахунку 621 «Короткострокові векселі, видані в національній валюті».

Кредиторська заборгованість за договором № 1905-01 від 19.05.2010 року, укладеним з ТОВ "БМК "Укренергосервіс, обліковувалась ТОВ „Укрконтракт" на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», а з моменту її погашення векселем АА № 1124777 від 01 жовтня 2010 року - на рахунку 621 «Короткострокові векселі, видані в національній валюті».

Кредиторська заборгованість за договорами № 1/07-01, 1/07-02, 1/7-03 від 01.07.2010 року, укладеними з ПП "СУ-ЧАН", обліковувалась ТОВ „Укрконтракт" на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», а з моменту її погашення векселем АА № 1124776 від 01 листопада 2010 року - на рахунку 621 «Короткострокові векселі, видані в національній валюті».

Вищевказані векселі зареєстровані в Реєстрі виданих (переданих) та отриманих векселів ТОВ «Укрконтракт», що додані до справи. При цьому посилання в Акті перевірки позивача на відсутність в його бухгалтерському обліку спірної заборгованості по рахунку 621 не підтверджено ніякими доказами і заперечується позивачем як в судовому засіданні, так і в запереченнях на акт перевірки, які ним відразу після ознайомлення з актом були подані до відповідача (а.с. 35, 38).

Доводи відповідача про відсутність спірних векселів в реєстрі виданих та отриманих векселів ТОВ «Укрконтракт», який є додатком 1 до довідки до акту про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Укрконтракт» з питань дотримання вимог податкового законодавства від 19.09.2011 року, проведеної відповідачем раніше (а.с. 217), суд до уваги не приймає, оскільки відповідачем не спростовано позицію платника податків, що вказаний реєстр складався ним на вимогу податкового органу стосовно лише одного контрагента - ТОВ «Абсолют Плюс К», тому до цього реєстру не увійшли інші векселі, які обліковувались на той період у позивача за рахунком 621, а це як спірні у даній справі векселі, так і інші векселі, зокрема видані ТОВ «Техносбит», що підтверджено карткою рахунку 621.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що спірна кредиторська заборгованість повинна була бути включена до складу доходів позивача з моменту ліквідації контрагентів позивача, оскільки така заборгованість була перетворена у вексельну і передана іншому кредитору, а та трирічний строк позовної давності для стягнення заборгованості за векселем, що обраховується з дати погашення векселя, ще не настав.

З огляду на наведене, колегія суду дійшла до висновку, що суд першої інстанції невірно вирішив справу в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а його висновки не відповідають встановленим обставинам, внаслідок чого постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення позову.

Оскільки судове рішення ухвалюється на користь позивача, то понесені ним судові витрати на сплату судового збору при подачі позову та апеляційної скарги (458,80 грн.+ 2436 грн.) 2894,80 грн. підлягають поверненню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт» задовльнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі № 812/10044/13-а скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області від 24 жовтня 2013 року № 0000722201, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт» грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 245024,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконтракт» судові витрати в сумі 2894,80 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі постанова виготовлена 14 березня 2014 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

М.І. Старосуд