Ухвала

від 13.03.2014 по справі 439/96/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 439/96/13 Головуючий у 1 інстанції: Бородійчук О.І.

Провадження № 22-ц/783/784/14 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія: 57

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів: - Мацея М.М.,

- Монастирецького Д.І.

секретар - Олексів О.А.

з участю представника апелянта - ОСОБА_4

представника позивача - ОСОБА_5

третьої особи - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_7 на ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2013 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, державного реєстратора Бродівського району Львівської області, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 про визнання недійсними правочинів, витребування частки в статутному капіталі, визнання права на частку статутного капіталу та скасування державної реєстрації змін до установчих документів,-

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Бродівського районного суду Львівської області знаходиться дана цивільна справа.

17 жовтня 2013 року позивач ОСОБА_8 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти заборону на відчуження та вчинення будь-яких інших дій щодо розпорядження нерухомим майном, а саме, приміщень та земельних ділянок, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1.

Ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2013 року заяву задоволено.

Накладено заборону на відчуження та вчинення будь-яких інших дій щодо розпорядження нерухомим майном - приміщеннями та земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з даною ухвалою, відповідач ОСОБА_7 оскаржив таку в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що ухвала Бродівського районного суду Львівської області від 18.10.2013 року є незаконною та необґрунтованою, винесена без достатніх об»єктивних та правових підстав.

Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що відповідачі вчиняють дії направлені на уникнення майнової відповідальності за даним позовом і створюють ситуацію, за якої права заявника будуть порушені, а рішення суду не може бути виконане і тому є підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Вважає, що не відповідає дійсності твердження суду першої інстанції, що відповідачам було відомо про судовий розгляд справи під час укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Джерело» 26.06.2012 року, оскільки перше судове засідання відбулося 18 грудня 2012 року, і до цього часу відповідачам не було відомо про розгляд справи в суді, а ОСОБА_10 було залучено до участі в розгляді справи в якості співвідповідача лише 24.09.2013 року.

Накладення заборони на відчуження майна ТзОВ «Джерело» не позбавляє власника корпоративних прав ними розпоряджатися на власний розсуд, оскільки будь-яких заборон чи обмежень на корпоративні права, що належали ОСОБА_7 на час укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Джерело» від 26.06.2013 року не існувало, відповідно останній міг вчиняти будь-які дії із своєю власністю.

Крім того, апеляційну скаргу мотивує ще й тим, що позивач не надав суду жодного доказу та не навів жодного реального обґрунтованого доводу на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Також заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки вартість майна, з урахуванням ПДВ, на яке було накладено заходи забезпечення позову становить 347 085, 60 грн., а вартість частки в статутному капіталі ТОВ «Джерело» в розмірі 69,9 %, яка належала позивачу, складала на час її відчуження 489 грн. 26 коп., тобто вартість майна перевищує вартість частки в статутному капіталі ТОВ «Джерело» у 700 разів.

Просить ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2013 року скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_4 в підтримання мотивів викладених в апеляційній скарзі, пояснення представника позивача ОСОБА_5 та третьої особи ОСОБА_6 в заперечення мотивів, викладених в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов"язків має право на справедливий судовий розгляд.

За приписами ст.151 ЦПК України суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. В п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз»яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції даних вимог закону не дотримався.

Так, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 16 травня 2013 року було вжито заходів щодо забезпечення позову, шляхом накладення заборони на відчуження майна ТзОВ «Джерело». Було відомо, що майно ТзОВ «Джерело», а саме, приміщення та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 були продані і це підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому дане майно було переоформлено до внесення заборони.

Суд прийшов до висновку, що вказані обставини свідчать про те, що відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_10 вчиняють усі дії з метою уникнення майнової відповідальності за даним позовом і створення ситуації, за якою права заявника будуть порушені, а рішення суду не зможе бути виконаним.

Однак, погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір і позивачем заявлено позовні вимоги про:

- визнання недійсним договору дарування частки статутного капіталу ТзОВ «Джерело»;

- зобов»язння внести зміни в реєстраційні документи ТзОВ «Джерело»;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ «Джерело»;

- витребування частки в статутному капіталі ТзОВ «Джерело»;

- визнання за позивачем права на частку в статутному капіталі ТзОВ «Джерело»

- та скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТзОВ «Джерело».

ТзОВ «Джерело» до участі в справі залучено не було, хоча позовні вимоги стосуються його прав та обов»язків.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції накладено заборону на відчуження та вчинення будь-яких інших дій щодо розпорядження нерухомим майном, а саме приміщень та земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1.

Позовних вимог щодо майна про яке йдеться в заяві та ухвалі про забезпечення позову, в межах даної цивільної справи не заявлено. Предметом спору є статутний капітал ТОВ «Джерело». Докази про те, що спірне майно входить до складу статутного капіталу ТзОВ «Джерело», в матеріалах справи відсутні. В той же час, як вбачається з пояснень представника позивача в суді апеляційної інстанції, установчі документи ТзОВ «Джерело», які діяли станом на день відчуження частки в статутному капіталі відсутні, майно, про яке йдеться в ухвалі про забезпечення позову, було майном ТзОВ «Джерело» і хоча до статутного капіталу не відносилось, однак відчужувалось відповідачем ОСОБА_7 разом із статутним капіталом, спори про дане майно розглядаються в межах інших справ, однак при їх розгляді позивач не звертався із вимогами про забезпечення позову.

З позовних вимог вбачається, що витребовується частка в статутному капіталі ТзОВ «Джерело». Відповідно до ст.36 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців», 06 вересня 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Бродівського районного управління юстиції Львівської області було проведено реєстраційну дію, а саме, «Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті ліквідації». Тобто, на момент забезпечення позову 18 жовтня 2013 року у суду були відомості щодо ліквідації ТОВ «Джерело». При цьому сторони не уточнюють вимог щодо витребування частки в статутному капіталі (в який спосіб, в якому еквіваленті, тощо). Вимоги про витребування частки в грошовому еквіваленті та доказів про грошову вартість частки в статутному капіталі ТзОВ «Джерело», на яку претендує позивач, в матеріалах справи відсутні, що позбавляє судову колегію можливості визначитись із відповідністю виду та співмірністю запропонованих заходів забезпечення позову заявленим позивачем позовним вимогам, а відтак, і постановити ухвалу про забезпечення позову в межах заявлених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження та вчинення будь-яких інших дій щодо розпорядження нерухомим майном, а саме приміщеннями та земельними ділянка, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Окрім того, чинним цивільно-процесуальним законодавством передбачається, що питання про забезпечення позову вирішується суддею, у провадженні якого перебуває справа, одноособово без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Зазначення в частині 1 статті 153 ЦПК України про розгляд заяви про забезпечення позову судом (а не суддею) не є свідченням того, що суддя одноособово без проведення судового засідання не має права на вжиття заходів забезпечення позову. Законодавець вживає термін «суд» як державна інституція і в різних нормах ЦПК використовує терміни і «суддя», і «суд». Крім того, згідно зі статтею 18 ЦПК України суддя діє від імені суду.

Відповідно до абзацу 2 пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» питання про забезпечення позову суддя вирішує одноособово, або суд у судовому засіданні (однак залежно від стадії розгляду справи) у день надходження.

Отже, якщо заяву про забезпечення позову подано після відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду, то суддя одноособово вирішує це питання відповідно до вимог закону. У випадку, якщо заява про забезпечення позову надійшла під час проведення судового засідання, то відповідно, вона розглядається у судовому зсіданні згідно з вимогами закону. В даній справі заява позивача ОСОБА_8 про вжиття заходів забезпечення позову надійшла до суду першої інстанції на стадії судового розгляду, а відтак, повинна була розглядатись судом в судовому засіданні, а не суддею одноособово.

Згідно з п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції, якщо вона була вирішна судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Вирішуючи питання про забезпечення позову по даній справі, суд першої інстанції порушив положення ст.ст.151-153 ЦПК України, що призвело до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок суду про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом накладення заборони на відчуження та вчинення будь-яких інших дій щодо розпорядження нерухомим майном - приміщеннями та земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали, якою у задоволенні заяви ОСОБА_8 про забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження та вчинення будь-яких інших дій щодо розпорядження нерухомим майном - приміщеннями та земельними ділянками за адресою: АДРЕСА_1, слід відмовити.

Керуючись ст.ст.209 ч.3,303, п.1 ч.2 ст. 307, п.1.ч.1. ст. 312, 313, п.4 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу Бродівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2013 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_8 про забезпечення позову відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили з часу проголошення і згідно вимог ст.324 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Мацей М.М.

Монастирецький Д.І.