Рішення

від 18.03.2014 по справі 911/4633/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"18" березня 2014 р. Справа № 911/4633/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ІТМ» , м. Донецьк

до відповідачів 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал-Енергорезерв» , м. Васильків,

2) публічного акціонерного товариства «Банк Професійного фінансування «ПрофІнБанк» , м. Донецьк

про стягнення 27379,97 грн.

Суддя О.В. Конюх;

з участю представників сторін:

від позивача: Іванов Д.О., представник, довіреність від 06.02.2014р. б/н ;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ІТМ», м. Донецьк звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 09.12.2013р. № 219 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал-Енергорезерв», м. Васильків, в якому просить суд стягнути з відповідача 27379,97 грн. простроченої заборгованості за Договором № 04/1 ЕМ субпідряду на встановлення дизель-генераторної станції від 14.05.2010р., в тому числі 23443,59 грн. основного боргу, 724,00 грн. пені, 2171,58 грн. річних, 1040,80 грн. інфляційних втрат та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позов обґрунтований тим, що на виконання договору субпідряду на встановлення дизель-генераторної станції від 14.05.2010р. позивач (субпідрядник) виконав для відповідача (підрядника) передбачені роботи в повному обсязі, про що сторонами було підписано Акт прийняття виконаних будівельних робіт КБ-2в за липень 2010р. на суму 234435,88 грн. За виконані роботи відповідач розрахувався лише частково в сумі 210992,29 грн., в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 23443,59 грн. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач також просить суд стягнути з відповідача передбачену договором пеню та згідно ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.12.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/4633/13 та призначено справу до розгляду.

Ухвалою від 21.01.2014р. розгляд справи було відкладено у зв'язку із неявкою представників сторін, неподанням ними витребуваних судом документів.

Ухвалою від 07.02.2014р. суд за клопотанням позивача продовжив строк розгляду спору у справі. Ухвалою від 25.02.2014р. суд залучив до участі у справі в якості відповідача 2 замовника за договором підряду від 28.04.2010р., в рамках якого між підрядником товариством з обмеженою відповідальністю «Вітал-Енергорезерв» та субпідрядником товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ІТМ» було укладено спірний договір субпідряду - публічне акціонерне товариство «Банк Професійного фінансування» та відклав розгляд справи.

17.03.2014р. від публічного акціонерного товариства «Банк Професійного фінансування» до суду надійшли письмові пояснення від 12.03.2014р. № 11/0170 та витребувані судом документи та докази. В письмових поясненнях відповідач 2 зазначає, що укладений між публічним акціонерним товариством «Банк Професійного фінансування» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вітал-Енергорезерв» договір підряду від 28.04.2010р. повністю виконано - підрядником виконано роботи, які замовником прийняті та повністю оплачені, об'єкт введено в експлуатацію.

Відповідач 1 в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не подав.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд на виконання вимог ст.ст. 64, 87 ГПК України належним чином повідомляв відповідача 1 про дату, час та місце проведення судових засідань шляхом направлення відповідачу 1 на адресу, зазначену в позовній заяві (яка відповідає місцезнаходженню відповідача 1 за даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 12.02.2014р. АГ № 193721) копій ухвал рекомендованим листом з повідомленням. Зазначені повідомлення повернуті підприємством зв'язку з посиланням на закінчення терміну зберігання.

Згідно пункту 3.9.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що всі особи належним чином повідомлялися про місце, дату та час судового розгляду, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення, відповідно до права суду, наданого йому ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ІТМ», м. Донецьк (далі по тексту - ТОВ «ІТМ»), до відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал-Енергорезерв», м. Васильків (далі по тексту - ТОВ «Вітал-Енергорезерв») та публічного акціонерного товариства «Банк Професійного фінансування», м. Донецьк (далі по тексту - ПАТ «ПрофІнБанк»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 14.05.2010р. між ТОВ «Вітал-Енергорезерв» (замовник) та ТОВ «ІТМ» (виконавець) Договір № 04/1 ЕМ субпідряду на встановлення дизель-генераторної станції (далі - Договір), згідно якого виконавець зобов'язується виконати роботи з встановлення дизель-генераторної станції для аварійного електроживлення ПАТ «ПрофІнБанк» по просп. Ілліча 100А в м. Донецьк. Відповідно до умов Договору:

- Ціна робіт є твердою, за домовленістю сторін становить 234435,88 грн. з ПДВ, перераховується виконавцю наступним чином: передоплатою 82052,56 грн. протягом десяти днів з моменту повідомлення виконавця про готовність до виконання будівельних робіт; 35% в сумі 82052,56 грн. протягом п'яти днів з моменту повідомлення виконавця про готовність до виконання електромонтажних робіт; остаточний розрахунок в сумі 70330,76 грн. протягом п'яти днів після отримання Акту готовності дизель-генераторної станції до подачі напруги за умови передачі виконавцем замовнику всіх робіт за цим договором по акту здачі-приймання виконаних робіт (розділ 3 Договору);

- За порушення замовником строків виконання оплати, замовник сплачує на користь виконавця пеню 1% від вартості робіт за кожен прострочений день, але не більше ніж 10% від загальної вартості робіт (п. 8.5 Договору);

Відносини сторін за правовою природою є договором будівельного підряду.

Відповідно до частини 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Згідно частин 1, 2 ст. 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Позивач твердить, що обумовлені Договором роботи позивачем виконано.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Згідно до частин 1, 2, 4 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, або етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. Передання робіт і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як вбачається з доданого до матеріалів справи Акту приймання будівельних робіт КБ-2в за липень 2010р., відповідач прийняв без зауважень виконані позивачем підрядні роботи всього вартістю 234435,88 грн., шляхом підписання представниками обох сторін та скріплення печатками обох сторін зазначеного Акту від 30.07.2010р.

Пунктом 99 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" визначено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.

Всупереч змісту зобов'язань між сторонами, відповідач оплату виконаних робіт здійснив лише частково. До матеріалів справи залучені копії банківських виписок, з яких вбачається, що відповідач здійснив оплату виконаних позивачем підрядних робіт всього на суму 210992,29 грн., а саме сплатив платіжними дорученнями від 19.05.2010р. суму 82052,56 грн., від 15.06.2010р. суму 20000,00 грн., від 05.07.2010р. суму 62052,56 грн., від 03.09.2010р. суму 46887,17 грн.

Пунктом 3.4 Договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок відповідач здійснює протягом п'яти днів після отримання Акту готовності дизель-генераторної станції до подачі напруги за умови передачі виконавцем замовнику всіх робіт за цим договором по акту здачі-приймання виконаних робіт. Як вбачається з поданих ПАТ «ПрофІнБанк» суду документів, Акт підтвердження готовності до роботи (подачі напруги) електроустановок датовано 02.08.2011р., за таких обставин строк остаточного розрахунку відповідача з позивачем становить до 07.08.2011р. включно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Суд ухвалами від 13.12.2013р., від 21.01.2014р., від 07.02.2014р., від 25.02.201р. неодноразово витребовував у відповідача документи, що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за договором. Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, доказів оплати виконаних будівельних робіт в більшому обсязі, ніж довів суду позивач, не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

За таких обставин судом встановлено факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором субпідряду, який полягає в простроченні оплати виконаних позивачем робіт в сумі 234435,88 грн. - 210992,29 грн. = 23443,59 грн. в строк, передбачений договором, тобто до 07.08.2011р. включно.

У зв'язку із простроченням відповідачем основного грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача передбачену договором пеню в сумі 724,00 грн. та відповідно до ст. 625 ЦК України 2171,58 грн. 3% річних та 1040,80 грн. інфляційних втрат. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У розумінні ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Як вбачається з пункту 8.5 Договору, сторони передбачили, що за порушення замовником строків виконання оплати, замовник сплачує на користь виконавця пеню 1% від вартості робіт за кожен прострочений день, але не більше ніж 10% від загальної вартості робіт.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому за загальним правилом період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше Договором від 14.05.2010р. не встановлено.

Згідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Оскільки інший період нарахування пені в Договорі сторонами не встановлено, нарахування пені має розпочатися з наступного дня, коли зобов'язання має бути виконано, тобто з 08.08.2011р. та припинитися 08.02.2012р., тобто через шість місяців у відповідне число останнього місяця строку після кінцевого строку остаточного розрахунку.

Крім того, згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таку ж позицію підтримує і Верховний суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

За таких обставин, розрахунок пені позивачем виконано невірно, оскільки він має бути здійснений виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення за шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом із тим, пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Жодна із сторін в процесі розгляду справи письмово не заявила про застосування у справі позовної давності до вимог про стягнення пені.

За таких обставин, враховуючи розмір та порядок нарахування пені, встановлені законом та договором, виходячи з наступного розрахунку:

ДокументНалежить до сплати, грн. Фактично сплачено, грн.Основний борг, грн. Період простроченняПеня, грн. Акт КБ-2в за липень 2010р. 234435,88 Платіжне доручення від 19.05.2010р. 82052,56 Платіжне доручення від 15.06.2010р. 20000,00 Платіжне доручення від 05.07.2010р.. 62052,56 Платіжне доручення від 03.09.2010р. 46887,17 23443,59 08.08.11 - 08.02.2012р. 1841,77 судом встановлено, що з відповідача на користь позивача належить до стягнення пеня за шість місяців в сумі 1841,77 грн.

Позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 724,00 грн. і заява про збільшення розміру позовних вимог позивачем в порядку ст. 22 ГПК України не подавалась. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, за таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню повністю в заявленій сумі 724,00 грн.

Крім того, положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) . Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців, незалежно від того чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці, крім того, до вимог про стягнення інфляційних та річних не може бути застосована спеціальна позовна давність в один рік, встановлена пунктом 1 частини 1 ст. 258 ЦК України для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За таких обставин, враховуючи належний строк остаточного розрахунку за виконані роботи, передбачені договором та законом розмір та порядок нарахування 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного розрахунку:

ДокументНалежить до сплатиФактично сплачено, грн.Основний борг, грн. Період прострочення 3% річних, грн. Інфляційні втрати, грн. Акт КБ-2в за липень 2010р. 234435,88 Платіжне доручення від 19.05.2010р. 82052,56 Платіжне доручення від 15.06.2010р. 20000,00 Платіжне доручення від 05.07.2010р.. 62052,56 Платіжне доручення від 03.09.2010р. 46887,17 23443,59 08.08.2011 - 01.10.2013р. 1514,52 -187,55 Всього 234435,88 210992,29 23443,59 1514,52 0 судом встановлено, що з відповідача на користь позивача належать до стягнення 3% річних в сумі 1514,52 грн. Позивачем заявлено до стягнення 2171,58 грн., за таких обставин вимога позивача про стягнення річних підлягає задоволенню частково. Інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки сумарно за заявлений період відбувались дефляційні, а не інфляційні процеси.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню частково. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал-Енергорезерв» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ІТМ» заборгованості в розмірі 25682,11 грн., яка складається з 23443,59 грн. основного боргу, 724,00 грн. пені та 1514,52 грн. 3% річних. У зв'язку із частковим задоволенням позову, суд в порядку ст. 49 ГПК України покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 6, 11, 253, 254, ч. 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч.1 ст. 546, ст.ст. 547, 549, 625, 627, 853, 875, 882 Цивільного кодексу України, ст.ст. 317, 179, 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ІТМ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал-Енергорезерв» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал-Енергорезерв» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 48, кв. 70, ідентифікаційний код 35511848)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ІТМ» (83037, Донецька обл., м. Донецьк, Кіровський район, вул. Кірова, буд. 95, ідентифікаційний код 32233596)

23443,59 грн. (двадцять три тисячі чотириста сорок три гривні п'ятдесят девять копійок) основного боргу,

724,00 грн. (сімсот двадцять чотири гривні нуль копійок) пені;

1514,52 грн. (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять гривень п'ятдесят дві копійки) процентів річних,

1613,81 грн. (одну тисячу шістсот тринадцять гривень вісімдесят одну копійку) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 18.03.2014р.