Ухвала

від 13.03.2014 по справі 924/1013/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

У Х В А Л А

"13" березня 2014 р.Справа № 924/1013/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Вибодовський О.Д., розглянувши матеріали справи

за заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), в інтересах якої діє ОСОБА_2 м. Кам'янець-Подільський

про визнання банкрутом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Лтд" м. Кам'янець-Подільський

Представники:

Від ініціюючого кредитора: ОСОБА_2 - за довіреністю;

Від боржника: Хоменко О.А. - за довіреністю від 18.07.2011р.;

За участю: гр. ОСОБА_4

Суть:

Представник ОСОБА_1 за довіреністю гр. ОСОБА_2 звернувся до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство з посиланням на норми ст. ст. 9-12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 2, 12, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 03.09.2013р. порушено провадження у справі про банкрутство Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Лтд" (Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Індустріальна, буд. 4, код ЄДРПОУ 14144174), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника на строк 115 календарних днів, тобто до 27.12.2013р., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Опанасенка Віталія Юрійовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, свідоцтво НОМЕР_2 від 19.02.2013 року, E-mail ІНФОРМАЦІЯ_1).

У зв'язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 03 вересня 2013 р., справа №924/1013/13 за заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), в інтересах якої діє ОСОБА_2 м. Кам'янець-Подільський про визнання банкрутом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Лтд" м. Кам'янець-Подільський 24.09.2013р. направлена в Рівненський апеляційний господарський суд.

Постановою Рівненського апеляційного суду господарського суду від 02.11.2013р. апеляційну скаргу Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Лтд" м. Кам'янець-Подільський від 16.09.2013р. залишено без задоволення.

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 03.09.2013р. у справі №924/1013/13 без змін.

У зв'язку з надходженням касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного суду господарського суду від 05.11.2013р., справа №924/1013/13 за заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), в інтересах якої діє ОСОБА_2 м. Кам'янець-Подільський про визнання банкрутом Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Лтд" м. Кам'янець-Подільський 11.12.2013р. направлена в Вищий господарський суд України.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2014р. касаційну скаргу Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Лтд" м. Кам'янець-Подільський задоволено.

Постанову Рівненського апеляційного суду господарського суду від 05.11.2013р. та ухвалу господарського суду Хмельницької області від 03.09.2013р. по справі №924/1013/13 скасовано.

Справу №924/1013/13 направлено на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області на стадію підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 14.02.2014р. справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 27.02.2014р. розгляд даної справи відкладався на іншу дату.

В судовому засіданні на виконання вимог ухвали суду від 14.02.2014р. та від 27.02.2014р. представником боржника надано суду письмовий відзив на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Антей Лтд", м. Кам'янець-Подільський.

У поданому відзиві та у своїх усних поясненнях представник боржника вважає, що підстави для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Антей Лтд", м. Кам'янець-Подільський відсутні з огляду на наступні обставини:

Згідно п.3, ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено Законом.

Згідно п.4, ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», до складу грошових зобов'язань боржника не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

За змістом Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на думку представника боржника, не дозволяється порушувати справу про банкрутство боржника лише через наявність боргу перед акціонерами або учасниками підприємства, в тому числі колишніми учасниками, при тому, що підприємство не має інших комерційних боргів та нормально здійснює поточну господарську діяльність.

Таким чином, як зазначає представник боржника зобов'язання перед учасниками боржника не відносяться до грошових зобов'язань з метою визначення понять боржника та неплатоспроможності.

Представник боржника вважає, що справа про банкрутство порушується з метою захисту економічних інтересів суспільства та соціальних інтересів.

Справа про банкрутство порушується тоді, коли бізнес підприємства стає кризовим - не сплачуються борги в істотному розмірі, зростає розмір боргів та кількість кредиторів, не виплачується зарплата, виникає дефолт по розрахунках з постачальниками, не сплачуються податки до бюджету, а майна підприємства недостатньо для справедливого розрахунку зі всіма кредиторами.

Справа про банкрутство не може порушуватись, якщо підприємство працює, не має боргів за цивільно-правовими договорами, перед бюджетом, боргів по зарплаті.

Закон спеціально встановлює виключення, згідно яких справа про банкрутство не може порушуватись у зв'язку з несплаченими боргами по фінансових санкціях або боргами перед учасниками, акціонерами підприємства. Метою встановлення в Законі таких обмежень є недопущення порушення справ про банкрутство тих підприємств, які нормально працюють, навіть якщо вони мають борги по фінансових санкціях або борг перед учасником - акціонером.

Зобов'язання перед учасниками - акціонерами не включені до числа вимог, за якими порушується справа про банкрутство, оскільки відносини товариства та учасника не впливають на здійснення господарської діяльності підприємства та на виконання зобов'язань перед постачальниками, клієнтами, працівниками та бюджетом.

Отже, як зауважив представник боржника лише заборгованість перед учасником - акціонером у будь-якому розмірі і не сплачена протягом будь-якого часу не є підставою вважати підприємство неплатоспроможним і таким, що перебуває у стані банкрутства або таким, що потребує відновлення платоспроможності.

В той же час, учасник має всі можливості отримати погашення боргу за результатами виконавчого провадження.

Доказом того, що борг перед ОСОБА_1 є зобов'язанням перед учасником, слугує договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 03.09.2009 р. між ОСОБА_1 та ВК ТОВ «Антей Лтд», на підставі якого ВК ТОВ «Антей Лтд» придбало належну ОСОБА_1 частку в статутному капіталі товариства (викуп частки учасника самим товариством).

В подальшому ОСОБА_1 вийшла з товариства у зв'язку з продажем частки. Факт виходу учасниці з товариства не змінює підстави виникнення боргу. Зобов'язання по оплаті частки в статутному капіталі залишається боргом перед учасником (навіть колишнім, незалежно від подальшого виходу учасника з товариства). Отже, на даний час заборгованість товариства перед ОСОБА_1 - це зобов'язання перед учасником, що виникли з такої участі.

В даній справі зобов'язання Товариства перед Учасником виникло з договору купівлі-продажу частки в статутного капіталі Товариства, а тому на думку представника боржника має корпоративний характер і не включається до грошових зобов'язань відповідно до ст. 1 Закону Україна «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, підстави для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Антей Лтд" за заявою учасника товариства ОСОБА_1 відсутні.

Крім того, у своїх обґрунтуваннях викладених у відзиві представник боржника посилається на аналогічну правову позицію якої дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 27.04.2011р. у справі № Б-50/242-10, від 02.03.2011 р. у справі № 15/116-6 (05-5-15/33631) та від 25.11.2011 р. № 1/82-Б.

«...вимоги ініціюючого кредитора до Боржника вимоги виникли із зобов'язань Товариства виплатити йому частку у статутному фонді товариства Боржника у зв'язку із виходом зі складу учасників Товариства, відповідно до норм ст. 1 Закону про банкрутство немає підстав для віднесення відповідних зобов'язань Товариства перед ініціюючим кредитором, як його колишнім учасником, до грошового зобов'язання у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство, оскільки такі вимоги виникли із участі (вихід із складу учасників) ініціюючого кредитора у юридичній особі Товариства та є зобов'язаннями Боржника перед його учасником - ініціюючим кредитором... За викладених обставин та норм Закону про банкрутство суд касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність безспірних вимог ініціюючого кредитора до Боржника та припинення у зв'язку з цим провадження у справі про банкрутство Товариства, порушеної за заявою ініціюючого кредитора...»

«...кредиторські вимоги ініціюючого кредитора до Боржника виникли у зв'язку із заборгованістю останнього за договором купівлі-продажу частки у статутному фонді Товариства. Отже, вказані вимоги є зобов'язанням перед засновником (учасником) Боржника - ініціюючим кредитором, що виникли з такої участі у зв'язку із продажем своєї частки у статутному фонді.

Отже, обґрунтування ініціюючим кредитором кредиторських вимог до Боржника з посиланням на те, що такі вимоги виникли із зобов'язань за договором купівлі-продажу частки у статутному фонді Товариства відповідно до вимог ст. 1 Закону про банкрутство не є підставою для віднесення відповідних зобов'язань Товариства перед ініціюючим кредитором, як його учасником, до грошового зобов'язання у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство, оскільки такі вимоги виникли із участі (вихід із складу учасників) ініціюючого кредитора у юридичній особі Товариства та є зобов'язаннями Боржника перед його учасником - ініціюючим кредитором...»

Враховуючи вищенаведене, представник боржника просить господарський суд відмовити в порушенні провадження у справі про банкрутство ВК ТОВ «Антей ЛТД».

В судовому засіданні представником ініціюючого кредитора ОСОБА_1 подано суду письмове заперечення на відзив боржника в якому представник ініціюючого кредитора наполягає на задоволенні поданої заяви 07.08.2013р. та просить суд порушити порушити провадження у справі про банкрутство ТОВ "Антей Лтд", м. Кам'янець - Подільський враховуючи наступне:

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство) право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник та кредитор.

Згідно абз. 3 ст.1 Закону про банкрутство боржник - суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа - підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно абз. 6 ст.1 Закону про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Згідно абз. 4 цієї ж статті грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Боржник помилково вважає, що зобов'язання ВК ТОВ "Антей Лтд" перед ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу частки не є грошовим зобов'язанням, а є зобов'язання перед нею як засновником (учасником) боржника, що виникли з такої участі, а тому не зараховуються до складу грошових зобов'язань боржника.

Спір між ОСОБА_1 та боржником виник з приводу неоплати останнім переданого йому майна - частки у статутному фонді за договором від 03.02.2009р., згідно якого ОСОБА_1 є кредитором, а ВК ТОВ "Антей Лтд" - боржником відповідно до ст. 509 ЦК України.

Отже, вказаний борг за одержане майно (частку) на підставі договору на думку представника ініціюючого кредитора є не інакше як грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 1 Закону про банкрутство, відповідно до якої грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством. Такі підстави передбачені, зокрема, ст. 625 ЦК України згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Саме з такою вимогою на підставі зазначеної норми ОСОБА_1 звернулась до ВК. ТОВ "Антей Лтд". У зв'язку з цим грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів, річних!

На момент звернення із заявою про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 не була учасником товариства, а тому відносини щодо її участі в останньому відсутні і не є корпоративними в розумінні ч.1 ст. 167 ГК України, оскільки на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному фонді від 03.02.2009р. та акту приймання-передачі частки від 12.02.2009р. ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників ВКТ "Антей ЛТД", про що внесено відповідні зміни до статуту ВК ТОВ "Антей", зареєстровані 25.02.2009р., номер запису 16761050013000223.

Згідно ч.1, ст.167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

На думку представника ініціюючого кредитора передбачених данною нормою прав ОСОБА_1 немає, оскільки не є учасником товариства.

Таким чином, грошові вимоги ОСОБА_1 виникли на підставі цивільно-правового договору, а не з участі її у товаристві і є конкурсними, тобто такими, що виникли до дня порушення провадження у справі.

У своїх обґрунтуваннях викладених у запереченні на відзив боржника представник ініціюючого кредитора посилається на аналогічну правову позицію якої дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 24.01.2012р. по справі №12/118-Б-10.

Крім того, як зауважив представник ініціюючого кредитора боржник не спроможний погасити свою заборгованість, не лише яка виникла перед ОСОБА_1, але й перед іншими кредиторами, зокрема ПАТ "Укрсоцбанк", який подав до суду відповідну заяву з грошовою вимогою у сумі 1749285,58 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" - грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством. Такі підстави передбачені, зокрема, ст. 625 ЦК України згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Саме з такою вимогою на підставі зазначеної норми ОСОБА_1 звернулась до ВК ТОВ "Антей Лтд". У зв'язку з цим грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Приймаючи дану ухвалу судом встановлено та приймається до уваги наступне:

Провадження по даній справі про банкрутство ВК ТОВ "Антей ЛТД" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній після 19 січня 2013 р.

Як було встановлено судом, грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника ґрунтуються на заборгованості в сумі 378 654,61 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням ВК ТОВ "Антей ЛТД" умов договору купівлі-продажу частки у статутному фонді Товариства від 03.02.2009 р.

Заборгованість ВК ТОВ "Антей ЛТД" перед ОСОБА_1 підтверджується рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.06.2012р. по справі № 20/5025/466/12, наказом суду про примусове виконання відповідного рішення від 15.01.2013р., постановою відділу ДВС Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 31.01.2013р., листами відділу ДВС від 27.05.2013р. №11928, від 15.08.2013р. 03-38/16559, випискою по особовому рахунку №262007060980.

Оскаржувана ухвала господарського суду Хмельницької області від 03.09.2013р. мотивована тим, що боржник є неплатоспроможний, кредиторські вимоги до боржника в сумі 378 654,61грн. є безспірними, відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так як підтверджуються відповідним судовим рішенням, відповідними виконавчими документами та зазначені вимоги не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого строку для їх погашення і складають більше ніж 300 мін. розмірів заробітної плати.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" умовами порушення справи про банкрутство є наявність обов'язкових складових, що підтверджені доказами у справі, якими є безспірність вимоги кредитора (кредиторів) до боржника, розмір цих вимог, що сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, а також незадоволення боржником цих вимог протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Наявність та підтвердженість цих обов'язкових умов складає предмет спору у справі про банкрутство, що порушується за визначеною Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" загальною процедурою.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Тобто, основне завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні: ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод подальшому руху справи про банкрутство.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1, відповідно до Статуту ВК ТОВ "Антей ЛТД" була одним із засновників Товариства із розміром частки у статутному фонді 16,6 %, що складає 16407,00грн. На загальних зборах учасників ВК ТОВ "Антей ЛТД" 03.02.2009 р. прийнято рішення про викуп Товариством частки, яка належить ОСОБА_1 в сумі 528143,00 грн., на підставі акту приймання-передачі.

Між ОСОБА_1 (продавець) та ВК ТОВ "Антей ЛТД" (покупець) укладено договір купівлі-продажу частки у статутному фонді ВК ТОВ "Антей ЛТД" від 03.02.2009 р., відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити частку у статутному фонді Товариства за 528143,00 грн.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.06.2012р. по справі № 20/5025/466/12, задоволено частково позов ОСОБА_1 до ВК ТОВ "Антей ЛТД", у зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу від 03.02.2009 р. про стягнення суми боргу.

Таким чином, кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ВК ТОВ "Антей ЛТД" виникли саме у зв'язку із заборгованістю останнього за договором купівлі-продажу її частки у статутному фонді Товариства.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя);

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях.

До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.

Доказом того, що борг перед ОСОБА_1 є зобов'язанням перед учасником, слугує договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 03.09.2009 р. між ОСОБА_1 та ВК ТОВ «Антей Лтд», на підставі якого ВК ТОВ «Антей Лтд» придбало належну ОСОБА_1 частку в статутному капіталі товариства (викуп частки учасника самим товариством).

В подальшому ОСОБА_1 вийшла з товариства у зв'язку з продажем частки. Факт виходу учасниці з товариства не змінює підстави виникнення боргу. Зобов'язання по оплаті частки в статутному капіталі залишається боргом перед учасником (навіть колишнім, незалежно від подальшого виходу учасника з товариства). Отже, заборгованість товариства перед ОСОБА_1 - це зобов'язання перед учасником, що виникли з такої участі.

В даній справі зобов'язання Товариства перед Учасником виникло з договору купівлі-продажу частки в статутного капіталі Товариства і не включається до грошових зобов'язань відповідно до ст. 1 Закону Україна «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах від 27.04.2011р. у справі № Б-50/242-10, від 02.03.2011 р. у справі № 15/116-6 (05-5-15/33631) та від 25.11.2011 р. № 1/82-Б.

Відповідно до п.1, п.2, п.3 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюється господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджає проведенню засідання.

У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін , оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.

Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

Пунктом 6, ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про:

- порушення провадження у справі про банкрутство;

- відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до п.7, ст. ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, зокрема якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст.33, ст.34, ст.43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Приймаючи до уваги викладене, проаналізувавши, дослідивши наявні в матеріалах справи та додані докази, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи позицію суду касаційної інстанції, оцінюючи їх в сукупності господарський суд приходить до висновку про необхідність відмовити в порушенні провадження у справі про банкрутство Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Лтд" м. Кам'янець-Подільський за заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), в інтересах якої діє ОСОБА_2 м. Кам'янець-Подільський., оскільки дана заява заявлена не обгрунтованою та не підтверджена належними доказами, які можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Лтд" м. Кам'янець-Подільський відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також, суд звертає увагу, що згідно п.8, ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Законом.

Керуючись ч.6, ч.7, ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в порушенні провадження у справі про банкрутство Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Лтд" м. Кам'янець-Подільський за заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), в інтересах якої діє ОСОБА_2 м. Кам'янець-Подільський.

Копію ухвали надіслати: Реєстраційній службі Кам'янець-Подісльського міськрайонного управління юстиції - м. Кам'янець-Подільський, пр. Грушевського, 42; відділ Державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськрайонного управління юстиції - м. Кам'янець-Подільський, вул. Татарська, 8.

Суддя Вибодовський О.Д.