Постанова

від 17.03.2014 по справі 919/699/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Справа № 919/699/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Попікової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на рішення та постанову господарського суду міста Севастополя від 14.11.2013 Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 у справі№ 919/699/13 за позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів проПублічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Композит-93" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройпласт" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Строитель" Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКСІ" стягнення 16 449 738,16 грн. за участю представників сторін: позивача: відповідача-1: відповідача-2: відповідача-3: третьої особи:Ярошенко А.С. Колтуновича В.В. Колтуновича В.В. Колтуновича В.В. Колтуновича В.В.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (надалі - АТ "Сбербанк Росії" ) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Композит-93" (надалі - ТОВ "Композит-93"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройпласт" (надалі - ТОВ "Стройпласт") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Строитель" (надалі - ТОВ "Строитель") про стягнення солідарно з поручителів заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 13.01.2011 № 01-В/11/55-1/ЮО в розмірі 16 449 738,16 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.11.2013 (суддя Альошина С.М.), яке залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 (судді: Балюкова К.Г., Видашенко Т.С., Плут В.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, АТ "Сбербанк Росії" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 213, 251, 345, 530, 546, 548, 554, 559, 631 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу представник відповідачів просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення - залишити в силі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.01.2011 між АТ "Сбербанк Росії" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКСІ" (надалі - ТОВ "ОКСІ") укладений договір про відкриття кредитної лінії № 01-В/11/55-1/ЮО (надалі - кредитний договір).

За умовами кредитного договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в доларах США та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконувати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору.

Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору останній день дії кредитної лінії - 12.01.2014.

Пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується повертати банку кожен із траншів кредиту в термін, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього договору.

Відповідно до пункту 8.5 кредитного договору позичальник у разі направлення банком письмової вимоги про дострокове повернення повної суми заборгованості зобов'язаний здійснити усі платежі за цим договором на користь банку в строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дня відправлення такого повідомлення.

Також між банком та позичальником на виконання умов пункту 1.1 кредитного договору щодо порядку надання траншів були укладені наступні додаткові угоди: № 1 від 14.01.2011; № 2 від 21.01.2011; № 3 від 24.01.2011; № 4 від 25.01.2011; № 5 від 26.01.2011; № 6 від 28.01.2011; № 7 від 03.02.2011; № 8 від 08.02.2011; № 9 від 10.02.2011; № 10 від 20.04.2011; № 11 від 13.05.2011; № 12 від 21.06.2011; № 13 від 28.07.2011; № 14 від 16.08.2011.

31.01.2012 між АТ "Сбербанк Росії" та ТОВ "ОКСІ" укладений договір № 1 про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії від 13.01.2011 № 01-В/11/55-1/ЮО, яким, зокрема, змінені ліміти кредитної лінії на період з 13.06.2011 та забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором.

З метою забезпечення виконання ТОВ "ОКСІ" зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії від 13.01.2011 № 01-В/11/55-1/ЮО, 01.03.2011 між АТ "Сбербанк Росії" та ТОВ "Композит-93", ТОВ "Строитель" та ТОВ "Стройласт" укладені договори поруки за № 01-В/11/55-1/ЮО-2, № 01-В/11/55-1/ЮО-3, № 01-В/11/55-1/ЮО-4, відповідно, умови яких є аналогічними.

Згідно з умовами договорів поруки поручителі прийняли на себе відповідальність за виконання ТОВ "ОКСІ" зобов'язань за кредитним договором. Умови цих договорів передбачають їх дію до повного виконання основного зобов'язання.

У пункті 4.1 договорів поруки зазначено, що боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник; поручитель та боржник залишаються зобов'язаними перед кредитором до того моменту, поки всі зобов'язання за основним договором не будуть виконані.

07.11.2012 позивач надіслав на адресу ТОВ "ОКСІ" повідомлення-вимогу про сплату суми заборгованості в повному обсязі за кредитним договором.

26.12.2012 банк надіслав поручителям ТОВ "Композит-93", ТОВ "Строитель" та ТОВ "Стройпласт" повідомлення-вимоги про сплату суми заборгованості в повному обсязі за кредитним договором.

Судами попередніх інстанцій встановлені факти: виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі; порушення ТОВ "ОКСІ" умов кредитного договору, у зв'язку з чим за позичальником утворилась заборгованість.

При цьому судом першої інстанції зроблено помилковий висновок, який не виправлений судом апеляційної інстанції, про припинення поруки з посиланням на частину 4 статті 559 ЦК України.

Колегія суддів не може погодитися із висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Виходячи із встановлених господарськими судами обставин справи, банк звернувся із вищевказаним позовом до суду в межах строку, передбаченого частиною 4 статті 559 ЦК України.

Указане кореспондується з висновками Верховного Суду України, які викладені у постанові від 21.05.2012 у справі № 6-68цс11.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову, але з інших підстав.

Так, відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Ця норма не може бути застосована до правовідносин, що виникли з декількох договорів поруки, оскільки поручителі не несуть солідарної відповідальності один перед одним, якщо інше не передбачено договором, і таку поруку не можна вважати їхньою спільною.

Таким чином, порука кількох осіб може бути визначена як спільна у разі укладення договору поруки декількома поручителями та встановлення умовами договору волевиявлення цих осіб щодо спільного забезпечення зобов'язання. Лише у такому випадку поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою (спільна порука).

У даному випадку кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено укладення декілька договорів поруки, умовами яких не передбачена спільна порука, то відсутні підстави для задоволення позову АТ "Сбербанк Росії" про стягнення солідарно з поручителів заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що у даному випадку неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм чинного законодавства не вплинуло на прийняття законного судового рішення по суті.

Отже, відсутні підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових актів.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" у справі № 919/699/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 14.11.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 у справі № 919/699/13 залишити без змін.

Головуючий суддя: О. Кот

судді: Н. Кочерова

О. Попікова