Ухвала

від 27.02.2014 по справі 826/6176/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6176/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Кріль В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Головної державної інспекції з карантину рослин України «Укрголовдержкарантин» Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головної державної інспекції з карантину рослин України «Укрголовдержкарантин» Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, третя особа Державна інспекція з карантину рослин по Закарпатській області про визнання дій протиправними та скасування наказу № 7 від 10.04.2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом Головної державної інспекції з карантину рослин України «Укрголовдержкарантин» Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, третя особа Державна інспекція з карантину рослин по Закарпатській області, в якому просив суд визнати протиправними дії Головної державної інспекції з карантину рослин України «Укрголовдержкарантин» щодо звільнення ОСОБА_3 з роботи з посади заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області - заступника головного державного інспектора з карантину рослин по Закарпатській області; скасувати наказ Головної державної інспекції з карантину рослин України «Укрголовдержкарантин» від 10.04.2013 р. за № 7 «Про звільнення ОСОБА_3», визнавши його при цьому нечинним та незаконним; поновити ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області - заступника головного державного інспектора з карантину рослин по Закарпатській області; стягнути з Головної державної інспекції з карантину рослин України «Укрголовдержкарантин» на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2013 року адміністративний позов - задоволено частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головної державної інспекції з карантину рослин України «Укрголовдержкарантин» від 10.04.2013 p. за № 7 «Про звільнення ОСОБА_3»

Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаду заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області - заступника головного державного інспектора з карантину рослин по Закарпатській області.

Стягнути з Головної державної інспекції з карантину рослин України «Укрголовдержкарантин» на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу Відповідачем 1 допущено низку порушень трудового законодавства, та про неправомірність звільнення позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

З такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва повністю погоджується і суд апеляційної інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач перебував на державній службі в Державній інспекції з карантину рослин по Закарпатській області по 19.08.2011 р., остання посада - заступник начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області - заступник головного державного інспектора з карантину рослин по Закарпатській області.

Наказом Головної державної інспекції з карантину рослин України від 19.08.2011 року № 144 - ОС «Про звільнення ОСОБА_3» було звільнено з посади заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області - заступника головного державного інспектора з карантину рослин по Закарпатській області - ОСОБА_3

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2012р. по справі № 2а-7826/12/2670 позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Головної державної інспекції з карантину рослин України «Укрголовдержкарантин» від 19.08.2011 p. за № 144-OC «Про звільнення ОСОБА_3», поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаду заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області - заступника головного державного інспектора з карантину рослин по Закарпатській області, стягнуто з відповідача - Головної державної інспекції з карантину рослин України «Укрголовдержкарантин» на користь ОСОБА_3 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу. В частині поновлення на роботі постанова суду звернута до негайного виконання.

На виконання вказаної постанови, відповідач по справі наказом від 16 жовтня 2012 року №183-ОС визнав таким, що втратив чинність наказ Головної державної інспекції з карантину рослин України від 19.08.2011 року № 144 - ОС «Про звільнення ОСОБА_3», поновив ОСОБА_3 на посаді заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області - заступника головного державного інспектора з карантину рослин по Закарпатській області з 17 жовтня 2012 року, Державну інспекцію з карантину рослин по Закарпатській області зобов'язано виплатити ОСОБА_3 середньомісячну заробітну плату за один місяць.

В подальшому Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2012р. по справі № 2а-7826/12/2670 не оскаржувалася та набрала законної сили 01.10.2012 року.

Однак, рішення суду в повному обсязі відповідачем не виконано. Виплата належних позивачу сум заробітку за час вимушеного прогулу не здійснена.

Крім того, наказом від 28 грудня 2012 року № 234-ОС звільнено ОСОБА_3 - заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області - заступника головного державного інспектора з карантину рослин по Закарпатській області з 28 грудня 2012 року у зв'язку з реорганізацією згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати. Повний розрахунок з позивачем після звільнення не проведено. Наказ Головної державної інспекції з карантину рослин України від 28 грудня 2012 року № 234-ОС був предметом судового розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2013 р. по справі № 826/1315/13-а позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано оскаржуваний наказ.

12.04.2013 року позивач подав апеляційну скаргу на вказане судове рішення. У зв'язку з пропуском строку на оскарження постанови, судом апеляційної інстанції рішення про відкриття апеляційного провадження (повернення апеляційної скарги) на день винесення цього рішення не прийнято.

Наказом Головної державної інспекції з карантину рослин України № 6 від 09 квітня 2013 року, на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2013 року № 826/1315/13-а наказано скасувати наказ Головної державної інспекції з карантину рослин України від 28.12.2012 № 234-ОС «Про звільнення у зв'язку з реорганізацією».

Наказом Головної державної інспекції з карантину рослин України № 7 від 10 квітня 2013 року звільнено ОСОБА_3 - заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області - заступника головного державного інспектора з карантину рослин по Закарпатській області відповідно до пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України за прогул з 28.12.2012 року. Тобто часом звільнення визначено дату, що передує дню видачі наказу більш як на три місяці. Зазначеним наказом не визначені виплати належні позивачу, як визначені рішенням суду так належні у зв'язку з самостійним поновленням ОСОБА_3 на службі.

Підставами для звільнення позивача в оскаржуваному наказі зазначено відсутність ОСОБА_3 протягом 28.12.2012 року на робочому місці без поважних причин. У якості підтвердження зазначеного факту роботодавцем враховано витяг із Журналу виходу працівників на роботу та акт про відсутність на робочому місці.

Згідно ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу», підстави припинення державної служби можуть бути загальними, тобто передбаченими Кодексом законів про працю України, та спеціальними, які наведені у даній нормі.

Пунктом 4 ст. 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) працівника без поважних причин.

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06.11.1992 р., зазначається, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148,149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно витягу із журналу реєстрації приходу і уходу працівників Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області, підпис ОСОБА_3 про вихід на роботу стоїть у графі за 29.12.2012 року, підпис у графі за 28.12.2012 року відсутній. 29.12.2012 року ОСОБА_3 не працював, оскільки його було звільнено 28.12.2012 року у зв'язку з реорганізацією інспекції з карантину рослин.

Так, працівниками Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області 28.12.2012 року складено акт № 07-01086 про відсутність на робочому місці 28 грудня 2012 року ОСОБА_3 - заступника начальника Державної інспекції з карантину рослин по Закарпатській області - заступника головного державного інспектора з карантину рослин по Закарпатській області.

Про існування вказаного акту позивачу нічого не відомо, також, весь день 28.12.2012 року він був на роботі, і що акт про відсутність на робочому місті 28.12.2012 р. було складено заднім числом вже після 21.03.2013року. 26.03.2013 року на адресу позивача направлено лист № 5 підписаний Головою комісії з припинення діяльності Укрголовдержкарантину про надання пояснень причин відсутності на роботі протягом 28 грудня 2012 року, який отримано позивачем 03.04.2013 року.

Крім того, Відповідно до ст. 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Згідно зі ст. 148 Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Частиною ж першою ст. 149 Кодексу встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Однак, як вбачається з наказу № 7 від 10 квітня 2013 року, звільнення позивача відбулося через 4 місяці після виявлення дисциплінарного порушення, чим порушено вимоги ст. 148 КЗпП України.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, рішення постановлено судом з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 71, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Головної державної інспекції з карантину рослин України «Укрголовдержкарантин» Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2013 року - залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2013 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 04.03.2014 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.