Рішення

від 12.03.2014 по справі 925/985/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 року Справа № 925/985/13

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреностями, відповідача - Бунякіна М.М. за довіреністю, третьої особи - ОСОБА_2 особисто, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сумгаїтська, 17/1" до комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фізичної особи - громадянина ОСОБА_2 про повернення безпідставно отриманих коштів,

ВСТАНОВИВ:

21.06.2013 року позивач - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сумгаїтська, 17/1" звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" Черкаської міської ради про стягнення 38874,37 грн. безпідставно отриманих коштів та відшкодування понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, на підставі укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії № 151 від 03.09.2010 року, нарахував, а позивач оплатив рахунки за використану позивачем протягом періоду з 01.11.2010 по 01.06.2013 року теплову енергію для опалення нежитлових приміщень загальною площею 774,6 м. кв. у будинку АДРЕСА_1 на суму 195271,39 грн. При нарахуванні зазначеної плати відповідач застосував тарифи як для ІІІ групи споживачів вважаючи, що нежитлові приміщення знаходяться у власності юридичних осіб. Проте, 238,8 м. кв. площі зазначених нежитлових приміщень є власністю фізичної особи - громадянина ОСОБА_2, який є споживачем І групи. Внаслідок неправильного застосування тарифів сума коштів переплати позивача склала 38874,37 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на його користь, відповідно до ст. 1212 ЦК України, як такі, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.02.2014 року (в протоколі, т. 3 а.с. 39-41) за ініціативою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача фізичну особу - громадянина ОСОБА_2.

Представники позивача в судовому засіданні позов з підстав, викладених в позовній заяві і додаткових письмових поясненнях (т. 1 а.с. 172-173, т. 2 а.с. 51-52, 68-71, т. 3 а.с. 5-6, 26-31), підтримали та просили суд позов задовольнити повністю.

Відповідач подав письмовий відзив на позов та додаткові пояснення до нього (т. 2 а.с. 1, 50, 63-65, т. 3 а.с. 35-37), його представник в засіданнях суду позов не визнав і проти його задоволення судом заперечував з мотивів, викладених у письмовому відзиві, зокрема - необґрунтованості та безпідставності позовних вимог.

Третя особа - громадянин ОСОБА_2 письмові пояснення на позовну заяву не подав, із його пояснень в засіданнях суду вбачається, що ОСОБА_2 вважав позов обґрунтованим і приєднався до вимог позивача з мотивів, викладених в позовній заяві.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд в задоволенні позову відмовляє повністю з наступних підстав.

03.10.1994 року між навчально-виробничим комбінатом "Агробудосвіта", як дарувальником, та ОСОБА_2, як обдарованим, укладено договір дарування, за умовами якого дарувальник подарував, а обдарований прийняв в дар будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 3288 кв.м. Договір посвідчено державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори і зареєстровано в реєстрі за № 3-85-08 (т. 1 а.с. 19-21).

Із довідки КП "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" № 3189 від 17.05.2013 року (т. 1 а.с. 23) вбачається, що на підставі рішення виконавчого комітету Соснівської районної ради від 25.04.2003 року № 301 будинку АДРЕСА_1 було встановлено статус житлового будинку. Станом на 01.01.2013 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на частину будинку, на решту приміщень зареєстровано їх відчуження.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 15.06.2009 року у справі № 2-4610/09 за позовом ОСОБА_2 задоволено його вимоги та визнано за ним право власності на самочинно (реконструйовані) збудовані нежитлові приміщення першого поверху в„– 1-19 площею 269,2 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 18).

На підставі рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 15.06.2009 року у справі № 2-4610/09 проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлові приміщення під літерою А-9 першого поверху з в„– 1 по в„– 19 загальною площею 269,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Рішення про реєстрацію права власності на ці нежитлові приміщення прийнято 06.07.2009 року, що підтверджується витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майно (т. 1 а.с.22, 189, 190).

30.05.2001 року між ОСОБА_4, як дарувальником, та ОСОБА_2, як обдарованим, укладено договір дарування квартири, за умовами якого дарувальник подарував, а обдарований прийняв в дар чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Договір посвідчено приватним нотаріусом і зареєстровано в реєстрі за № 8945. На підставі договору дарування від 30.05.2001 року проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується витягом № 11768608 від 07.09.2006 року з реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 1 а.с. 30, 31).

25.01.2003 року зборами засновників об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сумгаїтська, 17/1" затверджено Статут, а 14.05.2003 року проведено його державну реєстрацію з присвоєнням ідентифікаційного коду згідно з ЄДРПОУ 30070260. Згідно з пунктами 1.3., 3.1., 3.1. підпункт 7, 3.8.1., 3.8.2., 5.1. Статуту: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку створюється виключно для обслуговування, ремонту і реконструкції жилого будинку та утримання при будинкової території за кошти членів об'єднання і за рахунок доходів від його господарської діяльності; до складу членів ОСББ ввійшли 15 осіб (фізичних і юридичних), серед них ОСОБА_2, якому на підставі договорів дарування належать блоки квартир НОМЕР_3, НОМЕР_2, НОМЕР_4; приміщення квартир повинні використовуватись відповідно до їх призначення; нежилі приміщення будинку повинні використовуватись за своїм функціональним призначенням, яке може бути змінене відповідно до чинного законодавства; членами об'єднання можуть бути фізичні і юридичні особи - власники квартир, жилих або нежилих приміщень у жилому будинку (т. 1 а.с. 145-156, 157, 158, 161).

Відповідно до довідки голови правління позивача - ОСББ "Сумгаїтська 17/1" від 31.05.2013 року, гр. ОСОБА_2 постійно проживає в АДРЕСА_1 з моменту створення ОСББ "Сумгаїтська 17/1", тобто з 14.05.2003 року (т. 1 а.с. 32).

Із плану 1 поверху будівлі літ. А-9 АДРЕСА_1, технічного паспорта нежитлового приміщення і довідки голови правління позивача - ОСББ "Сумгаїтська 17/1" від 31.05.2013 року вбачається, що в будинку АДРЕСА_1 приміщення під номерами 111-120 відсутні, в наявності приміщення загальною площею 238,8 кв. м., які належать ОСОБА_2 на праві власності, ці приміщення мають нумерацію в„–в„– 1-19 і являються нежитловими (т. 1 а.с. 24, 25, 26-28)

03.09.2010 року позивачем - об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Сумгаїтська, 17/1", як споживачем, і відповідачем - комунальним підприємством теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго", як постачальником, укладено договори купівлі-продажу теплової енергії № 151 і № 504 (т. 1 а.с. 11-14, 33-36, 139, т. 2 а.с. 3, 13-20).

Предметом договору № 151 є постачання споживачу теплової енергії для опалення на потреби нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1. До складу нежитлових приміщень, на опалення яких відпускається теплова енергія за цим договором, належать і приміщення 1 поверху блок 111-120 (фактично в„–в„– 1-19 ) загальною площею 238,8 кв. м., власником яких є ОСОБА_2

Предметом договору № 504 є постачання теплової енергії для опалення на потреби житлових приміщень вказаного будинку, в тому числі і житлових приміщень, які перебувають у власності ОСОБА_2.

За умовами договорів № 151 і № 504:

розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими та оприлюдненими в установленому порядку. Тарифи, що вказані в договорі, не є сталими і можуть змінюватись відповідно до рішення органів виконавчої влади, розмір плати за послуги згідно нових тарифів, введених в дію, визначатиметься в подальшому без внесення змін та доповнень до договорів (пункт 6.1.);

розрахунок за теплову енергію, що споживається, здійснюється у відповідності з вимогами п. 7 ст. 276 ГК України, а саме: у формі попередньої оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 6.2.);

В пунктах 6.4. договорів № 151 і № 504 сторонами цих договорів визначено ціну за 1 Гкал відпущеної споживачу теплової енергії згідно тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1077 від 28.08.2009 року. Ціна відпущеної теплової енергії за договором № 151 була визначена за тарифом для третьої групи споживачів, як для організацій та установ всіх форм власності, а за договором № 504 - за тарифом для першої групи споживачів (населення).

На виконання договорів купівлі-продажу теплової енергії № 151 і № 504 від 03.09.2010 року для оплати відпущеної теплової енергії періоду з листопада 2010 по червень 2013 року відповідачем виставлялись рахунки (т. 1 а.с. 37-47), а позивачем ці рахунки оплачувались (т. 1 а.с. 48-101).

Вважаючи, що для оплати теплової енергії для опалення приміщень в„– 1-19 , належних ОСОБА_2, неправильно застосовуються тарифи, голова правління ОСББ "Сумгаїтська 17/1" 09.01.2013 року листом звернувся до КПТМ "Черкаситеплокомуненерго", в якому просив внеси зміни до договору № 504 від 03.09.2010 року та зарахувати переплату за приміщення в„– 1-19 АДРЕСА_1 в м. Черкаси за період з жовтня 2011 по березень 2012 року в сумі 11150,45 грн. в рахунок майбутніх платежів ОСББ "Сумгаїтська 17/1" за отриману теплову енергію.

Листом від 26.02.2013 року № 12/375 КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" надало відповідь, за змістом якої внесення змін до договору № 504 від 03.09.2010 року можливе лише за умови підтвердження позивачем факту, що приміщення в„– 1-19 використовуються як житло (т. 1 а.с. 132-133, 134).

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 04.03.2013 року у справі № 712/338/13-ц задоволено позов ОСОБА_2 до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сумгаїтська, 17/1", зобов'язано ОСББ "Сумгаїтська 17/1" здійснити перерахунок оплати за опалення належних ОСОБА_2 нежитлових приміщень в„– 1-19 будинку АДРЕСА_1 в м. Черкаси за період з жовтня 2011 по березень 2012 року включно, застосовуючи тарифи для населення, встановлені рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 2118 від 29.12.2010 року (зі змінами, внесеними рішенням № 901 від 30.06.2011 року). Судове рішення вступило в законну силу 15.03.2013 року (т. 1 а.с. 130).

11.03.2013 року голова правління ОСББ "Сумгаїтська 17/1" повторно листом звернувся до КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" з вимогою про здійснення перерахунку плати за теплову енергію на опалення приміщень в„– 1-19 , належних ОСОБА_2, за весь час дії договору № 504 від 03.09.2010 року, проте зазначена вимога останнім залишена без задоволення (т. 1 а.с. 140-141).

Згідно з розрахунком позивача - ОСББ "Сумгаїтська 17/1" загальна сума зайво сплачених ним коштів склала 38874,37 грн., вимоги позивача від 07 і 20.05.2013 року про їх повернення відповідачем залишені без задоволення (т. 1 а.с. 102-103, 143, 144).

На виконання рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 04.03.2013 року у справі № 712/338/13-ц між ОСББ "Сумгаїтська 17/1" та ОСОБА_2 31.05.2013 року підписано договір про перерахунок зайво нарахованої плати за теплову енергію, відповідно до якого переплата за теплову енергію для опалення нежитлових приміщень в„– 1-19 будинку АДРЕСА_1 склала 38874,37 грн. та буде списуватись з ОСОБА_5 за комунальні послуги на вказану суму (т. 1 а.с. 131).

На підтвердження факту використання вказаних приміщень їх власником гр. ОСОБА_2 в особистих цілях, позивач надав: заяву ОСОБА_2 від 18.02.2013 року про використання приміщень в„–1-19 в будинку АДРЕСА_1 для задоволення власних побутових потреб; акт огляду приміщень від 20.02.2013 року; фотографії внутрішнього облаштування приміщень; договори і рахунки на споживання і оплату інших комунальних послуг (т. 2 а.с. 150-158, 159, 160-175, 178).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року, у позові було відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України 19.11.2013 року рішення господарського суду Черкаської області від 15.08.2013 року і постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року у справі № 925/985/13 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При цьому Вищим господарським судом України рекомендовано місцевому господарському суду при новому розгляді справи врахувати викладені в постанові висновки, усунути допущені недоліки, всебічно і повно з'ясувати всі обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідити докази, надані сторонами на підтвердження обставин, що мають значення у справі, у разі необхідності - витребувати нові докази і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для судів попередніх інстанцій під час нового розгляду справи.

Отже, предметом спору, що розглядається у даній справі є заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення (повернення), на підставі ст. 1212 ЦК України, коштів у сумі 38874,37 грн., набутих відповідачем без достатньої правової підстави внаслідок неправильного застосування тарифів для оплати відпущеної теплової енергії. Сам же порядок розрахунків, ціни (тарифи) на послуги опалення визначені сторонами при укладанні ними договорів купівлі-продажу теплової енергії № 151 і № 504 від 03.09.2010 року.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань послуг, зокрема - енергопостачання, загальні положення про послуги визначені главою 63 ЦК України, енергопостачання - параграфом 3 глави 30 (ст.ст. 275 ч. 1, 276 ч.ч. 6, 7) ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України. Крім того, спірні правовідносини перебувають у сфері регулювання Законів України "Про житлово-комунальні послуги" (ст. 1 ч. 1 абз. 13, ст. 5, ст. 7 ч. 1 п. 2, ст. 13 ч. 1 п. 1, ст. 14 ч. 1 п. 2 та ч. 2, ст. 16 ч. 1, ст. 19 ч. 1, ст. 31 ч. 1, ст. 32 ч.ч. 1, 2), "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" (ст. 6 ч. 1 п. 2 абз. 5, ст. 10 ч. 1), "Про теплопостачання" (ст. 1 ч. 1 абз. 27, ст. 13 ч. 1 абз. 6, ст. 20 ч. 3), "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 28 п. "а" п.п. 2), "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (ст. 22 ч.ч. 3, 5), постанов Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року № 955 "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" у відповідній редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, від 01.06.2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу на формування тарифів на житлово-комунальні послуги", від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження правил користування тепловою енергією", рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради від 23.06.2009 року № 757 "Про затвердження Положення щодо застосування тарифів на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання", від 28.08.2009 року № 1077 "Про затвердження та погодження тарифів на послуги тепловодопостачання", від 29.12.2010 року № 2118 Про встановлення тарифів на послуги тепловодопостачання" зі змінами, внесеними рішенням від 30.06.2011 року № 901.

Згідно з ст. 11 ч.ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.п. 8 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини другої вказаної норми зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору (ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).

Відповідно до викладених обставин справи судом встановлено, що правовідносини позивача, як споживача, і відповідача, як постачальника, виникли із укладених ними договорів купівлі-продажу теплової енергії № 151 і № 504 від 03.09.2010 року. Третя особа - громадянин ОСОБА_2, як учасник об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (позивача), є кінцевим споживачем послуг постачання теплової енергії на потреби опалення як за договором № 151 (як власник нежитлових приміщень в„– 1-19 першого поверху будинку № АДРЕСА_1), так і за договором № 504 (як власник житлових приміщень - квартир у цьому ж будинку).

Згідно з пунктами 6.4. договорів № 151 і № 504 сторонами цих договорів визначено ціну за 1 Гкал відпущеної споживачу теплової енергії, яка за договором № 151 була визначена за тарифом для третьої групи споживачів, як для організацій та установ всіх форм власності, а за договором № 504 - за тарифом для першої групи споживачів - населення. Отже, при укладенні цих договорів враховувались дійсні категорії кінцевих споживачів теплової енергії - власників житлових і нежитлових приміщень будинку.

Договори купівлі-продажу теплової енергії № 151 і № 504 від 03.09.2010 року за своєю правовою природою є договорами енергопостачання, їх умови відповідають нормам вищенаведених нормативних актів.

За змістом цих нормативних актів оплата житлово-комунальних послуг, зокрема - централізованого опалення, за тарифами для населення здійснюється фізичними особами (громадянами), які використовують житлові приміщення (житло) виключно для проживання.

Відповідно до пунктів 3.8.1., 3.8.2. Статуту позивача - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сумгаїтська, 17/1", приміщення квартир повинні використовуватись відповідно до їх призначення, нежилі приміщення будинку повинні використовуватись за своїм функціональним призначенням, яке може бути змінене відповідно до чинного законодавства.

Доказів використання ОСОБА_2 приміщень в„– 1-19 першого поверху будинку № АДРЕСА_1 в комерційних цілях з метою отримання прибутку під час розгляду справи не встановлено. Разом з тим, за умови віднесення зазначених приміщень за функціональним призначенням до нежитлових, можливість використання цих приміщень власником для проживання суд з правових підстав не визнає.

Таким чином, непідтвердження позивачем факту, що приміщення в„– 1-19 переведене в житлове і використовується їх власником - громадянином ОСОБА_2 як житло, навіть за умови недоведеності використання цього приміщення його власником в комерційних цілях, є правомірною підставою відмови відповідачем в задоволенні вимог позивача про внесення змін до договорів купівлі-продажу теплової енергії № 151 і № 504 від 03.09.2010 року та повернення спірної суми коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.03.2013р. у справі № 712/338/13-ц, на преюдиціальність висновків якого для вирішення даного спору посилається позивач і третя особа, встановлено, зокрема і факт наявності договірних відносин між позивачем і відповідачем. Ці ж обставини встановлені судом і при вирішенні спору між сторонами у даній справі.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу. Така правова позиція викладена у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року у справі N 6-88цс13 та доведена до застосування судами листом Верховного Суду від 01.02.2014 року "Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 року".

Згідно з ч. 3 ст. 43 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, з врахуванням усіх викладених обставин справи та вищенаведених приписів законодавства у їх сукупності, суд вважає, що при обставинах що склалися, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є неправомірним, позов необґрунтованим, тому надає перевагу запереченням відповідача, а позивачу в задоволенні його позову, з зазначених у ньому підстав, відмовляє.

На підставі статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення підписано 18.03.2014 року.

Суддя В.М. Грачов