Постанова

від 25.09.2014 по справі 925/985/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 925/985/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О. (доповідач), Кролевець О.А., розглянувши касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сумгаїтська, 17/1" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 у справі№ 925/985/13 господарського суду Черкаської області за позовомоб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сумгаїтська, 17/1" докомунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4, проповернення безпідставно отриманих коштів за участю представників сторін:

від позивача: Козьміна В.В., дов. від 21.05.2013,

від відповідача: Бунякін М.М., дов. від 03.01.2014

від третьої особи: ОСОБА_4, дов. від 21.05.2013

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сумгаїтська, 17/1" звернулось до господарського суду з позовом до комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" про стягнення 38 874, 37 грн. безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач при нарахуванні плати за використану протягом періоду з 01.11.2010 по 01.06.2013 теплову енергію для опалення нежитлових приміщень загальною площею 269,2 кв.м. будинку АДРЕСА_1 відповідно до укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії № 151 від 03.09.2010 незаконно застосував підвищений тариф, встановлений для юридичних осіб, оскільки вказане нежитлове приміщення належить на праві власності фізичній особі. За твердженням позивача, оплативши виставлені відповідачем рахунки на оплату теплової енергії за підвищеними тарифами в повному обсязі, він здійснив переплату в розмірі 38 874, 37 грн., а відповідач безпідставно отримав вказані грошові кошти та зобов'язаний відповідно до ст. 1212 ЦК України повернути їх позивачу, як такі, що набуті без достатньої правової підстави.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.03.2014 (суддя Грачов В.М.), прийнятим за результатами нового розгляду даної справи, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 (колегія суддів у складі: Іоннікова І.А. - головуючий, Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.) апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сумгаїтська, 17/1" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 12.03.2014 - без змін.

При цьому, суди передніх інстанцій виходили з того, що положення ч. 1 ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню, оскільки правовідносини між сторонами у справі виникли із укладених між ними договорів купівлі-продажу теплової енергії №151 і №504 від 03.09.2010, тобто носять договірний характер; приміщення АДРЕСА_1, власником яких є фізична особа (третя особа у справі), не можна обліковувати за тарифами для населення, оскільки відповідно до положень чинного законодавства оплата житлово-комунальних послуг, зокрема - централізованого опалення, за тарифами для населення здійснюється фізичними особами (громадянами), які використовують житлові приміщення виключно для проживання, а відповідно до технічного паспорту вказані приміщення відносяться до нежитлових, що виключає можливість їх використання для проживання, а доказів їх переведення в житлові матеріали справи не містять. Крім того, за висновком судів, умови укладених між сторонами у справі договорів купівлі-продажу теплової енергії №151 і №504 від 03.09.2010 відповідають нормам чинного законодавства; при їх укладенні враховувались дійсні категорії кінцевих споживачів теплової енергії - власників житлових і нежитлових приміщень будинку.

В касаційній скарзі об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сумгаїтська, 17/1" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до договору дарування від 03.10.1994, укладеного між навчально-виробничим комбінатом "Агробудосвіта" та ОСОБА_4, останньому на праві власності належать нежитлові приміщення АДРЕСА_1.

В подальшому ОСОБА_4 здійснена часткова реконструкція приміщень АДРЕСА_1 першого поверху зазначеного будинку, у зв'язку з чим він звернувся до Соснівського районного суду міста Черкаси з позовом до Черкаської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 15.06.2009р. у справі №2-4610/09 позов задоволено та визнано за ОСОБА_4 право власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення першого поверху АДРЕСА_1 площею 269,2 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_1. На виконання вказаного судового рішення до Державного реєстру прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на вказані нежитлові приміщення за ОСОБА_4

Будинок по АДРЕСА_1 обслуговує об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сумгаїтська 17/1", державну реєстрацію якого проведено 14.05.2003.

Згідно з п. 3.1. Статуту ОСББ "Сумгаїтська 17/1, затвердженого зборами засновників 25.01.2003, до складу членів ОСББ ввійшли 15 осіб (фізичних і юридичних), серед яких і гр. ОСОБА_4, якому на підставі договорів дарування належать блоки квартир №№ 406-410, 606-610, 816-820.

Пунктами 3.8.1., 3.8.2., 5.1. Статуту визначено, що приміщення квартир повинні використовуватись відповідно до їх призначення; нежилі приміщення будинку повинні використовуватись за своїм функціональним призначенням, яке може бути змінене відповідно до чинного законодавства; членами об'єднання можуть бути фізичні і юридичні особи - власники квартир, жилих або нежилих приміщень у жилому будинку.

03.09.2010 між об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Сумгаїтська, 17/1" (споживач, позивач) та комунальним підприємством теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" (постачальник, відповідач) укладено два договори купівлі-продажу теплової енергії за № 151 та № 504.

Предметом договору № 151 є постачання споживачу теплової енергії для опалення нежитлових приміщень будинку по АДРЕСА_1.

Предметом договору № 504 є постачання теплової енергії житлових приміщень вказаного будинку.

Відповідно до пунктів 6.1. договорів розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими та оприлюдненими в установленому порядку. Тарифи, що вказані в договорі, не є сталими і можуть змінюватись відповідно до рішення органів виконавчої влади, розмір плати за послуги згідно нових тарифів, введених в дію, визначатиметься в подальшому без внесення змін та доповнень до договорів.

Згідно з пунктами 6.2. договорів розрахунок за теплову енергію, що споживається, здійснюється у відповідності з вимогами п. 7 ст. 276 ГК України, а саме: у формі попередньої оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У пунктах 6.4. договорів визначено ціну за 1 Гкал відпущеної споживачу теплової енергії згідно тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1077 від 28.08.2009. Так, ціна відпущеної теплової енергії за договором № 151 була визначена за тарифом для третьої групи споживачів - для організацій та установ всіх форм власності, а за договором № 504 - за тарифом для першої групи споживачів - для населення.

На виконання договорів купівлі-продажу теплової енергії №151 і №504 від 03.09.2010 відповідачем протягом періоду з листопада 2010 року по червень 2013 року виставлялись рахунки для оплати відпущеної теплової енергії, які оплачувались позивачем.

У зв'язку з тим, що рахунки за опалення нежитлових приміщень АДРЕСА_1 площею 269,2 кв.м., виставлялись власнику вказаних приміщень - ОСОБА_4 за тарифом на теплову енергію, встановленим для юридичних осіб, то останній звернувся до Соснівського районного суду міста Черкаси з позовом до ОСББ "Сумгаїтська 17/1" про зобов'язання вчинити дії, а саме: зобов'язати відповідача здійснити перерахунок оплати за опалення належних йому приміщень АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1 за період з жовтня 2011 по березень 2012 включно, виходячи з тарифів для населення, встановлених рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 2118 від 29.12.2010 (зі змінами, внесеними рішенням № 901 від 30.06.2011).

Крім того, 09.01.2013 голова правління ОСББ "Сумгаїтська 17/1" звернувся з листом до КПТМ "Черкаситеплокомуненерго", в якому просив внеси зміни до договору № 504 від 03.09.2010 та зарахувати переплату за приміщення АДРЕСА_1 з 01.10.2012 в рахунок майбутніх платежів ОСББ "Сумгаїтська 17/1" за отриману теплову енергію, посилаючись на невірне застосування тарифів для оплати теплової енергії для опалення приміщень АДРЕСА_1, належних ОСОБА_4

Листом №12/375 від 26.02.2013 КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" повідомило ОСББ "Сумгаїтська 17/1" про те, що внесення змін до договору №504 від 03.09.2010 можливе лише за умови підтвердження позивачем факту, що приміщення АДРЕСА_1 використовуються як житлові.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 04.03.2013 № 712/338/13-ц позов задоволено; зобов'язано ОСББ "Сумгаїтська 17/1" здійснити перерахунок оплати за опалення належних ОСОБА_4 нежитлових приміщень АДРЕСА_1 за період з жовтня 2011 по березень 2012 року включно, застосовуючи тарифи для населення, встановлені рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 2118 від 29.12.2010 (зі змінами, внесеними рішенням № 901 від 30.06.2011).

11.03.2013 голова правління ОСББ "Сумгаїтська 17/1" надіслав на адресу КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" вимогу про здійснення перерахунку плати за теплову енергію, використану на опалення приміщень АДРЕСА_1, площею 238,8 м.кв., що належать ОСОБА_4, за весь час дії договору № 504 від 03.09.2010.

24.03.2013 КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" направило лист-відповідь № 12/826, в якому повідомив про відсутність юридичних підстав для перерахунку плати за теплову енергію нежитлових приміщень АДРЕСА_1 по тарифу для населення, оскільки зазначені приміщення згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухому майно про реєстрацію права власності є нежитловими.

07.05.2013 та 20.05.2013 голова правління ОСББ "Сумгаїтська 17/1" надсилав на адресу КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" листи з вимогою повернути зайво сплачені ОСББ грошові кошти. Проте, КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" зазначені вимоги залишив без відповіді, грошові кошти не повернув, що і стало підставою для звернення ОСББ "Сумгаїтська, 17/1" до суду з даним позовом про стягнення з КП теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" безпідставно отриманих кошів в сумі 38 874,37 грн.

Таким чином, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 38 874,37 грн., що отримані ним без достатньої правової підстави, внаслідок невірного застосування підвищеного тарифу на теплову енергію, використану для опалення нежитлових приміщень АДРЕСА_1, тобто застосування тарифу як для юридичних осіб, замість тарифу, передбаченого для населення та, відповідно, завищення тарифу на теплопостачання протягом періоду з 01.11.2011 по 01.06.2013.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України, що перебуває в складі підрозділу 2 "Недоговірні зобов'язання".

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини другої вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності таких умов: по-перше, щоб мало місце набуття або зберігання майна; по-друге, щоб набуття або зберігання було здійснено за рахунок іншої особи; по-третє, щоб були відсутні правові підстави для набуття або зберігання майна.

Згідно зі ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, правовідносини між сторонами у справі виникли із укладених між ними договорів купівлі-продажу теплової енергії №151 і №504 від 03.09.2010, які за своєю правовою природою є договорами енергопостачання, а третя особа - громадянин ОСОБА_4, як учасник об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (позивача), є кінцевим споживачем послуг постачання теплової енергії на потреби опалення як за договором №151 (як власник нежитлових приміщень АДРЕСА_1), так і за договором №504 (як власник житлових приміщень - квартир у цьому ж будинку).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Враховуючи те, що спірні правовідносини, що склалися між сторонами у справі, мають договірний характер (виникли із укладених між сторонами договорів купівлі-продажу теплової енергії №151 і №504 від 03.09.2010), то положення ч. 1 ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню у даній справі, про що вірно зазначено судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Пунктом 3 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою КМУ № 955 від 10.07.2006, який був чинним у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин, тарифи формуються для трьох категорій споживачів - населення, бюджетних установ та інших споживачів.

Зазначена Постанову КМ України № 955 від 10.07.2006 втратила чинність згідно з Постановою КМ України № 869 від 01.06.2011. Однак, як вбачається з постанов Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України та Національної комісії регулювання електроенергетики України про встановлення/затвердження тарифів на теплову енергію, поділ за вказаними категоріями споживачів при формуванні тарифів збережено і після втрати чинності зазначеного Порядку.

Вказані категорії споживачів передбачені також і Положенням щодо застосування тарифів на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, затвердженим рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 757 від 23.06.2009, в якому визначено три групи споживачів, а саме: до 1 групи належить населення, яке проживає в житлових будинках всіх форм власності, до 2 групи - споживачі теплової енергії, що фінансуються з бюджету, а до 3 групи - належать всі інші споживачі незалежно від форми власності.

Відповідно в ч. 16 цього Положення плата за послуги централізованого опалення і гарячого водопостачання для орендованих житлових приміщень, які знаходяться в житлових будинках, та у встановленому порядку переведені у нежитлові приміщення і використовуються для розміщення магазинів, майстерень, приміщень громадського харчування, офісів та з іншою метою, здійснюється за тарифами, передбаченими для 3 групи споживачів.

Відповідно до роз'яснень Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 28.06.2013 оплата житлово-комунальних послуг за тарифами для населення здійснюється громадянами, які використовують житло виключно для проживання, а також релігійними організаціями та національними творчими спілками (крім тих, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність). До бюджетних установ відносяться установи, які підпадають під ознаки статті 2 Бюджетного кодексу України, а підтвердженням такого статусу може бути витяг з Реєстру неприбуткових установ та організацій. До категорії інших споживачів відносяться всі інші споживачі, які не підпадають під зазначені категорії.

Отже, для трьох груп споживачів у порядку, встановленому законом, визначені різні розміри тарифів, як оплати за спожиті послуги.

Віднесення споживача до конкретної групи здійснюється шляхом визначення його за характеристикою як населення чи як споживача, що фінансується з бюджету. Виключення підстав віднесення споживача до першої або другої групи, є підставою для віднесення споживача до третьої групи.

Визначальною ознакою населення, яке проживає в житлових будинках, є фізичні особи, які користуються житловими приміщеннями для проживання. Користування фізичною особою приміщенням, у тому числі у житловому будинку, яке не належить до житлового, виключає право фізичної особи належати до групи споживачів - населення.

У зв'язку з цим судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів, а саме: договору дарування від 03.10.1994р., технічного паспорту на приміщення АДРЕСА_1, довідки КГТЧООБТІ, довідки ОСББ з поверховим планом першого поверху, інвентарної справи на будинок № АДРЕСА_1 та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно встановлено, що нежитлові приміщення АДРЕСА_1, які на праві власності належать гр. ОСОБА_4, відносяться до нежитлових, що виключає можливість їх використання для проживання, а доказів їх переведення в житлові, матеріали справи не містять.

Крім того, як встановлено судами, згідно довідки голови правління ОСББ "Сумгаїтська 17/1" від 31.05.2013 гр. ОСОБА_4 постійно проживає в АДРЕСА_1 з моменту створення ОСББ "Сумгаїтська 17/1", тобто з 14.05.2003, тобто факт використання гр. ОСОБА_4 приміщень АДРЕСА_1 в якості житла не доведено.

Врахувавши викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що умови укладених між сторонами у справі договорів купівлі-продажу теплової енергії №151 і №504 від 03.09.2010 відповідають нормам чинного законодавства; при їх укладенні враховувались дійсні категорії кінцевих споживачів теплової енергії - власників житлових і нежитлових приміщень будинку, а відповідач при нарахуванні плати за використану позивачем протягом періоду з 01.11.2010 по 01.06.2013 теплову енергію для опалення нежитлових приміщень загальною площею 269,2 кв.м. будинку АДРЕСА_1 відповідно до укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії № 151 від 03.09.2010 правильно застосував тариф, передбачений для третьої групи споживачів, та вірно відмовив в задоволенні вимог позивача про внесення змін до договорів купівлі-продажу теплової енергії №151 і №504 від 03.09.2010 та повернення спірної суми коштів.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій вірно відмовили у задоволенні позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість, оскаржувані відповідачем рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування судами попередніх інстанцій не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сумгаїтська, 17/1" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 у справі № 925/985/13 - без змін.

Головуючий О. Кот

Судді: Н. Кочерова

О. Кролевець