Ухвала

від 18.03.2014 по справі 805/324/14

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року справа №805/324/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І.А., Яманко В.Г., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у справі № 805/324/14 за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька № Ф-877 від 01 серпня 2013 року про сплату недоїмки у сумі 8 658,71 грн., та вимоги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області № Ф-5у від 29 листопада 2013 року про сплату боргу (недоїмки) у сумі 10 832,33 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, в якому просив скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про сплату боргу № Ф-877 від 01 серпня 2013 року в сумі 9991,19 грн. та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області № Ф-5у від 29 листопада 2013 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 12504,81 грн. (а.с. 3-4).

04 лютого 2014 року в судовому засіданні позивач надав заяву про уточнення та зменшення позовних вимог, в якій просив суд скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька про сплату недоїмки № Ф-877 від 01 серпня 2013 року у сумі 8 658,71 грн. та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) Ф-5у від 29 листопада 2013 року у сумі 10 832,33 грн. (а.с. 51).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року адміністративний позов ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька, Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області задоволений повністю, скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька № Ф-877 від 01 серпня 2013 року про сплату недоїмки у сумі 8 658,71 грн. та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області № Ф-5у від 29 листопада 2013 року про сплату боргу (недоїмки) у сумі 10 832,33 грн. (а.с. 56-59).

Управління Пенсійного Фонду України в Кіровському районі м. Донецька з постановою суду першої інстанції не погодилося, подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просили скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 64-66).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що особа, яка обрала спрощену систему оподаткування і, яка отримує пенсію, але не досягла віку, визначеного ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не звільняється від сплати за себе єдиного внеску згідно ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». ОСОБА_4 на теперішній час не досяг пенсійного віку передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а отримує пенсію за віком призначену на пільгових умовах.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 26 лютого 2008 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, у зв'язку з чим державним реєстратором внесено запис до єдиного державного реєстру № 2 266 017 0000 041935, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 (а.с. 6).

Позивач з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2013 року перебував на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується довідкою Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 14 листопада 2013 року № 213 (а.с. 7).

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2, виданого 26 серпня 2009 року позивач є пенсіонером за віком довічно (а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду в Кіровському районі м. Донецька у відношенні позивача прийнята вимога № Ф-877 зі сплати недоїмки з єдиного внеску у сумі 9 991,19 грн., яка направлена позивачу (а.с. 13).

Із розрахунку до вказаної вимоги вбачається, що вищенаведена сума недоїмки з єдиного внеску утворилась за такі періоди: з квітня по грудень 2011 року на суму 3030,71 грн., за 2012 рік - 4 572,42 грн., у період з січня по червень 2013 року на суму 2 388,06 грн. (а.с. 10-12).

З 01 жовтня 2013 року контроль за дотриманням законодавства зі збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування покладено на органи Міністерства доходів і зборів України. З урахуванням наведеного до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області було передано особові рахунки по платникам єдиного внеску, у тому числі по яких була наявна заборгованість з даного збору станом на 01 жовтня 2013 року.

Отже, 29 листопада 2013 року Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області у відношенні позивача прийнята вимога Ф-5 у, з якої вбачається, що станом на 28 листопада 2013 року сума заборгованості зі сплати недоїмки з єдиного внеску складає 12 504,81 грн. (а.с. 14).

З картки особового рахунку платника вбачається, що наведена сума боргу з єдиного внеску складається із недоїмки з єдиного внеску, а також із суми штрафних санкцій у розмірі 340 грн.( а.с. 36-37, 47), що застосовані до позивача рішеннями управлінням Пенсійного фонду в Кіровському районі м. Донецька за №№ 3282, 3283 від 04 липня 2013 року, за неподання звітності.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Спірним питанням у справі є наявність правових підстав у позивача для звільнення від сплати за себе єдиного внеску згідно ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464 - VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У частині 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зазначено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08 липня 2010 року визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року визначене поняття «пенсія» - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом та поняття «пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Отже, нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено загальне правило набуття (призначення) пенсії.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року (далі - Закон України № 1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За приписами ст. 2 Закону України № 1788 за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Пенсії, призначені згідно зі статтями 13 - 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також відносяться до пенсій за віком.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачу призначена пенсія за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2, виданим 26 серпня 2009 року (а.с. 8).

Правовою нормою, яка міститься в ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», рівно як і іншими нормами права не встановлено, що звільненню від сплати єдиного внеску підлягають лише ті фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком відповідно до Закону № 1058.

Відповідно до абз. 2 п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Колегія суддів дійшла висновку, що аналіз норм наведених законів дає підстави для висновку, що «пенсіонер за віком» - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший ніж визначений частиною першої статті 26 Закону №1058, оскільки норми діючого пенсійного законодавства при наявності певних, визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, згідно пенсійного посвідчення позивача, він є пенсіонером за віком, тобто віднесен до осіб, на яких розповсюджується ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що позивач не укладав договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у справі № 805/324/14 -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у справі № 805/324/14 -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв