Рішення

від 13.03.2014 по справі 911/171/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2014 р. Справа № 911/171/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінтерра»,

04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160-Б, кв. 1004

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК»,

08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Озерна, 30

про стягнення 102 130,76 грн.

за участю представників:

позивача - Зубков С.С. (довіреність від 10.01.2014, б/н);

відповідача - Зарубін О.О. (довіреність від 11.02.2014, б/н).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінтерра» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК» (далі - відповідач) про стягнення 102 130,76 грн., з яких: 81 895,78 грн. - основний борг, 3 507,18 грн. - пеня, 16 728,80 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за товар, що поставлений позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.01.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.02.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 2451/14 від 11.02.2014) надійшло клопотання відповідача про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вказане клопотання задоволено судом, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до частини 7 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 2452/14 від 11.02.2014) відповідачем подано клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи та підготувати письмовий відзив на позовну заяву.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 2478/14 від 11.02.2014) позивачем подано документи на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області 24.01.2014.

У судовому засіданні 11.02.2014 оголошено перерву до 18.02.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 18.02.2014 оголошено перерву до 25.02.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 2990/14 від 18.02.2014) надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пінтерра" про стягнення 81 029,96 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані понесенням відповідачем збитків у зв'язку з поставкою позивачем товару невідповідної якості.

Ухвалою від 20.02.2014 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК" повернуто без розгляду.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3358/14 від 25.02.2014) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечується повністю, з підстав, що викладені у відзиві.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3359/14 від 25.02.2014) відповідачем подано клопотання про витребування доказів у позивача.

У судовому засіданні 25.02.2014, розглянувши клопотання про витребування доказів, судом встановлено відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що позивач погодився самостійно надати витребувані відповідачем докази, а, відтак, дане клопотання не відповідає вимогам статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 25.02.2014 оголошено перерву до 04.03.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3786/14 від 03.03.2014) відповідачем подано додаткові докази, вказані докази долучено до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 3875/14 від 04.03.2014) позивачем подано додаткові докази, вказані докази долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.03.2014 оголошено перерву до 13.03.2014, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4386/14 від 12.03.2014) відповідачем подано додаткові докази, вказані докази долучено до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4394/14 від 13.03.2014) позивачем подано додаткові докази, вказані докази долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.03.2014 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові, представник відповідача позов заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.03.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Позивачем відповідачеві передано товар, а відповідачем вказаний товар отримано, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними: від 02.02.2012 № 57 на суму 40 075,24 грн., від 07.02.2012 № 64 на суму 3 651,84 грн., від 08.02.2012 № 71 на суму 6 676,92 грн., від 16.02.2012 № 89 на суму 1 579,50 грн., від 23.02.2012 № 101 на суму 13 728,60 грн., від 24.02.2012 № 102 на суму 51 356,16 грн., від 01.03.2012 № 112 на суму 8 553,60 грн., що підписані уповноваженими представниками сторін.

Крім того, у вказаних видаткових накладних зазначено, що товар за ними передається на підставі довіреностей, на підтвердження чого позивачем надано в матеріали справи копії відповідних довіреностей: від 02.02.2012 № 23, від 07.02.2012 № 25, від 08.02.2012 № 26, від 16.02.2012 № 34, від 23.02.2012 № 46, від 24.02.2012 № 47, від 01.03.2012 № 50, що містять підписи уповноважених представників відповідача та відбитки його печатки.

Відповідно до тверджень позивача, які не заперечені відповідачем, до передачі спірного товару за вищевказаними видатковими накладними, договір у формі єдиного письмового документу між сторонами не укладався.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зважаючи на те, що у погоджених сторонами видаткових накладних визначено найменування, кількість, ціну товару, суд дійшов висновку про погодження сторонами істотних умов договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах та укладення між сторонами договорів купівлі-продажу в простій письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено на адресу відповідача лист від 03.08.2012 № 741/08 з вимогою сплатити заборгованість у сумі 93 894,78 грн. До матеріалів справи подано докази надсилання відповідачеві листа.

За твердженнями позивача, відповіді чи заперечення відповідача на адресу позивача не надходили, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Як зазначається позивачем та підтверджується матеріалами справи, відповідач частково оплатив отриманий товар, на суму 6 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача № 26001210239839 за період з 18.01.2012 до 07.02.2014 (копія в матеріалах справи).

За таких обставин, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 81 894,78 грн.

Відповідач отримання товару, а також несплату його вартості, що заявлена до стягнення, не заперечує, проте зазначає, що у зв'язку з поставкою позивачем товару непридатного для використання для конкретної мети, про яку позивача завчасно повідомлено, відповідачу завдано майнову шкоду у розмірі 81 029,96 грн.

Відповідач зазначає, що позивачем поставлено відповідачу за видатковою накладною від 23.02.2012 № 101 двокомпонентний клей - клей SF-783-A, затверджувач до цього клею CA-375-S, всього на суму 13 728,60 грн. та за видатковою накладною від 24.01.2012 № 102 фарбу для флексодруку на суму 12 951,36 грн. Вказані товари, за твердженням відповідача, є непридатними для використання для конкретної мети, а саме: ламінування плівки ПЕТ із поліетиленом білим, про яку позивача повідомлено листом від 20.02.2012.

Відповідачем стверджується, що листом від 23.02.2012 позивачем підтверджено придатність використання вказаної продукції для такої цілі. Відповідач вказує на неправдивість цих відомостей позивача, проте, не підтверджує це належними доказами.

За твердженнями відповідача, ним було здійснено ламінування плівки ПЕТ із поліетиленом білим з повним дотриманням технологічного процесу, проте, вся партія перетворилася на брак, внаслідок неповної полімеризації клею, а також внаслідок несумісності клею з фарбою для флексодруку, яка була поставлена позивачем.

Відповідачем складено акт від 23.03.2012 про непридатність двокомпонентного клею SF-783-A із затверджувачем CA-375-S для ламінування плівки ПЕТ із поліетиленовою плівкою білою, підписаний працівниками та затверджений директором відповідача.

Одночасно, відповідачем надано до матеріалів справи лист (без номеру та дати), що адресований позивачу про те, що у зв'язку зі складанням вищевказаного акту, виявлено, що спірний товар - клей SF-783-A із затверджувачем CA-375-S є бракованим, тобто, неналежної якості. У вказаному листі зазначено, що його відправлено 23.02.2012, проте матеріали справи не містять належних доказів надіслання його на адресу позивача.

З приводу вказаних тверджень відповідача, судом враховано наступне.

Постановою Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

При вирішенні питань, пов'язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості або некомплектних, а також в неналежній тарі (упаковці), необхідно керуватись відповідними статтями Цивільного кодексу України, Положеннями про поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, стандартами, іншою обов'язковою для сторін нормативно-технічною документацією, Інструкціями про порядок приймання продукції (товарів) за якістю, а також договором.

Таким чином, до спірних правовідносин застосовується, крім відповідних норм Цивільного і Господарського кодексів України, Інструкція «Про приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості», затверджена постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (далі - Інструкція П-7).

За змістом пунктів 14, 16-20, 24, 25, 29-31, 33, 37 Інструкції № П-7 приймання товару по якості здійснюється в точній відповідності з стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що посвідчують якість товару, що поставляється. При виявленні невідповідності якості товару вимогам договору і супровідним документам, отримувач товару зупиняє подальше приймання товару і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутого товару, характер виявлених при прийманні недоліків. Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в прийманні товару і складенні двохстороннього акту представника постачальника з дотриманням встановленого цією Інструкцією порядку виклику. Перевірка товару по якості повинна здійснюватись повноважними і компетентними представниками, з дотриманням процедури приймання, за результатами приймання товару по якості складається акт про фактичну якість отриманого товару, який підписується усіма особами, що приймали участь в перевірці якості товару. Акт затверджується керівником підприємства - отримувача і зберігається у нього.

При отриманні спірного товару, відповідачем не здійснено вказаних дій, відтак, у відповідача відсутні підстави для оскарження якості товару.

При складанні акту від 23.03.2012 про непридатність двокомпонентного клею SF-783-A із затверджувачем CA-375-S для ламінування плівки ПЕТ із поліетиленовою плівкою білою, не були присутні представники позивача, отже, вказаний акт є документом, що складений в односторонньому порядку відповідачем та не може враховуватися судом як належний доказ непридатності спірного товару.

Крім того, даний акт не підтверджує того, що поставлена продукція використовувалася відповідачем з дотриманням рекомендацій технічних документів та з правильним дотриманням технологічного процесу при здійсненні ламінування плівки ПЕТ.

На підтвердження придатності товару для використання, позивачем надано листи технічних даних, сертифікат походження товару, листи контрагентів позивача, які підтверджують належну якість товару тієї самої партії, що передавалася відповідачу.

Зважаючи на твердження відповідача, судом враховано положення статті 666 Цивільного кодексу України, якою визначено, що, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Матеріали справи не містять доказів звернень відповідача до позивача з такою вимогою та встановленням відповідного строку, що спростовує твердження відповідача про ненадання позивачем технічних характеристик та рекомендацій фірми - виробника щодо використання спірного товару та свідоме введення позивачем відповідача в оману щодо придатності використання спірного клею для ламінування плівки ПЕТ з друкованим малюнком із поліетиленом білим.

Відповідно до частин 1, 2 статті 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

У договорах купівлі-продажу, що укладені сторонами у простій письмовій формі, визначено найменування товару, характеристики якого визначаються документацією на вказаний товар та відповідно до вищевикладених висновків суду, матеріалами справи спростовуються твердження відповідача про передачу товару неналежної якості, про ненадання документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром та введення позивачем відповідача в оману щодо придатності спірного товару для використання.

Згідно з частиною 2 статті 678 Цивільного кодексу України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Докази звернення відповідача з такими вимогами до позивача у матеріалах справи відсутні, відтак, і відсутні підстави для несплати вартості товару.

Крім того, вартість товару, щодо якого наявні зауваження відповідача, значно менша вартості всього отриманого товару за спірними договорами купівлі-продажу, а надіслання претензій відповідача позивачу, до передачі спору на вирішення господарського суду, матеріалами справи не підтверджується.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що позивачем не пред'явлено вимоги відповідачу про оплату поставленого товару. У матеріалах справи наявні докази протилежного, а саме: копія листа позивача від 03.08.2012 № 741/08 з вимогою сплатити суму заборгованості та докази направлення вказаного листа від 03.08.2012 та акту звіряння взаємних розрахунків за період 13.04.2012 - 26.06.2012 між позивачем та відповідачем - копія опису вкладення у цінний лист з відтиском календарного штемпелю поштового відділення Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", фіскальний чек від 03.08.2012 № 2722 та повідомлення про вручення поштового відправлення 08.08.2012.

Крім того, щодо настання строку оплати поставленого позивачем товару, судом враховано наступне.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За результатами розгляду матеріалів справи, з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності та з урахуванням вимог чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків про застосування норм цивільного законодавства до даних правовідносин у частині співвідношення з частиною 2 статті 530 статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факти здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України.

Як встановлено судом, факт передачі позивачем товару підтверджується видатковими накладними.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних не встановлений, то відповідач мав розрахуватись з позивачем у повному обсязі після отримання товару.

Відтак, твердження відповідача, зазначені у відзиві, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів повної оплати товару суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, зобов'язання повинні виконуватись належним чином в установлений строк. Оскільки відповідач, в порушення статей 525, 526, 615 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов'язання оплати товару своєчасно не виконав, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується сума боргу, позовна вимога в розмірі 81 894,78 грн. підлягають задоволенню повністю. Доводи відповідача не спростовують викладених висновків суду та не підтверджуються матеріалами справи.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 3 507,18 грн. за період з 17.08.2012 до16.01.2014.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи судом перевірено розрахунок 3% річних, що поданий позивачем.

За результатами перевірки розрахунку 3% річних, судом встановлено, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 3 486,70 грн.

У зв'язку з наявністю заборгованості, позивач заявляє до стягнення з відповідача 16 728,80 грн. процентів за користування чужими коштами, що нараховані ним на підставі статей 536 Цивільного кодексу України, статей 231, 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач невірно дійшов висновку про те, що частина 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлює розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, що передбачені статтею 536 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає розмір штрафних санкцій, які визначені статтею 230 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Проценти за користування чужими грошовими коштами, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом враховано правову позицію пленуму Вищого господарського суду України, викладену у підпункті 6.2. пункту 6. постанови «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, відповідно до якої, підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на відсутність встановлення розміру відповідних процентів, у суду відсутні підстави для задоволення вказаної позовної вимоги.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, що досліджені судом, суд дійшов висновку про наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане, а, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 81 894,78 грн. суми основної заборгованості та 3 486,70 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими та підлягають задоволенню. Позовна вимога про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 16 728,80 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Озерна, 30, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31982741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пінтерра" (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160-Б, кв. 1004, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34044538) 81 894 (вісімдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто чотири) грн. 78 коп. основної заборгованості, 3 486 (три тисячі чотириста вісімдесят шість) грн. 70 коп. 3 % річних та 2 042 (дві тисячі сорок дві) грн. 62 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.03.2014.

Суддя С.О. Саванчук