Постанова

від 13.05.2014 по справі 911/171/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2014 р. Справа№ 911/171/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі: Гордовій Г.Л.

за участю представників:

від позивача: Зубков С.С., представник за довіреністю №б/н від 10.01.2014р.;

від відповідача: Зарубін О.О., представник за довіреністю №б/н від 11.02.2014р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК»

на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2014р.(підписано 18.03.2014р.)

у справі №911/171/14 (суддя -Саванчук С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінтерра»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК»

про стягнення 102 130,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пінтерра» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК» (далі - відповідач) про стягнення 102130,76грн., з яких: 81894,78грн. - основний борг, 3507,18грн. - пеня, 16 728,80грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінтерра» обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК» договірних зобов'язань зі здійснення повного та своєчасного проведення розрахунку за поставлені позивачем клей SF-783-A із співреагентом CA-375S. В зв'язку з простроченням виконання зобов'язання щодо оплати за товар, позивач просив суд стягнути з відповідача нараховані кредитором пеню та проценти за користування чужими грошовоми коштами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2014р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінтерра» прийнято до провадження та порушено провадження у справі №911/171/14.

18.02.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінтерра» про стягнення 81029,96грн., яка обґрунтована понесенням відповідачем збитків у зв'язку з поставкою позивачем товару невідповідної якості.

Ухвалою місцевого господарського суду від 20.02.2014р. зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК» повернуто без розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву виникнення у нього обов'язку оплатити прийнятий ним товар заперечив, мотивуючи тим, що постачальник передав покупцю товар, який непридатний для ламінування плівки ПЕТ із поліетиленом білим, про що покупець повідомив постачальника листом від 20.02.2012р. За твердженнями відповідача, ним було здійснено ламінування плівки ПЕТ із поліетиленом білим з повним дотриманням технологічного процесу, проте, вся партія перетворилася на брак, внаслідок неповної полімеризації клею SF-783-A із співреагентом CA-375-S, а також внаслідок несумісності клею з фарбою для флексодруку, яка була поставлена позивачем, про що, відповідачем складено акт від 23.03.2012р. про непридатність двокомпонентного клею SF-783-A із затверджувачем CA-375-S для ламінування плівки ПЕТ із поліетиленовою плівкою білою, чим завдано збитків у розмірі 81029,96грн. Відповідач також вважав, що не повинен сплачувати покупну вартість товару у зв'язку з відсутністю вимоги продавця про таку оплату .

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.03.2014р. у справі №911/171/14 (суддя - Саванчук С.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пінтерра» 81894,78грн. основної заборгованості, 3486,70грн. 3 % річних та 2042,62грн. судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Задовольняючи позов у частині стягнення основної заборгованості, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання з поставки товару, а отже відповідач зобов'язаний оплатити проданий йому товар у сумі 81894,78грн. Посилання відповідача на акт від 23.03.2012р. про непридатність товару суд першої інстанції відхилив, вказавши, що акт складений в односторонньому порядку відповідачем. Крім того, на думку місцевого господарського суду такий акт не підтверджує використання відповідачем клею та співреагенту з дотриманням рекомендацій технічних документів та технологічного процесу при здійсненні ламінування плівки ПЕТ, адже на підтвердження придатності товару для використання позивач надав листи технічних даних, сертифікат походження товару, листи контрагентів позивача, які підтверджують належну якість товару тієї ж самої партії, що передавалася відповідачу. Встановивши такі обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем допущене порушення строки розрахунків, а тому, з врахуванням ст.ст. 622, 625 ЦК України, визнав правомірним право постачальника на нарахування до стягнення 3% річних, проте задовольнив 3% річних частково у розмірі 3486,70грн.

Водночас, місцевий господарський суд, пославшись на правові позиції Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у підпункті 6.2. пункту 6 Постанови «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. №14 прийшов до висновку про безпідставність вимог щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, оскільки розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не був встановлений сторонами у договорі.

Не погоджуючись з висновками та мотивами судового рішення, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВК» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2014р. у даній справі та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У доводах апеляційного оскарження відповідач посилався на неповне дослідження судом обставин справи, що мають значення для справи, та неправильне застосування судмо першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, сторонами договору поставки не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору поставки, а отже договір не міг вважатися укладеним, внаслідок чого у позивача було відсутнє право вимагати від покупця оплати проданий товар.

Разом з тим, відповідач зазначав, що суд першої інстанції не застосував при розгляді спору статтю 530 ЦК України і не врахував, що позивач не надіслав відповідачу вимогу про сплату платежів за договором, а отже, відповідач не може вважатися боржником, який прострочив виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Кропивній Л.В.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014р. для розгляду апеляційної скарги у справі №911/171/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді: Кропивної Л.В., суддів: Алданової С.О., Дикунської С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014р. (головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Алданова С.О., Дикунська С.Я.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК» у справі №911/171/14 прийнято до провадження та її судовий розгляд призначено на 22.04.2014р.

22.04.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, обґрунтовуючи це тим, що відповідач подав касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.02.2014р., якою було повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК».

Колегія суддів в судовому засіданні 22.04.2014р. розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК» про зупинення провадження у справі №911/171/14, відмовила у його задоволенні, з огляду на таке.

Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Разом з поданим клопотання про зупинення провадження у справі станом на 22.04.2014р. відповідачем подано лише касаційну скаргу, тоді як процесуального документа Вищого господарського суду України про прийняття касаційної скарги до провадження не надано, що фактично позбавляє можливості судом апеляційної інстанції застосувати статтю 79 ГПК України.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що подання касаційної скарги на ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2014р. у справі №911/171/14, а тому в задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі відмовив.

У судовому засіданні 22.04.2014р. колегією суддів оголошено перерву до 13.05.2014р.

13.05.2014р. через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін з мотивів викладених у відзиві.

У судовому засіданні 13.05.2014р., у якому взяли участь обидві сторони, представник відповідача підтримав доводи апеляційного оскарження, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 12.02.2014р. у даній справі та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, у лютому-березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Пінтерра» (наддалі - позивач, продавець) поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «ВК» (надалі - відповідач, покупець) за взаємною домовленістю фарбу флексографську, клей Novacote SF 783A та CA 375S, що підтверджується двосторонньо підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними: №57 від 02.02.2012р. на суму 40075,24грн., №64 від 07.02.2012р. на суму 3651,84грн., №71 від 08.02.2012р. на суму 6676,92грн., №89 від 16.02.2012р. на суму 1579,50грн., №101 від 23.02.2012р. на суму 13728,60грн., №102 від 24.02.2012р. на суму 51356,16грн., №112 від 01.03.2012р. на суму 8553,60грн.

Як слідує з вказаних видаткових накладних, товар за ними отримав представник відповідача, який діяв на підставі довіреностей: №23 від 02.02.2012р., №25 від 07.02.2012р., №26 від 08.02.2012р., №34 від 16.02.2012р., №46 від 23.02.2012р., №47 від 24.02.2012р., №50 від 01.03.2012р.

Місцевий господарський суд вірно встановив, що відповідач лише частково оплатив отриманий ним товар на суму 6500,00грн, адже такі обставини підтверджуються банківською випискою по рахунку позивача №26001210239839 за період з 18.01.2012р. до 07.02.2014р.

Отже, з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем, заборгованість по оплаті отриманого товару становила 81894,78грн.

Спір, переданий на вирішення суду першої інстанції, виник внаслідок неповної та несвоєчасної оплати вартості поставленого відповідачу, як покупцю, товару.

Задовольняючи суму основного боргу повністю, місцевий господарський суд, з урахуванням положень ст.ст. 530, 692 ЦК України, виходив з того, що строк виконання грошового зобов'язання відповідача на момент розгляду справи настав.

Заперечуючи висновки суду першої інстанції, скаржник вказував, що товар постачався йому на підставі видаткових накладних, без укладення Договору, а відтак, строк виконання зобов'язань по оплаті вартості переданого товару мав визначатися за правилами статті 530 ЦК України, тобто після направлення вимоги покупцю про сплату покупної вартості поставленого товару.

Колегія суддів вважає такі твердження скаржника помилковими з наступних мотивів.

Загальний порядок укладення господарських договорів врегульовано ст. 181 ГК України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Основним правовим результатом купівлі-продажу є перехід права власності на товар від продавця до покупця.

Вчинення сторонами дій, направлених на досягнення юридичної цілі - переходу права власності на товар від постачальника до покупця, складають зміст правовідношення.

Отже, вчинення сторонами дій, повязаних із передачею однією особою іншій у власність товару, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні та довіреності), свідчить про виникнення між сторонами цивільно-правових відносин купівлі-продажу, незалежно від підстави виникнення у продавця (постачальника) обов'язку по передачі товару: будь-то - виконання умов двосторонньо підписаного договору, чи низка разових поставок, оформлених видатковими накладними та довіреностями на прийняття товару.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами та фіксують найменування, кількість, ціну товару, тобто містять всі істотні умови договору, є свідченням того, що між сторонами спору виникли договірні відносини у вигляді укладення договору купівлі-продажу у простій письмовій формі, і ця домовленість є підставою для виникнення у між ними майново-господарських зобов'язань.

Посилання відповідача на те, що позивачем не було пред'явлено вимогу про оплату поставлено товару спростовуються наявною у матеріалах справи копією листа продавця за №741/08 від 03.08.2012р. з вимогою до покупця сплатити суму заборгованості.

Утім, судова колегія вважає, що вимога про оплату є радше доказом досудового врегулювання спору, тоді як термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, встановлений спеціальною нормою права ст.692 ЦК України, застосування якої має переважний характер перед загальними нормами зобов'язального права, уміщеними у главі 48 ЦК України «Виконання зобов'язань».

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд з цим, належне виконання продавцем зобов'язань по продажу (поставці) товару є підставою виникнення у нього права на отримання вартості поставленого товару, а у покупця - зобов'язання сплатити поставлений йому товар невідкладно після прийняття товару.

Відповідач заперечував належне виконання продавцем зобов'язань і, як наслідок, відсутність у нього права вимагати оплати товару покупцем, асортиментні потреби якого були відомі продавцю, але не забезпечені ним.

На доведення цієї обставини покупець (відповідач) вказував, що за видатковою накладною №101 від 23.02.2012р. позивач передав відповідачу двокомпонентний клей Novacote SF-783-A у кількості 100кг та затверджувач до нього CA-375-S у кількості 50кг, а також фарбу для флексодруку за накладною №102 від 24.01.2012р. Вказані компоненти були придбані для ламінування плівки ПЕТ з друкованим малюнком із поліетиленом білим, про що продавець був повідомлений до придбання. Проте, здійснивши ламінування плівки ПЕТ із поліетиленом білим, з'ясувалося, що внаслідок неповної полімеризації клею, а також несумісності клею з фарбою для флексодруку, ламінування плівки ПЕТ із поліетиленом білим призвело до браку партії надрукованої продукції.

Акт браку, фотографії надрукованої продукції та лист-виклик постачальника були надіслані продавцю 23.03.2012р. електронною поштою. За таких обставин, вважав відповідач, у нього не виникло обов'язку оплатити вартість непридатного товару, адже продавець не виконав зобов'язань по передачі покупцеві товару, придатного для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Судова колегія доводи відповідача вважає непереконливими і такими, що спростовуються іншими матеріалами справи, адже у поясненнях (а.с. 149, т.1) відповідач зауважив, що перед поставкою клею із співреагентом йому були відомі технічні дані на вказану продукцію, розділ якого «Застосування продукту» не містив слів «( в тому числі білу»), а отже неможливість використання придбаного відповідачем товару для ламінування білої плівки була відома відповідачу на момент отримання ним товару від постачальника.

Зважаючи на те, що відповідач не відмовився від прийняття товару у момент його передачі, позивач не може вважатися продавцем, який неналежно виконав свої зобов'язання по продажу (поставці) товару, в силу чого не позбавлений права вимагати оплати покупної ціни проданого ним і отриманого покупцем товару.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі і наданих позивачем суду першої інстанції банківських виписок, які підтверджували часткову оплату відповідачем поставленого йому позивачем товару, колегія суддів апеляційного суду вважає документально доведеною заборгованість відповідача перед позивачем в обсязі 81894,78грн., а тому погоджується з висновком місцевого господарського суду, який задовольнив позовні вимоги на заявлену суму основного боргу.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником грошових зобов'язань за Договором, кредитор вправі вимагати стягнення 3% річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність виконаного позивачем розрахунку заявлених до стягнення трьох процентів річних, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення 3% річних у сумі 3486,70грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 16728,80грн. процентів за користування чужими коштами, враховуючи правові позиції, викладені у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. № 14, визначено, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України) (підпункт 6.2. пункту 6).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відсутність письмової угоди між сторонами спору про розмір процентів за користування чужими грошовими коштами є підставою для відмови у задоволенні таких вимог.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта (відповідача).

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВК» на рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2014р. у справі №911/171/14 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 13.03.2014р. у справі №911/171/14 - без змін.

2.Матеріали справи №911/171/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді С.О. Алданова

С.Я. Дикунська