Постанова

від 30.07.2014 по справі 911/171/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 911/171/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Круглікової К.С.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК"

на рішення господарського суду Київської області від 13.03.2014

та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014

у справі №911/171/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пінтерра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК"

про стягнення 102130,76 грн.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пінтерра" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК" про стягнення 102130,76грн., з яких: 81894,78грн. - основний борг, 3507,18грн. - 3% річних, 16728,80грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.03.2014р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. у справі №911/171/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ВК" на користь ТОВ "Пінтерра" 81894,78грн. основного боргу, 3486,70грн. 3% річних та 2042,62грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 та рішення господарського суду Київської області від 13.03.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у лютому-березні 2012 року ТОВ "Пінтерра" поставив ТОВ "ВК" за взаємною домовленістю фарбу флексографську, клей Novacote SF 783A та CA 375S, що підтверджується двосторонньо підписаними уповноваженими представниками сторін видатковими накладними, товар за якими отримав представник відповідача, який діяв на підставі відповідних довіреностей.

Як зазначає позивач, свої зобов'язання з поставки товару він виконав, що підтверджується відповідними видатковими накладними, які відповідачем сплачені частково про що свідчить банківська виписка по рахунку позивача.

Відповідач, в свою чергу, отримання товару, а також часткову несплату його вартості не заперечував, проте вказував на те, що позивачем, як продавцем зобов'язання з поставки товару виконані не належним чином, в зв'язку з чим, на думку відповідача у нього не виникло обов'язку оплачувати товар поставлений позивачем.

Оскільки відповідач частково оплатив поставлений позивачем товар, останній звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем лише частково сплачено отриманий ним товар, а отже заборгованість по оплаті товару становить 81894,78 грн., також у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання суд перевіривши правильність розрахунку 3% річних дійшов висновку про часткове задоволення у розмірі 3486,70 грн. В частині позовної вимоги про стягнення 16728,80грн. процентів за користування чужими коштами, суд дійшов висновку про її необґрунтованість.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів, вважає їх правомірними та такими, що відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось вище, поставка товару відбувалась на підставі видаткових накладних, а отже суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що договір у формі єдиного письмового документу між сторонами не укладався.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що вчинення сторонами дій, пов'язаних із передачею однією особою іншій у власність товару, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні та довіреності), свідчить про виникнення між сторонами цивільно-правових відносин купівлі-продажу, незалежно від підстави виникнення у продавця (постачальника) обов'язку по передачі товару: будь-то - виконання умов двосторонньо підписаного договору, чи низка разових поставок, оформлених видатковими накладними та довіреностями на прийняття товару.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами та фіксують найменування, кількість, ціну товару, тобто містять всі істотні умови договору, є свідченням того, що між сторонами спору виникли договірні відносини у вигляді укладення договору купівлі-продажу у простій письмовій формі, і ця домовленість є підставою для виникнення у між ними майново-господарських зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд з цим, належне виконання продавцем зобов'язань по продажу (поставці) товару є підставою виникнення у нього права на отримання вартості поставленого товару, а у покупця - зобов'язання сплатити поставлений йому товар невідкладно після прийняття товару.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог вказував на неналежне виконання позивачем зобов'язань з поставки товару, оскільки позивачем був поставлений непридатний товар, що призвело до браку партії надрукованої продукції, про що був складений акт браку, фотографії надрукованої продукції та лист-виклик постачальника, які були надіслані позивачу 23.03.2012р. електронною поштою.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що перед поставкою товару відповідачу були відомі технічні дані на вказану продукцію, а також враховуючи, що останній не відмовився від прийняття товару у момент його передачі, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не може вважатися продавцем, який неналежно виконав свої зобов'язання по продажу (поставці) товару, в силу чого не позбавлений права вимагати оплати покупної ціни проданого ним і отриманого покупцем товару.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з відповідача суми основного боргу та 3% річних.

Також, колегія суддів вважає, що суди дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 16728,80грн. процентів за користування чужими коштами, оскільки відсутність письмової угоди між сторонами спору про розмір процентів за користування чужими грошовими коштами є підставою для відмови у задоволенні таких вимог.

Крім того, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що в даному випадку розглядається касаційна скарга на судові рішення, які прийняті по суті заявлених позовних вимог, а тому посилання скаржника на неправомірність повернення судом першої інстанції зустрічної позовної заяви на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, а також відмову суду апеляційної інстанції в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі в зв'язку з оскарженням скаржником зазначеної ухвали до суду касаційної інстанції не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки вказані ухвали суду не є об'єктом оскарження в даному касаційному провадженні.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року та рішення господарського суду Київської області від 13.03.2014 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року та рішення господарського суду Київської області від 13.03.2014 року у справі №911/171/14 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

К.С. Круглікова