Рішення

від 14.03.2014 по справі 912/348/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2014 рокуСправа № 912/348/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/348/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Тера", м. Кіровоград

до відповідача: приватного акціонерного товариства "Кіровоградтурист", м. Кіровоград

про стягнення 60 846,01 грн.

Представники :

від позивача - Суржко О.І., директор, наказ № 1-к від 25.02.13 р.;

від відповідача - Мацола С.М., довіреність б/н від 30.09.13 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тера" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з приватного акціонерного товариства "Кіровоградтурист" на користь позивача заборгованості в сумі 38 499,98 грн., пені в сумі 1 267,28 грн., плати за користування чужими коштами в сумі 17 613,74 грн.

05.03.14 р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, з відповідними до них розрахунками, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тера" заборгованість в розмірі 38 499,98 грн., суму пені в розмірі 1 267,28 грн. та плату за користування чужими коштами в сумі 21 078,75 грн., всього в розмірі 60 846,01 грн. (а.с. 104-105).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що збільшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить до процесуальних прав позивача, а також враховуючи те, що дані вимоги отримані відповідачем, про що свідчить відповідна відмітка на тексті заяви (а.с. 104), господарський суд розглядає вимоги позивача в редакції заяви, поданої у судовому засіданні 05.03.14 р.

Відповідач позовні вимоги не визнав в повному обсязі, вважаючи їх безпідставними, необґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами. Так, у своєму письмовому на позов відповідач ставить під сумнів укладення між сторонами договору підряду, що став підставою для пред'явлення даного позову, оскільки зазначений договір не міститься в податковому обліку відповідача. Відповідач вказує на безпідставність вимог позивача також у зв'язку з тим, що дата підписання акту прийому-передачі виконаних робіт не є відомою.

Не відповідає закону, на думку відповідача, і здійснений позивачем розрахунок пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами (а.с. 108-110).

В ході судового розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про призначення у справі судової будівельно - технічної експертизи (а.с. 123).

Після перерви, оголошеної господарським судом у судовому засіданні 12.03.14 р. до 11 год. 30 хв. 14.03.14 р., представник відповідача не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши та врахувавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступні обставини.

14.01.13 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Тера" (далі - Підрядник) та приватним акціонерним товариством "Кіровоградтурист" (далі - Замовник) укладено договір підряду № 1/14-01 (далі - Договір, а.с. 11-12).

Відповідно до умов Договору, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи к. 406, к. 407 готелю "Турист" по вул. Ушакова, 1а у м. Кіровограді; виконані роботи, передбачені даним Договором, здаються Замовнику в строк до 28.02.13 р. (п.п. 1.1.-1.2. Договору).

У розділі 2 Договору сторони погодили вартість робіт та порядок оплати за Договором.

Так, згідно п.п. 2.1. - 2.2. Договору, вартість робіт згідно даного Договору складає 38 499,98 грн.; Замовник проводить оплату робіт на протязі 3-х днів після підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та дійний до виконання сторонами своїх обов'язків по даному Договору (п. 5.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений круглими печатками Замовника та Підрядника.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини за якими регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу вимог ст.ст. 843, 844 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Підрядником складено, а Замовником перевірено кошторис виконання робіт по ремонту к. 406 та к. 407 готелю "Турист" на загальну суму 38 499,98 грн. Кошторис скріплено підписами повноважних осіб та печатками сторін Договору (а.с. 21-28). Загальна вартість робіт згідно Договору відображена як у підписаному сторонами відповідному кошторисі, а також зазначена і у тексті самого Договору (п. 2.1.).

А отже, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору підряду, а саме: обсяг та вартість робіт та матеріалів; строк виконання робіт, а також строк дії Договору.

З метою виконання взятих на себе за Договором зобов'язань, позивач у визначений Договором строк, виконав передбачені Договором підрядні роботи в повному обсязі.

Як вбачається з Акту виконаних робіт к. 406, 407 готель "Турист", а також акту № 1/25-13 від 25.02.2013 р., Підрядник виконав та здав, а Замовник в особі в.о. Голови правління ПрАТ "Кіровоградтурист" Гуляєвої Г.Н., прийняв ремонтні роботи по договору підряду № 1/14-01 від 14.01.2013 р. на суму 38 499,98 грн. (далі - Акти, а.с. 13-20, 48).

Вказані Акти підписані повноважними представниками Підрядника та Замовника та скріплені круглими печатками позивача та відповідача.

Однак, відповідач, як Замовник, свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, за виконані позивачем роботи не розрахувався.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідач у письмовому відзиві на позов заперечив вимоги позивача, ставлячи під сумнів укладення Договору між сторонами, у зв'язку з тим, що даний правочин не відображений у податковій звітності відповідача.

Крім того, посилаючись на відсутність дати підписання акту виконаних робіт за Договором, відповідач зазначає, що у нього відсутнє зобов'язання щодо оплати підрядних робіт, оскільки жодних претензій з приводу оплати від позивача до відповідача не надходило.

Також відповідач, посилаючись на акт огляду та обміру орендованих ТОВ "Тера" кімнат № 406, № 407 в готелі "Турист" від 14.02.14 р., стверджує про невідповідність кількості зазначених у Акті виконаних робіт матеріалів тим, що фактично використані Підрядником.

Господарський суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

В силу вимог ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, процес доказування в господарському судочинстві полягає не лише в наданні пояснень чи заперечень на доводи іншої сторони, а й в поданні особою доказів на підтвердження своїх доводів, а також у доведенні їх переконливості, що на думку господарського суду, відповідачем не було здійснено.

Твердження відповідача про неукладеність Договору та про відсутність зобов'язання щодо оплати виконаних Підрядником робіт спростовується фактичними обставинами справи, що свідчать про фактичне виконання сторонами Договору.

Так, в матеріалах справи наявні акт від 25.02.13 р. № 1/25-13, що містить підтвердження повного виконання Підрядником умов Договору та прийняття Замовником виконаних робіт без будь-яких зауважень (а.с. 48), а також податкова накладна ТОВ "Тера" у якій відображено виконання ремонтних робіт згідно акту від 25.02.13 р. та договору підряду № 1/14-01 від 14.01.13 р. на суму 38 499,98 грн.

Як встановлено господарським судом, доведено матеріалами справи та підтверджується сторонами у справі, спірний договір його сторонами виконувався, що не дає підстав вважати цей договір неукладеним.

Зазначена правова позиція викладена Вищим господарським судом України у своїй постанові № 5013/8/8/11 від 12.10.11 р.

Таким чином, акт № 125-13 підписаний сторонами 25.02.13 р., а виходячи з умов п. 2.2. Договору, за виконані позивачем підрядні роботи Замовник мав розрахуватися на протязі 3-х днів після підписання сторонами акту прийому - передачі виконаних робіт.

Не переконливими вважає господарський суд також висновки відповідача, зроблені останнім на підставі акту огляду та обміру орендованих ТОВ "Тера" кімнат № 406, № 407 в готелі "Турист" від 14.02.14 р. Зазначений акт, на думку господарського суду, є неналежним доказом в розумінні процесуального закону, оскільки, по-перше, складений майже через рік після дати передачі підрядних робіт, а по-друге, підписаний комісією, що у своєму складі не мала жодного представника підрядної організації, а отже підписано представниками лише відповідача, який є зацікавленою особою.

У своїй сукупності висновки відповідача є суперечливими та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доказів сплати заборгованості за виконані позивачем підрядні роботи в сумі 38 499,98 грн. відповідачем до суду не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

За вказаних обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

В позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 267,28 грн. та плату за користування чужими коштами в сумі 17 613,74 грн.

В цій частині відповідач також заперечує вимоги позивача, вказуючи на відсутність у відповідача зобов'язання щодо сплати коштів. Крім того, відповідач вважає незаконним наданий позивачем розрахунок пені, оскільки він не враховує вимог ст.ст. 217, 230, 232 Господарського кодексу України, а також положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.11 р. № 01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.2. Договору визначено, що Замовник за несвоєчасну оплату виконаних робіт виплачує Підряднику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Доданий до позову розрахунок пені в сумі 1267,28 грн. здійснений позивачем на суму заборгованості 38 499,98 грн. за період з липня 2013 року по грудень 2013 року (а.с. 30).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд частково погодився із запереченнями відповідача в цій частині, а саме щодо недотримання позивачем вимог ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, яка наголошує на тому, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В ході судового розгляду справи, позивачем до суду надано уточнений розрахунок нарахованої позивачем суми пені, в якому останнім враховано вимоги закону та нараховано пеню на заборгованість 38 499,98 грн. за період з березня 2013 року по серпень 2013 року в сумі 1 267,28 грн. (а.с. 107).

При цьому, фактична сума пені, що має місце при здійсненні даного розрахунку, є більшою, ніж пред'явлено до стягнення позивачем та складає 2803,64 грн. за період з 01.03.13 р. по 31.08.13 р. (а.с. 107), але, оскільки позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог до суду не подавалась, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі - 1 267,28 грн.

При цьому, господарським судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо пропуску строку позовної давності, так як даний строк позивачем дотримано та не пропущено, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, з урахуванням Актів, виникло з 01.03.13 р. та відповідно річний строк позовної давності для нарахування пені закінчується 01.03.14 р., а до суду позивач звернувся з позовом 06.02.14 р., тобто до закінчення строку позовної давності щодо стягнення неустойки.

Крім того, господарським судом також встановлено, що з урахуванням умов Договору (п. 4.2.) позивачем при здійсненні розрахунку щодо нарахування суми пені (а.с. 107), враховано граничний строк виконання Замовником грошового зобов'язання за Договором, а також вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 1267,28 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що ж стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 17 613,74 грн. плати за користування чужими коштами в розмірі 17 613.74 грн., господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 4.4. Договору, за порушення порядку оплати виконаних робіт, Замовник сплачує Підряднику 0,15% від суми боргу за кожен день затримки платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами згідно ст. ст. 536, 625 Цивільного кодексу України.

В силу ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, варто відзначити, що проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою відрізняються від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 названого кодексу, оскільки стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст. 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, втому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст. 1214 Цивільного кодексу України).

Якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст. 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Однак, ототожнення норм ст. 536 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, як це зроблено сторонами у п. 4.4. Договору, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Зазначена правова позиція відображена в п.п. 6.1., 6.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Також господарський суд враховує, що передбачені п. 4.4. Договору проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,15% за кожен день прострочення за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені.

Так, частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлює, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.2. Договору, позивачем нараховано, а судом стягнуто пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Тому, нарахування ще одних процентів за цей же період, за аналогічне порушення суперечить ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яка обмежує нарахування такої пені подвійною обліковою ставкою.

Крім того, в постанові Верхового Суду України від 12.12.11 р. у справі № 07/238-10 вказується на те, що подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В силу ч. 1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Зазначена позиція господарського суду кореспондується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеній в постанові суду касаційної інстанції від 23.09.13 р. у справі № 5002-12/4527-2012.

За таких обставин, господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 17613,74 грн.

Доводи відповідача про відсутність в податковому обліку відповідача Договору до уваги господарським судом не приймаються, з огляду на те, що не відображення відповідачем у своєму податковому обліку Договору свідчить, по-перше, про не дотримання відповідачем вимог податкового законодавства, а по-друге, не спростовує факту виконання позивачем зобов'язань за Договором та відсутність у відповідача виконати взяті на себе за Договором грошову зобов'язання.

Враховуючи вище наведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. В іншій частині вимоги позивача є безпідставними, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні 12.03.14 р. представником відповідача заявлено клопотання про призначення у справі судової будівельно - технічної експертизи (а.с. 123), обґрунтоване тим, що при здійсненні огляду кімнат № 406 та № 407 в готелі "Турист" комісією зі складу посадових осіб та працівників відповідача виявлено невідповідність виконаних робіт з роботами, які зазначені в акті виконаних робіт, що наданий позивачем, про що відповідачем складено відповідний акт огляду та обміру орендованих приміщень (а.с. 122).

При цьому, на вирішення експерта відповідач запропонував поставити наступні запитання:

- Який перелік та об'єми фактично виконаних будівельних робіт з ремонту кімнат № 406 та № 407?

- Яка вартість фактично виконаних робіт з ремонту кімнат № 406 та № 407?

- Чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт з ремонту кімнат № 406 та № 407 обсягам та вартості, визначених в кошторисі виконання робіт к. 406, к. 407 готель "Турист" та акті виконаних робіт к. 406, к. 407 готель "Турист" ?

Господарський суд відмовляє в задоволенні заявленого відповідачем клопотання, так як вважає проведення у даній справі судової будівельно - технічної експертизи є недоцільним, з огляду на наступне.

По-перше, визначеною ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України підставою для призначення судової експертизи є необхідність у роз'ясненні питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Обґрунтовуючи заявлене у справі клопотання відповідач послався лише на складений в односторонньому порядку акт огляду та обміру орендованих ТОВ "Тера" кімнат від 14.02.2014 р., яким виявлено невідповідність виконаних позивачем робіт з роботами, які зазначені в Акті виконаних робіт, що наданий позивачем (далі - акт від 14.02.14 р., а.с. 123-124).

Однак, зазначені доводи відповідача не належать до підстави, наявністю якої зумовлено застосування ст. 41 ГПК України.

По-друге, інформація, що міститься в акті від 14.02.14 р. спростовується належними у справі доказами, а саме наданими у справі позивачем Актами.

Питання визначення фактичних обсягів виконаних та прийнятих за Договором підрядних робіт, їх вартість, а також відповідність їх, з огляду на наявні у справі належні докази не потребують встановлення, а відповідно й роз'яснень.

При цьому, господарський суд враховує положення ч.ч. 1, 2 ст. 853 Цивільного кодексу України, відповідно до змісту якої замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Також господарським судом враховує і зміст ч.ч. 1, 2 ст. 845 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості; якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що клопотання відповідача є безпідставним та таким, що заявлено з метою затягування розгляду спору по суті.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 05.03.14 р. оголошувалась перерва до 12.03.14 р. та 12.03.14 р. до 14.03.14 р.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, ч. 3 ст. 77, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Кіровоградтурист" (25006, м. Кіровоград, вул. Ушакова, 1а, код 02593820, р/р 26006001021907 ПАТ "Перший інвестиційний Банк", МФО 300506) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тера" (25006, м. Кіровоград, вул. Ушакова, 1-а, кім. 407, адреса для листування: 25006, м. Кіровоград, а/с 1/32, код 13747976, р/р 26002400004 АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) заборгованість в сумі 39 767,26 грн., з яких: 38 499,98 грн. - основний борг; 1 267,28 грн. - пеня, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 187,55 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Копію рішення направити відповідачу за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Ушакова, 1-а.

Повне рішення складено 19.03.2014 р.

Суддя Л. С. Коротченко