Постанова

від 28.05.2014 по справі 912/348/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2014 року Справа № 912/348/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

При секретарі Назаренко С.Г.

Представники сторін:

від позивача: Суржко О.І. директор, наказ №1-к від 25.02.13;

від відповідача: Терлецька О.Д. представник, довіреність № 208/2 від 22.05.14;

від відповідача: Гуйван О.І. директор, наказ № 81-к від 07.03.14;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кіровоградтурист» на рішення господарського суду Кіровоградської області від 14 березня 2014 року у справі № 912/348/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера», м. Кіровоград

до Приватного акціонерного товариства «Кіровоградтурист», м. Кіровоград

про стягнення 60 846,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 14 березня 2014 року (суддя Коротченко Л.С.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера», м. Кіровоград до приватного акціонерного товариства «Кіровоградтурист», м.Кіровоградпро стягнення 60 846,01 грн. - задоволені частково.

Суд стягнув з приватного акціонерного товариства "Кіровоградтурист" (25006, м. Кіровоград, вул. Ушакова, 1а, код 02593820, р/р 26006001021907 ПАТ "Перший інвестиційний Банк", МФО 300506) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тера" (25006, м. Кіровоград, вул. Ушакова, 1-а, кім. 407, адреса для листування: 25006, м. Кіровоград, а/с 1/32, код 13747976, р/р 26002400004 АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) заборгованість в сумі 39 767,26 грн., з яких: 38 499,98 грн. - основний борг; 1 267,28 грн. - пеня, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 187,55 грн.

В решті частини позовних вимог - відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19 березня 2014 року з товариства з обмеженою відповідальністю "Тера" (25006, м. Кіровоград, вул. Ушакова, 1-а, кім. 407, адреса для листування: 25006, м. Кіровоград, а/с 1/32, код 13747976, р/р 26002400004 АТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) на користь державного бюджету України стягнуто судовий збір зав подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову від 13.03.2014 року в сумі 1 827 грн.

Не погодившись з рішенням суду, Приватне акціонерне товариство «Кіровоградтурист» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

В обґрунтування своєї скарги, Приватне акціонерне товариство «Кіровоградтурист» посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що суд не з'ясував питання, чи відображена заборгованість відповідача перед позивачем в податковому обліку та не надав оцінку дійсності податкової накладної, наданої позивачем. Суд не дав оцінку доводам відповідача щодо фіктивності договору підряду № 1/14-01 від 14.01.2013 року, та не дослідив належним чином акт огляду та обміру орендованих ТОВ «Тера» кімнат.

Крім того, суд безпідставно відмовив у проведенні судової будівельно-технічної експертизи, висновок якої мав би значення для правильного вирішення спору, що є порушенням норм процесуального права.

Все це, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17 квітня 2014 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 14 травня 2014 року.

У судовому засіданні 14 травня 2014 року було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи до 28 травня 2014 року у зв'язку з неявкою сторін.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили рішення суду скасувати та відмовити у позові, а представник позивача просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.01.13 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Тера" (далі - Підрядник) та приватним акціонерним товариством "Кіровоградтурист" (далі - Замовник) укладено договір підряду № 1/14-01, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати ремонтні роботи к. 406, к. 407 готелю "Турист" по вул. Ушакова, 1а у м. Кіровоградів строк до 28.02.13 р.

Відповідно п.п. 2.1. - 2.2. Договору, вартість робіт складає 38 499,98 грн., які Замовник сплачує на протязі 3-х днів після підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

Звертаючись із позовом до приватного акціонерного товариства "Кіровоградтурист" з урахуванням уточнень, про стягнення на користь позивача заборгованості в розмірі 38 499,98 грн., пені в розмірі 1 267,28 грн. та плату за користування чужими коштами в сумі 21 078,75 грн., всього в розмірі 60 846,01 грн. (а.с. 104-105), позивач посилався на те, що відповідач, як Замовник, свої зобов'язання за Договором підряду належним чином не виконав, за виконані позивачем роботи не розрахувався, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у визначений Договором строк, виконав передбачені Договором підрядні роботи в повному обсязі на суму 38 499,98 грн., що підтверджується актами виконаних робіт,підписаних повноважними представниками Підрядника та Замовника та скріплених круглими печатками позивача та відповідача, тому ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, оскільки пунктом 4.2. Договору визначено, що Замовник за несвоєчасну оплату виконаних робіт виплачує Підряднику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача з урахуванням уточненого розрахунку, суму пені в розмірі 1 267,28 грн. за період з липня 2013 року по грудень 2013 року (а.с. 107, 30).

Відмовляючи у стягненні на користь позивача 21 078,75 грн., суд першої інстанції виходив з того, що передбачені п. 4.4. Договору проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,15% за кожен день прострочення за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, а нарахування ще одних процентів за цей же період, за аналогічне порушення суперечить ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яка обмежує нарахування такої пені подвійною обліковою ставкою.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу вимог ст.ст. 843, 844 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

З матеріалів справи вбачається, що Підрядником складено, а Замовником перевірено кошторис виконання робіт по ремонту к. 406 та к. 407 готелю "Турист" на загальну суму 38 499,98 грн., який скріплено підписами повноважних осіб та печатками сторін Договору (а.с. 21-28). Загальна вартість робіт згідно Договору відображена як у підписаному сторонами відповідному кошторисі, а також зазначена і у тексті самого Договору (п. 2.1.).

Відповідно до Акту виконаних робіт к. 406, 407 готель "Турист", а також акту №1/25-13 від 25.02.2013 р., Підрядник виконав та здав, а Замовник в особі в.о. Голови правління ПрАТ "Кіровоградтурист" Гуляєвої Г.Н., прийняв ремонтні роботи по договору підряду № 1/14-01 від 14.01.2013 р. на суму 38 499,98 грн. Вказані Акти підписані повноважними представниками Підрядника та Замовника та скріплені круглими печатками позивача та відповідача.

Згідно з приписами ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

За таких обставин господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що замовник, який прийняв роботу без належної перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки), і прийшов до висновку про те, що позивач виконав свої обов'язки за договором підряду, а тому відповідач зобов'язаний сплатити підряднику обумовлену договором вартість робіт у сумі 38 499,98 грн.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про фіктивність договору підряду № 1/14-01 від 14.01.2013 року, про безпідставність відмови у проведенні будівельно-технічної експертизи та не дослідження належним чином акту огляду та обміру орендованих ТОВ «Тера» кімнат, яким встановлена невідповідність кількості зазначених у Акті виконаних робіт матеріалів тим, що фактично використані Підрядником.

Відповідно до ст. 853 ГК України Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про це підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконані роботі.

Оскільки сторони підписали акти виконаних робіт без зауважень, скріпили їх печатками своїх підприємств, суд обґрунтовано визнав зобов'язання позивача за договором виконаними, та обов'язок відповідача оплатити вартість виконаних робіт.

Акт огляду та обміру кімнат № 406 та 407 в готелі «Турист», не може бути підставою для проведення будівельно-технічної експертизи, оскільки він складений майже через рік після виконання підрядних робіт, прийнятих відповідачем без зауважень, і складений без участі представника підрядника, тому висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для призначення будівельно-технічної експертизи з цього питання є правильними.

В судовому засіданні позивачем були надані для огляду суду оригінал договору підряду № 1/14-01 від 14 січня 2013 року, кошторис виконання підрядних робіт, акти виконаних робіт, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.

Крім того, судом був оглянутий і оригінал податкової накладної від 25.02.2013 року підписаний та скріплений печаткою ТОВ «Тера».

Вищезазначені документи спростовують доводи відповідача про фіктивність договору, належних та допустимих доказів та підстав вважати договір фіктивним, відповідач суду не надав.

Доводи апелянта про те, що позивач не надав доказів того, що він повідомляв відповідача про готовність робіт, не заслуговують на увагу, оскільки сам факт підписання відповідачем акту виконаних робіт, свідчить про виконання позивачем робіт за укладеним договором.

Відсутність дати на акті виконаних робіт не є підставою для відмови у позові, оскільки договором передбачено виконання робіт у строк до 28.02.2013 року, податкова накладна ТОВ «Тера» виписана 25 лютого 2013 року, акт № 1/25-13, яким сторони підтвердили виконання робіт за договором підряду без зауважень, також складений 25 лютого 2013 року, що свідчить про повне виконання підрядних робіт у передбачений договором строк, і як наслідок - зобов'язання відповідача їх оплатити.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.2. Договору визначено, що Замовник за несвоєчасну оплату виконаних робіт виплачує Підряднику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Доданий до позову розрахунок пені в сумі 1267,28 грн. здійснений позивачем на суму заборгованості 38 499,98 грн. за період з липня 2013 року по грудень 2013 року (а.с. 30) з урахуванням граничного строку виконання Замовником грошового зобов'язання за Договором, а також вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", є фактично меншим, але, оскільки позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог до суду не подавалась, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача пеню в розмірі - 1 267,28 грн.

При цьому, господарський суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги заперечення відповідача щодо пропуску строку позовної давності, так як даний строк позивачем дотримано та не пропущено, оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем, з урахуванням Актів, виникло з 01.03.13 р. та відповідно річний строк позовної давності для нарахування пені закінчується 01.03.14 р., а до суду позивач звернувся з позовом 06.02.14 р., тобто до закінчення строку позовної давності щодо стягнення неустойки.

Висновки суду щодо відмови у стягненні з відповідача 17 613,74 грн. плати за користування чужими коштами, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду також вважає законними та обґрунтованими.

Так, згідно п. 4.4. Договору, за порушення порядку оплати виконаних робіт, Замовник сплачує Підряднику 0,15% від суми боргу за кожен день затримки платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами згідно ст. ст. 536, 625 Цивільного кодексу України.

В силу ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, варто відзначити, що проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою відрізняються від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 названого кодексу, оскільки стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст. 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, втому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (ст. 1214 Цивільного кодексу України).

Якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (ст. 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Однак, ототожнення норм ст. 536 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, як це зроблено сторонами у п. 4.4. Договору, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Зазначена правова позиція відображена в п.п. 6.1., 6.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Також господарський суд враховує, що передбачені п. 4.4. Договору проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,15% за кожен день прострочення за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені.

Так, частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлює, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.2. Договору, позивачем нараховано, а судом стягнуто пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Тому, нарахування ще одних процентів за цей же період, за аналогічне порушення суперечить ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яка обмежує нарахування такої пені подвійною обліковою ставкою.

Така позиція викладена в постанові Верхового Суду України від 12.12.11 р. у справі №07/238-10, де вказується на те, що подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у цій частині позовних вимог.

Надане до апеляційного господарського суду клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи задоволенню не підлягає, оскільки воно вже розглядалось судом першої інстанції, який з обґрунтуванням відмовив у його задоволенні.

Інших підстав для її призначення в апеляційній інстанції, відповідач, повторно звертаючись із цим же клопотанням, не навів.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Кіровоградтурист» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 14 березня 2014 року у справі № 912/348/14 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 29 травня 2014 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя І.М.Подобєд