Ухвала

від 13.03.2014 по справі 816/4289/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

13 березня 2014 року м. Київ К/800/55360/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.

суддів: Мороза В.Ф., Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Завод залізобетонних виробів № 2» на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду 15 жовтня 2013 року

справа № 816/4289/13-а

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області

до Приватного підприємства «Завод залізобетонних виробів № 2»

про стягнення переплати пенсії

В С Т А Н О В И В :

У липні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області (далі - Управління) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Завод залізобетонних виробів №2» (далі - Підприємство) про стягнення переплати пенсії в розмірі 8 447,44 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 15.10.2013, позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Завод залізобетонних виробів №2» на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області суму переплати пенсії в розмірі 8 447,44 грн.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Підприємство оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, прийняти нове рішення у справі - про залишення адміністративного позову без розгляду на підставі положень статті 100 КАС України.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм процесуального та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій, 14.09.1998 Підприємством ОСОБА_2 за період з 01.01.1989 по 31.12.1993 видано довідку №89 про заробіток для обчислення пенсії.

31.08.1998 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області на підставі зазначеної довідки ОСОБА_2 призначено пенсію.

У ході перевірки Управлінням установлено розбіжності між довідкою про заробітну плату від 14.09.1998 №89, яка видана для нарахування пенсії ОСОБА_2, та даними відомостей нарахування заробітної плати за період з 01.01.1989 по 31.12.1993.

04.07.2013 на адресу позивача від управління з координації та контролю за виплатою пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов розрахунок суми переплати пенсії ОСОБА_2 за період з 01.01.2004 по 30.11.2012 в розмірі 8 447,44 грн. у зв'язку з видачею Підприємством довідки від 14.09.1998 №89, яка містила недостовірні відомості.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Підприємство зобов'язане відшкодувати нанесену державі шкоду, заподіяну внаслідок надання недостовірних даних як страхувальник.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись зі вказаним висновком судів попередніх інстанцій у повній мірі та вважає оскаржувані рішення судів помилковими з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду , заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Частиною четвертою статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у цьому випадку відповідач (Підприємство) у спірних відносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, а діяв як установа, яка надавала документ, необхідний для призначення пенсії іншими органами, що призначають пенсію.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір по суті та задовольняючи адміністративний позов, не звернули увагу на те, що адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а не спір про стягнення переплаченої пенсії у зв'язку з наданням відповідачем (суб'єктом господарювання) недостовірних відомостей. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що жодних владних управлінських функцій Підприємство при видачі довідки про заробітну плату не здійснювало, а чинним законодавством України не передбачено право Управління як суб'єкта владних повноважень на звернення до суду з таким адміністративним позовом, тобто суди не перевірили, чи підлягає справа розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18.06.2013 №21-124а13 та №21-204а13.

Згідно з частиною першою статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до пункту 1) частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення судів попередніх підлягають скасуванню, а провадження у справі належить закрити, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Завод залізобетонних виробів № 2» задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду 15 жовтня 2013 року в цій справі скасувати, закривши провадження в адміністративній справі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 1 КАС України.

Суддя К.В. Конюшко