Ухвала

від 13.02.2014 по справі 2а/0270/252/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/40336/11

№ К/9991/40336/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.04.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011

у справі № 2а/0270/252/11 Вінницького окружного адміністративного суду

за позовом Вінницького учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих

до Державної податкової інспекції у м. Вінниці

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Управління Державного казначейства у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.04.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2011 № 0000042310/0.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Вінниці просить скасувати ухваленні у справі судові рішення із постановленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. вінниці проведено позапланову виїзну перевірку Вінницького УВП УТОГ з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 23.12.2010 № 4393/23/03972494, за висновками якого позивачем порушено норми пункту 1.8. ст.1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.7, 7.7.10 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищено заявлену до відшкодування суму бюджетного відшкодування з ПДВ у податковому обліку за серпень, вересень 2010 року на загальну суму 7847,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту ДПІ у м. Вінниці прийнято рішення від 10.01.2011 № 0000042310/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у податковому обліку за серпень, вересень 2010 року на 7847,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1962,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем доведено в судовому процесі правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Газторг Україна» та ТОВ «ГСМ Техсервіс», які у подальшому приймали участь у визначенні суми бюджетного відшкодування заявленого до повернення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як свідчать приєднані до справи докази та встановлено судами попередніх інстанцій, Вінницьке УВП УТОГ мало господарські операції з ТОВ «Газторг Україна» (з придбання природного газу) та ТОВ «ГСМ ТЕХСЕРВІС» (з придбання послуг з фарбування пряжі), що підтверджуються одержаними від них податковими накладними, платіжними дорученнями на оплату товару (послуг), рахунками-фактурами, видатковими накладними, актами приймання-передачі вартісних показників природного газу, документів складського обліку, подорожніх листів. За вказаними операціями позивач включив до податкового кредиту в податкових деклараціях за липень, серпень, вересень 2010 року ПДВ в сумах 1989,00 грн., 5858,00 грн. та 2429,00 грн. відповідно, та задекларував до бюджетного відшкодування за серпень, вересень 2010 року 1989,00 грн. та 5858,00 грн.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.4 статті 1 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (послуг) передбачає перехід права власності на товар (послугу) від продавця до покупця, що у свою чергу передбачає наявність продавця та покупця як конкретних осіб, що вчиняють відповідні дії, які свідчать про намір продати та придбати відповідно товар (послугу), а також наявність певного товару (послуги), які відповідають визначеним учасниками операції з продажу якісним та кількісним характеристикам.

Без наявності хоча б одного з обов'язкових учасників операції з продажу товару (послуги), самого товару (послуги), визначених як об'єкт поставки, господарська операція відсутня, а отже відсутні і підстави для відтворення її фінансових результатів у податковому обліку попри документального оформлення господарської операції.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

На підставі оцінки вище перелічених доказів, оцінка яким дана з дотриманням норм ст.. 86 КАС України, суди встановили, що операції позивача з ТОВ «Газторг Україна», ТОВ «ГСМ Техсервіс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, судом не встановлено, зауваження до її змісту та форми відсутні.

Враховуючи викладене, позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Газторг Україна», ТОВ «ГСМ Техсервіс», а висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм статті 7 Закону № 168/97-ВР, зменшення задекларованих позивачем сум бюджетного відшкодування за серпень, вересень 2010 року та застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.04.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош