Ухвала

від 06.02.2014 по справі 2а-264/10/2370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/37747/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Усенко Є.А. суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чорнобаївському районі Черкаської області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25.06.2010

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011

у справі № 2а-264/10/2370 Черкаського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське борошно»

до Державної податкової інспекції у Чорнобаївському районі Черкаської області

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Чорнобаївському районі Черкаської області від 19.01.2010 № 0000042301/0 у частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 129146,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 64570,00 грн.; від 19.01.2010 № 0000032301/0; в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 постанову суду першої інстанції скасовано; позовні вимоги задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Чорнобаївському районі Черкаської області від 19.01.2010 № 0000042301/0 та № 0000032301/0.

У касаційній скарзі ДПІ у Чорнобаївському районі Черкаської області просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю та постанову суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог, а в іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував своє право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 18.01.2010 № 00007/2301/32023045, про порушення позивачем норм підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищення валових витрат у податковому обліку за І, ІІ квартали 2008 року на загальну суму 3079487,00 грн. та податкового кредиту за березень, квітень, травень, червень 2008 року у загальній сумі 615895,00 грн., сформованих за наслідками господарських операцій з поставки позивачу сої від ПП «Укрголд-Платінум» та підрядних послуг від ТОВ «ФСБ «Позитив» через не підтвердження таких витрат та сплати сум ПДВ первинними документами, з огляду на те, що вони підписані не уповноваженими особами.

За наслідками висновків акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.01.2010: № № 0000032301/0 про донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток у сумі 1154807,00 грн., у т.ч. 769871,00 грн. за основним платежем та 384936,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000042301/0 про донарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 923843,00 грн., у т.ч. 615895,00 грн. за основним платежем та 307948,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Укрголд-Платінум» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 05.03.2008 № 05/03-с щодо поставки сої урожаю 2007 року у кількості 220 тн на умовах EXW франко-елеватор продавця. За наслідками вказаних правочинів продавець виписав податкову накладну на загальну суму 774878,40 грн., у т.ч. ПДВ: 129146,40 грн., на підставі якої позивач сформував валові витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів.

Також позивачем (замовник) був укладений з ТОВ «ФСБ «Позитив» (виконавець) договір від 04.01.2008 № 4/2 щодо поставки будівельних робіт, зокрема, щодо заміни шиферного даху на будівлі борошномельного комплексу металічним листом та кладки шліфувальної підлоги з мармурової крошки загальною вартістю робіт у 983000,00 грн. До вказаного договору сторони підписали три додаткові угоди: від 14.01.2008 №1 щодо виконання робіт із заміни шиферного даху на будівлі борошномельного комплексу металічним листом та кладки шліфувальної підлоги загальною вартістю 983000,00 грн.; від 15.05.2008 №2 щодо виконання робіт по налагодженню каналізації та бункера технічної води; установленню фундаменту під металічні ємкості зберігання зерна; виготовленню ємкостей для зберігання зерна об`ємом 20 м.; установці шнеків до ємкості загальною вартістю 485000,00 грн.; від 07.06.2008 № 3 щодо виконання робіт по установленню несучих колон стелі; виготовленню фундаментів під вальцеві верстати на дільниці №1 в с. Скородистик та дільниці №2 в с. Сулимівка; установленню вальцевих верстатів; виготовленню фундаменту під вібросита в кількості двох штук на дільниці №1 в с. Скородистик та дільниці №2 в с. Сулимівка з подальшим установленням вібросит; демонтажу сілосів від стойки зерна, монтажу нових сілосів із збільшенням ємкості до 1.5 куб.м і установлюванню нових на дільниці №1 - 7 шт., на дільниці № 2 - 6 шт.; виготовленню металевих ємкостей 16 куб.м для змішування зерна на дільниці №2; заміни норій подачі зерна на дільниці №1 - 2 шт., дільниці №2 - 3шт. з подальшим налагодженням, загальна вартість робіт - 1452507,00 грн. З посиланням на виконання робіт за вказаним договором з додатковими угодами до нього сторони підписали акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а ТОВ «ФСБ «Позитив» виписав позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Статтею 244-2 КАС України визначено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, а саме: копії складської квитанції на зерно від 06.03.2008 № 591 (а.с. 111, т.1), витягу з Реєстру складських документів на зерно від 22.02.2010 № 49 серії АА № 002602, виданого ДП «Держреєстри України», за яким засвідчується зберігання позивачем сої у кількості 215244 кг на складі ТОВ «Полтавапромсервіс» згідно складської квитанції серії АС № 892936 від 06.03.2008 № 591 (а.с.112, т.1), оцінка яким дана з дотриманням норм ст. 86 КАС України, суди зробили правильний висновок про реальний характер поставки ПП «Укрголд-Платінум» позивачу сої. Вказаний висновок був зроблений з урахуванням суперечливості пояснень громадянки ОСОБА_2 (дівоче призвіще - ОСОБА_2) - директор ПП «Укрголд-Платінум», від імені якої підписані договір купівлі-продажу від 05.03.2008 № 05/03-с та податкова накладна за наслідками його виконання, які вона надавала старшому оперуповноваженому відділення боротьби з суб`єктами господарювання, які мають ознаки фіктивності ВПМ Золотоніської ОДПІ ДПА у Черкаській області - лейтенанту ПМ Брусу С.М., згідно протоколу допиту свідка від 04.03.2010 (а.с. 247-249), про відсутність господарських відносин у ПП «Укрголд-Платінум» з позивачем, а також свідчення, які вказана особа надала Дніпропетровському окружному адміністративному суду на доручення Черкаського окружного адміністративного суду (звукозапис приєднаний до матеріалів справи), в яких вона не заперечувала здійснення господарських відносин щодо поставки сої позивачу, а щодо пояснень ВПМ Золотоніської ОДПІ ДПА у Черкаській області вказала про те, що такі були надані у нервовому стані без вдавання у подробиці, а також особливостей умов поставки сої позивачу - EXW франко-елеватор продавця, які передбачають перехід права власності на товар від продавця до покупця на складі продавця, що виключає необхідність транспортування товару.

Правильними є також висновки суду першої інстанції про відсутність у документів, доданих до матеріалів справи позивачем на підтвердження виконання договору від 04.01.2008 № 4/2 разом з додатковими угодами до нього, укладених позивачем із ТОВ «ФСБ «Позитив», значення первинних документів з огляду на те, що такі документи підписані не уповноваженою особою.

Так, у судовому процесі встановлено, що вказаний договір від 04.01.2008 № 4/2 разом з додатковими угодами, а також акти здачі-приймання робіт (надання послуг), складених з посиланням на виконання цього договору, від імені ТОВ «ФСБ «Позитив» підписані Щербиною. У той же час, як встановлено у судовому процесі, керівником та засновником ТОВ «ФСБ «Позитив» є ОСОБА_5 При цьому, додані до матеріалів справи копії податкових накладних, які виписані від імені ТОВ «ФСБ «Позитив» взагалі не містять інформації щодо особи, яка їх підписала від імені вказаного товариства, у то й час як частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає такі реквізити, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції - обов`язковими для первинних документів. Відсутність таких реквізитів у доданих до матеріалів справи копіях податкових накладних, суд першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, правильно розцінив як такі, що позбавляють вказані податкові накладні значення первинних документів, а отже ці документи не можуть бути підтвердженням правомірності формування податкового кредиту за ними.

Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що складені за наслідками виконання договору від 04.01.2008 № 4/2 акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не відповідають формі первинних документів у будівництві, а саме: КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт», що затверджені наказом Держкомстату та Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві».

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на такий зміст правового регулювання вказаних правових норм та зробив неправильний висновок про правомірність формування позивачем податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «ФСБ «Позитив».

Разом з тим, як суд першої так і апеляційної інстанцій, на підставі доданих до матеріалів справи копії податкових декларацій позивача з податку на прибуток за півріччя 2008 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 13049 від 18.08.2008 та враховуючи пояснення свідка - державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_6, який безпосередньо здійснював перевірку позивача і підписував акт перевірки від 18.01.2010 №7/2301/32023045, зробили правильний висновок про не підтвердження обставин віднесення позивачем вартості підрядних робіт до складу валових витрат, оскільки вказані витрати відносились поступово шляхом амортизації, що виключає правомірність висновку податкового органу про заниження позивачем валових витрат за наслідками цієї господарської операції з ТОВ «ФСБ «Позитив».

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чорнобаївському районі Черкаської області задовольнити частково, скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 25.06.2010 - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Н.Є. Блажівська М.В. Сірош