Постанова

від 17.03.2014 по справі 5011-47/15551-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2014 року Справа № 5011-47/15551-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Прокурора: від Генеральної прокуратури України - Кузнецової Ю.В., посв. № 023135 від 26.11.2013 року;

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року

у справі № 5011-47/15551-2012 господарського суду міста Києва

за позовом заступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-пропускний пункт -1"

про розірвання договору та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року заступник прокурора Голосіївського району міста Києва, виступаючи в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-пропускний пункт -1", просив розірвати договір оренди земельної ділянки (кадастровий № 8 000000000:90:099:0049) площею 0,1125 га нормативною грошовою оцінкою 427500,18 грн. та земельної ділянки (кадастровий № 8 000000000:90:099:0053) площею 0,1689 га нормативною грошовою оцінкою 641 820, 27 грн., які знаходяться на розі Столичного шосе та вулиці Лютневої у Голосіївському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно- пропускний пункт-1" та зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів 08.11.2008 року за № 79-6-00447; зобов'язати відповідача повернути вищезазначені земельні ділянки територіальній громаді міста в особі Київської міської ради (т. 1, а.с. 6-12).

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем п. 8.4 зазначеного договору оренди щодо забудови земельної ділянки.

Рішенням господарського суду міста Києва від від 09.07.2013 року (суддя Станік С.Р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року (головуючий Гончаров С.А., судді Авдеєв П.В., Куксов В.В.) (т. 2, а.с. 26-41) позов задоволено частково. Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісно-пропускний пункт -1" повернути територіальній громаді міста в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,1689 га (кадастровий № 8 000000000:90:099:0053) нормативною грошовою оцінкою 641 820, 27 грн., яка знаходиться на розі Столичного шосе та вулиці Лютневої у Голосіївському районі м. Києва. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 133-146).

Оскаржені судові акти мотивовано припиненням строку дії договору оренди земельних ділянок в частині оренди земельної ділянки площею 0,1689 га (кадастровий № 8 000000000:90:099:0053) і недоведеністю та необгрунтованістю позову в іншій частині.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просив оскаржені судові акти скасувати в частині відмови у позові щодо розірвання договору оренди і повернення земельної ділянки площею 0,1125 га та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити (т. 2, а.с. 52-54).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.02.2014 року касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.03.2014 року (т. 3, а.с. 50-51).

У судове засідання 17.03.2014 року представники позивача - Київської міської ради не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Від представника відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-пропускний пункт -1" надійшло клопотання (телеграма) про відкладення розгляду справи.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача - Київської міської ради, відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-пропускний пункт -1", відхиливши подане останнім клопотання.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 09.08.2006 року у справі № 32/364 задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-пропускний пункт -1" до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та визнано укладеним між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно-пропускний пункт -1" договір оренди земельних ділянок на розі Столичного шосе та вулиці Лютневої у Голосіївському районі м. Києва розмірами 0,13 га - строком на 15 років та 0,20 га - строком на 5 років, а також зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати вказаний договір оренди.

08.11.2006 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 79-6-00447 було зареєстровано договір оренди земельних ділянок, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно-пропускний пункт -1", відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове, платне користування) земельні ділянки, визначені цим договором (т. 1, а.с. 13-17).

Згідно п. 2.1 договору оренди об'єктом оренди є земельні ділянки за наступними характеристиками: місце розташування - на розі Столичного шосе та вулиці Лютневої у Голосіївському районі м. Києва; розмір - 0,1125 га та 0,1689 га в межах червоних ліній; цільове призначення: земельної ділянки площею 0,1125 га - для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе-мотелю з паркінгом, літнім майданчиком та мийкою; земельної ділянки площею 0,1689 га - для благоустрою прилеглої території; кадастрові номери - 8000000000:90:099:0049, 8000000000:90:099:0053.

Відповідно до п. 3.1 договору він укладений на 15 років для земельної ділянки, зазначеної в п. 2.1 площею 0,1125 га, для земельної ділянки, зазначеної в п. 2.1 площею 0,1689 га на 5 років.

Згідно п. 6.1 договору земельні ділянки є переданими в день державної реєстрації договору.

Право на оренду земельних ділянок виникає після державної реєстрації цього договору (п. 6.2 договору).

Пунктом 7.1 договору визначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцю земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в оренду.

Відповідно до п. 8.1 договору оренди орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором; дотримання місцевих правил забудови; своєчасного внесення орендної плати; дострокового розірвання цього договору; відшкодування понесених збитків, в тому числі не отриманих доходів відповідно до чинного законодавства у разі розірвання цього договору.

Згідно п. 8.4 договору орендар зобов'язаний, зокрема: приступити до використання земельних ділянок в строк, встановлений цим договором та після його підписання та державної реєстрації цього договору; завершити забудову земельних ділянок в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору; використовувати земельні ділянки відповідно до їх цільового призначення.

Згідно п. 11.3 договору він припиняється в разі закінчення строків, на які його було укладено.

Пунктом 11.4 договору сторонами було визначено, що він може бути розірваний зокрема: за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, у разі, коли орендар використовує земельні ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення забудови земельних ділянок, встановлених п. 8.4 договору; здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Відповідно до п. 11.5 договору він може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору.

Згідно п. 12.2 договору у разі не виконання орендарем умов цього договору та обов'язків, передбачених законодавством України він може бути достроково розірваний.

Пунктом 11.7 договору сторони визначили умови поновлення договору, а саме: після закінчення строків, на які було укладено цей договір, орендар за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строків дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 11.8 договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Згідно акту приймання - передачі земельних ділянок від 08.11.2006 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду вищезазначені земельні ділянки (т. 1, а.с. 20).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.04.2012 року посадовою особою Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації було проведено обстеження спірних земельних ділянок та складено акт № 672/01, згідно якого встановлено, що відповідач фактично до використання земельної ділянки не приступив, ділянка вільна від забудови, будівельні роботи не ведуться (т. 1, а.с. 21-22).

Згідно листа Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 05-358/17242від 22.06.2012 року реєстрація договору щодо поновлення договору оренди від 08.11.2006 року не здійснювалось (т. 1, а.с. 24-27).

Також згідно листа № 05704-11692від 05.06.2013 року Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) станом на 31.12.2012 року реєстрація договору про поновлення договору оренди земельних ділянок від 08.11.2006 року не відбулась (т. 1, а.с. 132).

Судами також встановлено, що листами № 0140-10 від 07.12.2010 року, № 07-11 від 05.12.2011 року, № 0140-10 від 27.11.2012 року відповідач просив Київську міську раду продовжити термін оренди на земельну ділянку площею 0,1689 га на термін 7 років, а також змінити цільове призначення земельної ділянки площею 0,1125 га кадастровий № 8 000000000:90:099:0049 (т. 1, а.с. 98, 99, 100).

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 33 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції, чинній станом на 08.11.2011 року) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні земельні ділянки були передані відповідачу в оренду на наступні строки: земельна ділянка площею 0,1125 га кадастровий № 8 000000000:90:099:0049 до 08.11.2021 року, земельна ділянка площею 0,1689 га кадастровий № 8 000000000:90:099:0053 до 08.11.2011 року.

Судами встановлено, що відповідачем не було дотримано порядку поновлення договору оренди земельних ділянок в частині поновлення строку оренди земельної ділянки площею 0,1689 га кадастровий № 8000000000:90:099:0053, що розташована на розі Столичного шосе та вулиці Лютневої у Голосіївському районі м. Києва, а тому строк оренди вказаної земельної ділянки припинився 08.11.2011 року.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 11.8 договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Враховуючи неповернення відповідачем земельної ділянки площею 0,1689 га кадастровий № 8 000000000:90:099:0053 після припинення строку дії спірного договору, місцевий господарський суд, з яким підставно погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київській міській раді зазначену земельну ділянку.

Відповідно до ст. 15 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 24 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки має право: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем. Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті 2.20 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом "а" частини 1 статті 143 Земельного кодексу України передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Згідно п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 ЗК України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що акт обстеження № 672/01 від 03.04.2012 року свідчить про те, що спірні земельні ділянки не використовуються відповідачем за цільовим призначенням, проте, не свідчить про використання відповідачем вказаної земельної ділянки не за цільовим призначенням, доказів чого не надано.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у позові в іншій частині.

Пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто, з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскаржені судові акти вказаним вимогам не відповідають з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині розірвання договору оренди від 08.11.2008 року та зобов'язання відповідача щодо повернення земельної ділянки площею 0,1125 га, суди попередніх інстанцій виходили з того, що прокурором та позивачем не доведено використання товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно-пропускний пункт -1" зазначеної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Проте, такі висновки судів попередніх інстанцій є хибними.

Як зазначалось вище, позовні вимоги заступника прокурора Голосіївського району міста Києва були мотивовано невиконанням відповідачем п. 8.4 зазначеного договору оренди саме щодо завершення забудови земельної ділянки.

Судами встановлено, що п. 8.4 договору визначено обов'язки орендаря, зокрема:

- завершити забудову земельних ділянок в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього договору;

- використовувати земельні ділянки відповідно до їх цільового призначення.

Пунктом 11.4 договору сторонами було визначено, що він може бути розірваний зокрема: за рішенням суду в порядку, встановленому законом; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності згідно з Господарським кодексом України у разі, коли орендар використовує земельні ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення забудови земельних ділянок, встановлених п. 8.4 договору; здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Відповідно до п. 11.5 договору він може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору.

Згідно п. 12.2 договору у разі невиконання орендарем умов цього договору та обов'язків, передбачених законодавством України він може бути достроково розірваний.

Пунктом 11.4 договору сторонами передбачено, що він може бути розірваний, зокрема:

- у разі, коли орендар використовує земельні ділянки не за цільовим призначенням;

- порушення строків завершення забудови земельних ділянок, встановлених п. 8.4 договору.

Відповідно до пунктів 11.5, 12.2 договору він може бути достроково розірваний у разі невиконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору, у разі не виконання орендарем умов цього договору та обов'язків, передбачених законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Тобто, сторонами спірного договору визначено декілька підстав для його розірвання.

Так, орендодавець може вимагати розірвання договору не тільки коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, а й тоді, коли орендар не виконує умови договору та порушує строки завершення забудови земельної ділянки, встановлені п. 8.4 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 24.10.2011 року "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України" у разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду першої і апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення (пункт 2 статті 111 9 ГПК України).

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте, таким обставинам була дана неправильна правова оцінка та невірно були застосовані норми матеріального права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати постановлені у справі судові акти в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди на земельну ділянку площею 0,1125 га і зобов'язання відповідача повернути зазначену земельну ділянку територіальній громаді міста в особі Київської міської ради та прийняти у вказаній частині нове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З врахуванням вищезазначеного судовий збір у розмірі 2 294,00 грн. судового збору за розгляд у суді першої інстанції та у розмірі 2 752,20 грн. за розгляд апеляційної та касаційної скарг повинен бути відшкодований товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно-пропускний пункт-1".

Керуючись ст.ст. 49, 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року у справі № 5011-47/15551-2012 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки (кадастровий № 8 000000000:90:099:0049) площею 0,1125 га нормативною грошовою оцінкою 427 500,18 грн., яка знаходиться на розі Столичного шосе та вулиці Лютневої у Голосіївському районі м. Києва, укладеному між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно-пропускний пункт-1" та зареєстрованому у книзі записів державної реєстрації договорів 08.11.2008 року за № 79-6-00447; зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-пропускний пункт -1" повернути територіальній громаді міста в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,1125 га (кадастровий № 8 000000000:90:099:0049) нормативною грошовою оцінкою 427 500,18 грн., яка знаходиться на розі Столичного шосе та вулиці Лютневої у Голосіївському районі м. Києва.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки (кадастровий № 8 000000000:90:099:0049) площею 0,1125 га нормативною грошовою оцінкою 427 500,18 грн., яка знаходиться на розі Столичного шосе та вулиці Лютневої у Голосіївському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно-пропускний пункт-1" та зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів 08.11.2008 року за № 79-6-00447.

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісно-пропускний пункт -1" повернути територіальній громаді міста в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,1125 га (кадастровий № 8 000000000:90:099:0049) нормативною грошовою оцінкою 427 500,18 грн., яка знаходиться на розі Столичного шосе та вулиці Лютневої у Голосіївському районі м. Києва.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-пропускний пункт -1" (місцезнаходження: 03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, буд. 38/58, офіс 13; код ЄДРПОУ 33053583) в дохід Державного бюджету України 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. судового збору, 2 752 (дві тисячі сімсот п'ятдесят дві) грн. 20 коп. за розгляд апеляційної та касаційної скарг.

Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року у справі № 5011-47/15551-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков