Рішення

від 17.03.2014 по справі 922/5073/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 922/5073/13 17.03.14

За позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль Інвест"

про стягнення 136 000,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Новицький М.З. за довіреністю № 21 від 11.02.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль Інвест" (відповідач) про стягнення з останнього 136000,00 грн., з яких: 68000,00 грн. штрафу та 68000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу за період з 03.10.2013 р. по 09.12.2013 р.

Обгрунтовуючи заявлені на підставі ст.ст. 17, 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позовні вимоги про стягнення штрафу та пені, позивач послався на рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.07.2013 року № 167-к у справі № 2/20-118-13 "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу", згідно якого на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аваль Інвест" накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2013 р. прийнято вищенаведену позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/5073/13 та призначено справу до розгляду на 13.01.2014 р.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2013 р. на підставі ст.ст. 15, 17, 86 Господарського процесуального кодексу України справу № 922/5073/13 за позовом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль Інвест" (відповідач) про стягнення 136000,00 грн. направлено для розгляду за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

20.01.2014 р. матеріали справи № 922/5073/13 одержані Господарським судом міста Києва.

В порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу № 922/5073/13 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2014 р. справу № 922/5073/13 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 17.02.2014 р. о 10:50 год.

В судове засідання, призначене на 17.02.2014 р., представник позивача з'явився та подав власне письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору. Письмове підтвердження долучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.02.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 22.01.2014 р. не виконав.

В судовому засіданні, призначеному на 17.02.2014 р., судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 22.01.2014 р. та встановлено, що ні позивач, ні відповідач не виконали вимоги суду у повному обсязі.

Враховуючи неявку відповідача, невиконання сторонами вимог ухвали суду від 22.01.2014 р. та положення п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про неможливість розпочати розгляд справи по суті в судовому засіданні 17.02.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2014 р. розгляд справи був відкладений на 17.03.2014 р. о 10:30 год.

В судове засідання, призначене на 17.03.2014 р., з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.03.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 22.01.2014 р. та від 17.02.2014 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Так, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 922/5073/13 від 22.01.2014 р. та від 17.02.2014 р. були направлені відповідачу за адресою 01103, м. Київ, вул. Чеська, буд. 9, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно даних наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 610177 (а.с. 22 т.1).

Втім, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 922/5073/13 від 22.01.2014 р. та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв'язку до Господарського суду міста Києва з довідкою (ф.-20), зокрема, про закінчення строку зберігання поштового відправлення.

За наведених обставин, судом враховані роз'яснення, надані Вищим господарським судом України у п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно яких розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Як зазначено у п. 3.9.1 вищезазначеної Постанови Пленуму ВГСУ, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене вважається, що ухвали Господарського суду міста Києва № 922/5073/13 від 22.01.2014 р. та від 17.02.2014 р. вручені відповідачу належним чином, а відповідач повідомлений про час і місце розгляду Господарським судом міста Києва справи № 922/5073/13.

За вказаних обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.03.2014 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 17.03.2014 р. представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.03.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.07.2013 р. № 167-к "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 2/20-118-13 (далі - Рішення АМК) визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аваль Інвест" (ідентифікаційний код - 36456998), розповсюджуючи в рекламі неповні (без зазначення виду діяльності Товариства та строків отримання позики) відомості, вчинило порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб'єктом господарювання через іншу особу невизначеному колу осіб в рекламі неповних відомостей внаслідок обраного способу їх викладення та замовчування окремих фактів, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) послуг цього суб'єкта господарювання; згідно з частиною другою статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", частиною шостою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аваль Інвест" накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.

В Рішенні АМК було зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф повинен бути сплачений у двомісячний строк з дня одержання рішення, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - рішення органів Антимонопольного комітету України може бути оскаржене до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання, згідно ч. 8 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - суб'єкт господарювання протягом п'яти днів з дня сплати штрафу зобов'язаний надіслати до територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.

Супровідним листом № 02-26/2-3339 від 29.07.2013 р. "Про результати розгляду справи про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції" Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) направило копію рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.07.2013 р. № 167-к "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" Товариству з обмеженою відповідальністю "Аваль Інвест" (відповідачу).

Вищезазначений лист та копія Рішення АМК були отримані відповідачем 01.08.2013 р., що підтверджується листом Харківської дирекції Поштамт-центу поштового зв'язку № 1 УДППЗ "Укрпошта" № 09-01-2055 від 15.10.2013 р.

Відповідно до частин 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання, особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як зазначає позивач, строк сплати штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, сплив 02.10.2013 р.

Позивач також зазначив, що в установлений строк відповідач штраф, накладений Рішенням АМК, не сплатив, документів, що підтверджують сплату штрафу, а також документів стосовно його звернення до Господарського суду Харківської області щодо оскарження Рішення АМК, до територіального відділення Антимонопольного комітету України не надіслав.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 68000,00 грн., накладеного рішенням АМК, а також про стягнення пені за прострочення сплати відповідачем штрафу за період з 03.10.2013 р. по 09.12.2013 р. (68 днів) в розмірі 68000,00 грн., враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Приписами частин 1, 3, 4 статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" визначено, що вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф; накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; суми стягнутих штрафів та пені за прострочення їх сплати зараховуються до державного бюджету.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення, зокрема, про визнання факту недобросовісної конкуренції; накладання штрафів.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання факту недобросовісної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Згідно з частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.07.2013 р. № 167-к "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 2/20-118-13 на відповідача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн. за вчинення порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, яке передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Зазначене рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було отримано відповідачем 01.08.2013 р., що підтверджується листом Харківської дирекції Поштамт-центу поштового зв'язку № 1 УДППЗ "Укрпошта" № 09-01-2055 від 15.10.2013 р., який наявний в матеріалах справи.

Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 02.10.2013 р.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як встановлено судом, станом на час розгляду спору по суті рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.07.2013 р. № 167-к "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 2/20-118-13 є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Крім того, станом на час розгляду спору по суті матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем штрафу в розмірі 68000,00 грн., накладеного на нього Рішенням АМК.

Враховуюче викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 68000,00 грн. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

З урахуванням положень частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивач просить стягнути з відповідача 68000,00 грн. пені за період з 03.10.2013 р. по 09.12.2013 р. (68 днів) за наступним розрахунком:

Сума штрафу, накладеного на відповідача Рішенням АМК, становить 68000,00 грн.

Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 1020,00 грн. (68000,00 грн. : 100 х 1,5 = 1020,00 грн.).

Позивач вважає, що за період з 03.10.2013 р. по 09.12.2013 р. відповідачем прострочено 68 днів сплати штрафу, а сума пені за прострочення сплати штрафу за цей період складає 69360,00 грн.

При цьому, позивачем було враховано обмеження, встановлені ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", згідно яких розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного Рішенням АМК, у зв'язку з чим позивач визначив розмір пені за період з 03.10.2013 р. по 09.12.2013 р. в сумі 68000,00 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 68000,00 грн. за період з 03.10.2013 р. по 09.12.2013 р. підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову , але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Ціна позову становить 136000,00 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову має складати 2720,00 грн. (2 відсотки ціни позову).

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

Враховуючи наведені норми, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 2720,00 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль Інвест" (01103, м. Київ, вул. Чеська, буд. 9; ідентифікаційний код 36456998), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 68000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень 00 коп.) штрафу та 68000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказані суми на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків по коду класифікації доходів бюджету 21081100 (символ звітності 106).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль Інвест" (01103, м. Київ, вул. Чеська, буд. 9; ідентифікаційний код 36456998), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 2720,00 грн. (дві тисячі сімсот двадцять гривень 00 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.03.2014 р.

Суддя Гумега О.В.