Рішення

від 13.03.2014 по справі 910/22104/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22104/13 13.03.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Петроцентр" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 23 533,94 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Лісков А.І. (дов. б/н від 08.01.2014 року) від відповідача Онищенко І.П. (дов. 10/10 від 17.01.2014 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13 березня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Петроцентр" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі по тесту - відповідач) про стягнення 23 533,94 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов Договору на постачання та транспортування природного газу № ВК-09-44 від 01.12.2009 року позивачем перераховано на користь відповідача 104 794,19 грн. за поставку та транспортування природного газу, проте відповідач свої зобов'язання виконав частково на суму 81 260,25 грн., у зв'язку з цим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 23 533,94 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2013 року порушено провадження у справі № 910/22104/13, розгляд справи призначено на 10.12.2013 року.

03.12.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідно до поданого відзиву, відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог. Зазначив, що платіжні доручення № 657 від 30.12.2009 року та № 39 від 29.01.2010 року є неналежними доказами попередньої оплати за природний газ за умовами укладеного між сторонами договору. Просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності.

У судовому засіданні 10.12.2013 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суд, клопотання про витребування доказів у Відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві та усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.12.2013 року надав усні пояснення по суті спору в яких проти позову заперечив.

Розгляд клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Петроцентр" про витребування доказів відкладено судом до наступного судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2013 року розгляд справи було відкладено на 09.01.2014 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

13.12.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 09.01.2014 року справу № 910/22104/13 передано для розгляду судді Літвіновій М.Є., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року суддя Літвінова М.Є. прийняла справу № 910/22104/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 04.02.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року справу № 910/22104/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/22104/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 09.01.2014 року.

30.01.2014 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 року справу № 910/22104/13 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/22104/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 20.02.2014 року.

Розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 року справу № 910/22104/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/22104/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 04.02.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 20.02.2014 року справу №910/22104/13 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2014 року суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/22104/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 13.03.2014 року.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року справу № 910/22104/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2014 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/22104/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 20.02.2014 року.

Клопотання позивача про витребування доказів у Відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб підприємців Шевченківського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві судом відхилено, оскільки всупереч статті 38 Господарського процесуального кодексу України клопотання не містить обставин, які може підтвердити дана інформація у справі.

Суд, розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі та заслухавши думку представників сторін, вважає що дане клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1)призначення господарським судом судової експертизи;

2)надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Статтею 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення ) або в результаті ліквідації.

Відповідно до частини 2 статті 105 Цивільного кодексу України після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог.

До комісії з припинення юридичної особи або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи яка припиняється.

Так відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 545 від 26.07.2012 року діяльність Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" припиняється шляхом реорганізації - перетворення на Публічне акціонерне товариство та перейменування у "Синтез-Газ України".

Вищевказаним наказом утворено комісію з припинення діяльності Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у складі згідно з Додатком 1.

Статтею 108 Цивільного кодексу України передбачено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Згідно з статтею 59 Господарського кодексу України у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини 2 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вбачається з Витягу серії АВ № 364255 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" станом на 21.10.2013 року не внесено, отже, відповідач хоча і перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, статусу юридичної особи, ще не втратив, а тому може бути учасником судового процесу на загальних підставах.

У судовому засіданні 13.03.2014 року представник позивача надав письмові пояснення по справі та підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.03.2014 року надав усні пояснення по суті спору, в яких не заперечив факту існування заборгованості Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Петроцентр" у розмірі 23 533,94 грн. за договором на постачання та транспортування природного газу № ВК-09-44 від 01.12.2009 року, проте, просив суд застосувати до вимог позивача наслідки спливу строків позовної давності.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

В С Т А Н О В И В:

01 грудня 2009 року між Дочірнім підприємством "Нафтогазмережі" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" правонаступником якого є Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Петроцентр" (споживач) було укладено Договір на постачання та транспортування природного газу № ВК-09-44 (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити споживачу в 2009 році природний газ, надалі газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ, послуги з його постачання та транспортування на умовах даного договору.

Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу в 2009 році газ в об'ємі до 10,0 тис. куб. м, в тому числі по місяцях.

Ціна за 1000,0 кум. м. газу, тариф на його транспортування та порядок розрахунків за газ та його транспортування на момент укладення цього договору визначається у додатковій угоді, що підписується сторонами і яка є невід'ємною частиною цього договору (пункт 4.1. Договору.)

Відповідно до пункту 5.1. Договору споживач не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки та послуг з постачання та транспортування.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що в разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа наступного за звітнім місяцем.

Ціни на газ сторони обумовили додатковими угодами до Договору (в матеріалах справи).

Згідно з пунктом 10.1. Договору даний договір набирає чинності та діє в частині поставки газу з 01.12.2009 року до 31.12.2009 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги по постачанню та транспортуванню - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою від 01.03.2010 року сторони внесли зміни до пункту 10.1 Договору та виклали його у наступній редакції: даний договір діє в частині поставки природного газу з 01.03.2009 року до 31 січня 2010 року, а в частині транспортування природного газу з 01 грудня 2009 року по 31 січня 2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Петроцентр" належним чином виконувало свої зобов'язання, згідно Договору на постачання та транспортування природного газу № ВК-09-44 від 01.12.2009 року, в частині оплати за поставлений відповідачем природний газ, зокрема, щодо здійснення передоплати на загальну суму 104 794,19 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 657 від 30.12.2009 року на суму 74 573,20 грн. та № 39 від 29.01.2010 року на суму 30 220,99 грн.

На виконання умов Договору відповідачем, за період з грудня 2009 року по березень 2010 року, було поставлено та протранспортовано на користь позивача природного газу в об'ємі 52 525,00 куб.м. на загальну суму 81 260,25 грн., що підтверджується актами подачі - прийому та реалізації газу за вказаний період, а саме:

- актом № НГ-В000215 від 29.12.2009 року;

- актом № НГ-В000647 від 28.01.2010 року;

- актом № НГ-В001856 від 26.02.2010 року;

- актом № НГ-В002704 від 26.03.2010 року;

Таким чином, за твердженням позивача, відповідач не допоставив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Петроцентр" природний газ на загальну суму 23 533,94 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків від 03.06.2010 року, який підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплений печатками сторін.

01.11.2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів в розмірі 23 533,94 грн., проте, відповідач залишив зазначену вимогу поза увагою.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 23 533,94 грн. зайво сплачених коштів згідно Договору на постачання та транспортування природного газу № ВК-09-44 від 01.12.2009 року.

Відповідач у своєму відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що поставки природного газу за актами № НГ-В000647 від 28.01.2010 року, № НГ-В001856 від 26.02.2010 року та актом № НГ-В002704 від 26.03.2010 року не стосуються спірного Договору, а отже, не є належними доказами поставки газу за спірним Договором.

Водночас, у судовому засіданні 13.03.2014 року представником відповідача не заперечено факту існування заборгованості Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Петроцентр" у розмірі 23 533,94 грн. за Договором, проте, підтримано заяву про пропущення позивачем строків позовної давності, оскільки, на думку відповідача право на пред'явлення вимоги виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Петроцентр" з моменту підписання сторонами акту звіряння розрахунків станом на 31.05.2010 року від 03.06.2010 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з статтею 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що споживач не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки та послуг з постачання та транспортування.

Судом встановлено, що позивач здійснив попередню оплату природного газу на користь відповідача на загальну суму 104 794,19 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 657 від 30.12.2009 року на суму 74 573,20 грн. та № 39 від 29.01.2010 року на суму 30 220,99 грн.

Перерахування грошових коштів за товар передбачений умовами Договору на рахунок відповідача свідчить про готовність позивача прийняти товар поставлений відповідачем.

Водночас, на виконання умов Договору, відповідачем, за період з грудня 2009 року по березень 2010 року, було поставлено та протранспортовано на користь позивача природного газу в об'ємі 52 525,00 куб.м. на загальну суму 81 260,25 грн.

Твердження відповідача про те, що поставки природного газу за актами № НГ-В000647 від 28.01.2010 року, № НГ-В001856 від 26.02.2010 року та актом № НГ-В002704 від 26.03.2010 року не стосуються спірного Договору, з огляду на те, що останній діяв в частині поставки до 31.12.2009 року, відхиляються судом, з огляду на те, що в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії додаткових угод до Договору, якими сторони вносили зміни та доповнення до останнього, зокрема, додаткова угода від 01.03.2010 року, якою сторони погодили внести зміни до пункту 10.1 Договору та виклали його у наступній редакції: даний Договір діє в частині поставки природного газу з 01 03.2009 року до 31 січня 2010 року, а в частині транспортування природного газу з 01 грудня 2009 року по 31 січня 2010 року.

Окрім того, як вже було зазначено судом вище, у судовому засіданні 13.03.2014 року представник відповідача підтвердив факт постачання природного газу на користь позивача на підставі актів № НГ-В000647 від 28.01.2010 року, № НГ-В001856 від 26.02.2010 року та № НГ-В002704 від 26.03.2010 року саме на виконання умов договору на постачання та транспортування природного газу № ВК-09-44 від 01.12.2009 року.

З огляду на вищевказане, станом на час вирішення справи судом, відповідач не поставив позивачу товар на загальну суму 23 533,94 грн., зазначеного факту ним не спростовано.

Відповідно до частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов'язань втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язань.

Згідно положень частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог про стягнення з відповідача 23 533,94 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до абзацу 3 пункту 4.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 Цивільного кодексу України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Договором на постачання та транспортування природного газу № ВК-09-44 від 01.12.2009 року строк повернення попередньої оплати не визначений.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою № б/н від 01.11.2013 року про повернення грошових коштів в розмірі 23 533,94 грн. Дана вимога вручена представнику відповідача за довіреністю 04.11.2013 року, що підтверджується належним чином засвідченою копією роздруківки з офіційного сайту "Укрпошти". Тобто, з урахуванням вимог статті 530 Цивільного кодексу України, строк позовної давності у даному випадку починає свій перебіг з 12.11.2013 року.

Позовну заяву від 12.11.2013 року, зареєстровано канцелярією суду за вх. № 22104/13 від 14.11.2013 року (направлено на адресу Господарського суду міста Києва 12.11.2013 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом з поштовим штампом), тобто в межах строків позовної давності.

Виходячи з вищевикладеного, у суду відсутні підстави для застосування наслідків спливу строків позовної давності у даній справі.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 23 533,94 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, і відповідачем не спростований, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Петроцентр" про стягнення з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 23 533,94 грн. за недопоставлений природний газ підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 31301827) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Петроцентр" (21001, м. Вінниця, вул. Коцюбинського, буд. 70, код ЄДРПОУ 13341004) 23 533 (двадцять три тисячі п'ятсот тридцять три) грн. 94 коп. основного боргу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.03.2014 року

Суддя С.В. Стасюк