Рішення

від 17.03.2014 по справі 913/157/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

17 березня 2014 року Справа № 913/157/14

Провадження №8/913/157/14

За позовом Кіровської міської ради Луганської області, м. Кіровськ Луганської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кіровськ Луганської області, -

про стягнення 32232 грн. 62 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Скоковій К.Л.,

у засіданні брали участь:

від позивача - Дорохіна В.Ю. - спеціаліст юрисконсульт, - довіреність № 4 від 08.01.2014; Карцев Г.О. - перший заступник міського голови, - довіреність № 96 від 21.01.2014;

від відповідача - ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець, - паспорт НОМЕР_3, вид. Кіровським МВ УМВСУ у Луганській обл. 07.07.2010, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача затрат, понесених ним при проведенні виконавчих дій, пов'язаних з примусовим виконанням наказу господарського суду Луганської області від 29.07.2013 №19пн/5014/2626/2012 у сумі 32232,62 грн.

Позов мотивовано ухиленням відповідача від добровільного відшкодування на користь позивача цієї суми затрат.

У позовній заяві (пункт 2) позивач виклав клопотання про вжиття судом заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно, яке було вилучене з торгівельного кіоску та літньої огорожі, що належать відповідачеві та розташовані у міському парку міста Кіровська Луганської області, а саме:

- столи дерев'яні з металевими ніжками - 6шт.;

- столи дерев'яні з дерев'яними ніжками - 5шт.;

- пластикові столи лаковані чорного кольору - 2шт.;

- столи дерев'яні з надписом "Чернігівське" - 2шт.;

- лави дерев'яні з дерев'яними ніжками - 11шт.;

- дерев'яні лави без спинок - 2шт.;

- дерев'яні лави зі спинками - 3шт.;

- дерев'яна лава зеленого кольору - 1шт.;

- металеві стільці чорного кольору зі спинками з дерматиновою оббивкою - 15шт.;

- стільці дерев'яні з надписом "Чернігівське" - 12шт.;

- стільці білі пластикові - 6шт.;

- холодильник "Пепсі" - 1шт.;

- холодильник "Прозора" - 1шт.;

- стіл-табурет пластиковий білого кольору - 1шт.;

- стіл-табурет пластиковий зеленого кольору - 5шт.;

- створки віконні пластикові - 18шт.;

- панорамні склопакети - 2шт.;

- двостворчата пластикова двір - 1шт;

- штори віконні - 22шт.;

- рами ПВХ двостворчаті - 9шт.;

- рами ПВХ панорамні - 2шт.;

- рама ПВХ дверна - 1шт.

У зв'язку з надходженням позову 17.01.2014 господарським судом Луганської області порушено провадження у справі №913/157/14; того ж дня ухвалою суду у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено з посиланням на його необґрунтованість (а.с.1-2).

03.02.2014, через канцелярію суду, від позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову (від 30.01.2014 за вих.№417), у якій він просив вжити їх шляхом накладення арешту на вищезгадане майно (а.с.44-48).

Ухвалою від 03.02.2014 суд задовольнив цю заяву позивача шляхом накладення арешту на майно відповідача (а.с.84-85).

14.02.2014 відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про скасування ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову (без дати та без вихідного номеру, - до справи надано 14.02.2014) (а.с.93-95), - у задоволенні якого суд відмовив ухвалою від 17.02.2014 (а.с.151-152).

17.02.2014 відповідач подав клопотання (без дати та без номеру) - про зупинення провадження у цій справі, мотивуючи його тим, що у провадженні слідчого відділу Кіровського міського відділу УМВС України у Луганській області (далі - слідчий відділ) знаходяться кримінальні провадження №12014130160000121 та №12014130160000137, відкриті за заявою громадянина ОСОБА_1 (а.с.136-137) за ознаками злочинів, передбачених, відповідно, частиною 1 ст. 356 Кримінального кодексу України (а.с.143) та частиною 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (а.с.144).

Ухвалою суду від 17.02.2014 (а.с.151-152) у задоволенні цього клопотання відмовлено за його необґрунтованістю та у зв'язку з невідповідністю приписам ст. 79 ГПК України.

06.03.2014 позивач звернувся до суду з Уточненою позовною заявою (вих. №742 від 26.02.2014) (а.с.170-172), згідно якій, не змінюючи підстави та предмет позову, а також його суті, просить суд стягнуті з відповідача кошти перерахувати на р/р №35429201041909 в Головному управлінні Державної казначейської служби у Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 04051922.

Керуючись ст.22 ГПК України, суд прийняв цю заяву та врахував її при вирішенні спору по суті.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 03.02.2014 до 17.02.2014 - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів; з 17.02.2014 до 06.03.2014 - з метою надання позивачу часу для ознайомлення з матеріалами справи, підготовки заперечень та подання додаткових доказів; з 06.03.2014 до 17.03.2014 - з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

Починаючи з судового засідання, яке відбулося 06.03.2014, за клопотанням відповідача та відповідно до приписів частини 7 ст. 81 1 ГПК України здійснюється фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, вважаючи його незаконним та необґрунтованим з огляду на таке:

позивач не надав до справи документальних доказів здійснення витрат у заявленій до стягнення сумі;

на думку відповідача, позивач не довів, що ним було здійснено знесення саме торгівельного павільйону та огорожі літнього майданчика, оскільки, за його твердженнями, позивач наче б то, колись стверджував, що фактично було здійснено знесення споруди;

він вважає, що кошторис на виконання робіт зі знесення вищезгаданих об'єктів не викликає у нього довіри та є сфальсифікованим;

він стверджує, що фактично сам здійснив знесення спірних об'єктів, - а не працівники підрядника, з яким позивач уклав договір (заперечення на позовну заяву - без дати та без номера, - до справи надано 03.02.2014) (а.с.66-69).

17.03.2014, через канцелярію господарського суду, до початку судового засідання, від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) , який не залучений до участі у цій справі , надійшло клопотання від 14.03.2014 за вих.№б/н, у якому він просить суд вилучити з опису та зняти арешт з наступного майна, яке, як він стверджує, належить йому, а саме:

1)стілець-табурет зелений пластиковий - 5 шт.;

2)стілець-табурет білий пластиковий - 1 шт.;

3)стілець зі спинкою білий пластиковий - 6 шт.;

4)стілець чорний зі спинкою та дерматиновою оббивкою, металевий - 15 шт.;

5)стіл дерев'яний з дерев'яними ніжками лаковий - 5 шт.;

6)стіл пластиковий чорний ламінований - 2 шт.;

7)стіл дерев'яний на металевих ніжках - 6 шт.;

8)лава дерев'яна на металевих ніжках - 11 шт.;

9)лави без спинок дерев'яні на дерев'яних ніжках - 2 шт.;

10)лава зі спинкою дерев'яна на дерев'яних ніжках - 3 шт.;

11)вікна металопластикові (ПВХ) двостулкові - 9 шт.;

12)вікна металопластикові (ПВХ) арочні - 2 шт.;

13)двері вхідної групи двостулкові (ПВХ) з доводчиком - 1 шт.

Розглянувши це клопотання, суд дійшов наступних висновків.

За своїм змістом та вимогами це клопотання фактично є позовною заявою про виключення майна з опису.

З обставин даної справи (№913/157/14) відомо, що перелічене у клопотанні майно є частиною майна відповідача, на яке накладено арешт.

З клопотання вбачається, що воно за формою не відповідає приписам ст.ст.54-57 ГПК України щодо форми позовної заяви, додатків до неї та т.і.

До клопотання не долучено доказів: на підтвердження права власності ФОП ОСОБА_4 на зазначене у клопотанні майно; сплати судового збору; спрямування ФОП ОСОБА_4 на адресу відповідача копії клопотання (фактично - позовної заяви) та додатків до неї.

Під час розгляду цього клопотання суд також керується правовою позицією, викладеною у п.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", згідно якій господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту.

Отже, зазначене клопотання (фактично - позовна заява) є самостійним позовом, а тому не підлягає розгляду у рамках даної справи господарського суду Луганської області та в силу ст.ст.1,12,15-16, пунктів 4, 6 частини 1 ст. 63 ГПК України підлягає поверненню заявнику без розгляду, - про що судом винесено спеціальну ухвалу.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.12.2012 у справі №19пн/5014/2626/2012 за позовом Кіровської міської ради Луганської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - про приведення у придатний для використання стан та повернення земельної ділянки позовні вимоги задоволено повністю, а саме: його зобов'язано привести у придатний для використання стан земельну ділянку площею 0,0158 га, яка знаходиться на території міського парку у м.Кіровську Луганської області, шляхом знесення розташованого на ній торгівельного кіоску та огорожі літньої площадки (українською - майданчику) та повернути її Кіровській міській раді Луганської області (а.с.10-16).

Рішення набрало законної сили 10.07.2013 (а.с.14-16).

З метою його примусового виконання господарським судом на користь позивача 29.07.2013 було видано наказ №19пн/5014/82626/2012 (а.с.17).

З обставин справи відомо, що на підставі заяви позивача Відділом державної виконавчої служби Кіровського міського відділу юстиції Луганської області (далі - ВДВС) було відкрито виконавче провадження ВП №39301606.

17.09.2013 та 08.01.2014 ВДВС накладено арешт на майно боржника у справі №19пн/5014/2626/2012 ФОП ОСОБА_1 (а.с.25-38).

Цей спір виник з наступних підстав.

Як пояснив позивач та підтверджено документально, ФОП ОСОБА_1 добровільно не виконав рішення господарського суду у справі №19пн/5014/2626/2012, - у зв'язку з чим ВДВС двічі - 13.09.2013 та 08.01.2014 - в рамках виконавчого провадження ВП №39301606, з метою його примусового виконання, були винесені постанови про залучення до провадження виконавчих дій Кіровського міського комунального підприємства "Комунальник" (далі - КП "Комунальник") (а.с.23-24).

На виконання цих постанов ВДВС та з метою визначення вартості робіт, пов'язаних зі знесенням вищезгаданих об'єктів, фахівцями Кіровської міської ради Луганської області та КП "Комунальник" було здійснено їх обстеження, за результатами якого 17.09.2013 складено акт обстеження (додано до справи).

Того ж дня на підставі акту вказані фахівці склали дефектний акт (додано до справи).

Керуючись названими вище документами, КП "Комунальник" склало узгоджений з міською радою кошторис на виконання робіт по знесенню торгівельного кіоску та огорожі літнього майданчику, які знаходяться за вищевказаною адресою на загальну суму 32232,62 грн. (а.с.20).

Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував, що цей кошторис є сфальсифікованим, - але на підтвердження своїх доводів не надав до справи жодного документального доказу у т.ч. такого, який би спростовував кошторис; він же не надав до справи власний розрахунок вартості зазначених у кошторисі робіт.

За таких обставин суд доводи відповідача у цій частині оцінює критично та, керуючись ст.ст.32-34 ГПК України, не визнає їх належними та допустимими доказами у справі.

01.01.2014, після вчинення вищеописаних дій, між Кіровською міською радою (замовник) та КП "Комунальник (підрядник) у простій письмовій формі було укладено договір №1 на виконання робіт, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника роботи, зазначені у пунктах 1.2 та 1.3 цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи (п.1.1).

У пункті 1.2 договору сказано, що замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з приведення у належний для використання стан земельну ділянку площею 0,0158 га, яка знаходиться на території міського парку м. Кіровська Луганської області, шляхом знесення розташованого на ній торгівельного кіоску та огорожі літнього майданчика, та повернути її Кіровській міській раді Луганської області.

Перелік робіт, які підлягають виконанню, зазначено у п.1.3 договору, у т.ч. - здійснення рекультивації земельної ділянки; тут же вказано, що земельна ділянка після рекультивації підлягає передачі виконавцем - на користь замовника на підставі акту приймання-передачі.

Вартість робіт визначена у сумі 32232,62 грн. (п.2.1), які підлягають сплаті замовником на користь підрядника безготівковим шляхом після виконання згаданих у договорі робіт (п.2.2).

Термін виконання робіт - до 20.01.2014 (п.3.2).

З змісту договору вбачається, що сторони досягли домовленості щодо інших його істотних умов (а.с.18-19).

Додатком №1 до договору є вищезгаданий кошторис (а.с.20).

В ході розгляду спору відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував, що документальні докази виконання вищезгаданого договору КП "Комунальник" він ставить під сумнів, оскільки він сам (тобто відповідач) здійснив демонтаж торгівельного кіоску та огорожі літнього майданчику.

Позивач заперечив проти цих тверджень відповідача.

З метою їх перевірки суд витребував з Кіровського міського відділу УМВС України у Луганській області (далі - міськвідділ міліції) відеоматеріали, на яких, як стверджують сторони у справі, у період з 08 по 11.01.2014 були зафіксовані дії ВДВС та КП "Комунальник" з примусового знесення на виконання наказу господарського суду Луганської області від 29.07.2013 №19пн/5014/2626/2012 торгівельного кіоску та огорожі літнього майданчика.

Перегляд судом цих матеріалів незаперечно показав, що роботи по знесенню вищезгаданих двох об'єктів здійснювалися саме силами та засобами КП "Комунальник", а не відповідача.

Останній під час розгляду справи заперечував проти достовірності документальних доказів, наданих позивачем на підтвердження факту виконання підрядником - КП "Комунальник" вищезгаданих робіт, а саме:

акт від 11.01.2014 приймання виконаних робіт - знесення торгівельного кіоску та огорожі літнього майданчика, які належали ФОП ОСОБА_1, - на суму 32232,62 грн. (а.с.21);

книги обліку виходу на роботу у період з 08.01.2014 по 11.01.2014 працівників КП "Комунальник", залучених безпосередньо до виконання робіт зі знесення спірних об'єктів відповідача.

Суд дійшов висновку, що сукупність вищеперелічених документальних доказів, а також відеоматеріали повністю спростовують доводи відповідача про те, що це він добровільно здійснив знесення торгівельного кіоску та огорожі літнього майданчику, - оскільки зазначені дії були вчинені КП "Комунальник".

На підтвердження факту виконання умов вищезгаданого договору зі свого боку позивач надав до справи платіжні доручення на загальну суму 32232,62 грн., а саме:

№2 від 16.01.2014 на суму 25197,00 грн.;

№69 від 04.02.2014 на суму 4933,62 грн.;

№73 від 06.02.2014 на суму 2102,00 грн. (а.с.117-119).

Тобто у такий спосіб позивач, на думку суду, повністю підтвердив факт:

примусового знесення торгівельного кіоску та огорожі літнього майданчику, що належать ФОП ОСОБА_1, силами та засобами КП "Комунальник", з яким позивач уклав договір №1 на виконання робіт від 08.01.2014;

сплати ним на користь КП "Комунальник" грошових коштів за виконання цих робіт у сумі 32232,62 грн.

В ході розгляду спору відповідач стверджував, що позивачем фактично були знесені не торгівельний кіоск та огорожа літнього майданчика, - а будівля, яка, як витікає, на його думку, з листа Державного підприємства "Державний проектний інститут "Луганськцивільпроект" від 06.09.2013 за вих. №СГС/292, - фактично може бути переведена з будівлі кафе сезонного використання на цілорічну роботу у разі здійснення низки заходів, у т.ч. - утеплення стін та ін. (а.с.124-135).

Що стосується доводів відповідача у цій частині, то суд при вирішенні цього спору не приймає їх до уваги з огляду на таке:

рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2012 у справі №19пн/5014/2626/2012 набрало законної сили та було примусово виконане, - про що, зокрема, свідчить постанова ВДВС від 28.01.2014 року - про закінчення виконавчого провадження ВП №39301606 (а.с.49), - при цьому судом взято до уваги те, що дії ВДВС ФОП ОСОБА_1 не окаржувалися, - а значить вони відповідають приписам чинного законодавства;

відповідач не надав до справи жодного документального доказу, який би підтверджував, що знесені торгівельний кіоск та огорожа літнього майданчика були не тимчасовими спорудами, а об'єктами нерухомого майна;

у судовому засіданні він особисто підтвердив, що у нього відсутні документальні докази, що знесені об'єкти у встановленому законом порядку зареєстровані на його ім'я як об'єкти нерухомого майна.

Підставою для звернення Кіровської міської ради з цим позовом до суду став факт ухилення відповідача від добровільного відшкодування заявленої стягнення суми витрат.

Відповідач позов не визнав.

Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 527 названого Кодексу встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, - але відповідач не вчинив на користь позивача дій, спрямованих на виконання рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2012 у справі №19пн/5014/2626/2012, тобто припустився порушення зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів наявність вини відповідача у невиконанні покладеного на нього рішенням суду обов'язку по знесенню торгівельного кіоску та огорожі літнього майданчику.

За таких обставин він як особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

З огляду на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань, про які сказано вище у цьому рішенні, позивач діяв відповідно до приписів статті 621 Цивільного кодексу, згідно якій у разі невиконання боржником для кредитора певної роботи чи ненадання йому послуги кредитор має право виконати цю роботу власними силами або доручити її виконання чи надання послуги третій особі і вимагати від боржника відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

За приписами частини 2 ст. 22 ЦКУ збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною третьою цієї статті передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частинами 1 та 2 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлені загальні підстави відшкодування завданої шкоди, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Наявними у справі доказами належним чином доведено, що шкода позивачу спричинена з вини відповідача.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України суд покладає на відповідача, враховуючи при цьому наступне.

З обставин справи відомо, що позивач, звертаючись з цим позовом до суду (а.с.3-7), окремим пунктом резолютивної частини (п.2) вказав вимогу про вжиття заходів до забезпечення позову, але судовий збір сплатив у розмірі 1827,00 грн. (а.с.9), - тобто як за подання майнового позову (п/п 1 п.2 ч.2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-УІ "Про судовий збір").

Ухвалою суду від 17.01.2014 у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову було відмовлено (а.с.1-2).

03.02.2014 позивач повторно подав до суду заяву про забезпечення позовних вимог (вих. №417 від 30.01.2014) (а.с.44-48), оскільки постановою ВДВС від 28.01.2014 виконавче провадження ВП №39301606 було закінчене та знято арешт з майна відповідача (а.с.49).

За повторне подання заяви про забезпечення позову позивач на підставі платіжного доручення №48 від 30.01.2014 на користь Державного бюджету України додатково сплатив судовий збір у сумі 1827,00 грн. (а.с.65).

Зазначені його дії відповідають приписам підпункту 3 пункту 2 частини 2 ст. 4 Закону "Про судовий збір", а також правовій позиції, викладеній у п.2.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №13 "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесу3ального кодексу України", згідно якій, якщо господарським судом розглянуто і відхилено заяву про вжиття запобіжних заходів або про забезпечення позову, то за подання іншої заяви з тих же питань заявник зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах.

З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у загальній сумі 3654,00 грн. (1827,00 грн. + 1827,00 грн.).

На підставі викладеного, ст.ст.11,16,1166, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,2,3,9 Закону України від 23.02.06 року №3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75 та 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов Кіровської міської ради Луганської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - про стягнення 32232 грн. 62 коп. - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Кіровської міської ради, ідентифікаційний код 26023205, яка знаходиться за адресою: місто Кіровськ, вул. 23 партз'їзду, 7 Луганської області, на р/р №35429201041909 в Головному управлінні Державної казначейської служби у Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 04051922, - збитки у сумі 32232 (тридцять дві тисячі двісті тридцять дві) грн. 62 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Запобіжний захід у вигляді арешту майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, - накладений ухвалою господарського суду Луганської області від 03 лютого 2014 року по даній справі, - скасувати після повного виконання рішення по ній.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 17.03.2014 оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення згідно ст.84 ГПК України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 21 березня 2014 року.

Суддя А.П.Середа