Рішення

від 19.03.2014 по справі 620/2142/12

РАДОМИШЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/289/5/14

620/2142/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2014 м.Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого Невмержицький Іван Миколайович

при секретарі - Шуба В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Радомишльському районному суді Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спірного спадкого майна спільним сумісним майном, розподіл спільного сумісного нерухомого майна в натурі та визнання права власності на 1/2 частину майна,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1,посилаючись на те,що що після смерті її бабусі та батька залишилося спадкове майно,вона є спадкоємцем на 1/2 частину згаданого майна,ще одним спадкоємцем на іншу 1/2 частину зазначеного спірного спадкового майна є відповідач по справі ОСОБА_3, тому просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_2 ,визнати право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 6300 кв.м. з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті її бабусі та батька та розділити згадане спірне майно в натурі.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 після надходження справи з висновком будівельно-технічної експертизи позовні вимоги змінила,просила суд визнати спірне майно спільною сумісною власністю сторін у справі та визнати за нею право власності на цілий жилий будинок АДРЕСА_2 та право власності на цілу земельну ділянку площею 6300 кв.м. прилеглу до будинку з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства в порядку спадкування після смерті її бабусі - ОСОБА_4,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 88 років в с.Глухів Перший Радомишльського району Житомирської області,її ж батько - ОСОБА_5 помер пізніше своєї матері - ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 58 років в АДРЕСА_3.

Також пояснила,що її дядько - ОСОБА_8-вич,він же відповідач у справі,прийняв іншу 1/2 частину спадщини після смерті свого батька - ОСОБА_2,а тому просила суд про стягнення з неї на користь відповідача грошові кошти вартості 1/2 будинку з господарськими будівлями та 1/2 земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_8 в судовому засіданні з позовними вимогами погодився,при цьому надав суду відповідні пояснення.

Вислухавши пояснення сторін по справі,дослідивши матеріали справи,оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до наступного.

Так,судом встановлено,що ОСОБА_4 належав на праві власності житловий будинок АДРЕСА_2.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в тому ж с.Глухів Перший Радомишльського району Житомирської області у віці 88 років.

Спадкоємцями майна померлої ОСОБА_4 в рівних частках стали: ОСОБА_5,ОСОБА_7,ОСОБА_8.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 за місцем свого проживання.

Спадщину після смерті ОСОБА_7 прийняв його брат - ОСОБА_2,він же відповідач у справі.

Батько позивачки у справі - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 58 років за місцем свого проживання в АДРЕСА_3.

Як вбачається з інформації КП «Житомирське обласне бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_7 та ОСОБА_8право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 не зареєстроване,вартість будинку з господарськими спорудами складає 8 431,00 грн.(а.с.8-11).

У відповідності до п.45 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських,селищних,сільських Рад народних депутатів,затвердженої наказом Міністерства юстиції УРСР за №115 від 19 січня 1976 року( була чинною на час виникнення правовідносин) підставою належності кокретній фізичній особі домоволодіння в сільській місцевості були дані погосподарських книг,які велися відповідними сільськими Радами.

Відповідно до п.4 ч.2 п.п.6 Інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах,селищах міського типу УРСР,затвердженої Мінкомунгоспом УРСР від 31.01.1966року за погодженням з Верховним Судом УРСР від 15.01.1966 року(яка була чинною до 13.12.1995 року) державній реєстрації підлягали тільки будинки і домоволодіння в межах міст і селищ, а інвентаризації домоволодіння в сільській місцевості не підлягали.

Відповідно до п.а,б, ст.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 22.12.1995 року " Про судову практику у справах за позовами про захист права власності (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.15.1998 року)" - положення ст.17,18 Закону " Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введенню в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року).Доправовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало до колгоспного двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в його майні, а згідно ст.126 ЦК УРСР такими, що втратили це право вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включаються час перебування на дійсній військовій строковій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена двора визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Згідно з ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі,яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників,які володіють і користуються спільним майном,відповідної матеріальної компенсації.

Разом з цим,у відповідності до ст.41 Конституції України,норми якої є нормами прямої дії передбачено,що примусове відчуження об»єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності,на підставі і в порядку,встановлених Законом.

Пунктом №14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» з послідуючими змінами та доповненнями,роз»яснено, що квартира,яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю,на вимогу учасника(учасників) цієї власності підлягає розподілу в натурі,якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами,які можуть використовуватися як окремі квартири.У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщенням квартири,якщо про це заявлений позов.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року №13 «Про практику застосування судами законодавства,що регулює право власності громадян на жилий будинок» роз»яснено,що при вирішенні спору про виділ в натурі часток жилого будинку,що є спільною частковою власністю,судам належить мати на увазі,що це можливо,якщо кожній з сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом(квартиру).Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Відповідно до експертного висновку ТОВ «Центр юридичних та експертних послуг» від 30 квітня 2013 року ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_2 складає 39 034,00 грн.,вартість прилеглої земельної ділянки складає 30 632,00 грн., розподіл спірного домоволодіння між співвласниками в натурі,виходячи з часток кожної з сторін у співвідношенні 1:1 неможливо без порушення ДБН(а.с.67-83).

На підставі згаданого висновку Рішенням Виконкому Радомишль-ської міської ради Житомирської області за №484 від 14.08.2013 року відмовлено в наданні дозволу на перепланування житлового будинку АДРЕСА_2(а.с.97).

У судовому засіданні сторони в справі вимогу про встановлення порядку користування квартирою не заявляли.

Пунктом №4 ч.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства,що регулює право власності громадян на жилий будинок» визначено, що при неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним,власнику,що виділяється,за його згодою присуджується грошова компенсація.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнюючи свої позовні вимоги просила суд присудити з неї на користь ОСОБА_8 грошову компенсацію за належну йому частку будинку та земельної ділянки,пр цьому відповідач виявив бажання на такий варіант вирішення справи.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті, або спадкоємці за законом.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст.10,11,60,79,88,208,209,212-215 ЦПК України,ст.ст.358,368 ЦК України,ст.60 СК України,суд-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

1. Визнати спільною сумісною власністю по 1/2 ідеальних часток кожного- ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2 АДРЕСА_1 та ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3 прож.АДРЕСА_2 з господарськими спорудами,що розташований по АДРЕСА_2 та прилеглої земельної ділянки площею 6300 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення селянського господарства. 30 632,00 грн..

2. Визнати за ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на цілий житловий будинок АДРЕСА_2,ринковою вартістю 39 034,00 грн. та прилеглу земельну ділянку площею 6300 кв.м. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення селянського господарства,ринковою вартістю 30 632,00 грн.

3. Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3 грошову компенсацію вартості його 1/2 частки спільного майна в сумі: (39 034,00 грн.:2)

= 19 517,00 грн, + (30 632,00 грн.:2)= 15 316,00 грн.,а всього 19 517,00 грн. + 15 316,00 грн.= 34 833,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 54,00 грн. як 1/2 за сплачений останньою судовий збір при зверненні до суду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд протягом десяти днів починаючи з дня його проголошення.Особи,які не були присутні під час його проголошення мають право оскаржити протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Невмержицький Іван Миколайович