Постанова

від 19.03.2014 по справі 923/806/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 923/806/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Мележик Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення та на постановуГосподарського суду Херсонської області від 15.08.2013 Одеського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 у справі№ 923/806/13 господарського судуХерсонської області за позовомПрокурора Голопристанського району Херсонської області в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Херсонській області доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4 прозобов'язання провести перебудову об'єкту нерухомого майна за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

прокурора: Гудименко Ю.В., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №014715 від 21.01.2013;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 17.03.2014 № 02-05/89 для розгляду касаційної скарги у справі № 923/806/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 26.02.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дунаєвська Н.Г., судді - Гольцова Л.А., Мележик Н.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.08.2013 у справі №923/806/13 (суддя Нікітенко С.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Туренко В.Б., судді - Поліщук Л.В., Таран С.В.) рішення Господарського суду Херсонської області від 15.08.2013 у справі №923/806/13 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Рішенням Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 15.05.2012 № 289 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_4 під розміщення кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" біля колишнього санаторію "Золота Нива" та б/в "Волна" по АДРЕСА_1, загальною площею 346 м 2 із земель запасу Новофедорівської сільської ради. Надано ФОП ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 346 м 2 в оренду під розміщення кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" терміном на 5 років. Погоджено укладення договору оренди земельної ділянки ФОП ОСОБА_4 площею 346 м 2 , вартість оренди 11,5% від нормативно-грошової оцінки. Зобов'язано ФОП ОСОБА_4 укласти договір оренди земельної ділянки у місячний термін з сільською радою та зобов'язано ФОП ОСОБА_4 провести роботи по благоустрою та освітленню прилеглої території до орендованої земельної ділянки.

На підставі зазначеного рішення, 06.09.2012 між Новофедорівською сільською радою (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,0346 га для розміщення кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1", за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 3 договору, на земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - кафе-бар.

Строк дії договору - 5 років (п. 8 договору).

Пунктом 30 договору передбачено, що Орендар зобов'язаний, зокрема, виконувати цей договір в обсязі та на умовах, передбачених цим договором; використовувати орендовану земельну ділянку згідно з її цільовим призначенням; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; після закінчення строку оренди повернути Орендодавцю орендовану земельну ділянку у стані не гірш того, в якому вона була отримана, але з врахуванням природного зносу.

19.11.2012 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області ФОП ОСОБА_4 подано декларацію про початок виконання будівельних робіт, а саме: реконструкцію існуючого кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею забудови 167,71 м 2 .

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 20.05.2013 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Херсонській області проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил відповідачем при проведенні реконструкції кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_1. За результатами перевірки складено акт, в якому встановлено, що за вказаною адресою збудовано каркасну чотирьохповерхову споруду загальною площею забудови понад 500 м 2 , на яку дозвільні документи не оформлювались, тоді як дозвільні документи оформлені на будівництво будівлі загальною площею 167,71 м 2 .

20.05.2013 Інспекцією складено протокол № 119/Х про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, в якому зазначено, що відповідальність за встановлені правопорушення передбачена абз. 2 п. 4 ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

В подальшому, Інспекцією видано відповідний припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та 21.05.2013 винесено постанову № 70/Х про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до якої, 06.06.2013 відповідачем сплачено штраф в сумі 41292,00 грн.

Звертаючись до суду з позовом, прокурор, як вірно зазначили суди, послався на те, що збудована відповідачем споруда є новим будівництвом, а не реконструкцією існуючого кафе; декларація про початок виконання будівельних робіт містить недостовірні відомості про осіб, відповідальних за будівництво, а також стосовно проектної документації та містобудівних умов та обмежень, що є порушенням, за переконанням прокурора, вимог ч. 8 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з положень ЦК України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Втім, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду погодився з висновками суду про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення, однак скасував рішення з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, що рішення прийнято за відсутністю, в даному випадку відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Статтею 376 ЦК України унормовано, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Під час розгляду справи, суди підставно врахували, що при вирішенні спору про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, провести відповідну перебудову, слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно з ч. 8 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт, та виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком про обґрунтованість позову та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Що стосується висновків апеляційного господарського суду, що рішення місцевим господарським судом прийнято за відсутністю відповідача, не повідомленого належним чином про день, час та місце проведення засідання (порушення процесуального права), то судова колегія Вищого господарського суду України вважає їх мотивованими та такими, що ґрунтуються на матеріалах справи.

Водночас, відносно посилань скаржника касаційної скарги, що апеляційний господарський суд прийняв рішення про задоволення позову, тоді як погодився з висновками апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті рішення, то слід зазначити, що суд, здійснюючи перегляд в апеляційному порядку рішення, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому прийняв нове рішення саме про задоволення позову.

Колегією суддів касаційної інстанції не приймається до уваги посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права з тих підстав, що судом відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та здійснено її розгляд (прийнято постанову суду) за його відсутності.

В описовій частині постанови, суд зазначив, що розглянув клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, але відхилив його, оскільки відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду скарги, тому мав можливість направити в судове засідання свого представника. В матеріалах справи, як з'ясував суд, наявна нотаріально посвідчена довіреність ОСОБА_4 на представництво його інтересів, яка видана 23.02.2012 на ім'я ОСОБА_5 терміном на 3 роки і докази припинення представництва за цією довіреністю у справі відсутні.

Крім того, як звернув увагу суд, участь сторін при розгляді апеляційної скарги не є обов'язковою в силу норм ГПК України, а також не визнана такою судом апеляційної інстанції.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив та належним чином оцінив подані сторонами та прокурором в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.

При цьому, суд правильно звернув увагу, що наявні докази, надані учасниками процесу та зібрані під час розгляду справи по суті спору, підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку, відхиляючи доводи відповідача (апелянта), спростовуючи подані останнім докази, у мотивувальній частині судового рішення навів правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судом.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що інші доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони, фактично, стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржуваного судового акту апеляційного господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.10.2013 у справі № 923/806/13 - без змін.

Головуючий суддя Н.Г.ДУНАЄВСЬКА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.І. МЕЛЕЖИК