Рішення

від 17.03.2014 по справі 265/601/14-ц

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 265/601/14-ц

Провадження № 2/265/831/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2014 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Козлова Д. О.,

при секретарі Скоробогатько Г. О.,

за участі прокурорів Церахто А. В., Кулік А. В.,

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

відповідачки ОСОБА_4,

представника відповідачки ОСОБА_5,

представників відповідача ОСОБА_6, ОСОБА_23,

представника третьої особи на боці відповідачів ОСОБА_8,

представників третьої особи на боці позивачів ОСОБА_24, ОСОБА_25,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, ОСОБА_4 про скасування рішення, визнання неправомірною бездіяльність та зобовязання прийняти рішення про призначення опіки, треті особи: Служба у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, Комунальний заклад «Маріупольський дитячий будинок «Центр опіки» Маріупольської міської ради», -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулись до суду з позовом про скасування рішення, визнання неправомірною бездіяльність та зобовязання прийняти рішення про призначення опіки, посилаючись на те, що рішенням колегії Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 27 листопада 2013 року № 347 було задоволено заяву відповідачки та призначено її опікуном малолітнього ОСОБА_11, 2009 р. н., який був позбавлений батьківського піклування. При цьому заяву позивачів про призначення їх опікунами ОСОБА_11 представники райадміністрації залишили без розгляду. Вважають оскаржуване рішення таким, що порушує їх права, а також права малолітніх дітей, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які є рідними братом та сестрою. Посилаються на те, що при вирішенні питання про призначення опікуна малолітньому ОСОБА_11 представниками райадміністрації не було узято до уваги інтереси дитини, його родинні зв'язки, що у нього є рідна сестра ОСОБА_12, усиновлена позивачами. Посилаються на те, що вони мали перевагу перед ОСОБА_4 у призначенні опіки над ОСОБА_11, оскільки ними були оформлені усі необхідні документи для призначення їх опікунами. На підставі переліченого вважають, що при призначенні опікуна ОСОБА_11 представники відповідача повинні були взяті до уваги також те, що позивачі є подружжям, в родині яких вже виховується малолітня сестра ОСОБА_11. Однак на засідання колегії райадміністрації позивачів не запросили, вирішивши питання про опіку над ОСОБА_11 у їх відсутність, не врахувавши, що на момент розгляду цього питання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в базі потенційних опікунів. На підставі переліченого просили суд скасувати, як незаконне, рішення колегії Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 27 листопада 2013 року про призначення опікуном ОСОБА_4 над малолітнім ОСОБА_11, 2009 р. н.. Просили також визнати неправомірною бездіяльність та зобов'язати Орджонікідзевську райадміністрацію Маріупольської міської ради призначити опікунами малолітнього ОСОБА_11 позивачів.

Ухвалою суду від 18 лютого 2014 року до участі у справі в якості співвідповідача була залучена ОСОБА_4 (а. с. 76).

Позивачі підчас вирішення заявленого позову в судовому засіданні добровільно погодились на розкриття таємниці усиновлення ними малолітньої ОСОБА_13, 2012 р. н., в рамках вказаної цивільної справи з метою захисту інтересів ОСОБА_11

В судовому засіданні ОСОБА_2, підтримуючи заявлені позовні вимоги, посилався на те, що в червні 2012 року він та його дружина, ОСОБА_1, звернулись до служби у справах дітей Орджонікідзевської райадміністрації Маріупольської міської ради з метою усиновлення малолітньої дитини. 17 жовтня 2012 року рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя позивачі усиновили малолітню ОСОБА_13, 2012 р. н., братом якої є ОСОБА_11, 2009 р. н., висловившись при цьому, що у подальшому планують опікуватися також ОСОБА_11, про що повідомили представників служби у справах дітей та дитячого будинку, звідки вони забирали ОСОБА_13 В травні 2013 року він та його дружина висловили письмове бажання представникам служби у справах дітей Орджонікідзевського району міста Маріуполя опікуватись ОСОБА_11, які запропонували позивачам оформити документи на створення прийомної родини. Також звернули увагу позивачів на те, що житлова площа їх однокімнатної квартири недостатня для створення належних умов для двох дітей. Для цих вимог позивачами було проведено обмін однокімнатної квартири на двокімнатну. Після направлення них до центру соціальних служб, вони зібрали усі необхідні документи для створення прийомної родини 30 липня 2013 року. З 31 липня 2013 року вони очікували, коли збереться група для проходження навчання кандидатів у прийомні батьки, яка утворилась лише 23 вересня 2013 року. Однак вже при проходженні навчання в м. Донецьку, вони дізнались, що ОСОБА_4 отримала направлення служби у справах дітей на контакт з ОСОБА_11 За невідомих причин їх не було запрошено на проходження курсів з 5 по 8 серпня 2013 року, коли у них були зібрані вже всі необхідні документи. Позивачами були написані заяви з проханням приймати участь в усіх питаннях, що вирішуються щодо ОСОБА_11, бо вони проходили навчання для прийняття у свою родину саме цю дитину. 28 жовтня 2013 року позивачі були внесені у єдину базу потенційних опікунів, після того як ОСОБА_4 успішно пройшла комісію по правам дітей, де вирішувалось питання її опіки над ОСОБА_11 Однак 27 листопада 2013 року колегія відповідача призначила опікуном ОСОБА_11 відповідачку. При цьому не заперечував в суді, що позивачі чекали півроку, щоб змінився статус ОСОБА_11, бо вони бажали його усиновити. Коли ж до травня 2013 року цього не сталось, вони вирішили іншим шляхом влаштувати до своєї родини ОСОБА_11. Вони знали, що дитину можуть передати в іншу родину під опіку, однак вважали, що оскільки у них вже виховується його сестра, то вони мають перевагу перед іншими кандидатами в опікуни. Спочатку вирішили прийняти ОСОБА_11 до своєї родини, як прийомні батьки, бо у цьому разі був би більший контроль та допомога з боку соціальних служб. Коли ж дізнались, що ОСОБА_4 оформлює опіку над дитиною, тому змінили свій статус на кандидатів в опікуни, щоб конкурувати з відповідачкою. Питання ж про призначення опікунами позивачів досі не було вирішено. Просив повністю задовольнити позов.

Аналогічні пояснення були надані в судовому засіданні ОСОБА_1, яка просила суд задовольнити позов повністю.

Представник позивача, яка діє на підставі договору, ОСОБА_3, в судовому засіданні, підтримуючи позовні вимоги, вказувала, що усі умови для призначення опікунами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дотримані, ОСОБА_11 є біологічним братом усиновленої позивачами ОСОБА_13, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є подружжям, які щиро бажають опікуватися саме ОСОБА_11 Вказувала також, що представники служби у справах дітей фактично не дали можливості реалізувати позивачам їх права по відношенню до ОСОБА_11, що стало наслідком ухвалення незаконного рішення від 27 листопада 2013 року, чим були суттєво порушені права позивачів та малолітнього ОСОБА_11, 2009 р. н. Додавала, що вирішуючи питання про опікунство над ОСОБА_11, представниками відповідача застосовувалась вибірково аналогія закону щодо врегулювання правовідносин опікунства нормами, що передбачені для усиновлення, та не було надано позивачам допомоги у влаштуванні в їх родину ОСОБА_11 Позивачі робили усе від них залежне, щоб влаштувати у свою родину ОСОБА_11, із забезпеченням для нього належної соціальної підтримки. Неодноразово звертались до представників відповідача з проханням передати ОСОБА_11 до їх родини. Враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали документ по завершенню курсів навчання конкретно на встановлення контакту з ОСОБА_11, рішення відповідача про передачу дитини ОСОБА_4 є протиправним. При зверненні до служби у справах дітей про призначення опіки не було надано позивачам належної відповіді. У оскаржуваному рішенні помилково внесено відомості, що позивачі є кандидатами для створення прийомної родини. При цьому вже 9 жовтня 2013 року служба у справах дітей надала висновок ОСОБА_4 про можливість призначення її опікуном ОСОБА_11 за відсутності відповідного висновку психолога, який був виготовлений лише згодом. Просила задовольнити позов повністю.

Відповідачка, ОСОБА_4, не підтримуючи заявлені позовні вимоги, вказувала, що вона пройшла навчання у кандидати в опікуни з 14 по 17 травня 2013 року з метою подальшого оформлення опікунства над малолітньою дитиною. 18 червня 2013 року вона була включена у єдину базу потенційних опікунів. Протягом деякого часу вирішувала, кого з дітей бажає узяти під опіку. Зазначала, що працювала у дитячому будинку «Центр опіки», тому в неї був відповідний контакт з ОСОБА_11, який там перебуває. Не заперечувала, що вона була обізнана в тому, що на вказану дитину претендують й позивачі. Однак, зачекавши деякий час, вона за заявою 24 вересня 2013 року отримала направлення для контакту з ОСОБА_11 27 вересня 2013 року у неї відбувся позитивний контакту з ним. 27 листопада 2013 року було прийнято рішення, яке вважає законним та вмотивованим. Однак з 1 грудня 2013 року їй було заборонено спілкування з ОСОБА_11 адміністрацією «Центру опіки», що нею оскаржується зараз в суді. Також зазначала, що оскаржуване позивачами рішення не стосується інтересів родини ОСОБА_2 та ОСОБА_1, бо зачіпає інтереси дитини та опікуна. Просила повністю відмовити у задоволенні заявленого позову.

Представник відповідачки, який діє на підставі договору, ОСОБА_5, зазначав, що усиновлення та встановлення опіки різні процедури, які не можна порівнювати, бо діти мають різний у такому випадку різний статус. В разі встановлення опіки над дитиною важливим моментом є лише наявність родинних зв'язків. При цьому повноваження призначення опіки над дитиною, позбавленої батьківського піклування, належить до органу опіки та піклування, а суд в свою чергу дає дозвіл на усиновлення, тому вимоги позивачів про призначення опіки над ОСОБА_11 необґрунтовані. Додавав, що мати ОСОБА_11 не може бути позбавлена батьківських прав, бо перебуває на лікуванні внаслідок психічного захворювання. ОСОБА_4 були дотримані усі умови для призначення її опікуном ОСОБА_11 Тому оскільки позивачами не було доведено, що рішення від 27 листопада 2013 року незаконне, просив суд відмовити у задоволені позову.

Представник Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, ОСОБА_6, заперечуючи проти задоволення заявлених вимог, вказувала, що малолітньому ОСОБА_11, 2009 р. н., було надано статус дитини позбавленої батьківського піклування, та передано на повне державне забезпечення до дитячого будинку «Центр Опіки», де він перебуває досі. Біологічна сестра ОСОБА_11, ОСОБА_13, була всиновлена родиною ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя. Ще тоді позивачі були обізнані щодо наявності у всиновленої ОСОБА_13 біологічного брата, будучи ознайомленими з наслідками усиновлення. ОСОБА_4 з 18 червня 2013 року перебувала на обліку в базі потенційних кандидатів на опіку, яка обрала собі під опіку ОСОБА_11, звернувшись 23 вересня 2013 року для отримання направлення для контакту з ним. Зазначала також, що при видачі направлення для контакту потенційному опікуну керувались положеннями, що регулюють процес усиновлення, за аналогією закону. У той час ще не надійшли документи від центру соціальних служб по позивачам, тому з урахуванням законодавства відповідачці було видано службою у справах дітей направлення для здійснення контакту з ОСОБА_11, бо та пройшла навчання, надавши необхідні документи. 9 жовтня 2013 року була розглянута заява ОСОБА_4 на комісію з захисту прав дитини щодо оформлення опіки над ОСОБА_11 28 жовтня 2013 року родина позивачів на підставі зібраного пакету документів була поставлена на облік, як потенційні опікуни. Щодо родини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 службою у справах дітей було прийнято рішення про недоцільність їх опіки над ОСОБА_11 Внаслідок цього по родині позивачів не готувались документи на засідання колегії, бо позивачі не отримали направлення на встановлення контакту з ОСОБА_11, від яких також не надходило заяв про призначення їх опікунами. Зазначала також, що оскільки вже один кандидат в усиновлювачі отримав направлення на контакт з дитиною, то доки не вирішиться питання по цьому кандидату, доти по іншим кандидатам в опікуни не розглядається питання. Враховуючи неоднозначність ситуації, що склалась, отримавши відповідні роз'яснення в юридичному відділі міської ради та прокуратурі міста 27 листопада 2013 року на засіданні колегії органу опіки та піклування було прийнято рішення оформити опіку над ОСОБА_11, призначивши його опікуном ОСОБА_4, оскільки підстав для відмови у такому призначенні не було. Вказане рішення приймалось виключно в інтересах ОСОБА_11, тому просила повністю відмовити у задоволенні позову.

Представник Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, ОСОБА_23, заперечувала проти задоволення позову та вказувала, що ОСОБА_11 перебував на обліку як дитина, позбавлена батьківського піклування, разом із сестрою, ОСОБА_13 При цьому ОСОБА_13 була кандидатом для усиновлення, а ОСОБА_11 усиновленню не підлягав. 17 жовтня 2012 року позивачі усиновили ОСОБА_13, будучи обізнаними про наявність у дитини біологічного брата, ОСОБА_11 Родина позивачів була ознайомлена із наслідками усиновлення ОСОБА_13 24 вересня 2013 року ОСОБА_4 було видано направлення для контакту з ОСОБА_11 Позивачі натомість до цього не звертались до служби у справах дітей із заявою про призначення їх опікунами та за видачею направлення для контакту з ОСОБА_11 Зазначала також, що стороною у справі може виступати за вказаним позовом лише ОСОБА_4, а не подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2, інтереси яких не зачіпаються оскаржуваним рішенням. Вказувала, що позивачі не звертались із відповідною заявою для призначення їх опікунами над ОСОБА_11, тому відсутні правові умови для призначення їх опікунами ОСОБА_11 за рішенням суду. Посилалась на те, що суд не може перебирати на себе повноваження, які делеговані органам опіки та піклування. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи, Служби у справах дітей Орджонікідзевської райадміністрації Маріупольської міської ради, яка діє на підставі довіреності, вказувала, що позивачі були обізнані при усиновленні ОСОБА_13, що та має брата, ОСОБА_11 Однак після усиновлення ОСОБА_13 у останньої було розірвано родинний зв'язок із ОСОБА_11 Посилалась також на неможливість застосування аналогії закону в даному спорі. Зазначала, що ОСОБА_4 пройшла усю необхідну процедуру опікунства, як й родина позивачів. Однак на момент надходження до служби у справах дітей відповідної заяви від ОСОБА_4 про її бажання оформити опіку над ОСОБА_11 не було підстав для відмови відповідачці у цьому, бо на той момент позивачі ще не пройшли курс навчання у м. Донецьку. Також зазначала, що представники дитячого будинку «Центр Опіки» не заперечували проти опіки ОСОБА_4 над ОСОБА_11 На засіданні колегії Орджонікідзевської районної адміністрації було вирішено питання щодо встановлення над ОСОБА_11 опіки в особі ОСОБА_4, та при цьому розглядалось питання про потенційних опікунів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, кандидатури яких не були підтримані. Участь будь-яких інших осіб, ніж ті, що визначені законом, не передбачено на колегії, про що роз'яснялось позивачам. Просила відмовити у задоволенні позову.

Представники дитячого будинку «Центр опіки», ОСОБА_24 та ОСОБА_25, погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_2 та ОСОБА_1, вказували, що Орджонікідзевська райадміністрація не узяла до уваги той факт, що ОСОБА_11 є рідним братом усиновленої позивачами ОСОБА_13, які повинні виховуватись в одній родині. Вважають, що представники служби у справах дітей не дали змогу позивачам влаштувати ОСОБА_11 до їх родини, про існування та бажання яких служба знала. ОСОБА_25, як психолог, також зазначала, що психоемоційний контакт між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 не є оптимальним, що може зашкодити самостійному розвитку дитини у подальшому. При цьому ОСОБА_25 заперечувала, що на засіданні колегії вона від 9 жовтня 2013 року висловлювалась з приводу використання вже ОСОБА_11 усіх спроб для створення контакту з потенційними батьками. На підставі переліченого просили суд задовольнити позов.

Представники прокуратури, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, в судовому засіданні вказували, що при прийняті оскаржуваного позивачами рішення від 27 листопада 2013 року були дотримані усі необхідні умови, тому воно є повністю законним. Зазначали, що влаштування у одну родину усиновленої сестри та брата під опіку, створить несприятливі наслідки для усиновленої дитини, бо мати ОСОБА_11 зможе легко розкрити тайну усиновлення щодо доньки. Просили суд прийняти рішення, яке б максимально відповідало інтересам ОСОБА_11

Вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків та дослідивши письмові докази, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року відзначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст. 7 Сімейного кодексу України (далі за текстом рішення - СК) сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За ст. 3 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі за текстом рішення - Закон) до основних засад державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, відноситься створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім'ї та виховання й утримання дітей за принципом родинності.

На підставі ст. 6 Закону за умови втрати дитиною батьківського піклування відповідний орган опіки та піклування вживає вичерпних заходів щодо влаштування дитини в сім'ї громадян України: на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу. Порядок передачі дітей на усиновлення, виховання та спільне проживання в прийомні сім'ї або дитячі будинки сімейного типу затверджується Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст. 243 СК опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно до ст. 61 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених ст. 60 ЦК.

За ст. 63 ЦК опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених ст. 60 ЦК. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.

Відповідно до ст. 60 ЦК суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно до ст. 56 ЦК органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

За абз. 4 п. «б» ч. 1 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування.

Відповідно ст. 11 Закону органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, які забезпечують також вирішення питань щодо: надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування; застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; забезпечення пріоритетних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей.

В п. п. 35, 36 «Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі за текстом рішення - Порядок № 866), зазначено, що після встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради за місцем походження такої дитини вживає вичерпних заходів до влаштування її в сім'ю громадян України (усиновлення, під опіку, піклування, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу). При цьому під час визначення форми влаштування в інтересах дитини мають бути враховані обставини, за яких дитина втратила батьківське піклування, її життєвий шлях, родинні зв'язки, наявність братів і сестер, контакти із соціальним оточенням, стан здоров'я, освіта, інші потреби. При цьому рідні брати і сестри не можуть бути роз'єднані під час влаштування.

На підставі ст. 13 Закону служба у справах дітей забезпечує створення і ведення банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, основна мета якого удосконалення соціального захисту таких дітей, перш за все щодо процесу вилучення та влаштування таких дітей та осіб з їх числа, реалізації їх права на здоровий розвиток та сімейне виховання.

Відповідно до ст. 14 Закону потенційні опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі в разі необхідності зобов'язані пройти курс підготовки з проблем виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за програмою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, до моменту передачі їм дітей на виховання та для спільного проживання.

Згідно п. 39 Порядку № 866 особи, в сім'ї яких влаштовуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, зобов'язані пройти за направленням служб у справах дітей курс навчання з проблем виховання таких дітей (за винятком осіб, які бажають усиновити дитину) в центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

На підставі п. 41 Порядку № 866 служба у справах дітей за місцем проживання особи, яка виявила бажання взяти на виховання в сім'ю дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з урахуванням результатів навчання у центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді: приймає документи, зазначені у п. 40 Порядку; реєструє осіб у журналі обліку потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; вносить відомості про осіб до єдиного банку даних; протягом 10 днів після отримання заяви складає акт обстеження житлово-побутових умов, який додається до документів; готує висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини.

Згідно до п. 42 Порядку № 866 опіка, піклування над дитиною встановлюється рішенням районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради за наявності документів, зазначених у пункті 40 цього Порядку, або судом.

Відповідно до положень, закріплених у ст. 10 СК вбачається, якщо певні сімейні відносини не врегульовані СК, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю сторін, до них застосовуються норми СК, які регулюють подібні відносини за аналогією закону.

Приклад застосування аналогії закону самим законодавцем можна знайти у ч. 3 ст. 244 СК, що регулює питання опіки, в якій зазначено, що не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, зазначені в ст. 212 СК, яка, в свою чергу, регулює питання усиновлення.

Згідно до ст. 210 СК, якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні.

Відповідно до ч. 1 ст. 213 СК за наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України: в сім'ї якого виховується дитина, а також який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами.

В ч. 2 ст. 213 СК також зазначено, що крім осіб, зазначених у ч. 1 ст. 213 СК, переважне право на усиновлення дитини має подружжя.

Згідно п. 45 «Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 905 (далі за текстом рішення - Порядок № 905), ознайомлення кандидатів в усиновлювачі з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені, та видача їм направлень для знайомства з дитиною здійснюються службами у справах дітей.

Відповідно до п. 60 Порядку № 905 в разі, коли протягом одного дня направлення для знайомства з дитиною видані декільком кандидатам в усиновлювачі за місцем перебування дитини на місцевому, регіональному та централізованому обліку, служба у справах дітей за місцем проживання дитини організовує знайомство кандидатів в усиновлювачі з дитиною в порядку їх звернення. Кожний наступний кандидат в усиновлювачі має право на знайомство з дитиною після того, як попередній кандидат відмовиться від її усиновлення.

На підставі п. 70 Порядку № 905 після знайомства та встановлення контакту з дитиною кандидати в усиновлювачі звертаються до служби у справах дітей за місцем проживання дитини із заявою про бажання усиновити дитину.

Відповідно до п. 72 Порядку № 905 для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Якщо дитина у зв'язку з її віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення, усиновлення проводиться без її згоди.

Згідно п. 74 Порядку № 905 роз'єднання братів і сестер, що перебувають на обліку дітей, які можуть бути усиновлені, не допускається окрім виключних випадках, за умови, що вичерпані усі можливості влаштування братів і сестер на виховання в одну сім'ю.

За ч. ч. 1, 3 ст. 232 СК з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена, та усиновлювачем і його родичами за походженням.

Матеріалами справи судом було встановлено, що згідно свідоцтва про народження, виданого 7 лютого 2012 року Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області, актовий запис № 1114 від 26 листопада 2009 року, ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками якого вказані ОСОБА_11 та ОСОБА_16. При цьому відомості про батька дитини у актовий запис про народження дитини були внесені на підставі ч. 1 ст. 135 СК, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження (а. с. 46, 47).

Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

На підставі рішення від 31 травня 2012 року Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя, яке набрало чинності, було відібрано ОСОБА_11, 2009 р. н., від матері, ОСОБА_16, без позбавлення останньої батьківських прав з передачею дитини органу опіки та піклування (а. с. 48-49).

За рішеннями колегії Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 22 серпня 2012 року № 270 та від 26 вересня 2012 року № 313 було малолітньому ОСОБА_11, 2009 р. н., надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, та влаштовано на повне державне забезпечення до державного закладу (а. с. 50, 51).

За інформацією від 11 жовтня 2012 року служби у справах дітей Орджонікідзевського району м. Маріуполя ОСОБА_11, 2009 р. н., має сестру ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 70).

Обізнаність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про існування у ОСОБА_13 на момент її усиновлення біологічного брата, ОСОБА_11, підтверджується висновком Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради про доцільність усиновлення ОСОБА_13 подружжям позивачів від 18 вересня 2012 року, а також анкетою на ОСОБА_13, 2012 р. н. (а. с. 124-125, 132).

Згідно до рішення від 17 жовтня 2012 року Жовтневого районного суду міста Маріуполя, яке набрало чинності, було усиновлено малолітню ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3, подружжям позивачів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 8-9).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 17 липня 2013 року вбачається, що позивачі ставили до відома службу у справах дітей про їх бажання пройти навчання та взяти до своє родини як прийомні батьки малолітнього ОСОБА_11, 2009 р. н. (а. с. 14).

Документи з Орджонікідзевського районного центру соціальних служб були передані по ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як потенційних кандидатів у прийомні батьки, службі в справах дітей Орджонікідзевського району міста Маріуполя 27 вересня 2013 року (а. с. 133).

Згідно до рекомендації від 30 вересня 2013 року про включення до Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, потенційних прийомних батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що позивачі пройшли курси навчання з 23 по 26 вересня 2013 року та виявили бажання взяти на виховання ОСОБА_11, 2009 р. н. У рекомендаціях також зазначено, що доцільним буде влаштувати ОСОБА_11 саме у родину позивачів, яким при необхідності надаватиметься необхідна допомога спеціалістами центру соціальних служб, в родині яких виховується біологічна сестра ОСОБА_11 Зазначене також підтверджується довідками про проходження навчання позивачів у Донецькому обласному центрі соціальних служб (а. с. 12-13, 19, 20).

За заявою від 30 вересня 2013 року позивачі просили службу в справах дітей запрошувати їх на розгляд усіх питань, що стосуються ОСОБА_11, 2009 р. н., бо вони отримали рекомендації саме на цю дитину в Донецькому обласному центрі соціальних служб (а. с. 18).

Згідно роз'яснень від 25 жовтня 2013 року Орджонікідзевського районного центру соціальних служб, адресованих службі у справах дітей Орджонікідзевського району міста Маріуполя, вбачається, що потенційні опікуни та прийомні батьки проходять у Донецькому обласному центрі соціальних служб навчання за однією та тією ж програмою (а. с. 130-131).

За довідками від 28 жовтня 2013 року служби у справах дітей Орджонікідзевського району міста Маріуполя вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають на обліку потенційних опікунів з 28 жовтня 2013 року, які були зняті з обліку потенційних прийомних батьків 25 жовтня 2013 року, що підтверджується відповідною відповіддю керівника служби у справах дітей Орджонікідзевського району міста Маріуполя (а. с. 10, 11).

З заяви від 6 листопада 2013 року на адресу служби у справах дітей Орджонікідзевської райадміністрації Маріупольської міської ради вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звертались з проханням видати їм направлення на знайомство з ОСОБА_11, 2009 р. н. (а. с. 15).

Згідно листа директора дитячого будинку «Центр опіки» від 6 листопада 2013 року служба у справах дітей Орджонікідзевського району міста Маріуполя повідомлялась про те, що ще 30 жовтня 2012 року подружжя позивачів звертались із питанням про можливість влаштування до їх родини ОСОБА_11, 2009 р. н. (а. с. 72).

На підставі висновку служби у справах дітей Орджонікідзевського району міста Маріуполя вбачається недоцільність призначення позивачів опікунами малолітнього ОСОБА_11, 2009 р. н., хоча при цьому було зазначено, що усі необхідні документи для призначення їх опікунами зібрані (а. с. 71).

При цьому суд також встановив, що згідно довідки від 17 травня 2013 року ОСОБА_4 пройшла навчання в Донецькому обласному центрі соціальних служб з 14 по 17 травня 2013 року та отримала рекомендацію від 3 червня 2013 року про включення її до Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як потенційного опікуна, що виявив бажання взяти під опіку дитину віком до 5 років, в чому їй була дана позитивна рекомендація (а. с. 59-60).

За заявою від 17 червня 2013 року вбачається, що ОСОБА_4 прохала поставити її на облік потенційних опікунів для оформлення опіки над хлопчиком віком до 5 років (а. с. 58).

18 червня 2013 року службою у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради було надано висновок № 12 про можливість ОСОБА_4 виконувати обов'язки опікуна над малолітньою дитиною віком до 5 років (а. с. 69).

24 вересня 2013 року службою у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради було видано ОСОБА_4 направлення на знайомство з ОСОБА_11, 2009 р. н., яке було продовжене 8 жовтня 2013 року (а. с. 52).

За актом про знайомство кандидатів в опікуни з дитиною від 27 вересня 2013 року на території дитячого будинку «Центр опіки» у присутності представника служби у справах дітей Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, ОСОБА_22, та представників дитячого будинку, ОСОБА_25 і ОСОБА_24, відбулось знайомство ОСОБА_4 з ОСОБА_11, 2009 р. н., між якими було встановлено позитивний психоемоційний контакт, про що свідчить повідомлення дитячого будинку «Центр опіки» від 7 жовтня 2013 року (а. с. 53, 54).

На підставі висновку Служби у справах дітей Орджонікідзевської райадміністрації Маріупольської міської ради від 9 жовтня 2013 року № 17 було визнано доцільним встановлення опіки над ОСОБА_11 з боку ОСОБА_4 (а. с. 66).

З виписку з протоколу № 10 комісії з питань захисту прав дитини Орджонікідзевської райадміністрації Маріупольської міської ради вбачається, що розглядались питання призначення ОСОБА_4 опікуном ОСОБА_11 та документи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визначення у їх родину ОСОБА_11, як кандидатів в прийомні батьки. За наслідками засідання було прийнято рішення отримати документи з Орджонікідзевського центру соціальних послуг та за наявності позитивних висновків клопотати перед колегією районної адміністрації про призначення ОСОБА_4 опікуном ОСОБА_11 (а. с. 67-68).

16 жовтня 2013 року на адресу Служби у справах дітей Орджонікідзевської райадміністрації надійшли документи з Орджонікідзевського районного центру соціальних служб, складені 15 жовтня 2013 року, про оцінку потреб ОСОБА_11 та здатність ОСОБА_4 їх задовольнити, за якими зазначено, що відповідачка створила необхідні умови та здатна задовольнити потреби ОСОБА_11, тому немає перешкод для призначення вказаного кандидата опікуном над ОСОБА_11 (а. с. 61-64).

За висновком психолога, ОСОБА_18, від 15 жовтня 2013 року вбачається, що ОСОБА_4 відповідає вимогам, необхідним для потенційного опікуна, щоб опікуватись належною мірою ОСОБА_11, 2009 р. н. (а. с. 65).

Відповідно до довідки від 21 жовтня 2013 року служба у справах дітей Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради вказувала, що ОСОБА_11, 2009 р. н., ще не досяг належного віку та рівня розвитку, тому він не може висловити об'єктивно своє відношення до сімейних форм його влаштування (а. с. 73).

За протоколом засідання колегії Орджонікідзевської райадміністрації Маріупольської міської ради від 27 листопада 2013 року вбачається, що при вирішенні питання встановлення опіки над ОСОБА_11 було висловлено, що розлучати біологічних брата та сестру недоцільно, та наголошувалось, що ОСОБА_4 є одинокою особою, хоча було проголошено затвердити проект рішення про призначення ОСОБА_4 опікуном ОСОБА_11 (а. с. 139-141).

Відповідно до рішення № 347 від 27 листопада 2013 року колегії Орджонікідзевської райадміністрації Маріупольської міської ради «Про встановлення опіки над ОСОБА_19» було розглянуто заяву ОСОБА_4 про призначення її опікуном над ОСОБА_11, 2009 р. н., а також документи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про можливість вирішення питання влаштування до прийомної сім'ї на базі їх родини ОСОБА_11, де було зазначено, що позивачі 2 жовтня 2013 року були включені до єдиного банку даних потенційних прийомних батьків. Однак за розглядом наведених питань було прийнято рішення відповідачем про встановлення опіки над ОСОБА_11, 2009 р. н., з призначенням опікуном дитини ОСОБА_4 (а. с. 74).

Свідок, ОСОБА_20, допитаний у судовому засіданні, вказував, що він працює завідуючим сектором з опіки та усиновлення Орджонікідзевської райадміністрації Маріупольської міської ради, займався питанням встановлення опіки над ОСОБА_11 Також він знайомий з родиною ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Першою виявила бажання бути опікуном ОСОБА_11 відповідачка, яка знала дитину по «Центру опіки», де працювала. Нею були зібрані усі необхідні документи, вона пройшла навчання, після чого була включена у єдину базу потенційних опікунів, отримавши направлення на контакт з обраною дитиною, ОСОБА_11, бо законодавчих перешкод для цього не було. Додавав, що при усиновленні розривається зв'язок спорідненості між братом та сестрою, які один до одного не мають відношення. Підтвердив, що у позивачів була замала житлова площа для проживання двох дітей, тому їм знадобився певний час для врегулювання цього питання. Усі необхідні документи збирались позивачами, після чого передавались до центру соціальних послуг, де кандидати повинні були пройти навчання. Однак ОСОБА_4 випередила позивачів, тому їм не було видано направлення на контакт з тією ж дитиною. Чому довго оформлювались документи позивачів у центрі соціальних послуг, свідку невідомо. Спочатку позивачі були кандидатами у потенційні прийомні батьки. Зазначав, що потенційні кандидати у прийомні батьки контролюються центром соціальних послуг, а потенційні опікуни - органом опіки та піклування, бо це різні процедури, хоча курс навчання один й той же. Після видачі направлення ОСОБА_4 на контакт з ОСОБА_11 він вже не займався питаннями опіки над ОСОБА_11

Свідок, ОСОБА_22, вказував, що він є представником служби у справах дітей Жовтневої райадміністрації Маріупольської міської ради, та знає сторін у справі, бо приймав участь при знайомстві ОСОБА_4 з ОСОБА_11 в дитячому будинку «Центр опіки», де відбувся позитивний контакт потенційного опікуна та дитини. Зазначав, що внаслідок віку ОСОБА_11 той не мав змоги самостійно визначитись щодо свого бажання у визначенні опікуна. Також зазначав, що приймав участь при усиновленні родиною позивачів малолітньої ОСОБА_13 Позивачі знали, що у ОСОБА_13 є брат, однак він не підлягав усиновленню. Зазначав, що у позивачів був реальний шанс стати опікунами ОСОБА_11, бо в них був зібраний повний пакет документів для усиновлення ОСОБА_13, тому не було перешкод для збору аналогічного переліку документів для опіки. Вони мали житло, заробітну плату, були подружжям.

Свідок, ОСОБА_18, допитана у судовому засіданні, вказувала, що вона працювала у центрі соціальних служб Орджонікідзевського району міста Маріуполя, приймала участь при створенні контакту між ОСОБА_4, потенційним опікуном, та малолітнім ОСОБА_11 в «Центрі опіки» за дорученням служби у справах дітей у присутності представника Жовтневої служби у справах дітей, психолога та в. о. директора вказаного дитячого будинку. Зазначала, що усі потрібності малолітнього ОСОБА_11 ОСОБА_4 забезпечувала. Між ними створився гарний психоемоційний зв'язок одразу. Дитина називала ОСОБА_4 матір'ю. Свідок була присутня у двох зустрічах дитини з ОСОБА_4, яка до цього працювала у групі, де виховувався ОСОБА_11 Зазначала також, що для дитини завжди стресова ситуація по встановленню опіки. Загалом свідок працювала з дитиною 21 день, до 15 жовтня 2013 року.

ОСОБА_1, допитана у судовому засіданні в якості свідка, зазначала, що бажала разом із ОСОБА_2 забрати у свою родину брата ОСОБА_13, тому вони зачекали, щоб дитина набула статусу для усиновлення. Для цієї ж мети позивачі провели обмін житлом із рідними, щоб мешкати у двокімнатній квартирі. Дізнавшись в решті, що дитину не можна буде усиновити, вони шукали інші шляхи для того, щоб ОСОБА_11 потрапив у їх родину. З відповідними заявами звертались до служби у справах дітей, збирали необхідні документи, дізнавались про навчання у центрі соціальних послуг. Вже перебуваючи на курсах потенційних опікунів, дізнались, що на ОСОБА_11 було видано направлення іншому кандидату. У службі у справах дітей впевнили, що відповідачка є основним претендентом на цю дитину, хоча навчання позивачі проходили саме на ОСОБА_11 9 жовтня 2013 року на засідання комісії з захисту прав дитини позивачів просили відмовитись від ОСОБА_11 Про рішення від 27 листопада 2013 року вони дізнались згодом. При зборі документів представники служби у справах дітей, починаючи з офіційного звернення позивачів у травні 2013 року та до 30 липня 2013 року, коли були зібрані усі необхідні документи, допомагали, роз'яснювали, що є інші кандидати на ОСОБА_11 Свідок не знає, чому в рішенні колегії від 27 листопада 2013 року зазначено, що позивачі є кандидатами у прийомні батьки, коли вони вже були кандидатами в опікуни.

Проаналізувавши наведені нормативно-правові акти та встановленні при вирішення справи в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що при вирішенні 27 листопада 2013 року питання про призначення опікуном малолітнього ОСОБА_11, 2009 р. н., були суттєво порушенні права вказаної дитини, а також позивачів та біологічної сестри ОСОБА_11 - ОСОБА_12

До такого переконання суд прийшов з огляду на те, що у порушення ст. 3 Конвенції «Про права дитини» 1989 року та ст. 7 СК представниками відповідача не було надано першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дітей, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, та не забезпечено максимальне урахування їх інтересів, що згідно вимог закону підлягає судовому захисту, та було порушено один з принципів державної політики щодо соціального захисту дітей, позбавлених батьківського піклування, в частині створення належних умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім'ї за принципом родинності.

При цьому, незважаючи на визначений постановою КМУ від 24 вересня 2008 року № 866 «Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини», після встановлення ОСОБА_11 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, орган опіки та піклування не вжив необхідних заходів для влаштування цієї дитини в сім'ю громадян України з урахуванням наявності у ОСОБА_11 біологічної сестри, оскільки рідні брати і сестри не можуть бути роз'єднані під час такого влаштування.

Також при вирішенні питання призначення опіки над ОСОБА_11 колегією Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради 27 листопада 2013 року не було застосовано аналогію закону, що закріплено в положеннях ст. 10 СК, для врегулювання спірного питання опіки нормами СК, що регулюють подібні відносини, тобто відносини усиновлення.

Таким чином при вирішенні питання призначення опіки над ОСОБА_11 з боку опікуна, ОСОБА_4, відповідачем було проігноровано заборону на роз'єднання рідних брата та сестри, передбачену в ст. 210 СК.

Суд при цьому зазначає, що за законом родина позивачів мала перевагу у призначенні їх опікунами малолітнього ОСОБА_11, виходячи з положень ст. 213 СК, бо вони є подружжям, в родині яких виховується біологічна сестра ОСОБА_11 - ОСОБА_12

При цьому суд відхиляє посилання відповідачів, як на обґрунтування своїх заперечень, на те, що після усиновлення малолітньої ОСОБА_13 вона утратила на підставі ст. 232 СК усі зв'язки із своїм рідним братом ОСОБА_11, бо зазначенні норми визначають втрату особистих та майнових права і обов'язки між усиновленою дитиною та іншими її родичами за походженням, що розповсюджується насамперед на майбутнє, однак які не скасовують біологічного споріднення дітей, чим безпосередньо повинні керуватися компетентні органи для захисту прав та інтересів дитини.

Таким чином з моменту усиновлення ОСОБА_13 у позивачів також виникло право захищати інтереси своєї доньки, тому посилання відповідачів на те, що рішення колегії від 27 листопада 2013 року не зачіпає інтересів позивачів, не ґрунтуються на законі.

Враховуючи перелічене суд дійшов висновку, що, незважаючи на те, що з боку ОСОБА_4 була дотримана процедура оформлення опікунства над ОСОБА_11, право на опіку якого вона відстоює за цим позовом, вона не мала переваги над ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при вирішенні питання її опікунства 27 листопада 2013 року на засіданні колегії органу опіки та піклування, бо за наявності кандидатів в опікуни на ОСОБА_11 позивачів саме вони мали першочергове право на отримання направлення для встановлення контакту з дитиною.

На підставі того, що формально процедуру оформлення опіки над ОСОБА_11 з боку ОСОБА_21 представниками служби зі справ дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради було дотримано, однак все ж були порушені законні права ОСОБА_11 виховуватися у родини подружжя разом зі своєю біологічною сестрою, права ОСОБА_12 на схоронність родинного зв'язку зі своїм братом та переважне право родини позивачів перед іншими кандидатами на влаштування у їх сім'ю малолітнього ОСОБА_11

З огляду на перелічене рішення колегії Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 27 листопада 2013 року підлягає скасуванню, як таке, що було прийнято без врахуванням прав малолітньої дитини, тому в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Однак суд не вбачає законних підстав для задоволення заявлених вимог позивачами про зобов'язання орган опіки та піклування призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 опікунами ОСОБА_11, бо такими повноваженнями суд не наділений, які в свою чергу віднесені до компетенції Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, яка вирішує таке питання відповідно до визначеного законом та підзаконними актами порядку після надання усіх необхідних документів кандидатами в опікуни.

Таким чином позовні вимоги про призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 опікунами ОСОБА_11 є безпідставними, бо вони не відповідають положенням закону, оскільки відсутні підстави для призначення опіки судом, які визначені ст. 60 ЦК.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, до яких за п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України відноситься судовий збір.

При цьому Законом України «Про судовий збір» не передбачено звільнення органів місцевого самоврядування від сплати судових витрат, понесених позивачами при задоволенні судом їх позовів, бо такі органи звільнені від сплати судового збору лише при поданні до суду заяв відповідної категорії.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було сплачено судовий збір на загальну суму в розмірі 487,20 грн. за подання вказаного позову до суду та подання заяви про забезпечення позову.

На підставі часткового задоволення заявлених позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачів суму сплаченого ними судового збору в розмірі 243,60 грн. в рівних частках з обох відповідачів у справі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 213-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, ОСОБА_4 про скасування рішення, визнання неправомірною бездіяльність та зобовязання прийняти рішення про призначення опіки, треті особи: Служба у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, Комунальний заклад «Маріупольський дитячий будинок «Центр опіки» Маріупольської міської ради», - задовольнити частково.

Рішення колегії Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 27 листопада 2013 року № 347 про призначення ОСОБА_4 опікуном ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, - скасувати.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_4, яка зареєстрована в АДРЕСА_2, та Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області, ЄДРПОУ: 04053230, розташованої в м. Маріуполі по пр. Перемоги 16, на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які мешкають в АДРЕСА_1, витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн., тобто по 121,80 грн. з кожного з відповідачів.

Рішення суду може бути оскаржено у апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а учасниками процесу, що не були присутні при проголошенні, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя