Ухвала

від 01.08.2014 по справі 265/601/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ (М. МАРІУПОЛЬ)

22-ц/775/1013/2014(м)

265/601/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Козлов Д.О.

Категорія 59 Доповідач Ігнатоля Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Кочегарової Л.М., Баркова В.М.,

при секретарі Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання прийняти рішення про призначення опікунами, треті особи: Служба у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, Комунальний заклад «Маріупольський дитячий будинок «Центр опіки» Маріупольської міської ради,

за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 березня 2014 року та

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 червня 2014 року,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року позивачі звернулися до суду з позовом до Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання прийняти рішення про призначення їх опікунами. Посилалися на те, що рішенням відповідача від 27 листопада 2013 року було задоволено заяву ОСОБА_3 та призначено її опікуном малолітнього ОСОБА_5, 2009 року народження, позбавленого батьківського піклування. Їх заява про можливість влаштування цієї дитини у прийомну сім»ю на базі їх сім»ї або про призначення їх опікунами залишено без розгляду. Вважають оскаржуване рішення таким, що порушує їх права, а також права малолітніх дітей, ОСОБА_5 та його рідної сестри ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (нині ОСОБА_6), яка була ними усиновлена 17 жовтня 2012 року. Посилаються на те, що при вирішенні питання про встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_5 представниками райадміністрації не було взято до уваги родинні зв»язки та інтереси дитини; що вони перебували в базі потенційних опікунів та мали перевагу перед ОСОБА_3 у призначенні їх опікунами над дитиною, оскільки пройшли курси навчання та ними були оформлені усі необхідні документи для призначення їх опікунами цієї дитини; що вони є подружжям, в родині яких вже виховується малолітня сестра ОСОБА_5. На засідання колегії райадміністрації їх не запросили. На підставі викладеного, просили суд скасувати, як незаконне, рішення колегії Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 27 листопада 2013 року про призначення опікуном малолітнього ОСОБА_5, 2009 року народження ОСОБА_3; визнати неправомірною бездіяльність Орджонікідзевської райадміністрації Маріупольської міської ради та зобов»язати прийняти рішення про призначення їх опікунами над ОСОБА_5

Ухвалою суду від 18 лютого 2014 року до участі у справі в якості співвідповідача була залучена ОСОБА_3 (а. с. 76).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 березня 2014 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення колегії Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 27 листопада 2013 року № 347 про призначення ОСОБА_8 опікуном ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, скасовано. В задоволені решти вимог відмовлено. Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 02 червня 2014 року визнано незаконним рішення Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 27 листопада 2013 року про призначення опікуном ОСОБА_5, 2009 року народження, ОСОБА_3

Не погодившись з рішенням суду від 17 березня 2014 року ОСОБА_9 та Орджонікідзевська районна адміністрація Маріупольської міської ради подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, в частині скасування рішення колегії Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 27 листопада 2013 року № 347 про призначення її опікуном ОСОБА_5, вважає, що воно винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Просила скасувати рішення, відмовивши позивачам в задоволені позову в цій частині. Зокрема зазначає, що суд, неправильно застосував положення ст. ст. 210, 213 СК України, оскільки зазначені норми закону застосовуються при усиновленні, а не при встановленні опіки. Висновки суду про застосування аналогії закону є необґрунтованими, оскільки питання які виникають при встановленні опіки регулюються главою 19 СК України, яка не передбачає можливість застосовувати аналогію закону - не містять вимог про неможливість роз'єднання братів та сестер при призначенні дитині опікуна. Оскільки брат та сестра підлягають різним формам пристрою, тобто усиновленню та призначенню опікуна, їх роз'єднання є можливим. З огляду на те, що родичі мають переважне право бути опікунами чи піклувальниками дитини, позивачі та відповідачка мають рівні права про призначення їх опікунами, оскільки жодна з них не знаходиться в родинних зв'язках з дитиною. Ні позивачі, а ні суд в своєму рішенні не зазначили, чим саме оскаржуване рішення колегії порушує їх права, права малолітнього ОСОБА_5 та його сестри. Вважає, що орган опіки та піклування постановив законне та обґрунтоване рішення, оскільки вона повністю відповідає вимогам у кандидати в опікуни, нею були зібрані усі необхідні документи, пройдена процедура призначення, встановлений позитивний контакт з дитиною. Судом також не було прийнято до уваги, що з моменту усиновлення позивачами сестри ОСОБА_5 - ОСОБА_6, між ними були припинені усі особисті та майнові права і обов'язки, і тому, оскільки між дітьми відсутні будь які відносини, права малолітньої ОСОБА_6 ніяким чином не порушуються.

Орджонікідзевська районна адміністрація в апеляційній скарзі також вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не повно з'ясував обставини справи, не дослідив та не надав оцінки усім доказам, що містяться у справі, тому просили його скасувати в частині задоволених вимог. Зокрема, посилаються на те, що орган опіки та піклування Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради при встановленні опіки над ОСОБА_5 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Судом неправильно застосований принцип аналогії закону, оскільки відносини щодо опіки та піклування регулюються спеціальними нормами права глави 19 СК України, та не стосуються умов, які є обов'язковими при вирішенні питання щодо усиновлення. Також, зазначають, що при усиновленні сестри ОСОБА_5 - ОСОБА_6, подружжя ОСОБА_2 були ознайомленні з її анкетою усиновлення за № 830 від 27 серпня 2012 року та отримали висновок органу опіки та піклування Жовтневої райадміністрації, де значилися дані про наявність у останньої малолітнього брата, але за власним бажанням прийняли рішення усиновити одну дитину, чим самі припинили особисті та майнові права і обов'язки між дітьми. Переваг позивачі перед ОСОБА_3 не мають. Суд безпідставно не взяв до уваги, що між дитиною та ОСОБА_3 встановився позитивний психологічний контакт, оскільки вона в продовж тривалого часу спілкується з хлопчиком.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просив скасувати його та відмовити позивачам в задоволені їх заяви про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що суд, в порушення норм процесуального права, не мав підстав для ухвалення додаткового рішення, оскільки за всіма позовними вимогами було прийнято рішення 17 березня 2014 року. Крім того, вважає, що підстав для визнання рішення колегії райадміністрації незаконним немає, оскільки порушень процедури призначення ОСОБА_3 опікуном судом не встановлено. Оскаржуване рішення колегії ніяким чином не порушує права ОСОБА_5 та порушує права ОСОБА_3, як законного опікуна, оскільки нею були виконані усі вимоги діючого законодавства, необхідні для призначення її опікуном. З 28 жовтня 2013 року позивачі перебували в банку потенційних опікунів та могли вибрати будь-яку іншу дитину, яка знаходилася на обліку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, представника Орджонікідзевської райадміністрації м. Маріуполя Красильникової Н.В., які підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити, заперечення проти скарг ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представника Комунального закладу «Міський дитячий будинок змішаного типу для дітей дошкільного та шкільного віку «Центр опіки» - Лащевської Н.В., які просили скарги відхилити, а рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення в межах апеляційного оскарження, колегія суддів не перевіряє справу в частині відмови у задоволенні позову про зобов»язання колегії Орджонікідзевської райадміністрації прийняти рішення про призначення позивачів опікунами ОСОБА_5 із-за відсутності апеляційної скарги в зазначеній частині.

Відповідно до ст.308 ЦПК У країни апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов щодо визнання рішення колегії Орджонікідзевської райадміністрації Маріупольської міської ради № 347 від 27 листопада 2013 року незаконним та його скасування, суд виходив з доведеності факту порушення прав малолітнього ОСОБА_5, його біологічної сестри ОСОБА_6 та позивачів при прийнятті рішення про призначення опікуном малолітнього ОСОБА_5 відповідачки ОСОБА_3

Колегія суддів не може не погодитися з такими висновками суду, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 7 Сімейного кодексу України (далі за текстом рішення - СК) сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За ст. 3 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі за текстом рішення - Закон) до основних засад державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, відноситься створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім'ї та виховання й утримання дітей за принципом родинності.

На підставі ст. 243 СК опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 60 ЦК суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно ст. 11 Закону органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі місцеві державні адміністрації, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, які забезпечують також вирішення питань щодо: надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування; застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; забезпечення пріоритетних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей.

Згідно з п. 35, 36 «Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі за текстом рішення - Порядок № 866), зазначено, що після встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради за місцем походження такої дитини вживає вичерпних заходів до влаштування її в сім'ю громадян України (усиновлення, під опіку, піклування, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу). Під час визначення форми влаштування в інтересах дитини мають бути враховані обставини, за яких дитина втратила батьківське піклування, її життєвий шлях, родинні зв'язки, наявність братів і сестер, контакти із соціальним оточенням, стан здоров'я, освіта, інші потреби. При цьому, рідні брати і сестри не можуть бути роз'єднані під час влаштування.

Відповідно до ст. 14 Закону потенційні опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі в разі необхідності зобов'язані пройти курс підготовки з проблем виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за програмою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, до моменту передачі їм дітей на виховання та для спільного проживання.

Згідно п. 39 Порядку № 866 особи, в сім'ї яких влаштовуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, зобов'язані пройти за направленням служб у справах дітей курс навчання з проблем виховання таких дітей (за винятком осіб, які бажають усиновити дитину) в центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.

На підставі п. 41 Порядку № 866 служба у справах дітей за місцем проживання особи, яка виявила бажання взяти на виховання в сім'ю дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з урахуванням результатів навчання у центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді: приймає документи, зазначені у п. 40 Порядку; реєструє осіб у журналі обліку потенційних опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; вносить відомості про осіб до єдиного банку даних; протягом 10 днів після отримання заяви складає акт обстеження житлово-побутових умов, який додається до документів; готує висновок про доцільність (недоцільність) встановлення опіки, піклування та відповідність її/його інтересам дитини.

Згідно п. 74 «Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 905 (далі за текстом рішення - Порядок № 905), роз'єднання братів і сестер, що перебувають на обліку дітей, які можуть бути усиновлені, не допускається окрім виключних випадках, за умови, що вичерпані усі можливості влаштування братів і сестер на виховання в одну сім'ю.

Відповідно до положень, закріплених у ст. 10 СК України, якщо певні сімейні відносини не врегульовані СК, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю сторін, до них застосовуються норми СК, які регулюють подібні відносини за аналогією закону.

Згідно до ст. 210 цього Кодексу, якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз'єднані при їх усиновленні.

Відповідно до ч. 1 ст. 213 СК України за наявності кількох осіб, які виявили бажання усиновити одну і ту ж дитину, переважне право на її усиновлення має громадянин України: в сім'ї якого виховується дитина, а також який усиновлює кількох дітей, які є братами, сестрами.

В ч. 2 ст. 213 СК також зазначено, що крім осіб, зазначених у ч. 1 ст. 213 СК, переважне право на усиновлення дитини має подружжя.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 31 травня 2012 року було відібрано ОСОБА_5, 2009 року народження від матері, ОСОБА_12, без позбавлення останньої батьківських прав, з передачею дитини органу опіки та піклування Орджонікідзевської райадміністрації м. Маріуполя (а. с. 48-49).

Згідно з рішеннями колегії Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 22 серпня 2012 року № 270 та від 26 вересня 2012 року № 313 малолітньому ОСОБА_5 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування та влаштовано на повне державне забезпечення до державного Комунального закладу «Міський дитячий будинок змішаного типу для дітей дошкільного та шкільного віку «Центр опіки» (а. с. 50, 51).

Згідно з інформацією від 11 жовтня 2012 року служби у справах дітей Орджонікідзевського району м. Маріуполя ОСОБА_5 має сестру - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 70).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 17 жовтня 2012 року усиновлено малолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, подружжям позивачів - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які під час вирішення даної справи погодилися на розкриття таємниці усиновлення (а. с. 8-9).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 17 липня 2013 року, остання, від свого імені та імені чоловіка - ОСОБА_2, поставили до відома службу у справах дітей Орджонікідзевської райадміністрації про їх бажання пройти навчання та взяти до своєї родини, як до прийомних батьків, малолітнього ОСОБА_5, 2009 року народження та про підготовку ними відповідних документів (а. с. 14).

Документи з Орджонікідзевського районного центру соціальних служб щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як потенційних кандидатів у прийомні батьки, були передані службі в справах дітей Орджонікідзевського району міста Маріуполя 27 вересня 2013 року (а. с. 133).

З рекомендації Донецького обласного центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді від 30 вересня 2013 року про включення до Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, потенційних прийомних батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вбачається, що позивачі пройшли курси навчання з 23 по 26 вересня 2013 року та виявили бажання взяти на виховання ОСОБА_5, 2009 року народження. В рекомендаціях також зазначено, що доцільним буде влаштувати ОСОБА_5 саме в родину позивачів, яким при необхідності надаватиметься необхідна допомога спеціалістами центру соціальних служб, в родині яких виховується біологічна сестра ОСОБА_5 Зазначене також підтверджується довідками про проходження навчання позивачів у Донецькому обласному центрі соціальних служб (а. с. 12-13, 19, 20).

Згідно з заявою від 30 вересня 2013 року позивачі просили службу у справах дітей запрошувати їх на розгляд усіх питань, що стосуються ОСОБА_5, у зв»язку з тим, що вони отримали рекомендації саме на цю дитину в Донецькому обласному центрі соціальних служб (а. с. 18).

Згідно листа директора дитячого будинку «Центр опіки» від 6 листопада 2013 року служба у справах дітей Орджонікідзевського району міста Маріуполя повідомлялася про те, що 30 жовтня 2012 року подружжя позивачів зверталися з питанням про можливість влаштування до їх родини ОСОБА_5, 2009 р. н. (а. с. 72).

Відповідно до заяви від 6 листопада 2013 року на адресу служби у справах дітей Орджонікідзевської райадміністрації Маріупольської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з метою встановлення контакту з дитиною звертались з проханням видати їм направлення на знайомство з ОСОБА_5 (а. с. 15).

Згідно з висновком служби у справах дітей Орджонікідзевського району міста Маріуполя, поданий ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пакет документів повністю відповідає вимогам чинного законодавства щодо кандидатів в опікуни, але служба у справах дітей Орджонікідзевської райадміністрації вважає за недоцільне призначення позивачів опікунами малолітнього ОСОБА_5 з огляду на те, що кандидати не виявили бажання ознайомитися з особовою справою ОСОБА_5, станом його здоров»я та наявністю особливих потреб; особисто з дитиною не знайомі; службою у справах дітей підготовлено висновок про доцільність призначення опікуном над ОСОБА_5 ОСОБА_3; між дитиною та ОСОБА_3 встановлено позитивний психологічний контакт (а. с. 71).

Відповідно до довідок служби у справах дітей Орджонікідзевського району міста Маріуполя від 28 жовтня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зняті з обліку потенційних прийомних батьків 25 жовтня 2013 року та перебувають на обліку потенційних опікунів з 28 жовтня 2013 року (а. с. 10, 11).

Судом також встановлено і це підтверджується довідкою від 17 травня 2013 року, що ОСОБА_3 пройшла навчання в Донецькому обласному центрі соціальних служб з 14 по 17 травня 2013 року та отримала рекомендацію від 3 червня 2013 року про включення її до Єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як потенційного опікуна, що виявив бажання взяти під опіку дитину віком від 0 до 5 років, стать не має значення, та їй була надана позитивна рекомендація (а. с. 59-60).

За заявою від 17 червня 2013 року ОСОБА_3 просила поставити її на облік потенційних опікунів для оформлення опіки над хлопчиком віком до 5 років (а. с. 58).

18 червня 2013 року службою у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради було надано висновок № 12 про можливість ОСОБА_3 виконувати обов'язки опікуна над малолітньою дитиною віком до 5 років (а. с. 69).

24 вересня 2013 року службою у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради було видано ОСОБА_3 направлення на знайомство з ОСОБА_5, яке було продовжене 8 жовтня 2013 року (а. с. 52).

Згідно з актом про знайомство кандидатів в опікуни з дитиною від 27 вересня 2013 року на території дитячого будинку «Центр опіки» відбулось знайомство ОСОБА_3 з ОСОБА_5 та між ними було встановлено позитивний психоемоційний контакт, про що свідчить повідомлення дитячого будинку «Центр опіки» від 7 жовтня 2013 року (а. с. 53, 54).

На підставі висновку Служби у справах дітей Орджонікідзевськоїрайадміністрації Маріупольської міської ради від 9 жовтня 2013 року № 17 було визнано доцільним встановлення опіки над ОСОБА_5 з боку ОСОБА_3 (а. с. 66).

Відповідно до протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини Орджонікідзевської райадміністрації Маріупольської міської ради №10 від 9 жовтня 2013 року, розглядалися питання призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_5 та документи ОСОБА_1 і ОСОБА_2, про влаштування у їх родину, як кандидатів в прийомні батьки, ОСОБА_5. За наслідками розгляду заяв прийнято рішення отримати документи з Орджонікідзевського центру соціальних послуг та за наявності позитивних висновків та клопотати перед колегією районної адміністрації про призначення ОСОБА_3 опікуном ОСОБА_5 (а. с. 67-68).

16 жовтня 2013 року на адресу Служби у справах дітей Орджонікідзевської райадміністрації надійшли документи з Орджонікідзевського районного центру соціальних служб, складені 15 жовтня 2013 року, про оцінку потреб ОСОБА_5 та здатність ОСОБА_3 їх задовольнити, відповідно до яких, відповідачка створила необхідні умови та здатна задовольнити потреби ОСОБА_5, тому, перешкод для призначення вказаного кандидата опікуном над дитиною немає (а. с. 61-64).

Згідно з рішенням колегії Орджонікідзевської райадміністрації Маріупольської міської ради № 347 від 27 листопада 2013 року «Про встановлення опіки над ОСОБА_5» було розглянуто заяву ОСОБА_3 про призначення її опікуном над ОСОБА_5, 2009 р. н., а також документи ОСОБА_1 і ОСОБА_2, про можливість вирішення питання щодо влаштування ОСОБА_5 до прийомної сім'ї на базі їх родини, та було прийнято рішення про встановлення опіки над ОСОБА_5, 2009 р. н., з призначенням опікуном дитини ОСОБА_3 (а. с. 74).

Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, належним чином оцінив представлені сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному і безпосередньому дослідженні наявних у справі матеріалів; оцінив належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв»язок доказів у їх сукупності; повно та об»єктивно встановив фактичні обставини справи та відповідні правовідносини, правильно застосував норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

В рішенні суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, які відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що колегією Орджонікідзевської райадміністрації не були враховані інтереси дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, позбавлених батьківського піклування, в частині створення належних умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім'ї за принципом родинності.

Незважаючи на визначений постановою КМУ від 24 вересня 2008 року № 866 «Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини», після встановлення ОСОБА_5 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, орган опіки та піклування не вжив необхідних заходів для влаштування цієї дитини в сім'ю громадян України, з урахуванням наявності у ОСОБА_5 біологічної сестри, оскільки рідні брати і сестри не можуть бути роз'єднані під час такого влаштування. При призначенні ОСОБА_3 опікуном над ОСОБА_5 колегією Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради 27 листопада 2013 року не було застосовано аналогію закону для врегулювання спірного питання опіки нормами СК України, що регулюють подібні відносини, тобто відносини усиновлення. Тобто, відповідачем було проігноровано встановлену законом заборону на роз'єднання рідних брата та сестри, передбачену в ст. 210 СК України.

При встановленні опіки над ОСОБА_5 ОСОБА_3 не мала переваги над ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як кандидатами в опікуни цієї дитини. При цьому, суд обґрунтовано зазначив, що за законом родина позивачів мала перевагу у призначенні їх опікунами над малолітнім ОСОБА_5, виходячи з положень ст. 213 СК, оскільки вони є подружжям, в родині яких виховується біологічна сестра ОСОБА_5 - ОСОБА_6, що перебували на обліку в якості кандидатів в опікуни і мали першочергове право на отримання направлення для встановлення контакту з дитиною.

З пояснень позивачів в суді першої інстанції та в апеляційному суді вбачається, що з моменту усиновлення сестри ОСОБА_5 вони бажали забрати і його у свою сім»ю, але ця дитина не набула статусу для усиновлення. Дізнавшись, що дитину не можна усиновити, оскільки мати не позбавлена батьківських прав, вони шукали інші шляхи для того, щоб ОСОБА_5 потрапив у їх родину. З відповідними заявами зверталися до служби у справах дітей, збирали необхідні документи та діяли відповідно до отриманих в службі консультацій. Для цієї ж мети вони провели обмін житлом із рідними, щоб мешкати у двокімнатній квартирі. Перебуваючи на курсах потенційних опікунів дізнались, що на ОСОБА_5 видано направлення іншому кандидату - ОСОБА_3 У службі у справах дітей їх запевняли, що відповідачка є основним претендентом на цю дитину, хоча навчання позивачі проходили саме на ОСОБА_5

Зазначене об»єктивно підтверджено матеріалами справи та, на думку колегії суддів, свідчить про порушення законних прав ОСОБА_5 виховуватися в родині подружжя ОСОБА_2 разом зі своєю біологічною сестрою, права ОСОБА_6 на схоронність родинного зв»язку з братом та переважне право позивачів перед іншими кандидатами на влаштування у їх сім»ю малолітнього ОСОБА_5, що є підставою для визнання оскаржуваного рішення колегії незаконним та його скасування.

Доводи апелянтів про те, що позивачі, усиновивши сестру ОСОБА_5, самі розірвали родинний зв»язок між дітьми є необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 232 СК з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням, але не припиняється родинний з»язок за походженням та не може бути анульовано біологічне споріднення дітей.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Будь - яких доказів, чи обставин, які не були предметом розгляду суду першої інстанції та які б змінювали правові висновки суду про наявність підстав для визнання рішення колегії Орджонікідзевської райадміністрації від 27 листопада 2013 року незаконним та його скасування апеляційному суду відповідачами не надано.

Зміст доводів апеляційної скарги на додаткове рішення не дає підстав для висновку про незаконність цього судового рішення, оскільки з мотивувальної частини рішення суду від 17 березня 2014 року вбачається, що судом наведені висновки щодо невідповідності оскаржуваного рішення колегії Орджонікідзевської райадміністрації Маріупольської міської ради від 27 березня 2013 року актам цивільного законодавства, щодо наявності порушення інтересів малолітніх дітей та позивачів, однак,. у вступній та резолютивній частині рішення про визнання рішення колегії незаконним про це не зазначено, що є, у відповідності зі ст.220 ЦПК України, підставою для ухвалення додаткового рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм процесуального права, у відповідності з нормами матеріального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи та враховані інтереси малолітніх дітей, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, а тому, підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Орджонікідзевської районної адміністрації Маріупольської міської ради, представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 березня 2014 року та додаткове рішення цього ж суду від 2 червня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді