Постанова

від 18.03.2014 по справі 914/3795/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2014 р. Справа № 914/3795/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції, вих. № В-7/09-40/730 від 14.02.14р.

на рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2013 року

у справі № 914/3795/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана", м. Львів

до відповідача: відділу Державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області, м. Миколаїв

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-1: ОСОБА_2, м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-2: товариство з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс", м. Тернопіль

про зняття арешту з рухомого майна та виключення його з акту опису

За участю представників:

позивача : Хом’як О.Г. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача (органу ДВС): Практика А.Г.- представник (довіреність в матеріалах справи);

від третьої особи-1 : не з'явився (належно повідомлений);

від третьої особи-2 : не з'явився (належно повідомлений).

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Світлана" звернулось до господарського Львівської області з позовом до ВДВС Миколаївського РУЮ Львівської області та ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області про зняття арешту з сідлового тягача - Е марки "DAF 95 XF 380", ідентифікатор шасі НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, та виключення його з акту опису і арешту майна від 17.05.2013р.

В позовній заяві позивач вказує, що він придбав сідловий тягач - Е марки "DAF 95 XF 380", ідентифікатор шасі НОМЕР_2 у ТзОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс" за відплатним договором купівлі-продажу від 05.06.2006р. Вказаний транспортний засіб зареєстрований за ним у встановленому порядку згідно із технічним паспортом від 14.11.2006р. № ВСС012709, відтак, є його законним власником. Однак, при примусовому виконанні постанови Тернопільського міськрайонного суду від 06.03.2012р. в адміністративній справі № 1915/3787/2012, якою задоволено позов Тернопільської митниці, ОСОБА_2 визнано винним в порушенні ст. 362 Митного кодексу та постановлено конфіскувати 13 транспортних засобів, в т.ч. сідловий тягач - Е марки "DAF 95 XF 380", що належить позивачу , ВДВС Миколаївського РУЮ Львівської області описав та наклав арешт на нього, а також призначив експерта для визначення його вартості. Посилаючись на ст.ст. 330,388 ЦК України вважає такі дії протиправними, спрямованими на порушення його права власності та, посилаючись на ч.1 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження» просить задоволити позов. При цьому, зазначає, що він не є стороною чи учасником виконавчого провадження, відтак, не може звернутися до суду в порядку, передбаченому ч.4 ст. 82 ЗУ «Про виконавче провадження».

При порушенні провадження у справі ухвалою від 09.10.2013р. місцевий суд виключив ДПІ у Пустомитівському районі з числа відповідачів у зв'язку з необґрунтованістю вимог до неї.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.12.2013 року у справі №914/3795/13 (суддя Мороз Н.В.) позовні вимоги ТзОВ "Світлана" до ВДВС Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області задоволено повністю.

Вирішено зняти арешт з рухомого майна, а саме: сідлового тягача - Е марки "DAF 95 XF 380", ідентифікатор шасі НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, що належить на праві власності ТзОВ "Світлана", та виключити його з акту опису та арешту майна ВДВС Миколаївського РУЮ у Львівській області від 17.05.2013р. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1147,00грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями ст. ст.11, 328, 329, 391 ЦК України, ст.ст. 5, 7, 52, 57, 60 ЗУ « Про виконавче провадження». При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з того, що згідно з договором купівлі-продажу від 05.06.2006р. та додатком №2 до договору, укладеним з ТзОВ"Нечипорук Транспорт Сервіс", позивач придбав у власність сідловий тягач - Е марки «DAF» модель « 95 XF 380», ідентифікатор шасі НОМЕР_2, за ціною 210323,60грн. Йому видане свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу від 14.11.2006р. № ВВС 012709. Правомірність набуття позивачем права власності на спірний транспортний засіб встановлено також рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.04.2013р. у цивільній справі № 607/4833/13-ц., тому в силу ч.4 ст.35 ГПК цей факт не потребує повторного доведення. З огляду на те, що майно належить позивачу, суд дійшов висновку про задоволення позову..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач- ВДВС подав апеляційну скаргу, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати. Скаржник зазначає, що акт опису і арешту майна був складений державним виконавцем при примусовому виконанні постанови Тернопільського міськрайонного суду від 06.03.2012р. в адміністративній справі № 1915/3787/2012, якою задоволено позов Тернопільської митниці та постановлено конфіскувати майно, в т.ч спірний транспортний засіб. Посилаючись на ст. ст.383 ЦПК, ст.ст. 3 та 181 КАСУ вважає, що даний спір не може розглядатися господарським судом.

Позивач у запереченні (вх.01-04/1609/14 від 18.03.14р.) на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника та зазначає, що твердження про непідсудність спору господарському суду є необґрунтованим, оскільки оскаржити рішення або дії посадових осіб відповідача в порядку, передбаченому ч.4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" та відповідно до ст. 383 ЦПК України та ст. 181 КАС України позивач позбавлений можливості через те, що згідно Закону України «Про виконавче провадження» право оскаржити дії ДВС можуть тільки сторони виконавчого провадження та інші учасники виконавчого провадження, якими позивач не являється. В той же час ч.І ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Стверджує, що предметом спору у даній справі не є оскарження рішення дій чи бездіяльності державного виконавця, яке здійснюється в процесі виконавчого провадження, а є зняття арешту з майна, належного позивачу та виключення його з акту опису, тому вважає, що господарський суд Львівської області з урахуванням суб'єктного складу сторін та предмета спору правомірно прийняв до розгляду позовну заяву ТОВ «Світлана», а також правомірно здійснив розгляд справи з прийняттям у ній законного рішення.

Треті особи відзиви на апеляційну скаргу суду не подали, в судове засідання 18.03.14р. явку повноважних представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили.

В судовому засіданні 18.03.14р. скаржник ( відповідач) та позивач підтримали свої доводи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

За результатами розгляду матеріалів, що надійшли від Тернопільської митниці , про притягнення директора ПП фірми « АМН Транс» ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області винесена постанова від 06.03.2012р. у справі № 1915/3787/2012, якою ОСОБА_2 визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст.352 Митного кодексу України, та накладено стягнення у вигляді конфіскації в дохід держави транспортних засобів, які знаходяться на відповідальному зберіганні у їх власників, зокрема, про конфіскацію сідельного тягача марки "DAF 95 XF 380", шасі НОМЕР_2, який знаходиться у директора ТзОВ "Світлана" Кисельова О.В..

17.04.13р. державним виконавцем ВДВС Миколаївського РУЮ Львівської області винесено постанову № ВП 37615611 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови суду від 06.03.2012р. № 1915/3787/2012 щодо стягнення з ОСОБА_2 у вигляді конфіскації в дохід держави сідельного тягача марки "DAF 95 XF 380", шасі НОМЕР_2, який знаходиться у директора ТзОВ "Світлана" Кисельова О.В..

При примусовому виконанні названої вище постанови суду державним виконавцем ВДВС Миколаївського РУЮ Львівської області складено акт опису й арешту майна від 17.05.2013р., згідно з яким описано та накладено арешт на сідельний тягач - марки "DAF 95 XF 380", шасі НОМЕР_2. ТзОВ «Світлана» було залучене до проведення виконавчих дій., його представником Хом’як О.Г. підписаний акт опису і арешту майна від 17.05.2013р.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, вказаний тягач ТзОВ «Світлана» придбало у власність за ціною 210 323,60грн. ( з ПДВ) згідно з договором купівлі - продажу №05/06/2006. від 05.06.2006 р. та додатком №2 від 26.07.2006р. до цього договору, укладеними з ТзОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс".

14.11.2006р. сідловий тягач марки «DAF» модель 95.380, номер шасі НОМЕР_2., рік випуску 1997р, колір білий, зареєстрований за ТзОВ « Світлана», реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу. № ВВС 012709.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Світлана» зверталося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - ВДВС Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області, про визнання добросовісним набувачем автомобіля - сідлового тягача Е марки "DAF 95 XF 380", шасі № НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1, визнання за ним права власності на цей автомобіль та скасування всіх обтяжень, арештів і заборон відчуження, накладених на автомобіль .

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.04.2013р. у цивільній справі № 607/4833/13-ц в задоволенні позову ТзОВ «Світлана» відмовлено.

Ухвалою від 04.07.2013р. апеляційний суд Тернопільської області відхилив апеляційну скаргу ТзОВ « Світлана», рішення Тернопільського міськрайонного суду від 23.04.2013 року залишив без змін.

Встановивши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

В силу ч.1ст. 60 ЗУ « Про виконавче провадження» N 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року N 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

В п. 16 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року N 14 вказано, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 55, 57 Закону N 606-XIV.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Аналогічні положення викладені в пункті 9.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України».

Відповідно до ст.7 Закону N 606-XIV учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 8 Закону N606-XIV встановлено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник ( ч.1).

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом ( ч.2).

За виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи доходів і зборів( ч.3).

Згідно з п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

За змістом статті 121-2 ГПК місцевий господарський суд, який видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), розглядає скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

З аналізу названих норм законодавства та постав пленуму Верховного Суду України та Вищого господарського суду України випливає, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до господарського суду з позовом до стягувача і боржника про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту за умови, якщо справи виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Якщо ж заперечення проти арешту (опису) майна, не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то такі заяви розглядає господарський суд за правилами статті 121-2 ГПК лише при виконанні рішень, ухвал, постанов господарських судів..

Матеріалами справи підтверджено, що даний спір не пов'язаний зі спором про право на майно, позивачем у даній справі заявлена лише вимога про виключення належного йому на праві власності майна з акту опису і арешту та зняття з нього арешту, накладеного ВДВС Миколаївського РУЮ Львівської області при примусовому виконанні постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в адміністративній справі № 1915/3787/2012 за позовом Тернопільської митниці до ОСОБА_2 про конфіскацію майна в дохід держави.

При цьому, позовні вимоги заявлені не до боржника і стягувуча, а заявлені до органу виконання - суб'єкта владних повноважень, який не може бути відповідачем за таким позовом, а може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору(з п. 9.10 постанови пленуму ВГС України №9 від 17.10.2012р. не може бути відповідачем за таким позовом)

Поряд з тим, апеляційний суд не може в порядку ст. 24 ГПК замінити відповідача у справі, та залучити відповідачами боржника і стягувача, оскільки стягувачем також є суб'єкт владних повноважень, а боржником є фізична особа ОСОБА_2, відтак, суб'єктний склад сторін не буде відповідати вимогам статті 1 ГПК.. .Крім того, позивач вже звертався до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з окремим позовом до боржника (ОСОБА_2) про визнання його добросовісним набувачем сідлового тягача, визнання за ним права власності та зняття арешту, проте рішенням суду від 23.04.2013р. у цивільній справі № 607/4833/13-ц, яке набрало законної сили, в задоволенні позову відмовлено.

Матеріалами справи також підтверджено, що позивач був залучений до проведення виконавчих дій при примусовому виконанні названої постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в адміністративній справі № 1915/3787/2012, його представником Хом’як О.Г. підписаний акт опису і арешту майна від 17.05.2013р.

Зі змісту позовної заяви та позовних вимог (зняття арешту з майна та виключення з акту опису) вбачається, що даний спір виник не у цивільних чи господарських правовідносинах, позивач фактично заперечує дії суб'єкта владних повноважень - ВДВС щодо опису і арешту майна, яке належить йому на праві власності, що дає підстави для висновку, що даний позов за своєю правовою суттю фактично є скаргою на дії органу державної виконавчої служби, вчинені при примусовому виконанні постанови Тернопільського міськрайонного суду в адміністративній справі.

В силу ч.2 ст.17 КАС на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Згідно з частиною 4 ст. 82 цього Закону рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

На підставі викладеного апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані доводи позивача, погоджується з доводами скаржника та вважає, що даний спір не підвідомчий господарським судам, тому рішення місцевого суду належить скасувати, провадження у справі належить припинити на підставі п.1 ч.1.ст. 80 ГПК..

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судовий збір за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладається на позивача.

З огляду на те, що за подання апеляційної скарги Головне управління юстиції у Львівській області сплатило судовий збір в сумі 573,50грн., в той час, як згідно із ЗУ « Про судовий збір» підлягав до сплати судовий збір в сумі 609,00грн., недоплачений судовий збір в сумі 35.50грн. підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2013 року у справі 914/3795/13 скасувати, провадження у справі припинити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана", ідент. код 13824955, місцезнаходження: м. Львів, вул. Ак. Лазаренка, 3, на користь Головного управління юстиції у Львівській області, ідент. код 34942940 місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Шашкевича,1 - 573,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана", ідент. код 13824955, місцезнаходження: м. Львів, вул. Ак. Лазаренка, 3 в Доход державного бюджету - 35,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 21.03.2014р.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Зварич О.В.

суддя Юрченко Я.О.