Постанова

від 17.06.2014 по справі 914/3795/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року Справа № 914/3795/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -

головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана", с. Підберізці Пустомитівського району Львівської області (далі - ТОВ "Світлана"),

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2014

зі справи № 914/3795/13

за позовом ТОВ "Світлана"

до відділу Державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції у Львівській області, м. Миколаїв (далі - відділ ДВС),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2, м. Тернопіль (далі - ОСОБА_2);

товариство з обмеженою відповідальністю "Нечипорук Транспорт Сервіс", м. Тернопіль (далі - ТОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс"),

про зняття арешту з рухомого майна та виключення його з акта опису.

Судове засідання проведено за участю представників:

ТОВ "Світлана"- Хом’яка О.Г.,

відділу ДВС - не з'яв.,

ОСОБА_2 - не з'яв.,

ТОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс" - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Світлана" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про:

зняття арешту з рухомого майна - транспортного засобу - сідлового тягача-Е марки DAF 95 XF 380 (ідентифікаційне шасі НОМЕР_2, номерний знак НОМЕР_1), власником якого є позивач на підставі укладеного з ТОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс" договору купівлі-продажу від 05.06.2006 № 05/06/2006 (далі - Транспортний засіб, Договір);

виключення Транспортного засобу з акта опису та арешту майна від 17.05.2013, складеного державним виконавцем відділу ДВС.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.12.2013 (суддя Мороз Н.В.) позов задоволено.

Постановою апеляційного господарського суду України від 18.03.2014 (колегія суддів у складі: суддя Хабіб М.І. - головуючий, судді Зварич О.В., Юрченко Я.О.) рішення місцевого господарського суду скасовано; провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 господарського процесуального кодексу України.

ТОВ "Світлана" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін внаслідок порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та статей 328, 329, 330, 388 Цивільного кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши повноту встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ТОВ "Світлана", Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Господарськими судами у справі встановлено:

- ТОВ "Світлана" за укладеним з ТОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс" договором купівлі-продажу від 05.06.2006 № 05/06/2006 придбало Транспортний засіб, оплативши його вартість, і в подальшому зареєструвало його в установленому чинним законодавством порядку;

- постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.03.2012 у справі № 1915/3787/2012 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі статті 352 Митного кодексу України та накладено на названу особу адміністративне стягнення у вигляді конфіскації в доход держави транспортних засобів, які знаходяться на відповідальному зберіганні у власників, зокрема, Транспортного засобу;

- зазначену постанову обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 як директор приватного підприємства "АМН-Транс" вчинив дії, що полягали в переміщенні через митний кордон України з приховуванням від митного контролю транспортних засобів шляхом подання документів, що містять неправдиві дані;

- 08.06.2012 постановою відділу ДВС відкрито виконавче провадження з виконання постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.03.2012 у справі № 1915/3787/2012;

- у межах цього виконавчого провадження державним виконавцем відділу ДВС було складено акта від 17.05.2013 опису та арешту Транспортного засобу та свідоцтва про його реєстрацію;

- рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопольської області від 23.04.2013 у цивільній справі № 607/4833/13-ц відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Світлана" до ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем, зокрема, на Транспортний засіб у зв'язку з тим, що арешт на Транспортний засіб накладено під час розгляду адміністративної справи № 1915/3787/2012 цього ж суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 як керівника приватного підприємства "АМН-Транс", тому ОСОБА_2 як фізична особа права ТОВ "Світлана" не порушував.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У пункті 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що "Відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121 2 ГПК".

Місцевий господарський суд, дослідивши обставини справи, дійшов висновку про те, що саме позивачеві у справі належить право власності на Транспортний засіб. Це право позивач правомірно набув на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2006 № 05/06/2006. Відтак Транспортний засіб було неправомірно включено державним виконавцем відділу ДВС до акта від 17.05.2013 опису та арешту Транспортного засобу та свідоцтва про його реєстрацію.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та припиняючи провадження у даній справі, виходив з того, що спір у справі стосується оскарження дій відділу ДВС під час виконання постанови в адміністративній справі, як суб'єкта публічного права, тому справа підлягає розгляду судами адміністративної юрисдикції.

Вищий господарський суд України вважає такий висновок помилковим.

Позов заявлено з посиланням на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано право власності, та статтю 60 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої позов може бути заявлено і до відділу ДВС у позовному провадженні. Оскільки право власності позивача відповідачем не оспорювалося, то й підстав для його визнання у судовому порядку не було. У той же час, оскільки позивач правомірно вважав себе власником Транспортного засобу, він мав право заявити позов про виключення майна з акта опису та зняття з нього арешту.

Разом з тим судовими інстанціями не досліджувалися обставини справ з урахуванням особливостей предмету, який було арештовано та включено до акта опису. Так, з матеріалів справи вбачається, що Транспортний засіб було конфісковано на підставі рішення суду як предмет контрабанди відповідно до Митного кодексу України.

Відносини щодо конфіскації предмету контрабанди врегульовано Главою 67 Митного кодексу України. У вирішення спірних питань судам також слід мати на увазі постанову Пленуму Верховного суду України від 06.06.2005 (з відповідними змінами та доповненнями) "Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил".

Отже, апеляційний господарський суд, безпідставно припинивши провадження у справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду господарськими судами, рішення місцевого господарського суду по суті в апеляційному порядку не перевірив, юридичну оцінку висновкам суду першої інстанції не надав.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 3 статті 111 9 і частини другої статті 111 10 ГПК України оскаржувана постанова підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, дати доводам сторін належну правову оцінку і розглянути справу відповідно до закону.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 зі справи № 914/3795/13 скасувати.

Справу передати на розгляд Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко