Ухвала

від 12.03.2014 по справі 826/7898/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7898/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельна Компанія «Альтернатива» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельна Компанія «Альтернатива» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельна Компанія «Альтернатива» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2013 року № 0001752270, № 0001742270.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 25 липня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2013 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ ТД «Агросвіт - 3000» за період з 01.09.2011 року - 31.12.2011 року. В результаті даної перевірки було складено акт № 48/1-22-70-36135244 від 29.01.2013 року.

19 лютого 2013 відповідачем, на підставі акта перевірки № 48/1-22-70-36135244 від 29.01.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0001752270, яким позивачу, за порушення пп. 139.1.9 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 18400 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 18400 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 0 грн.; № 0001742270, яким позивачу, за порушення п. 198.3, 198.6 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 20000 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 16000 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4000 грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, ДПІ приймає до уваги матеріали досудового слідства по кримінальній справі № 77-00199, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст.198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно з п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 (Закон № 996) передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом, в перевіряємий період між позивачем та ТОВ «ТД «Агросвіт - 3000» був укладений договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 15 від 08.09.2011 року.

Відповідно до пп. 1.2 договору експедитор в інтересах замовника виконує пов'язані з перевезенням транспортно-експедиційні послуги, як то: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація відправлення та одержання вантажу.

Пунктом 2 договору «Умови організації перевезень вантажів» передбачено, що експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, підписаних уповноваженим представником замовника.

Підставою для одержання вантажу до перевезення є подорожній лист, при пред'явленні водієм або іншим представником експедитора посвідчення особи.

Але, як вбачається з матеріалів справи, як до перевірки, так і до матеріалів справи, позивачем надані тільки документи, як податкова накладна та акт здачі - приймання робіт (наданих послуг).

Суд першої інстанції звертав увагу заявника на те, що належними доказами фактичності спірних правовідносин можуть бути, зокрема: заявки на транспортно-експедиційне обслуговування, подорожні листи, письмове підтвердження прийому заявки до виконання, товарно-траснпортні накладні, супровідні документи тощо, при тому, що складання вказаних документів передбачено безпосередньо у Договорі, про що зазначалося вище.

Однак вказаних документів позивачем до матеріалів справи надано не було, із заявами про неможливість надання вказаних документів з причин, які від позивача не залежать, останній до суду не звертався.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції правильно зазначив, що наявність податкових накладних, виписаних платником податку та актів здачі-приймання виконаних робіт є обов'язковою, але, не безумовною підставою для визнання правомірності формування платником податку показників податкової звітності за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру через їх безтоварність.

Наявність факту перерахування коштів на рахунок контрагента є належним доказом правомірності віднесення сум до витрат та податкового кредиту, адже, як зазначено вище, первинні бухгалтерські та податкові документи є підставою для змін в бухгалтерському та податковому обліку підприємства виключно за умови фактичного вчинення господарської операції.

Тобто, наявність самих лише обставин укладання цивільно-правового договору, формальних доказів про його виконання не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції.

В ході проведення перевірки, позивачем не надано вищезазначені документи, які, згідно укладеного договору, є обов'язковими при наданні транспортно-експедиційних послуг.

Також, з матеріалів справи вбачається, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №82/28/11/11 від 28.11.2011 року, містить в собі інформацію про обсяг виконаних ТОВ «ТД «Агросвіт 3000» послуг в кількості 32 перевезень, проте, в порушення принципу змагальності, позивач надав суду документи з приводу того, що саме перевозилося та для яких цілей.

Таким чином, витрати (в т.ч. ПДВ), понесені позивачем на придбання транспортних послуг не підтверджені господарською необхідністю отримання таких послуг, а тому не можуть бути витратами для використання в межах господарської діяльності.

Окрім того, наданий позивачем до матеріалів справи Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011 (згідно якого позивач виконував певні будівельні роботи в інтересах ТОВ «БКБ «Інжиніринг»), суд не бере до уваги як доказ, оскільки спроба позивача довести причинно-наслідковий зв'язок між виконанням ним робіт, шляхом залучення крану гусеничного (згідно Акту № 1) у жовтні 2011 та перевезенням цього ж крану ТОВ «ТД «Агросвіт 3000» для виконання робіт, проте в листопаді 2011, спростовується відсутністю економічної мети на отримання прибутку від використання основного засобу, який, станом на дату його перевезення, роботи вже виконав.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, а тому, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-Будівельна Компанія «Альтернатива» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 12.03.2014 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Мєзєнцев Є.І.