Рішення

від 14.06.2018 по справі 826/7898/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2018 року № 826/7898/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Альтернатива" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2013 №0001742270, №0001752270,

за участі:

представник позивача: Поліщук Ірина Анатоліївна (довіреність від 17.08.2016 вих. № 01),

представник відповідач: Конратюк Юрій Борисович (довіреність від 05.08.2016 № 18/26-50-10-20),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Альтернатива" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2013 №0001742270, №0001752270.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2016 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Альтернатива" - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 у справі № 826/7898/13-а - скасовано. Справу № 826/7898/13-а направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2016 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та датку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам, зокрема, з ТОВТД "Агросвіт 3000" за період з 01.09.2011 по 31.12.2011, за результатами якої встановлено відсутність фактичного здійснення фінансово - господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВТД "Агросвіт 3000".

Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, від мав з ТОВТД "Агросвіт 3000" фінансово - господарські взаємовідносини за договором від 08.09.2011 № 15 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, які мали реальний характер та факт здійснення надання послуг за яким підтверджується відповідними первинними документами. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позовних вимог заперечив надав суду письмові заперечення на адміністративний позов та додаткові пояснення, які обґрунтовує тим, що згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 31.05.2012, яка є засновником ТОВТД "Агросвіт 3000", вона повідомила, що до фінансово - господарської діяльності товариства не має ніякого відношення та придбала вказане товариство з метою прикриття незаконної діяльності свого знайомого. Також відповідач посилався на те, що позивачем не було надано до перевірки всіх фінансово - господарських документів, які мали були складені відповідно до умов договору від 08.09.2011 № 15. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд у судовому засіданні ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд встановив наступне.

В період з 18.01.2013 по 24.01.2013 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Альтернатива" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та датку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВТД "Агросвіт 3000", ПП "Агро Ойл", ТОВ "БК "Рембудтранс", СТОВ "Мрія" , ТОВ "Перший Український "Правочин", ТОВ "Альянс Регіон", ТОВ "Червона Хвиля - Плюс", СТОВ "Перемога", ТОВ "ТБК "ОБС-Групп" , ТОВ "Онікс", ТОВ "Торгоптіндустрія", ТОВ "Єтронг Інг Плюс", ПП "Промислово-матеріальний комплекс Радомишль", ТОВ "Лідер-2011"за період з 01.09.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт від 29.01.2013 № 48/1-22-70-36135244, яким встановлено порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 18400,00 грн. та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 16000,00 грн.

19.02.2013 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення № 0001742270, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 20 000,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 4000,00 грн. та № 0001752270, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 18 400,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями ввід 19.02.2013 №0001742270, №0001752270 вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що права та інтереси за захистом яких позивач звернувся до суду не були порушені з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9).

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Вищий адміністративний суд України скасовуючи ухвалою від 23.03.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 зазначив наступне: В даному випадку судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентом, чи спричинили такі господарські операції реальні зміни в майновому стані позивача, не розглянуто належним чином докази, що містяться в матеріалах справи. Висновок про нереальність проведених позивачем зі своїм контрагентом спірних господарських операцій, за наслідками яких було сформовано спірні суми податкового кредиту, судами попередніх інстанцій було зроблено здебільшого на підставі обставин встановлених у акті податкової перевірки позивача та з посиланням на матеріали податкової перевірки його контрагента. , у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним. Відповідні обставини попередніми судовими інстанціями не досліджувалися взагалі. .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 04.04.2016 зобов'язано відповідача та запропоновано позивачу надати додаткові письмові пояснення та документи (докази) щодо обставин викладених у рішенні Вищого адміністративного суду України.

Документів на виконання вимог зазначеної ухвали суду учасниками справи суду надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мів фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВТД "Агросвіт 3000" за договором від 08.09.2011 № 15 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до умов пункту 2.1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 та пункту 4.1 вказаного договору експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, в яких зазначається ціна та порядок розрахунків, та прийом яких має бути письмово підтверджений замовником.

Пунктами 2.3, 4.3 та 5.2 договору від 08.09.2011 № 15 визначено, що підставою для одержання вантажу є подорожній лист, кількість прийнятих (зданих) від замовника вантажів визначається кількістю місць вказаних в товарно - транспортній накладній, а оплата здійснюється на підставі рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

Таким чином первинними документами, які мають засвідчувати факт надання послуг за договором від 08.09.2011 № 15 є: заявки на перевезення вантажу, письмові підтвердження отримання заявок на перевезення вантажу, подорожні листи, товарно - транспортні накладні, рахунки, податкові накладні та акти виконаних робіт.

Позивачем суду заявок на перевезення вантажу, письмових підтверджень отримання заявок на перевезення вантажу, подорожніх листів, товарно - транспортних накладних та рахунків на підтвердження факту отримання послуг від ТОВТД "Агросвіт 3000" за договором від 08.09.2011 № 15 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданому позивачем суду на підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВТД "Агросвіт 3000" акті від 08.02.2011 № 82/28/11/11 здачі - прийняття (надання послуг) в графі "Від Замовника" міститься підпис скріплений печаткою позивача, водночас не зазначено даних особи, яка відповідний підпис вчинила.

Таким чином, з наданого позивачем на підтвердження отримання послуг від ТОВТД "Агросвіт 3000" акті від 08.02.2011 № 82/28/11/11 здачі - прийняття (надання послуг) є неможливим встановити особу, яка його склала від імені позивача, а отже він не можуть бути беззаперечним доказом на підтвердження факту існування вказаних правовідносин.

Надана позивачем суду податкова накладна від 28.11.2011 № 82 виписана ТОВТД "Агросвіт 3000" в графі "підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" містить підпис, водночас в ній відсутні дані щодо особи, яка відповідний підпис вчинила.

Таким чином податкова накладна від 28.11.2011 № 82 складена з порушенням вимог чинного законодавства та з неї неможливо встановити особу, яка її склала.

Надані позивачем на підтвердження факту використання послуг отриманих від ОВТД "Агросвіт 3000" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку документи щодо придбання та використання у господарській діяльності гусеничного крану не приймаються судом до уваги з огляду на те, що з них не вбачається можливим встановити факт того, що відповідний кран перевозився саме ТОВТД "Агросвіт 3000".

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано належних первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договору укладеного з ТОВТД "Агросвіт 3000" від 08.09.2011 № 15 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, а надані складені з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік", а також те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту використання послуг, які за його твердження були отримані від ТОВТД "Агросвіт 3000" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з ТОВТД "Агросвіт 3000"

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Альтернатива" (03039, м. Київ, вул. Кіровоградська, 3, літера Б, код ЄДРПОУ 36135244) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 23, код ЄДРПОУ 38745056) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2013 №0001742270, №0001752270 - відмовити повністю

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов