Постанова

від 20.11.2018 по справі 826/7898/13-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7898/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ганечко О.М.

суддів Сорочко Є.О.

Коротких А.Ю.

при секретарі Біднячук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія Альтернатива на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2018 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія Альтернатива до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2013 №0001742270, №0001752270.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2016 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Альтернатива" - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014 у справі № 826/7898/13-а - скасовано. Справу № 826/7898/13-а направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2018 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з'ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Станом на 20 листопада 2018 року відповідачем не надано до суду письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу.

У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 18.01.2013 по 24.01.2013 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-будівельна компанія "Альтернатива" з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВТД "Агросвіт 3000", ПП "Агро Ойл", ТОВ "БК "Рембудтранс", СТОВ "Мрія" , ТОВ "Перший Український "Правочин", ТОВ "Альянс Регіон", ТОВ "Червона Хвиля - Плюс", СТОВ "Перемога", ТОВ "ТБК "ОБС-Групп" , ТОВ "Онікс", ТОВ "Торгоптіндустрія", ТОВ "Єтронг Інг Плюс", ПП "Промислово-матеріальний комплекс Радомишль", ТОВ "Лідер-2011"за період з 01.09.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт від 29.01.2013 № 48/1-22-70-36135244, яким встановлено порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 18400,00 грн. та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 16000,00 грн.

19.02.2013 на підставі зазначеного акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення № 0001742270, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 20 000,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 4000,00 грн. та № 0001752270, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 18 400,00 грн.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9).

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України, встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Вищий адміністративний суд України, скасовуючи ухвалою від 23.03.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2014, зазначив наступне: В даному випадку судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентом, чи спричинили такі господарські операції реальні зміни в майновому стані позивача, не розглянуто належним чином докази, що містяться в матеріалах справи. Висновок про нереальність проведених позивачем зі своїм контрагентом спірних господарських операцій, за наслідками яких було сформовано спірні суми податкового кредиту, судами попередніх інстанцій було зроблено здебільшого на підставі обставин встановлених у акті податкової перевірки позивача та з посиланням на матеріали податкової перевірки його контрагента. , у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним. Відповідні обставини, попередніми судовими інстанціями не досліджувалися взагалі. .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 04.04.2016 зобов'язано відповідача та запропоновано позивачу надати додаткові письмові пояснення та документи (докази) щодо обставин викладених у рішенні Вищого адміністративного суду України.

Документів, на виконання вимог зазначеної ухвали суду першої інстанції учасниками справи надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав фінансово - господарські взаємовідносини з ТОВТД "Агросвіт 3000" за договором від 08.09.2011 № 15 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до умов пункту 2.1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 та пункту 4.1 вказаного договору, експедитор організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок, в яких зазначається ціна та порядок розрахунків, та прийом яких має бути письмово підтверджений замовником.

Пунктами 2.3, 4.3 та 5.2 договору від 08.09.2011 № 15, визначено, що підставою для одержання вантажу є подорожній лист, кількість прийнятих (зданих) від замовника вантажів визначається кількістю місць вказаних в товарно - транспортній накладній, а оплата здійснюється на підставі рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт.

Таким чином, первинними документами, які мають засвідчувати факт надання послуг за договором від 08.09.2011 № 15 є: заявки на перевезення вантажу, письмові підтвердження отримання заявок на перевезення вантажу, подорожні листи, товарно - транспортні накладні, рахунки, податкові накладні та акти виконаних робіт.

Позивачем не було надано в якості доказів, заявок на перевезення вантажу, письмових підтверджень отримання заявок на перевезення вантажу, подорожніх листів, товарно - транспортних накладних та рахунків на підтвердження факту отримання послуг від ТОВТД "Агросвіт 3000" за договором від 08.09.2011 № 15 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік", встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданому позивачем суду, на підтвердження існування фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВТД "Агросвіт 3000" акті від 08.02.2011 № 82/28/11/11 здачі - прийняття (надання послуг) в графі "Від Замовника" міститься підпис скріплений печаткою позивача, водночас не зазначено даних особи, яка відповідний підпис вчинила.

Таким чином, з наданого позивачем, на підтвердження отримання послуг від ТОВТД "Агросвіт 3000", акті від 08.02.2011 № 82/28/11/11 здачі - прийняття (надання послуг) є неможливим встановити особу, яка його склала від імені позивача, а, отже, він не можє бути беззаперечним доказом на підтвердження факту існування вказаних правовідносин.

Надана позивачем податкова накладна від 28.11.2011 № 82 виписана ТОВТД "Агросвіт 3000" в графі "підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" містить підпис, водночас в ній відсутні дані щодо особи, яка відповідний підпис вчинила.

Таким чином податкова накладна від 28.11.2011 № 82 складена з порушенням вимог чинного законодавства та з неї неможливо встановити особу, яка її склала.

Надані позивачем на підтвердження факту використання послуг отриманих від ОВТД "Агросвіт 3000" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку документи щодо придбання та використання у господарській діяльності гусеничного крану не приймаються до уваги з огляду на те, що з них не вбачається можливим встановити факт того, що відповідний кран перевозився саме ТОВТД "Агросвіт 3000".

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення від 19.02.2013 № 0001742270, № 0001752270 винесенні відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не надано належних первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договору укладеного з ТОВТД "Агросвіт 3000" від 08.09.2011 № 15 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, а надані складені з порушенням Закону України "Про бухгалтерський облік", а також те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту використання послуг, які за його твердження були отримані від ТОВТД "Агросвіт 3000" у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності правовідносин з ТОВТД "Агросвіт 3000".

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія Альтернатива - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.06.2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Є.О. Сорочко

А.Ю. Коротких

Повний текст постанови виготовлено 21 листопада 2018 року.