Рішення

від 17.03.2014 по справі 908/4333/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/100/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2014 Справа № 908/4333/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-тур" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 17, ідентифікаційний код 31970760)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалан зв'язок холдінг" (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 34, кв. 150, ідентифікаційний код 38191819)

про стягнення подвійної плати за користування нежитловим приміщенням в сумі 16 200, 00 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Калініна-Заєць Ю.М., довіреність № 2 від 18.01.2014р.

від відповідача: Березняк А.С., довіреність № б/н від 26.02.2014р.

ТОВ "Улісс-тур" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "Мегалан зв'язок холдінг" про стягнення з відповідача на користь позивача подвійної плати за користування нежитловим приміщенням за договором оренди нежитлового приміщення від 01.07.2012р. в сумі 16 200, 00 грн.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 31.12.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 6, 7, 35 ГПК України та ст. 193, 284, 921 ГК України, ст. 11, 175, 509, 525, 526, 614, 629, 785, 777, 764 ЦК України.

Ухвалою від 31.12.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4333/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 28.01.2014р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалами від 28.01.2014р., 19.02.2014р. розгляд справи відкладався на 19.02.2014р. та 27.02.2014р.

Ухвалою від 27.02.2014р. частково задоволено клопотання відповідача про перенесення судового засідання, за заявою представника позивача продовжено строк розгляду спору до 15.03.2014р. та розгляд справи відкладений на 13.03.2014р. об 11 год. 30 хв.

Ухвалою від 13.03.2014р. частково задоволено клопотання про перенесення судового засідання та розгляд справи відкладений на 17.03.2014р. о 16 год. 00 хв.

В судовому засіданні 17.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 21.03.2014р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 17.03.2014р. позивач підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві (а.с. 3-4), просить суд стягнути з відповідача на користь позивача подвійну плату за користування нежитловим приміщенням за договором оренди нежитлового приміщення від 01.07.2012р. в сумі 16 200, 00 грн.

Зокрема, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.07.2012р. між ТОВ "Улісс-тур" та ТОВ "Мегалан зв'язок холдінг" укладений договір оренди нежитлового приміщення № 23, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, 3, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу об'єкт оренди за актом прийому - передачі від 01.07.2012р.

За час користування нежитловим приміщенням у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за період з березня 2013р. по червень 2013р. в сумі 5 375, 00 грн. яку було стягнуто за рішенням господарського суду Запорізької області від 11.09.2013р. у справі № 908/2744/13.

За умовами договору він набирає чинності з 01.07.2012р. і діє до 30.06.2013р.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань позивач 12.06.2013р. направив на його адресу заяву про відмову у пролонгації дії договору оренди, проте відповідач на вимогу не відреагував і приміщення не повернув.

У зв'язку з наведеним, на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України позивач вимагає стягнути з відповідача 16 200, 00 грн. подвійної плати за користування нежитловим приміщенням за договором оренди від 01.07.2012р.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.03.2014р. заперечив проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві (а.с.80-82). Зокрема зазначив, що 30.06.2013р. у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди через відсутність у орендованому приміщенні комунальних послуг (електропостачання) з листопада 2012р. та неможливості використовувати його за призначенням для розміщення офісу, відповідач прийняв рішення про відмову від продовження терміну дії договору оренди та повернення орендованого майна власнику.

У зв'язку із зазначеними обставинами відповідач змушений був укласти інший договір оренди нежитлового приміщення з ПП ОСОБА_3

Неодноразові усні та письмові звернення до орендодавця з приводу прийняття нерухомого майна та підписання акту приймання-передачі приміщення результату не дали.

На підставі викладеного відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Улісс-тур" (Орендодавець) та ТОВ "Мегалан зв'язок холдінг" (Орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення від 01.07.2012р., за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) у приміщенні літера А-5, приміщення № 23 (Об'єкт оренди), що розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, 3 (п.1.1 Договору).

Як зазначено в п.п. 2.1.1 п. 2.1 Договору, Орендодавець зобов'язаний передати Орендарю Об'єкт оренди в платне строкове користування у технічно справному стані на умовах Договору по Акту прийому-передачі Об'єкту оренди, та надати Орендатору необхідну технічну документацію на об'єкт оренди для його належної експлуатації.

Відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 Договору, Орендатор зобов'язаний прийняти в користування Об'єкт оренди на умовах, викладених в Договорі.

Згідно п.4.1 Договору, Об'єкт оренди повинен бути переданий Орендатору на протязі 3-х днів з моменту підписання даного договору по акту прийому-передачі (Додаток № 1).

Об'єкт оренди вважається переданим Орендодавцем та прийняти Орендарем (або навпаки) з моменту підписання акту прийому-передачі. Договір вважається припиненим тільки після підписання акту прийому-передачі Об'єкта оренди (п.4.2 Договору).

На виконання умов даного договору ТОВ "Улісс-тур" передало, а ТОВ "Мегалан зв'язок холдінг" прийняло нежитлове приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, буд. 3, про що свідчить акт прийому-передачі від 01.07.2012р. (а.с.12).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що за користування Об'єктом оренди щомісячно Орендатор сплачує Орендодавцю орендну плату в сумі 1 350, 00 грн.

Орендна плата за перший та один останній місяць здійснюється Орендарем у повному обсязі на протязі 5 днів з моменту підписання даного Договору на підставі Договору або виставленого рахунку. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

В пункті 7.1 Договору сторони узгодили, що даний договір вступає в силу з 01.07.2012р. та діє до 30.06.2013р.

Договір вважається пролонгованим на новий строк на тих самих умовах, якщо за 30 календарних днів до закінчення його строку не буде заявлено одній із Сторін про відмову від даного договору, або його перегляд (п.7.2 Договору).

В якості додатків до позовної заяви позивачем надано суду фотокопію заяви про відмову у пролонгації дії договору оренди нежитлових приміщень від 12.06.2013р. № 12/06/2013р. та фотокопію фіскального чеку від 12.06.2013р. № 4633.

Під час розгляду справи 11.03.2014р. позивачем надано клопотання від 07.03.2014р. № 84 "Про приєднання документів" до якого додано фотокопію заяви "Про відмову у пролонгації дії договору оренди нежитлових приміщень" від 17.04.2013р. № 17/04/13 та фотокопію фіскального чеку від 17.04.2013р. № 4803.

Як стверджує позивач, вищенаведені фіскальні чеки є доказами направлення на адресу відповідача заяв від 17.04.2013р. № 17/04/13, від 12.06.2013р. № 12/06/2013р. про відмову у пролонгації дії договору оренди нежитлових приміщень від 01.07.2013р.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір оренди нежитлового приміщення від 01.07.2012р.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку визначено, що за користування Об'єктом оренди щомісячно Орендатор сплачує Орендодавцю орендну плату в сумі 1 350, 00 грн.

Орендна плата за перший та один останній місяць здійснюється Орендарем у повному обсязі на протязі 5 днів з моменту підписання даного Договору на підставі Договору або виставленого рахунку. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п.3.1 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення від 01.07.2012р. які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Як передбачено у п. 7.1 Договору, даний договір вступає в силу з 01.07.2012р. та діє до 30.06.2013р.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що договір вважається пролонгованим на новий строк на тих самих умовах, якщо за 30 календарних днів до закінчення його строку не буде заявлено одній із Сторін про відмову від даного договору, або його перегляд.

Відповідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 1 статті 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами пункту п.8.5 договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2012р. повідомлення, які направляються Стороні на виконання Договору або в зв'язку з ним, повинні бути складені у письмовій формі та підписані представниками сторін, які мають на це відповідні повноваження. Зазначені вище повідомлення будуть вважатися переданими Стороні належним чином, якщо вони направлені одним з наступних способів:

- нарочним та вручені особисто представнику Сторони. При цьому представник Сторони, що отримав документ, зобов'язаний вказати прізвище, ініціали та займану посаду, а також дату отримання документу;

- за допомогою факсимільного зв'язку, яке у випадку необхідності буде підтверджено Сторонами;

- за допомогою послуг підприємств поштового зв'язку або кур'єрської служби.

Надані позивачем фіскальні чеки від 12.06.2013р. № 4633 та від 17.04.2013р. № 4803 не є належним та допустимим доказом направлення на адресу відповідача заяви від 12.06.2013р. № 12/06/2013р. та заяви від 17.04.2013р. № 17/04/13 про відмову у пролонгації дії договору оренди нежитлових приміщень від 01.07.2012р.

Так, зі змісту фіскального чеку № 4633 від 12.06.2013р. вбачається, що 12.06.2013р. невідомою особою на адресу ТОВ МЕГАЛАН ЗВ'ЯЗОК , 69104, Запоріжжя, був направлений рекомендований лист масою 0, 020 кг.

Зі змісту фіскального чеку № 4803 від 17.04.2013р. вбачається, що 17.04.2013р. на адресу МЕГЕЛАН , 69104, Запоріжжя невідомою особою був направлений рекомендований лист масою 0, 251 кг.

Пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270, визначено, що:

розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку;

реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку;

рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "М", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення.

Відповідно до п.11 Правил, поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Поштові відправлення, поштові перекази до моменту вручення їх одержувачам є власністю відправників (п.29 Правил).

Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення (п.59 Правил).

Реєстровані поштові відправлення вручаються одержувачам за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу (п.89 Правил).

Адресат може уповноважити іншу особу на одержання адресованого йому поштового відправлення, коштів за поштовим переказом за довіреністю, що оформляється в установленому законодавством порядку (п.90 Правил).

Поштові відправлення доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються в об'єкті поштового зв'язку (п.91 Правил).

Порядок доставки поштових відправлень, повідомлень про вручення поштових відправлень, юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового зв'язку за місцем обслуговування (п.94 Правил).

Реєстровані поштові відправлення (крім рекомендованих), адресовані юридичним особам, видаються їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, в об'єкті поштового зв'язку на підставі довіреності, оформленої в установленому порядку. Копія довіреності, засвідчена в установленому порядку, зберігається в об'єкті поштового зв'язку (п.96 Правил).

Одержувач може відмовитися від одержання поштового відправлення про що на поштовому відправленні або повідомленні про надходження поштового відправлення робиться відповідна позначка, яка засвідчується його підписом. Підпис представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти, скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Такі поштові відправлення повертаються за зворотною адресою (п.114 Правил).

У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження (п.116 Правил).

Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Поштові відправлення повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень (п.117 Правил).

У разі повернення внутрішніх реєстрованих поштових відправлень, крім рекомендованих, з відправника або одержувача стягується плата згідно із встановленими тарифами (п.119 Правил).

Згідно Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження N 11-зв'язок "Звіт про продукцію зв'язку" (поштою - квартальна), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 06.06.2005 № 143, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.11.2005р. за N 1371/11651, рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "М"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Як стверджує представник відповідача в судовому засіданні 17.03.2014р., на адресу ТОВ "Мегалан зв'язок холдінг" жодна із заяв про відмову у пролонгації дії договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2012р. не надходила.

Наполягаючи на протилежному, позивачем не було надано доказів того, що зазначені вище рекомендовані листи були вручені відповідачу під розписку або були повернуті відправнику у зв'язку із закінченням терміну зберігання, письмової відмови адресата від одержання тощо.

Отже позивачем не доведено факт направлення на адресу відповідача заяви від 12.06.2013р. № 12/06/2013р. та заяви від 17.04.2013р. № 17/04/13 про відмову у пролонгації дії договору оренди нежитлових приміщень від 01.07.2012р.

Господарський суд також враховує те, що ані в позовній заяві від 27.12.2013р. (а.с.3-4), ані під час розгляду іншої господарської справи № 908/2744/13, рішення в якій прийнято господарським судом Запорізької області 11.09.2013р., ТОВ "Улісс-тур" не зазначало про надсилання на адресу ТОВ "Мегалан зв'язок холдінг" заяви від 17.04.2013р. про відмову від пролонгації договору.

І лише з 11.03.2014р., тобто більш ніж через 2 місяці після порушення провадження у справі № 908/4333/13, ТОВ "Улісс-тур" намагається істотно змінити доказову базу та довести суду про надіслання такої заяви не 12.06.2013р. (а.с.11), а раніше - 17.04.2013р.

Відповідно до ч.1 ст.764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди визначені також в ч. 4 ст.284 ГК України, а саме: у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Тобто, продовження користування майном після закінчення строку договору оренди пов'язується з відсутністю заперечень однієї із сторін. При цьому вказані норми закону містять граничний термін попередження про наявність заперечень з боку однієї із сторін продовжувати договір.

Як зазначено у абз. 4 п. 5.4 пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

Оскільки між сторонами договору оренди нежитлового приміщення від 01.07.2012р. не було підписано акту про повернення Орендодавцю орендованого майна, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії, тому даний договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як зазначено у ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки договір оренди нежитлового приміщення від 01.07.2012р.не припинив своєї дії, тому вимога про стягнення подвійної плати за користування нежитловим приміщенням в сумі 16 200, 00 грн. не підлягає задоволенню.

Господарський суд не приймає до уваги доводи ТОВ "Мегалан зв'язок холдінг" про те, що ТОВ "Улісс-тур" ухиляється від отримання та підписання акту-приймання-передачі спірного орендованого приміщення, оскільки на підтвердження цього відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів.

Фактичне звільнення орендованого приміщення та укладення відповідачем з іншою особою нового договору оренди не впливає на спірні правовідносини та обов'язок повернути орендоване у позивача нежитлове приміщення за актом прийому-передачі після припинення дії договору від 01.07.2012р.

Приймаючи судове рішення господарський суд роз'яснює позивачу, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, суд враховує, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення,

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено

Відтак, встановивши те, що договір оренди нежитлового приміщення від 01.07.2012р. не є припиненим, та відмовляючи у позові про стягнення неустойки за невиконання обов'язку щодо повернення речі, господарський суд позбавлений права самостійно змінити предмет позову та стягнути з відповідача на користь позивача суму, що має іншу правову природу - заборгованість з орендної плати, що утворилась у визначений позивачем період з 01.07.2013р. по 31.12.2013р.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Повне рішення складено 21.03.2014р.

Суддя В.М. Соловйов