Ухвала

від 24.03.2014 по справі 901/2942/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 березня 2014 року Справа № 901/2942/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу Заступника прокурора м. Севастополя на постановувід 21.01.2014 р. Севастопольського апеляційного господарського суду у справі№901/2942/13 господарського суду АР Крим за позовомЗаступника прокурора м. Алупки до 1. Маломаяцької сільської ради; 2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Лагуна" провизнання недійсним рішення №5-13 від 29.09.2006 р. та державного акту на землю ЯД №572847 від 04.12.2006 р.

ВСТАНОВИВ:

05.02.2014 Заступник прокурора м. Севастополя звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від 05.02.2014 №05/2-134вих14 (вх. ВГС України №4198/2014 від 19.03.2014), про що свідчить відбиток штампу канцелярії суду на першій сторінці касаційної скарги.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає поверненню з наступних підстав.

Приписами ст. 111 3 ГПК України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права (п.6).

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України" пунктом 6 2 роз'яснено, що за приписом пункту 4 частини першої статті 111 ГПК у касаційній скарзі має бути зазначена суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права. Недодержання цієї вимоги тягне за собою повернення скарги на підставі пункту 6 частини першої статті 111 3 названого Кодексу. В касаційній скарзі має бути чітко викладено зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуватися конкретні їх пункти та статті з урахуванням встановлених попередніми судами фактичних обставин справи.

Розглянувши касаційну скаргу, колегія суддів констатує, вона не відповідає приписам п.4 ч.1 ст. 111 ГПК України та зводиться до викладення заявником висновків, з якими він не погоджується. Прокурор наполягає на іншій оцінці обставин та досліджених доказів, ніж надані судом апеляційної інстанції щодо пропуску прокурором строку позовної давності. Надавати іншу оцінку обставинам і додатково перевіряти докази відповідно до ст. 111 7 ГПК України, виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду. В оскаржуваних прокурором судових рішеннях та його позовній заяві мова не йде про порушення права власності держави на землю. При цьому, прокурором не визначений орган, уповноважений державою здійснювати функції держави у правовідносинах власності на землю. Прокурором поданий позов з тих підстав, що Держсільгоспінспекція України, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель не має повноважень щодо звернення до суду (позовна заява, арк.2). Водночас, відповідно до ст.13 Конституції України право власника на землю від імені українського народу здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоуправління, які в позові не зазначені .

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі п. 6 ст. 111 3 ГПК України оскільки в ній не зазначено в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що регулюють строки позовної давності.

Керуючись ст.ст. 86, п. 6 ст. 111 3 ГПК України, Вищий господарський суд України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Заступника прокурора м. Севастополя на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 р. у справі №901/2942/13? повернути заявнику.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун