Ухвала

від 19.03.2014 по справі 803/277/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 876/6868/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Кушнерика М.П., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області до Луцької міської ради, Виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Житлово-комунальне підприємство №6 про стягнення податкового боргу, -

в с т а н о в и в :

15 лютого 2013 року позивач - Луцька об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби звернулася в суд з позовом до відповідачів - Луцької міської ради, Виконавчого комітету Луцької міської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Житлово-комунального підприємства №6 про стягнення податкового боргу в розмірі 40322,59 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що апелянт правомірно звертався саме до виконавчого комітету Луцької міської ради з вимогою про погашення податкової заборгованості ЖПК №6, таким чином судом першої інстанції безпідставно не враховано вимог Податкового кодексу України в частині обов'язку податкового органу звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади для фінансування витрат з погашення податкового боргу комунального підприємства, майно якого є власністю територіальної громади. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, апелянт подав до суду клопотання, в якому зазначив, що доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримує повністю та просить справу розглядати у його відсутності, а тому суд, відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АА №033169/356 підтверджується, що Житлово-комунальне підприємство №6 зареєстроване як юридична особа 24 червня 1999 року виконавчим комітетом Луцької міської ради, ідентифікаційний код 30473473 (а.с.10).

ЖКП № 6 перебуває на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків від 17 березня 2009 року № 350 (а.с.11) та зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 02609208 від 19 квітня 2005 року (а.с.14).

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 25 січня 2013 року за ЖКП № 6 рахується податковий борг у розмірі 40322,59 грн., у тому числі зі сплати податку на додану вартість у розмірі 22403,79 грн. (з них 7876,73 грн. пені), який виник у період з 30 січня 2011 року по 27 вересня 2012 року; земельного податку з юридичних осіб у розмірі 17918,80 грн., який виник у період з 30 січня 2011 року по 30 січня 2012 року.

Суму податкового боргу відповідачі не заперечували.

Луцька ОДПІ вживала заходи з метою погашення боргу, передбачені ст. 6 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а саме: на адресу ЖКП № 6 направлені податкові вимоги № 1/202 від 02 лютого 2009 року, № 2/587 від 19 березня 2009 року, крім того 05 травня 2009 року прийнято рішення № 22/24 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Також Луцька ОДПІ зверталася до виконавчого комітету Луцької міської ради (лист № 4729/9/19-009 від 27 листопада 2012 року, а.с.66) щодо вжиття заходів з погашення податкового боргу ЖКП № 6 у сумі 265350,10 грн., зокрема, запропоновано відповідно до приписів ст.96 ПК України розглянути питання щодо виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків та прийняти рішення про фінансування таких витрат на найближчій сесії відповідної ради.

Листом №1.1-34/7357 від 28 грудня 2012 року виконавчий комітет Луцької міської ради повідомив позивача про неможливість провести погашення податкового боргу у зв'язку з першочерговим продажем внесеного у податкову заставу майна та інших необоротних активів комунального підприємства відповідно до вимог ст.95 ПК України, а також списання на погашення податкової заборгованості накопиченого залишку коштів на поточному рахунку підприємства, що є передумовою правозастосування заходів, передбачених п.96.1 ст.96 ПК України (а.с.67).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не дотримано процедуру стягнення суми податкового боргу, передбачену Податковим кодексом України.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Згідно з п.п.95.1, 95.2, 95.3 ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості з рахунків ЖКП №6, відкритих у банківських установах, які обслуговують такого платника.

Відповідно до п.96.1 ст. 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Таким чином, орган державної податкової служби з метою стягнення податкового боргу платника податків діє у наступній послідовності: спершу звертає стягнення на кошти на рахунках у банках, що належать такому платнику податків, а також готівкові кошти, і лише в разі їх недостатності - на майно такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з приписами п.95.3 ст.95 ПК України орган державної податкової служби повинен звернутися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Як вбачається з матеріалів справи, ЖКП №6 самостійно виділено майно під податкову заставу в розмірі 26552,00 грн. (лист ЖКП №6 від 18 лютого 2009 року №28, а.с.80).

Станом на 05 березня 2013 року залишок коштів на поточному рахунку ЖКП № 6 становить 37847,53 грн. (лист № 1 від 12 березня 2013 року, а.с.79).

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до суду з позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу ЖКП № 6 за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Луцькою ОДПІ також не надано доказів того, що вживалися заходи щодо продажу заставного майна, не надано письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Луцькою ОДПІ не дотримано процедуру стягнення суми податкового боргу, передбачену Податковим кодексом України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо покликань апелянта на правомірність його звернення саме до виконавчого комітету Луцької міської ради з вимогою про погашення податкової заборгованості ЖПК №6, колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки відповідно до приписів Закону України «Про місцеве самоврядування» розпорядником коштів місцевого бюджету м.Луцька є виключно Луцька міська рада та виключно на пленарних засіданнях ради вирішуються питання про внесення змін до місцевого бюджету.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року у справі № 803/277/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

М.П. Кушнерик