Постанова

від 25.03.2014 по справі 916/2124/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2014 р.Справа № 916/2124/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Наполова Л.О. (паспорт серії НОМЕР_1 від 20.11.1995 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадської організації „Воля"

на рішення господарського суду Одеської області від „14" жовтня 2013 року, повний текст якого складено та підписано „17" жовтня 2013 року

по справі № 916/2124/13

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Громадської організації „Воля"

про розірвання договору оренди та виселення

В С Т А Н О В И В:

12.08.2013 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі по тексту -позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації „Воля" (далі по тексту - відповідач) про розірвання договору оренди та виселення.

Обґрунтовуючи позов, Департамент комунальної власності Одеської міської ради зазначає, що в ході проведення обстеження орендованого відповідачем приміщення відповідно до Договору оренди від 08.02.2012 року встановлено, що об'єкт оренди знаходиться у незадовільному технічному стані, а орендоване приміщення ГО „Воля" не використовується та не застраховано, що є грубим порушенням умов договору оренди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.10.2013 року по справі № 916/2124/13 (суддя Лічман Л.В.) позовні вимоги ДКВ ОМР задоволені в повному обсязі. Розірвано договір оренди нежитлової будівлі та споруд від 08.02.2012 року між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Громадською організацією „Воля". Виселено Громадську організацію „Воля" з нежитлової будівлі та споруди, розташованих за адресою м.Одеса, пр. Свободи (пр. Волі), 95 та передане приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Стягнуто з ГО „Воля" на користь ДКВ ОМР 2 294,00 грн. судового збору.

Такий висновок суду мотивований тим, що відповідач порушив істотні умови договору, а саме взагалі не використовував орендоване нежитлове приміщення за цільовим призначенням, не забезпечив збереження об'єкта оренди та не проведено його обов'язкове страхування, що підтверджується листом Департаменту від 04.03.2013 року № 01-13/1412 та актами обстеження нежитлового приміщення обслуговуючих організацій.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ГО „Воля" звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: апеляційну скаргу ГО „Воля" на рішення Господарського суду Одеської області по справі 916/2124/13 від 14 жовтня 2013 року - задовольнити в повному обсязі; скасувати рішення Господарського суду Одеської області по справі 916/2124/13 від 14 жовтня 2013 року за позовною заявою ДКВ ОМР до ГО „Воля" про розірвання договору оренди та виселення; ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ДКВ ОМР до ГО „Воля" про розірвання договору оренди та виселення.

Скаржник в своїх доводах посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс необґрунтоване рішення, яке не повністю відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, на момент передачі приміщення орендарю, останнє знаходилося в незадовільному стані, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі приміщення від 08.02.2008 року та фотофіксацією об'єкту.

Скаржник також звертає увагу, що позивачу було відомо про те, що ГО „Воля" проводить реконструкцію будівлі, та як доказ додає копію акту обстеження нежитлового приміщення від 12.09.2013 року, а раніше між ГО „Воля" та ДКВ ОМР було погоджено розробку проектної документації з реконструкції орендованого приміщення.

Крім того скаржник стверджує, що договір страхування був відсутній, у зв'язку із тим, що страхова компанія відмовляється укладати договір страхування майна, так як останнє знаходилось у аварійному стані, але 10.10.2013 року, після проведення ремонтних робіт, страхова компанія уклала договір страхування з ГО „Воля".

Вищенаведені обставини, на думку скаржника, мають суттєве значення для вирішення господарського спору, оскільки вони не були відомі належним чином суду першої інстанції на момент розгляду справи та при прийнятті рішення від 24.12.2013 року.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав та його представник в судові засідання не з'являвся без поважних причин, про причини неявки суд не повідомляв, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленням №№ б/н від 15.01.2014 року та від 05.03.2014 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного .

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (орендодавець) та ГО ,,Воля" (орендар) було укладено договір оренди нежитлової будівлі та споруд від 08.02.2012 року (Договір), згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлову будівлю та споруди загальною площею 174,9 м 2 , які розташовані за адресою: м. Одеса, пр. Свободи (пр. Волі), 95 (далі - об'єкт оренди). Вищевказаний об'єкт оренди належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності на підставі Свідоцтва про право власності (бланк серії САС № 638387), виданого 08.12.2008 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.10.2008 року № 1262 (п.1.1 Договору) (а.с.9-14).

Термін дії Договору оренди: з 08.02.2012 р. до 08.02.2022 р. (п.1.3 Договору).

За орендоване приміщення Орендар, зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить 2 338,41 грн. та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Міністерством статистики України. Податок на додану вартість нараховується відповідно до вимог чинного законодавства (п.2.2 Договору).

Вказані у п.1.1 нежитлова будівля та споруди Орендодавцем передаються Орендарю виключно для використання під розміщення громадської організації (п.4.1 Договору).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що протягом дії цього Договору, крім своєчасного внесення орендної плати, Орендар зобов'язаний: забезпечувати збереження об'єкта оренди, своєчасно проводити за власний рахунок капітальний і поточний ремонт приміщень, запобігати їх пошкодженню і псуванню; утримувати об'єкт оренди у чистоті і технічно справному стані, забезпечувати санітарний, екологічно чистий стан, прибирання та упорядкування прилеглої території; за свій рахунок проводити протипожежні загоди, нести матеріальну відповідальність за збитки, спричинені пожежею, що виникла в об'єкті оренди з вини орендаря; застрахувати об'єкт оренди на користь Орендодавця на весь термін дії договору оренди у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством, на повну вартість об'єкта оренди, визначену п. 1.1 Договору, та надати Орендодавцю копі її відповідних документів, що засвідчують виконання зазначеного зобов'язання, протягом 20 днів з часу укладання цього договору.

При проведенні орендодавцем реконструкцій, реставрації чи капітального ремонту об'єкта оренди, пов'язаних з тимчасовим звільненням орендованих приміщень, орендар зобов'язаний його звільнити у 30-дневний строк з дати надіслання повідомлення орендодавцем, з рахуванням п'ятиденного терміну поштового пробігу. При цьому орендодавець повинен надіслати орендарю рекомендованим листом письмове повідомлення про звільнення нежитлової будівлі та споруд на строк реконструкції, реставрації чи капітального ремонту. За період тимчасового звільнення приміщення орендарем, орендна плата орендодавцем не стягується (п.4.5 Договору).

За невиконання або неналежне виконання Орендарем обов'язків, передбачених п.4.2 Договору, Орендодавець має право достроково вимагати розірвання Договору оренди у порядку, передбаченому чинним законодавством (п.5.5 Договору).

При тривалому, більше трьох місяців, невикористанні Орендарем наданих йому приміщень за Договором, приміщення вважаються неосвоєними і договір підлягає розірванню відповідно до чинного законодавства (п. 7.3 Договору).

Договір набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення, складений в трьох примірниках однакової юридичної сили, один з яких залишається в справах приватного нотаріуса, а два інших видаються сторонам (п.7.19 Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками, скріплено печатками контрагентів та посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований у реєстрі за № 52.

08.02.2012 року в день підписання Договору був укладений акт приймання-передачі приміщення за договором оренди, що свідчить про те, що об'єкт оренди переданий Орендарю. Також в акті зазначено, що при передачі приміщення комісією встановлено, що технічний стан приміщення незадовільний, потрібен ремонт (а.с.15).

В подальшому на підставі додаткового погодження до Договору №1 від 28 лютого 2012 року та додатковим погодженням № 1-А від 19.04.2012 року розмір орендної плати встановлена у розмірі 1 грн. на рік за все приміщення строком до 31.12.2012 року (а.с.16, 18).

Актом обстеження нежитлового приміщення від 10.07.2013 року, комісією у складі заступника начальника відділу оренди № 2 та головного спеціаліста орендного відділу № 2 виявлено, що об'єкт оренди знаходиться в незадовільному стані, територія засмічена, а будівля не використовується (а.с.19).

04.03.2013 року ДКВ ОМР направив на адресу відповідача лист, відповідно до якого зазначив, що до 14.03.2013 року ГО ,,Воля" повинна застрахувати нежитлове приміщення, яке знаходитися за адресою: м. Одеса, вул. пр-т Свободи, 95.

Крім того, Актом від 18.04.2013 року комісією у складі: інспекції по благоустрою міста; Київська районна адміністрація; КП ЖКС „Черноморьє", в ході проведеної перевірки виявлено, що прилегла територія знаходиться в незадовільному стані, приміщення не використовується та ремонт не проводився (а.с.21).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ДКВ ОМР та вважає, що доводи, заперечення і вимоги які викладені в апеляційній скарзі ГО „Воля", є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, об'єкт оренди був переданий Відповідачу, що підтверджується самим Договором від 08.02.2012 року та має підписи та печатки сторін, а також актом приймання-передачі приміщення за вказаним вище договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, Інспекцією з благоустрою м. Одеси Київської районної адміністрації спільно з КП ЖКС „Черноморьє" було проведено обстеження та виявлено, що об'єкт оренди знаходиться в незадовільному стані, територія захаращена сміттям, а приміщення не використовується, про що було складено відповідний акт від 18.04.2013 року.

Згодом, згідно акту обстеження від 10.07.2013 року, також було проведення обстеження об'єкту оренди та виявлено, що будівля знаходиться в незадовільному стані, територія засмічена, а також встановлено те, що ГО „Воля" не використовує приміщення.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що при тривалому більше трьох місяців, невикористані Орендарем наданих йому приміщень за Договором, приміщення вважаються неосвоєними і договір підлягає розірванню відповідно до чинного законодавства.

Відповідач також порушив п.4.2. Договору, де вказано, що Орендар зобов'язаний забезпечувати збереження об'єкта оренди, своєчасно проводити за власний рахунок капітальний і поточний ремонт приміщень, запобігати її пошкодженню та псуванню, а також утримувати об'єкт у чистоті і технічно справному стані.

Крім того п.4.2. закріплює те, що Орендар зобов'язаний застрахувати об'єкт на весь термін дії договору у страховій компанії, а також надати Орендодавцю документи, що підтверджують виконання цього зобов'язання не пізніше 20 днів з дня укладання цього договору, а саме до 28.02.2012.

Згідно ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами Договору оренди, зокрема, є страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

З матеріалів справи вбачається, що на лист відповідача 04.03.2013 року про необхідність застрахувати нежитлове приміщення до 14.03.2013 року, яке знаходитися за адресою: м. Одеса, вул. пр-т Свободи, 95 позивач не надав відповіді.

Відповідач застрахував орендоване майно з порушенням термінів, встановлених в п. 4.2. договору оренди. Як було встановлено судом, договір страхування № 101012930 між ПрАТ СК „ГРАВЕ Україна" та відповідачем був укладений лише 10.10.2013 року.

Проте в матеріалах справи зазначений вище договір страхування від 10.10.2013 року відсутній, а тому при прийнятті рішення місцевим господарським судом взагалі не було відомо про його існування, оскільки відповідач надав копію даного договору лише при подачі апеляційної скарги.

Крім того, з додатками до апеляційної скарги, скаржник надав лист ОМР Управління архітектури та містобудування від 14.12.2012 року № 01-15/3816, в якому надано інформацію про замовника: ГО «Воля». Так, в вказаному листі зазначено, що наміри забудови об'єкту, який знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Макарова, 32-а, реконструкція нежитлових будівель та споруд з улаштуванням прибудови та мансардного поверху для розміщення дитячого учбово-виховального комплексу з поточною.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В судових засіданнях апеляційного суду представник ГО „Воля" не обґрунтував неподання додаткових доказів до суду першої інстанції.

Пунктом 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 передбачено, що додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За загальним правилом, апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім подання сторонами нових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Крім того, страхування об'єкту оренди, яке відбулось лише 10.10.2013 року, на користь ДКВ ОМР нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, вул. пр-т Свободи, 95 із порушенням строків договірних зобов'язань і є однією з підстав для його розірвання.

Об'єкт оренди відповідно до Договору являється комунальним тому відносини які виникають у сфері оренди даного майна, регулюються також і Законом України „Про оренду державного та комунального майна" де вказано, що підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань (ч.3 ст. 26).

При прийнятті орендованих приміщень у позивача були відсутні претензії щодо якості орендованого майна, про що зазначено у акті прийому-передачі об'єкту нерухомості в оренду від 08.02.2012 року, зокрема вказано, що стан об'єкта на момент передачі в оренду: незадовільний, потрібен ремонт.

Отже, відсутність жодних зауважень відповідача щодо якості орендованого майна на момент підписання спірного договору та подальше його виконання сторонами підтверджує правильне розуміння позивачем природи цього правочину, а також прав і обов'язків сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст.27 Закону України „ Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено колегією суддів апеляційної інстанції, ГО „Воля" були порушені істотні умови Договору та невиконання його умов, а саме невикористання орендованого приміщення за його призначенням, що і є підставою для розірвання договору оренди нежитлової будівлі та споруд від 08.02.2012 року.

Доводи скаржника відносно того, що відповідач не мав можливості надати необхідні докази та пояснення по справі, оскільки він не був належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи, колегією суддів не приймається з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.08.2013 року господарським судом Одеської області було порушено провадження у справі № 916/2124/13 та призначено розгляд справи на 02.09.2013 року о 14:20 год., про що винесено відповідну ухвалу, яку направлено сторонам по справі, зокрема, на адресу ГО „Воля" - 65037, м. Одеса, вул. Макарова,32, повернута поштою з відміткою „ за закінченням терміну зберігання", про що свідчить поштовий конверт (а.с.56), у зв'язку з чим відповідач або його представник в судове засідання 02.09.2013 року.

Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 30.08.2013 року вбачається, що місце знаходження юридичною особи ГО „Воля": 65037, м. Одеса, вул. Макарова 32, саме на цю адресу місцевий господарський суд неодноразово відправляв ухвали суду про відкладення, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача. (а.с.50-51).

Крім того, в ході апеляційного провадження ГО «Воля» за вказаною вище адресою отримала ухвалу про прийняття апеляційної скарги до провадження, про що свідчить відповідне поштове повідомлення.

Проте, в обґрунтування скаржником своїх вимог, щодо неподання додаткових доказів які містяться в додатках до апеляційної скарги до суду першої інстанції та неотримання ухвал місцевого господарського суду, в ході апеляційного провадження представником ГО «Воля» через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду подано заяву, відповідно до якої надано виписку з медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_2 на підтвердження відсутності голови ГО «Воля» Наполової Л.О. за адресою знаходження громадської організації як наслідок неотримання ухвал суду першої інстанції з серпня 2013 року у зв'язку з постійним доглядом хворого ОСОБА_2

Водночас слід зазначити, лише лікувально-консультативна комісія з'ясовує та призначає необхідність постійного догляду хворого, про що видає відповідний висновок, який в матеріалах справи та додаткових документах доданих скаржником - відсутній.

Також слід зазначити, амбулаторне лікування - це лікування проведене на дому або при відвідуванні самими хворими лікувальної установи.

Таким чином, колегією суддів зазначена вище виписка із медичної карти амбулаторного хворого, як поважність причин неотримання вхідної кореспонденції за юридичною адресою ГО «Воля» , яка також зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у період з вересня по жовтень 2013 року - наприймається, оскільки місцевий господарський суд неодноразово відкладав розгляд справи у зв'язку з нез'явленням без поважних причин представника ГО «Воля».

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.08 року, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Водночас, посилання скаржника в апеляційній скарзі та під час надання пояснень в ході апеляційного провадження на те, що у орендованому нежитловому приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. пр-т Свободи, 95, ГО «Воля» проводився ремонт, не підтверджується жодними доказами крім довідки Управлінні капітального будівництва Одеської міської ради лише від 18.03.2014 року яка була надана скаржником в ході апеляційного провадження, проте первинні документи щодо капітального ремонту нежитлового приміщенні - відсутні.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ДКВ ОМР.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду господарського суду Одеської області від „14" жовтня 2013 року по справі № 916/2124/13 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ГО „Воля" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Громадської організації „Воля" залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Одеської області від „14" жовтня 2013 року по справі № 916/2124/13 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „26" березня 2014 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров