Постанова

від 26.03.2014 по справі 911/2137/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року Справа № 911/2137/13 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВТК

"Відродження"

на рішення господарського суду Київської області від 30.09.2013р. та

постанову Київського апеляційного господарського суду

від 09.12.2013р.

у справі №911/2137/13 господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажної

фірми "Техмонтаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВТК

"Відродження"

про стягнення 112 648,71 грн.

за участю представників:

ТОВ "Техмонтаж" - Кравець І.Б.;

ТОВ "Компанія ВТК "Відродження" - Горшар С.В. ;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-монтажна фірма "Техмонтаж" звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВТК "Відродження" і просила суд стягнути з останнього 112 648,71 грн. заборгованості з врахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами №8 від 03.11.2009р. та №28 від 14.06.2012р. щодо оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем підрядних робіт.

У своєму відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову, пославшись на те, що акти прийому виконаних робіт, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позбавлені юридичної сили і доказовості, оскільки містять підписи не ідентифікованих осіб (а.с.98-99).

Рішенням господарського суду Київської області від 30.09.2013р. позов задоволено повністю з мотивів його доведеності та обґрунтованості (а.с.128-132).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. рішення господарського суду Київської області від 30.09.2013р. залишено без змін (а.с.170-174).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати і направити справу на новий розгляд.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права (а.с.133-135).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

03.11.2009р. між ТОВ "Компанія ВТК "Відродження" (замовник) та ТОВ Будівельно-монтажною фірмою "Техмонтаж" (підрядник) укладено договір №8, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати для замовника роботи будівництва скловарної печі, перелічені у п. 1.1.договору.

Вартість робіт складає 780000,0 грн. (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.3. договору кінцевий розрахунок проводить не пізніше 10 банківських днів після повного закінчення робіт і підписання повноважними представниками сторін акту прийомки - здачі робіт.

Позивачем виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи за договором №8 на загальну суму 780018,92 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт (а.с.22-32).

Проте, в порушення свого зобов'язання, вартість виконаних позивачем робіт відповідач сплатив частково, а саме у розмірі 771617,06 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем з оплати виконаних робіт за договором №8 становить 8401,86 грн.

У подальшому, 14.06.2012р. між сторонами укладено договір №28, за умовами якого позивач зобов'язується виконати з матеріалів відповідача роботи з виготовлення та монтажу площадок та огорожі скловарної печі, що включають в себе роботи перелічені у п. 1.1. договору №28.

Вартість робіт складає 175808,0 грн. та є динамічною, що визначається по факту на основі підписаних актів виконаних робіт за формою КБ-2 і КБ-3 (п.п.2.1, 2.2. договору № 28).

Пунктами 2.3., 2.4. договору №28 визначено, що оплата здійснюється відповідачем - 25 % від загальної суми договору, що складає 43 952,0 грн.; остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт за формою КБ-2 і КБ-3, але не пізніше 15.12.2012р.

За результатами виконаних робіт у жовтні 2012р. відповідачем здійснено приймання виконаних підрядних робіт, що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт на суму 147792,47 грн. (а.с.53-58).

На виконання умов договору №28 відповідачем було здійснено лише попередню оплату в загальній сумі 45000,0 грн. (а.с.59-61).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати виконаних за договором №28 робіт становить 102792,47 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами №8 від 03.11.2009р. та №28 від 14.06.2012р. щодо оплати прийнятих підрядних робіт стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Судами правильно визначено, що укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами підряду і в силу ст.ст. 173-175 ГК України є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Так, відповідно до частини першої ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

При цьому, замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (п.6 ст.882 ЦК України).

Як встановлено судами і доведено матеріалами справи, позивач виконав, а відповідач прийняв будівельні роботи за договорами №8 та №28, але в порушення взятих на себе зобов'язань їх не оплатив у повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованості за договором №8 у розмірі 8401,86 грн., за договором №28 - 102792,47 грн.

Викладені у касаційній скарзі заперечення скаржника відносно того, що акти приймання виконаних робіт не містять ідентифікуючих ознак особи, яка їх підписала зі сторони відповідача, а відтак вони є неналежними доказами виконання позивачем підрядних робіт, колегія суддів відхиляє, оскільки, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, вказані акти підписані сторонами договору без будь-яких заперечень, їх підписи засвідчені печатками юридичних осіб.

Суди правильно зазначили, що отримавши зазначені акти, розглянувши їх та підписавши, відповідач не виявив недоліків у їх складанні, з претензіями до позивача з приводу обсягів, вартості та якості виконаних робіт не звертався. Більше того, частково оплативши виконані роботи, відповідач фактично схвалив факт належного виконання позивачем договірних зобов'язань.

Отже, оскільки у вказаних актах, підписаних сторонами без заперечень, наведені дані про найменування робіт і витрати, то суди двох інстанцій, керуючись приписами ст.ст.33, 34 ГПК України, підставно визнали їх належними доказами.

Враховуючи, що підрядні роботи виконані позивачем в обумовлених договорами №8 та №28 обсягах, що не заперечується відповідачем, то останній, підписавши акти та довідки, фактично визнав обсяг та вартість цих робіт, а відтак - зобов'язаний був їх оплатити у встановлені договорами строки.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 ГК України).

В силу ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи встановлений судами двох інстанцій факт виконання позивачем підрядних робіт за договорами №8 та №28, а також існування у відповідача заборгованості перед позивачем, колегія суддів вважає правильним висновок судів двох інстанцій про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат, передбачених ст.625 ЦК України.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Київської області від 30.09.2013р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013р. у справі №911/2137/13 господарського суду Київської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВТК "Відродження" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.