Рішення

від 06.03.2014 по справі 21/319

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 21/319 06.03.14

За позовомВідкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" до 1. Дочірнього підприємства "Спеценергобуд" Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачівПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" простягнення 298 672,60 грн. та визнання недійсним договору Головуючий, суддя Бойко Р.В.

Судді: Стасюк С.В.

Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача:Гороховський А.В. від відповідача 1:Гороховський А.В. від відповідача 2:Станицький О.Б. від третьої особи:не з'явився вільний слухач:ОСОБА_5

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні господарського суду міста Києва знаходилася справа №21/319 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" (надалі - "ВАТ "Київенергобуд") до Дочірнього підприємства "Спеценергобуд" Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" (надалі - "ДП "Спеценергобуд") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія" (надалі - "ТОВ "Валькірія") про стягнення 298 672,60 грн. та визнання недійсним договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між відповідачами договір купівлі-продажу №1 від 18.01.2002 р. суперечить положенням чинного на момент його укладення законодавства України, оскільки стосується відчуження майна, власником якого є позивач, та укладено за наявності арешту на таке майно, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для визнання такого договору недійсним, зобов'язання відповідача 2 повернути таке майно у власність позивача та зобов'язання відповідача 1 повернути відповідачу 2 отримані за тим договором кошти.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2006 р. у справі №21/319 затверджено мирову угоду, укладену між ВАТ "Київенергобуд", ДП "Спеценергобуд" та ТОВ "Валькірія", та припинено провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2013 р. задоволено заяву ВАТ "Київенергобуд" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду міста Києва від 14.11.2006 р. у справі № 21/319, скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 14.11.2006 р., призначено розгляд справи на 04.11.2013 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - "Банк").

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 04.11.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Босого В.П. у відпустці справу №21/319 передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), суддя Баранов Д.О., суддя Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2013 р. справу №21/319 прийнято до провадження.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 04.11.2013 р., 25.11.2013 р., 12.12.2013 р. у зв'язку із необхідністю витребування додаткових документів, неявкою представників учасників судового процесу розгляд справи відкладався до 25.11.2013 р., 12.12.2013 р. та 26.12.2013 р. відповідно.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 26.12.2013 р. справу №21/319 передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), суддя Баранов Д.О., суддя Босий В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.12.2013 р. справу №21/319 прийнято до провадження колегії суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), суддя Баранов Д.О., суддя Босий В.П.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 26.12.2013 р. та 23.01.2014 р. у зв'язку із клопотаннями сторін та неявкою їх представників розгляд справи відкладався до 23.01.2014 р. та 17.02.2014 р., відповідно.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 17.02.2014 р. у зв'язку з перебуванням суддів Бойко Р.В. та Баранов Д.О. у відрядженні справу №21/319 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Босий В.П., суддя Стасюк С.В., суддя Ломака В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2014 р. справу №21/319 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Босий В.П., суддя Стасюк С.В., суддя Ломака В.С. та призначено її до розгляду на 06.03.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. у зв'язку із поверненням судді Бойка Р.В з відрядження справу №21/319 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., суддя Стасюк С.В., суддя Ломака В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.03.2014 р. справу №21/319 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., суддя Стасюк С.В., суддя Ломака В.С.

Представник позивача та відповідача 1 в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача 2 з'явився, подав клопотання про витребування доказів за змістом яких просив витребувати додаткову інформацію, проти позову заперечує та в його задоволенні просить відмовити повністю.

Судом в задоволенні клопотань представника відповідача 2 відмовлено з огляду на недоведеність останнім існування обставин, з якими приписи ст. 38 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість витребування доказів.

Третя особа, повідомлена про час і місце розгляду справи належним чином, своїх повноважних представників в судове засідання не направила, про поважні причини неявки суд не повідомила.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фіксація судового процесу здійснювалася за допомогою технічних засобів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

18.01.2002 р. між ДП "Спеценергобуд" (продавець) та ТОВ "Валькірія" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №1 (надалі - "Договір") за змістом якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві наступні будівлі: а) двоповерхову з/б адміністративну будівлю площею 224 кв.м.; б) прилеглий до адміністративного приміщення з/б бокс висотою 6 м з вбудованим приміщенням на другому поверсі загальною площею 146 кв.м.; в) прилеглий до адміністративного приміщення з/б бокс висотою 6 м з вбудованим приміщенням на другому поверсі загальною площею 178 кв.м.; г) з/б цех з виготовлення бітумної мастики з вбудованим приміщенням на другому поверсі загальною площею 330 кв.м.; д) прилеглий до цеху з/б бокс висотою 4 м загальною площею 172 кв.м.; е) прилеглий до цеху з/б бокс висотою 4 м загальною площею 178 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, а покупець зобов'язався прийняти об'єкт і сплатити за нього ціну у розмірі 2988 672,60 грн.

Спір у справі стосується законності Договору та наявності підстав для витребування спірного майна у власність позивача.

За змістом п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 р. відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Позивач як на підставу визнання Договору недійсним вказує на те, що такий правочин було укладено стосовно належного йому майна за відсутності його згоди, не уповноваженою на вчинення таких дій особою та за існування арешту, накладеного ухвалою арбітражного суду міста Києва від 10.01.2001 р. у справі №23/447.

Відповідно до ст. 225 Цивільного кодексу УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не є його власником, покупець набуває права власності лише в тих випадках, коли згідно з статтею 145 цього Кодексу власник не вправі витребувати від нього майно.

Згідно із ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває права власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Наявними в матеріалах справи документами (витягом із відомості результатів інвентаризації нерухомого майна, яке було передане до статутного фонду та є власністю ВАТ "Київенергобуд" станом на 01.11.1993 р., підписаним начальником Управління форм власності і цінних паперів Міненерго України Завгороднім Ю.С., та актом про передачу будівель та споруд будівельної бази котельні масиву "Позняки", які знаходяться в незавершеному будівництві, підприємством теплових мереж акціонерному товариству "Київенергобуд", складеним на підставі наказів Міністерства енергетики та електрифікації України №103 від 07.07.1993 р. та №192 від 12.08.1994 р. та затвердженим Міністерством енергетики та електрифікації України) підтверджується право власності ВАТ "Київенергобуд" на спірне майно.

В подальшому у зв'язку із створенням на підставі наказу ВАТ "Київенергобуд" від 31.03.1997 р. №33 ДП "Спеценергобуд" вказане майно було передано до його статутного фонду.

Статтею 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

За змістом ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Відповідно до ч. 8 ст. 63 Господарського кодексу України у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

Із змісту ст. 126 Господарського кодексу України вбачається, що асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною. Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Частинами 1, 2 ст. 65 Господарського кодексу України встановлено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Пунктом 3.4 Статуту ДП "Спеценергобуд", затвердженого рішенням Ради Директорів і Правління Акціонерного товариства "Київенергобуд" від 28.02.1997 р. та зареєстрованого виконавчим комітетом Славутицької міської ради народних депутатів 21.04.1997 р., (надалі - Статут ДП "Спеценергобуд") визначено, що підприємство є дочірнім підприємством Акціонерного товариства "Київенергобуд".

За змістом п. 3.9 Статуту ДП "Спеценергобуд" майно підприємства формується за рахунок власності ВАТ "Київенергобуд" і закріплюється за підприємством у користування на праві повного господарського відання.

У відповідності до п. 3.11 Статуту ДП "Спеценергобуд" підприємство має право продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, дарувати, передавати в оренду юридичним особам та громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх особам, якщо це не суперечить чинному законодавству України, тільки за згодою ВАТ "Київенергобуд".

Згідно із п. 4.1 Статуту ДП "Спеценергобуд" статутний фонд підприємства складається із вартості майна на суму 100 000,00 грн., внесеного ВАТ "Київенергобуд" в якості статутного вкладу, що складає 100 відсотків статутного фонду підприємства.

В силу наведених положень вбачається, що передане позивачем до статутного фонду ДП "Спеценергобуд" спірне майно було закріплене за останнім на праві господарського відання та залишилося у власності ВАТ "Київенергобуд", виключно якому, як засновнику та власнику, належить право управління та вирішального впливу на діяльність ДП "Спеценергобуд".

Тобто, підстави вважати, що у зв'язку із передачею спірного майна до статутного фонду відповідача 1 останнім було набуто право власності на нього відсутні.

Отже, відчуження спірного майна могло бути здійснено відповідачем 1 не інакше як за відповідним рішенням його власника - ВАТ "Київенергобуд".

Аналогічний висновок містить в постанові Верховного Суду України від 16.09.2008 р. у справі №3-3542к08, прийнятій за наслідками розгляду касаційної скарги ВАТ "Київенергобуд" на постанову Вищого господарського суду України від 08.07.2008 р. у справі №23/295 за позовом ВАТ "Київенергобуд" до Дочірнього підприємство "Київенергопідряд" Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство Ед-Ворлд" про визнання недійсним договору та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агентство Ед-Ворлд" до Дочірнього підприємство "Київенергопідряд" Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" та ВАТ "Київенергобуд" про визнання права власності.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів існування рішень ВАТ "Київенергобуд" як про відчуження спірного майна на користь ТОВ "Валькірія", так і про уповноваження ДП "Спеценергобуд" (в т.ч. ОСОБА_7 - особа, якою від імені ДП "Спеценергобуд" було підписано Договір) на вчинення відповідних дій матеріали справи не містять, а представником позивача в поясненні, поданому до суду 12.12.2013 р., було повідомлено, що такі документи на підтвердження відповідних дій відсутні.

Також, відсутні докази уповноваження ОСОБА_7 як на представлення інтересів ВАТ "Київенергобуд" чи ДП "Спеценергобуд", так і покладення на нього обов'язків в.о. Голови Правління ВАТ "Київенергобуд".

Більш того, із наявних в матеріалах справи ухвал арбітражного суду міста Києва від 01.09.2000 р. та від 10.01.2001 р. вбачається, що 01.09.2000 р. було порушено провадження у справі № 23/447 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд", а 10.01.2001 р. накладено арешт на все майно, що належить боржнику та заборонено посадовим особам боржника або власнику його майна чи уповноваженому ним органу або іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника.

Тобто, з 10.01.2001 р. на все майно ВАТ "Київенергобуд", в тому числі і на спірне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, було накладено арешт, а відтак, воно не могло бути відчужене за оскаржуваним Договором.

З огляду на викладені обставини вбачається, що Договір суперечить ст.ст. 128, 225 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 4, 33, 48, 55 Закону України "Про власність", оскільки укладеною особою за відсутності необхідного обсягу повноважень на вчинення таких дій та заа наявності арешту на спірне майно, а тому відповідно до ч. 1 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР підлягає визнанню недійсним.

Частиною 2 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 50 Закону України "Про власність", чинного на момент укладання Договору).

Судом встановлено, що спірне майно є власністю позивача, а набуття його у власність ТОВ "Валькірія" здійснено не в передбаченому чинним законодавством порядку - без згоди власника за недійсним правочином, що свідчить про порушення ст.ст. 128, 225 Цивільного кодексу УРСР, ст.ст. 4, 33, 48, 55 Закону України "Про власність", та за наявності арешту такого майна. Тобто, спірне майно вибуло із володіння ВАТ "Київенергобуд" поза його волею.

Таким чином, вимога про витребування спірного майна, яке було передано засновником ДП "Спеценергобуд" у його повне господарське відання та незаконно вибуло у нього, у власність ВАТ "Київенергобуд" є правомірною.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання ДП "Спеценергобуд" повернути на користь ТОВ "Валькірія" отримані на виконання умов Договору грошові кошти суд відзначає, що позивачем не доведено яким чином встановлений положеннями ст. 216 Цивільного кодексу України правовий механізм відновлення прав сторін недійсного правочину стосується його прав і інтересів, а тому в силу положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України така вимога 9стягнення коштів з відповідача 1 на користь відповідача 2) є неправомірною.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову ВАТ "Київенергобуд" шляхом визнання Договору недійсним та зобов'язання ТОВ "Валькірія" повернути на користь ВАТ "Київенергобуд" спірне майно.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Судові витрати по сплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за подачу даного позову та судового збору за подачу заяви про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №1, укладений 18.01.2002 р. між Дочірнім підприємством "Спеценергобуд" Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Валькірія".

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Валькірія" (04075, м. Київ, вул. Курортна, 11; ідентифікаційний код 30554557) повернути на користь Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" (02225, м. Київ, вул. Бальзака, 22; ідентифікаційний код 04630689) нерухоме майно, а саме: а) двоповерхову з/б адміністративну будівлю площею 224 кв.м.; б) прилеглий до адміністративного приміщення з/б бокс висотою 6 м з вбудованим приміщенням на другому поверсі загальною площею 146 кв.м.; в) прилеглий до адміністративного приміщення з/б бокс висотою 6 м з вбудованим приміщенням на другому поверсі загальною площею 178 кв.м.; г) з/б цех з виготовлення бітумної мастики з вбудованим приміщенням на другому поверсі загальною площею 330 кв.м.; д) прилеглий до цеху з/б бокс висотою 4 м загальною площею 172 кв.м.; е) прилеглий до цеху з/б бокс висотою 4 м загальною площею 178 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 1-А. Видати наказ.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Спеценергобуд" Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" (07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 1; ідентифікаційний код 24880804) на користь Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" (02225, м. Київ, вул. Бальзака, 22; ідентифікаційний код 04630689) державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 75 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькірія" (04075, м. Київ, вул. Курортна, 11; ідентифікаційний код 30554557) на користь Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" (02225, м. Київ, вул. Бальзака, 22; ідентифікаційний код 04630689) державне мито у розмірі 42 (сорок дві) грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 75 коп. Видати наказ.

6. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 11.03.2014 р.

Головуючий, суддя Р.В. Бойко

Судді: С.В. Стасюк

В.С. Ломака