Постанова від 24.03.2014 по справі 905/2158/13

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.03.2014 справа №905/2158/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівПопков Д.О. Марченко О.А., Радіонова О.О. при секретарі судового засідання Кулявець Ю.В. за участю представників сторін: від позивача: Крещенко В.В. - за довіреністю; від відповідача:не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніон", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 19.11.2013р. у справі№ 905/2158/13 (суддя Огороднік Д.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіс", м. Макіївка Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніон", м. Донецьк простягнення 104403,75грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіс", м. Макіївка Донецької області (Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніон", м. Донецьк (Відповідач) про стягнення 104403,75грн.

В перебігу розгляду справи першою інстанцією 16.04.2013 Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 15.04.2013 в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить суд стягнути з Відповідача суму основного боргу у розмірі 100234,13 грн., пені у розмірі 3234,26грн., 3% річних у розмірі 591,73грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.11.2013р. (суддя Огороднік Д.М.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніон" (вул.Кірова, 90, м.Донецьк, 83037, код ЄДРПОУ 35560083 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс" (вул.Лутугина, 1, м.Макіївка, Донецька обл., 86114, ЄДРПОУ 31083801) суму основного боргу у розмірі 100234,13 грн., 3% річних у розмірі 591,73 грн., судовий збір у розмірі 2081,20грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого суду вмотивовано доведеністю матеріалами справи заборгованості Відповідача з оплати отриманого товару на загальну суму 100234,13 грн. за договором купівлі-продажу №49 від 14.05.2010р. і правомірність нарахування стягуваних 3% річних, а також незадоволенням вимог в частині стягуваної неустойки через відсутність договору сторін про застосування такого виду відповідальності за прострочення оплати товару Покупцем.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аніон", м. Донецьк не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 19.11.2013р. у справі №905/2158/13 та винести нове рішення, якім в позові відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає: передчасність висновків щодо постання товару за наданими видатковими накладними саме в межах договору купівлі-продажу №49 від 14.05.2010р. через не дослідження місцевим судом специфікацій, графіку поставок і замовлень; не встановлення повноважень осіб, які підписували видаткові накладні.

Розпорядженням в.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2014р. за результатами автоматичного розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., Марченко О.А., Радіонова О.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.02.2014р. порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 03.03.2014р. о 13.50год., з подальшим відкладанням на 24.03.2013р.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судовому засіданні 24.03.2014р., попри належність повідомлення про час і місце його проведення, знову без пояснення причин не з'явився та витребуваних апеляційним судом документів на представив, що за висновком колегії суддів не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Представник Позивача у судове засідання 24.03.2014р. з'явився, підтримав свої заперечення проти скарги, викладені у наданому 21.03.2014р. через канцелярію суду відзиву (а.с.а.с. 132-133), а також надав додаткові документи на вимогу апеляційного суду, що були залучені до матеріалів справи в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 14.05.2010 між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №49 (а.с.а.с.14-17 т.1), відповідно до п.п. 1.1, 8.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах та порядку, визначеним цим договором, відповідно до замовлення на поставку та товаросупровідною документацією, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1 "Бланк замовлення на поставку"), зі строком дії до 15.01.2011р.

Пунктом 1.2 договору визначено, що покупець надає замовлення на поставку постачальнику на підставі специфікації, узгодженої сторонами, якій наведений асортимент (список) товарів, які постачаються за цим договором, їх ціни. Специфікація є невід'ємною частиною цього договору.

За змістом п. 2.2.2. договору замовлення на поставку товару є обов'язковим для Постачальника і може надаватися йому у письмовій формі, усно, по факсу чи електронною поштою за 1 день до поставки.

Пункт 2.5.1. встановлює, що право власності переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання видаткової накладної.

Розділом 5 договору сторонами встановлено порядок розрахунків та ціну договору, за яким:

- ціна на товар встановлюється в національній валюті України , включаючи ПДВ (п.5.1);

- Покупець зобов'язаний сплачувати кожну товарну накладну, переданого Поставником товару, але не пізніше 10 банківських днів з моменту передачі партії товару (п.5.3).

При цьому, п.5.5. договору передбачає право Покупця не здійснювати оплату за товари, якщо накладні або податкові накладні не відповідають вимогам, що передбачені законодавством України, цим договором чи містять помилки, розходження, доки вони не будуть виправлені. Накладні без номеру замовлення на поставку до сплати Покупцем прийматися не будуть .

Якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення строку дії договору за п. 8.2 договору не раніше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати, договір вважається пролонгований на кожний наступний рік на тих же умовах.

Додатковою угодою №1 від 25.10.2010р. (а.с.18 т.1) сторонами були внесені зміни до п.5.3 договору, за новою редакцією якого Покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну, переданого постачальником товару не пізніше 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з моменту передачі такої партії товару.

21.09.2012р. сторонами підписана специфікація (а.с.а.с.68, 69 т.1) із визначенням асортиментом, ціною товару тощо.

Місцевим судом встановлено, що стягувана в межах розглядуваної справи заборгованість виникла за поставлені в листопаді та грудні 2012 року товари на загальну суму 10751563грн., отримання яких підтверджується товарно-транспортними накладним від 27.12.2012 №3711 на суму 8488,20 грн., від 26.12.2012 №3698 на суму 2568,00 грн., від 21.12.2012 №3663 на суму 3309,30 грн., від 19.12.2012 на суму 31114,08 грн., від 17.12.2012 №3592 на суму 5796,96 грн., від 14.12.2012 №3582 на суму 20761,80 грн., від 05.12.2012 №3472 на суму 24335,29 грн., від 27.11.2012 на суму 8085,60 грн. (а.с.а.с.22-30т.1), адже п. 2.1. договору №49 від 14.05.2010р. встановлює, що поставка товару на склади Покупця здійснюється транспортом Постачальника і за його рахунок.

Крім того, апеляційний суд наголошує, що означеним товарно-транспортним накладним відповідають і підписані сторонами без зауважень та засвідчені відбитком печатки видаткові накладні, а також виписані Продавцем податкові накладні, що містять посилання на договір №49 від 14.05.2010р. (а.с.а.с.31-41 т.1), доказів припинення якого в порядку п.8.2. в період означеного постачання, так само, як доказів існування інших договорів між сторонами з постачання такої продукції, Відповідачем до матеріалів справи не надано. В свою чергу, Скаржником, всупереч вимог апеляційного суду, не було надано доказів не прийняття відповідних податкових накладних до свого податкового обліку.

Внаслідок здійснених Покупцем часткових оплат, залишились частково не оплачені накладні від 27.12.2012 №3711 на суму 8488,20 грн., від 26.12.2012 №3698 на суму 2568,00 грн., від 21.12.2012 №3663 на суму 3309,30 грн., від 19.12.2012 на суму 31114,08 грн., від 17.12.2012 №3592 на суму 5796,96 грн., від 14.12.2012 №3582 на суму 20761,80 грн., від 05.12.2012 №3472 на суму 24335,29 грн., від 27.11.2012 на суму 8085,60грн., а усього - в розмірі 100234,13 грн., який відповідає розміру заборгованості Відповідача, визначеному за підписаним сторонами без зауважень акту звірення розрахунків від 10.01.2013р. (а.с.21 т.1), який не містить, при цьому, посилання на договір №49 від 14.05.2010р.

19.02.2013р. Позивач звернувся до Відповідача із претензією (а.с.19 т.1) якою вимагав погасити наявну заборгованість, через незадоволення якої звернувся з позовом до Господарського суду Донецької області, вимагаючи стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 15.04.2013р. (а.с.а.с.48-50 т.1) окрім заборгованості в сумі 100234,13грн., також і 3% річних в сумі 591,73грн. і пеню 324,26грн.

Як вже зазначалося вище, Господарський суд Донецької області, посилаючись на відсутність доказів сплати означеної заборгованості, які також не були представлені і апеляційному суду, задовольнив позовні вимоги частково.

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги з огляду на таке:

Відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України укладений між сторонами договір №49 від 14.05.2010р. з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №1 від 25.10.2010р., є належною підставою для виникнення у сторін кореспондуючих прав і обов'язків.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Як встановлено ст.655, ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір купівлі-продажу є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення повного розрахунку за поставлений товар відповідно до умов п.5.3 не пізніше 15 банківських днів від моменту передачі товару, що відповідає ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України.

За висновком апеляційної інстанції, факт набуття Покупцем у власність товару за представленими товарно-транспортними, видатковими і податковими накладними саме в межах договору №49 від 14.05.2010р. достатньою мірою підтверджений наявними доказами і за змістом доводів апеляційної скарги не спростований, оскільки:

- визначений за означеними накладними асортимент продукції відповідає асортименту, узгодженому сторонами в специфікації від 21.09.2012р. - щодо товарів, проданих в період чинності такої специфікації;

- податкові накладні, доказів неприйняття яких до податкового обліку Відповідачем в силу його статусу платника ПДВ згідно реквізитів договору №49 від 14.05.2010р., попри вимоги апеляційного суду, не представлені, містять посилання на вказаний договір;

- підписання видаткових накладних без зауважень з боку Покупця із проставлянням відбитку печатки, доказів втрати/викрадання якої в означений період до Скаржником справи не надано, не тільки унеможливлює застосування п. 5.5. договору, тим більше, що можливість подання усних замовлень на поставку виключає їх існування та відображення реквізитів у видаткових накладних, але й за змістом п. 2.5.1. договору №49 від 14.05.2010р. вказує на набуття Покупцем права власності на товар;

- Скаржником не надано доказів існування правовідносин з Позивачем з постачання цього товару за будь-яким іншим договором між ними.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Наразі, Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання в сумі 100234,13 грн. з оплати отриманого товару - будь-яких доказів протилежно або припинення відповідних грошових зобов'язань перед Позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, Відповідачем всупереч ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Покупець вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

В свою чергу, за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України наслідком порушення Відповідачем грошового зобов'язання є необхідність сплати Позивачеві як кредиторові заборгованості з нарахованими, зокрема, на неї 3% річних.

Колегія суддів, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", погоджується з висновками господарського суду про задоволення вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 591,73грн.

В свою чергу, висновок суду першої інстанції щодо неможливості задоволення вимог в частині стягнення пені є правомірним та обґрунтованим, адже договір №49 від 14.05.2010р. не передбачає такого виду забезпечення виконання грошового зобов'язання у розмінні вимог ст.ст.546, 547 Цивільного кодексу України. Посилання місцевого суду відносно цих позовних вимог у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (абз.абз.2 і 3 на а.с.106 т.1) на неправомірність вимог щодо стягнення штрафу є опискою, яка не впливає на законність такого рішення.

Наразі, будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення апеляційним судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніон», м. Донецьк задоволенню не підлягає, що згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком віднесення на рахунок останнього витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аніон", м. Донецьк на рішення Господарського суду Донецької області від 19.11.2013р. у справі №905/2158/13 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 19.11.2013р. у справі №905/2158/13 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Д.О. Попков

Судді: О.А. Марченко

О.О. Радіонова

Вик. Куц Н.С. Надруковано 5 прим.:1. Позивачу;2. Відповідачу;3. У справу;4. ДАГС;5. ГСДО