Постанова

від 20.03.2014 по справі 910/5691/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2014 р. Справа№ 910/5691/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Зеленіна В.О.

Мальченко А.О.

від позивача: не з'явились

від відповідача: Шевельова А.С. - дов. б/н від 17.12.2013р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкон Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2013р. (повний текст підписано19.09.2013р.)

у справі № 910/5691/13 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «LEGIO»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкон Трейд»

про стягнення 37 476, 00 грн.

В судовому засіданні 20.03.2013р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «LEGIO» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкон Трейд» про стягнення 37 476, 00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати товару, отриманого згідно видаткових накладних № 1N000032 від 17.02.2011р. та № 69 від 23.05.2011р., а тому просив стягнути з відповідача 37 476,00 грн. заборгованості та 1 720, 50 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2013р. у справі № 910/5691/13 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкон Трейд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «LEGIO» 37 476, 00 грн. боргу, 1 720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не з'ясовано обставини виникнення боргу в сумі 37 476, 00 грн. та те, що сплачено відповідачем саме 14 666, 50 грн. боргу; не з'ясовано по акту звірки за період з 01.01.2011р. по травень 2013р., за яким поставлено товар на 97 349, 20 грн., а сплачено відповідачем 216 760, 90 грн.; не прийнято в якості доказу платіжне доручення від 12.07.2011р. про сплату 52 775, 39 грн.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкон Трейд» передано на розгляд судді Скрипці І.М.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. для розгляду справи № 910/5691/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2013р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 05.12.2013р.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013р. та від 19.12.2013р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, останній раз на 23.01.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2013р. за клопотанням представника відповідача продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014р., у зв'язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 27.02.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. у відповідності до ст. 89 ГПК України виправлено описку в ухвалі від 23.01.2014р., згідно якої розгляд справи № 910/5691/13 призначено на 19.02.2014р.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014р., у зв'язку з виходом головуючого судді Скрипки І.М. з відпустки, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Зеленін В.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 20.03.2014р.

14.01.2014р. від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли пояснення з документами на підтвердження початкового сальдо на 01.01.2011р., 23.01.2014р. від представника відповідача надійшли пояснення до апеляційної скарги, а 20.03.2014р. - додаткові пояснення щодо проведених оплат.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.03.2014р. підтримав вимоги апеляційної скарги та пояснення до неї, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції 20.03.2014р. не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «LEGIO» (позивач, компанія за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Анкон Трейд» (відповідач, дилер за договором) укладено дилерський договір без номеру.

Відповідно до розділу 1 договору, предметом договору є визнання компанією Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкон Трейд» своїм дилером в сфері продажу товарів компанії на території та визначення принципів взаємодії сторін. Дилер купує товар за свій рахунок та здійснює продаж від свого імені, діючи на правах незалежного торговця як по відношенню до компанії, так і по відношенню до третіх осіб. Територія - географічний об'єкт, в межах якого дилер здійснює свою діяльність відповідно до даної угоди. За даною угодою територією визнається Україна. Ексклюзивне право - виключне право дилера на продаж та просування товару компанії на території.

Договір, згідно частини 4 розділу 3, вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010р. з правом наступної пролонгації на термін за взаємною згодою сторін.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов дилерського договору б/н від 25.05.2010р. позивач поставив, а відповідач отримав товар (спеціальний одяг) на загальну суму 52 142, 50 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1N000032 від 17.02.2011р. на суму 30 204, 00 грн. та № 69 від 23.05.2011р. на суму 21 938, 50 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведеного вбачається, що позивач поставив, а відповідач отримав товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач зазначав, що відповідачем отриманий товар було оплачено лише частково на суму 14 666, 50 грн., у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 37 476, 00 грн.

Як стверджує позивач, 30.01.2013р. він звернувся до відповідача з вимогою про оплату продукції в порядку ст. 530 ЦК України на суму 37 476, 00 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що вимоги позивача про стягнення 37 476, 00 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

За твердженням позивача, поставлений ним товар згідно видаткових накладних № 1N000032 від 17.02.2011р. та № 69 від 23.05.2011р. на загальну суму 52 142, 50 грн., відповідачем було оплачено частково на суму 14 666, 50 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази (банківські виписки, чеки, платіжні доручення) на підтвердження факту сплати відповідачем лише 14 666, 50 грн. за товар, поставлений згідно вищезазначених видаткових накладних.

З наданого позивачем на підтвердження заборгованості відповідача у розмірі 37 476, 00 грн. акту звіряння взаємних розрахунків за період січень 2011р. - травень 2011р. (а. с. 113) вбачається, що позивачем було поставлено відповідачеві товар на суму 97 349, 20 грн., а відповідачем було сплачено на користь позивача 216 760, 90 грн.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи (видаткові накладні, довіреності, тощо), які б підтверджували поставку товару на суму 45 206, 70 грн. (97 349, 20 грн. - 52 142, 50 грн.) та початкове сальдо на 19.01.2011р. в розмірі 156 887, 70 грн.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказаний акт звіряння (підписаний лише зі сторони позивача), як зведений обліковий документ, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності, а відтак не може вважатися належним та допустимим доказом проведення господарських операцій між сторонами та наявності заборгованості у відповідача.

Одночасно колегія суддів констатує, що позивачем було проігноровано вимоги ухвал Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2013р. та від 19.12.2013р., якими його було зобов'язано надати суду пояснення щодо акту звірки (а. с. 113), щодо початкового сальдо на 01.01.2011р. - 156 887, 70 грн. (підстави його виникнення з наданням первинних документів), та щодо оплати відповідачем 158 881, 40 грн. та 5 106, 11 грн. 11.03.2011р. та 23.05.2011р. відповідно, а надана довідка про стан розрахунків між сторонами за період з 01.06.2008р. по 31.12.2010р. (без надання первинних документів) не підтверджує розмір початкового сальдо станом на 19.01.2011р. в сумі 156 887, 70 грн.

При цьому, з наявної в матеріалах справи належним чином завіреної копії банківської виписки з рахунку позивача (а. с. 48) вбачається, що 12.07.2011р. відповідачем єдиним платежем було перераховано на рахунок позивача 52 773, 39 грн. з призначенням платежу «оплата за виготовлення спецодягу згідно акту звірки від 01.07.2011р., у т. ч. ПДВ 8 795, 57 грн.».

Твердження позивача про те, що акт звірки від 01.07.2011р. у нього відсутній, а здійснена відповідачем оплата у розмірі 52 773, 39 грн. була розрахунком за інші товари, отримані від позивача, і ніяким чином не стосується оплати боргу за товар, отриманий згідно видаткових накладних № 1N000032 від 17.02.2011р. та № 69 від 23.05.2011р. на суму 52 142, 50 грн., не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту поставки інших товарів за період з 19.01.2011р. по 12.07.2011р., в оплату за які могло б бути зараховано 52 773, 39 грн., сплачених відповідачем 12.07.2011р.

Отже, матеріалами справи, а саме видатковими накладними № 1N000032 від 17.02.2011р. та № 69 від 23.05.2011р. підтверджується передача відповідачеві товару на суму 52 142, 50 грн., а банківською випискою по рахунку позивача підтверджується сплата відповідачем 52 773, 39 грн. за виготовлення спецодягу.

З огляду на те, що матеріалами справи не підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений згідно видаткових накладних № 1N000032 від 17.02.2011р. та № 69 від 23.05.2011р. товар, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Місцевий господарський суд не звернув уваги на вказані обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 37 476, 00 грн. заборгованості.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга, з підстав викладених в ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2013р. у справі № 910/5691/13 прийняте з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, підлягає скасуванню, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 860, 25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкон Трейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2013р. у справі № 910/5691/13 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2013р. у справі № 910/5691/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «LEGIO» (61012, м. Харків, вул. Енгельса, буд. 14; ідентифікаційний код 32947782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкон Трейд» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12; ідентифікаційний код 33105002) 860, 25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/5691/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 25.03.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.О. Зеленін

А.О. Мальченко