Постанова

від 12.06.2014 по справі 910/5691/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 910/5691/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Вовка, С.Могил розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "LEGIO" на постановувід 20.03.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/5691/13 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "LEGIO" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Анкон Трейд" простягнення 37 476, 00 грн В судове засідання представники сторін не з'явилися Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "LEGIO" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анкон Трейд" про стягнення 37 476,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у повному обсязі не оплатив отриманий за видатковими накладними № 1N000032 від 17.02.2011 та № 69 від 23.05.2011 товар, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення сума заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2013 (суддя А. Привалов) позов задоволений з огляду на наступне.

На виконання умов укладеного між сторонами дилерського договору від 25.05.2010, згідно з яким відповідачу надане ексклюзивне право продавати та представляти торгову марку позивача, останній за видатковими накладними № 1N000032 від 17.02.2011 та № 69 від 23.05.2011, копії яких залучені до матеріалів справи, передав відповідачеві товар на загальну суму 52 142,50 грн.

Відповідач факт отримання товару за представленими видатковими накладними під час розгляду справи не заперечує, однак отриманий товар оплатив частково на суму 14 666,50 грн, оскільки на час розгляду спору ним не надані належні та допустимі докази оплати переданого товару на суму 37 476,00 грн.

А тому заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 37 476,00 грн.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Отже, правовідносини, які виникли між сторонами щодо поставки та оплати отриманого товару, регулюються положеннями цивільного законодавства в частині виконання договорів поставки.

Заперечення відповідача щодо перерахування 12.07.2011 коштів у сумі 52 773,39 грн в якості сплати заборгованості за отриманий товар на підставі видаткових накладних № 1N000032 від 17.02.2011 та № 69 від 23.05.2011 є необґрунтованими, оскільки з банківської виписки по рахунку відповідача вбачається, що останній при перерахуванні коштів у призначенні платежу зазначив "оплата за виготовлення спецодягу зг акту звірки від 01.07.11".

Позивач факт отримання вказаних коштів у своїх пояснення не заперечує, проте зазначає, що вказані кошти були сплачені за товар, отриманий раніше, при цьому акт звірки від 01.07.2011 між сторонами не підписувався. На виконання вимог ухвали суду відповідач не надав суду акт звірки від 01.07.2011.

З посиланням на зазначене вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 (колегія суддів: І. Скрипки, В. Зеленін, А. Мальченко) рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2013 скасоване, прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постанова мотивована наступним.

За твердженням позивача, поставлений ним товар згідно з видатковими накладними № 1N000032 від 17.02.2011 та № 69 від 23.05.2011 на загальну суму 52 142, 50 грн, відповідачем оплачений частково на суму 14 666, 50 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази (банківські виписки, чеки, платіжні доручення) на підтвердження факту сплати відповідачем лише 14 666, 50 грн за товар, поставлений згідно з вищезазначеними видатковими накладними.

З наявної в матеріалах справи належним чином завіреної копії банківської виписки з рахунку позивача вбачається, що 12.07.2011 відповідачем єдиним платежем перераховано на рахунок позивача 52 773, 39 грн з призначенням платежу "оплата за виготовлення спецодягу згідно акту звірки від 01.07.2011, у т. ч. ПДВ 8 795, 57 грн".

При цьому, твердження позивача про те, що акт звірки від 01.07.2011 у нього відсутній, а здійснена відповідачем оплата у розмірі 52 773, 39 грн була розрахунком за інші товари, отримані від позивача, і ніяким чином не стосується оплати боргу за товар, отриманий згідно видаткових накладних № 1N000032 від 17.02.2011 та № 69 від 23.05.2011 на суму 52 142, 50 грн, є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту поставки інших товарів за період з 19.01.2011 по 12.07.2011, в оплату за які могло б бути зараховано 52 773, 39 грн, сплачених відповідачем 12.07.2011.

Отже, матеріалами справи, а саме видатковими накладними № 1N000032 від 17.02.2011 та № 69 від 23.05.2011 підтверджується передача відповідачеві товару на суму 52 142, 50 грн, а банківською випискою по рахунку позивача підтверджується оплата відповідачем 52 773, 39 грн виготовлення спецодягу.

З огляду на зазначене вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи не підтверджується заявлена до стягнення заборгованість, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення норм права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сплата відповідачем 52 773,39 грн з посиланням на призначення платежу на неіснуючий акт звірки взаєморозрахунків з виготовлення спецодягу, правомірно оцінена господарським судом апеляційної інстанції як плата за отриману продукцію згідно з видатковими накладними від 17.02.2011 та від 23.05.2011 на виконання договору від 25.05.2010, так як позивачем не надані належні і допустимі докази (ст. 34 ГПК України) про наявність у відповідача іншої заборгованості, яка повинна була бути погашена за рахунок коштів у сумі 52 773,39 грн.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "LEGIO" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Вовк

С. Могил