Ухвала

від 27.03.2014 по справі 28/422-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 28/422-А Головуючий у 1-й інстанції: Копитова О.С. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Ганечко О.М.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 30 травня 2007 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрометал», Закритого акціонерного товариства «Завод нестандартного обладнання» про визнання угоди недійсною ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Агрометал», ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» про визнання угоди недійсною.

Постановою Господарського суду м. Києва від 30 травня 2007 року у задоволенні позову ДПІ у Голосіївському районі м. Києва - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року рішення суду першої інстанції - скасовано, а провадження у справі закрито у зв»язку з тим, що даний спір є господарським, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва - задоволено частково. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2011 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28 липня 2003 року між ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» та TOB «Агрометал» було укладено договір № 42 за умовами якого ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» зобов'язалося продати, а TOB «Агрометал» прийняти та оплатити товар у кількості та за ціною відповідно до специфікації. Сума договору становила 7 200 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ - 1 200 000, 00 грн.

TOB «Агрометал» здійснено оплату вартості придбаного товару, що підтверджується платіжними дорученнями №2541 від 12 грудня 2003 року на суму 1 000 000, 00 грн., № 2619 від 16 грудня 2003 року на суму 1 000 000, 00 грн., № 2620 від 16 грудня 2003 року на суму 500 000, 00 грн., № 2719 від 23 грудня 2003 року на суму 1 000 000, 00 грн., № 2718 від 23 грудня 2003 року на суму 2 511 238, 50 грн.

05 лютого 2004 року TOB «Агрометал» видало ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» простий вексель № 3229483308 на суму 1 188 761, 50 грн., який в подальшому було пред'явлено до оплати та погашено TOB «Агрометал».

04 серпня 2003 року між TOB «Агрометал» та ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» укладено договір комісії № 3/08 відповідно до умов якого ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» (комісіонер) зобов'язався за винагороду від свого імені та за рахунок TOB «Агрометал» (комітент) здійснити наступні юридичні дії: здійснити реалізацію нерезидентам України продукції, яка належить комітенту; укладати договори (контракти) купівлі-продажу, оформлювати і підписувати інші необхідні для здійснення продаж документи в інтересах комітента; укладати договори митного оформлення продукції з підприємствами (брокерами), які мають свідоцтво про визнання підприємства декларантом.

На виконання договору комісії № 3/08 ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» укладено контракт на поставку труб № 54/09 від 01 вересня 2003 року з фірмою «R.S.N & F.L.L.C.» (США).

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи містяться первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій, зокрема, договори, податкові та видаткові накладні, митні декларації, платіжні доручення тощо.

Позивач посилається на те, що фірма «R.S.N & F.L.L.C.» (США) є бездіяльною, а її філія в м. Таллінні (Естонія) є фіктивною.

Між тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що фірма «R.S.N & F.LLC.» (США) не є стороною у спірному договорі № 42 від 28 липня 2003 року, а тому, можливий фіктивний характер діяльності цієї фірми фактично не впливає на дійсність договору поставки, укладеного між ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» та TOB «Агрометал» та правомірність його укладання.

Крім того, жодних доказів на підтвердження зазначених обставин, зокрема фіктивності неризедента, позивачем не надано. Також не надано доказів визнання недійсним договору комісії, чи супечерності законодавству зовнішньоекономічного контракту.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР - недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

Згідно до ст. 49 ЦК УРСР - якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.

Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Відповідно до ст. 62 Конституції України - особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Проте, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що кримінальна справа, порушена відносно службових осіб TOB «Агрометал» за ознаками складу злочину, передбаченого, ч. 3 ст. 212 КК України, закрито за відсутністю складу злочину, оскільки факт ухилення від сплати податків службовими особами TOB «Агрометал» при експортуванні товарів в адресу компанії «R.S.N & F.L.L.C.» (США) досудовим слідством не підтверджено.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 липня 2002 року «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки» - доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Між тим, позивачем не надано доказів визнання недійсними установчих документів відповідачів, не зазначено доказів, які б свідчили, що відповідачами не сплачені податки.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено обставини щодо товарності господарських операцій та досягнення законної ділової мети у вигляді економічної вигоди шляхом отримання значного для підприємства чистого прибутку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено протиправності умислу відповідачів на укладення спірної угоди, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - залишити без задоволення , а постанову Господарського суду м. Києва від 30 травня 2007 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.

Хрімлі О.Г.