Постанова

від 12.03.2014 по справі 820/817/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 березня 2014 р. № 820/817/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.

за участю:

представника позивача - Бухарєва С.В.

представника відповідача - Коваленко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлення-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 15.07.2013 року №0001162203 та №0001152203.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 23.07.13р. ТОВ «НВП "Меридіан"» отримало податкові повідомлення-рішення від 15.07.13 №0001162203 та №0001152203, котрі винесені на підставі Акту від 08.07.13 №1230/220/35119462 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за період з 01.11.12р. по 31.12.12р. та податку на прибуток за період з 01.10.12р. по 31.12.12р. стосовно взаємовідносин з ПП «ГК «Геомандри». Як зазначено в акті перевірки, податковою інспекцією встановлено порушення підприємством позивача п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6 ст.201, ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України. З вказаними висновками позивач не погоджується та стверджує, що під час здійснення господарської діяльності не вчиняв жодних порушень чинного законодавства. Висновки відповідача про фактичне не виконання позивачем операцій за укладеним з ПП «ГК «Геомандри» правочином, на думку позивача, не можуть бути належним доказом вини позивача, оскільки контролюючим органом при проведенні невиїзної перевірки взагалі не досліджувались питання про наявність придбаних позивачем товарів, їх оприбуткування і використання в господарській діяльності. Окрім того, на підставі неможливості проведення зустрічних звірок у ланцюгах постачання службовими особами Харківської ОДПІ зроблено висновок про відсутність фактів реального здійснення фінансово-господарських операцій підприємства ТОВ "НВП "Меридіан" з ПП "ГК "Геомандри", що, на думку підприємства, є неприпустимим. Також, позивач вважає, що податкові органи не мають повноважень встановлювати в акті перевірки нікчемність угод та відповідність правочинів нормам цивільного та господарського законодавства.

За таких підстав, спірні податкові повідомлення - рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті від 08.07.13 №1230/220/35119462, а відтак, суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошових зобов'язань на користь Державного бюджету України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач - Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (64-67) відповідач вказав, що в ході невиїзної позапланової документальної перевірки, оформленої актом від 08.07.13 №1230/220/35119462, об'єктивно та обґрунтовано виявлено порушення підприємством позивача норм чинного законодавства під час здійснення господарської діяльності, і тому винесені податкові повідомлення-рішення від 05.07.2013 року №0001152203 та № 0001162203 є цілком правомірними.

В обґрунтованість винесених податкових повідомлень-рішень та висновків акту перевірки, відповідач, посилаючись на акт ДПІ у Дніпропетровському районі м.Києва від 08.05.2013 року №1479/22-621-36516077 перевірки ПП «ГК «Геомандри» за 2010-2013 рр. та дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів ТОВ «НВП «Меридіан» та ПП «ГК «Геомандри», стверджує про завищення позивачем витрат, котрі враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування у перевіреному періоді, що є порушенням п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6 ст.201, ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України. За таких підстав, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом - 35119462 (а.с.10-11).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН" перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Харківській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області. У періоді, за який проводилась перевірка, підприємство відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, виданого Харківською ОДПІ у Харківській області, було платником ПДВ (а.с. 15).

На підставі наказу Харківської ОДПІ ХО ДПС від 21.06.2013 року №611, відповідно до п.75.1. ст.75, п.п.78.1.1, п.78.1 ст.78, п.п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, відповідачем проведено невиїзну документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Меридіан» з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року та податку на прибуток за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року стосовно взаємовідносин з ПП «ГК «Геомандри» (код 36516077).

Результати перевірки оформлені актом від 08.07.2013 року №1230/220/35116462 (а.с. 14-35).

15.07.2013 року з посиланням на зазначений акт перевірки, Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0001162203, яким ТОВ "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 586141,50грн., з яких: 390761,00грн. - основний платіж, 195380,50грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 12);

-№0001152203, яким ТОВ "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 615450,00грн., з яких: 410300,00грн. - основний платіж, 205150,00грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.12-13).

Керуючись правилами, встановленими ст. ст. 55 - ст. 56 Податкового кодексу України, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН" відносно прийнятих Харківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області податкових повідомлень - рішень розпочало процедуру адміністративного оскарження рішень контролюючих органів.

За наслідками розгляду скарг підприємства від 30.07.2013р. №425 та від 22.10.2013р. №18257/6, рішеннями Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 03.10.2013р. №2432/10/20-40-10-04-17 (а.с.36-39) та Міністерства доходів і зборів України від 18.12.2013 року №17768/6/99-99-10-01-15 (а.с.40-42) скарги підприємства залишені без задоволення, а податкові повідомлення рішення - без змін.

Суд, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість зазначених в акті перевірки висновків відповідача і винесені на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, виходить з наступного:

Критерії правомірності рішень та діянь суб'єктів владних повноважень, до яких в розумінні ст. 3 КАС України та Податкового кодексу України належить і відповідач, викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що позивач - ТОВ "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН" у перевіреному періоді мав господарські відносини з підприємством ПП «ГК «Геомандри» (код 36516077).

Так, на підставі договору купівлі-продажу №14/12 від 01.03.2012року (а.с.44) ПП «Геологічна компанія «Геомандри» (постачальник) зобов'язується передати у власність ТОВ "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН" (покупець) товар (металоконструкції), а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором зобов'язується прийняти й оплатити товар (а.с. 44).

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за вказаним правочином платник податків подав до суду складені контрагентом податкові накладні від 29.11.2012 року №6 на загальну суму з ПДВ 586142,40грн., від 29.11.2012 року №7 на загальну суму з ПДВ 586142,40грн., від 29.11.2012 року №8 на загальну суму з ПДВ 586142,40грн., від29.11.2012 року №9 на загальну суму з ПДВ 586142,40грн. (а.с.45-48) та видаткові накладні від 29.11.2012 року №130 на загальну суму 586142,40грн., від 29.11.2012 року №131 на загальну суму з ПДВ 586142,40грн., від 29.11.2012 року №132 на загальну суму 586142,40грн., від 29.11.2012 року №133 на загальну суму 586142,40грн. (а.с.49-52).

До вказаного договору сторонами була складена специфікація на поставку продукції від 01.03.2012 року на загальну суму 5861424,00грн. (а.с.111).

За умовами договору, доставку товару на склад покупця - ТОВ "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН": Харків, с. Комунар, вул. Безлюдівська, 6, забезпечував постачальник - ПП «ГК «Геомандри» (Київ), перевізник - ФОП ОСОБА_3 (Київ), вантажні автомобілі: Mersedes Sprinter НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2, Mersedes МВ1820 НОМЕР_3, що підтверджується відомостями, зазначеними в журналі обліку руху автотранспорту на території позивача за листопад - грудень 2012 та довіреностями від 08.02.13р., від 08.01.13р., копії яких залучені позивачем до матеріалів справи. (а.с.92-93).

Транспортування готової продукції кінцевому отримувачу - Державному підприємству ДП НПКТ «Заря-Машпроект», м.Миколаїв, організовував і оплачував позивач, що підтверджується копіями договору транспортного перевезення від 10.01.13р. №10/01/2012-3 з перевізником ТОВ «НК» (а.с.94-98) та актами надання транспортних послуг від 08.01.2013 №3 та від 06.02.2013 №33 (а.с. 103,105, 107) (перевезення Київ-Харків-Миколаїв) (а.с.99-100).

Станом на 31.01.2013 року заборгованість по розрахункам ТОВ НВП "МЕРИДІАН" перед ПП «ГК «Геомандри» складала 944569, 60 грн. Відповідно до договору уступки вимог (цесії) № 03-01 від 01.03.13р., укладеного між ПП «ГК «Геомандри» та ТОВ "Град-Будсервіс", код 35723899, вказана заборгованість ТОВ НВП "МЕРИДІАН" на користь ПП «ГК «Геомандри» перейшла до ТОВ "Град-Будсервіс". Отже, станом на 31.01.2013 року заборгованість між ТОВ НВП "МЕРИДІАН" та ПП «ГК «Геомандри» відсутня, про що зазначено в самому акті перевірки від 08.07.2013 року №1230/220/35116462 (а.с. 20).

Вирішуючи спір, суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означені вище договори закону не суперечать, вчинені між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не мають відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

Суд бере до уваги, що в силу п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України, органи доходів і зборів мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Наведена норма Податкового кодексу України повністю кореспондує приписам ст.ст.202-204, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, і зумовлює відсутність у контролюючого органу жодних правових підстав для прийняття рішення про збільшення грошових зобов'язань платника податків, сформованих за певним правочином, до моменту визнання такого правочину недійсним в судовому порядку чи стягнення у судовому порядку активів, одержаних чи належних платнику податків за таким правочином у зв'язку з встановленою судом нікчемністю правочину.

Однак, як з'ясовано судом в ході розгляду спору, зазначені вище правочини податковою інспекцією у судовому порядку не оспорені.

Оцінивши наявні в справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд також відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом - ПП «ГК «Геомандри», зобов'язань за вказаними вище правочинами.

Копії витребуваних, оглянутих судом і долучених до матеріалів справи первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Надані позивачем документи свідчать, що придбані підприємством товари відповідають характеру діяльності позивача - виробництво контрольно - вимірювальних приладів та систем керування технологічними процесами, а відтак, доводять наявність в діях позивача господарської (ділової) мети.

Достовірностей відомостей первинних документів, наданих позивачем, в ході розгляду справи відповідачем, за правилами ч.2 ст.71 КАС України, не спростовано.

Як вбачається з акту перевірки від 08.07.2013 року №1230/220/35116462 (а.с. 23), при проведенні перевірки позивача, податковим органом використано акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 08.05.2013р. № 1479/22-621-36516077 (а.с. 70-75) про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ГК «Геомандри», код ЄДРПОУ: 36516077, з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати сум податків по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ "МЕРКІС ЛТД", код ЄДРПОУ: 38105557, за 2010 - 2013 рік, яким встановлено порушення «ГК «Геомандри» вимог п.п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст.201, п. 198.6 ст.198, пп.139.1, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

В свою чергу, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проводячи перевірку ПП «ГК «Геомандри», використало акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.03.2013р. № 1000/22-2/38105557 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "МЕРКІС ЛТД", код ЄДРПОУ: 38105557, за листопад 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Датіка".

Разом з тим, силу приписів статей 207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Здійснення платником податків - ТОВ НВП "МЕРІДІАН", навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується. Окрім того, судом встановлено, що суб'єкт владних повноважень при винесенні спірних рішень таким судженням не керувався.

Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Під час судового розгляду справи підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податковою кодексу України, що регулюють спірні правовідносини. ТОВ "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН" належним чином підтвердив правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними. Отже, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, у зв'язку з чим суд доходить висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість.

Відповідно до п. 135.1, ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст. 137, на підставі документів, зазначених у п. 135.2 цієї статті та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Пунктом 137.1 ст. 137 ПК України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акту або іншого документу, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання таких послуг.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються з: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 -138.9, підпунктами 138.10.2, -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як зазначалось вище, надані позивачем та досліджені судом первинні документи не мають дефектів форми або змісту, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, висновки податкового органу щодо завищення позивачем доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за перевірений період спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про завищення позивачем податкових зобов'язань, податкового кредиту та доходів не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН" у сфері публічно - правових відносин, позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 15.07.2013 року №0001162203 та №0001152203.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "МЕРИДІАН" (код ЄДРПОУ - 35119462, 62490, с.Комунар, вул.Безлюдівська, 6, Харківська область, Харківський район) судові витрати по справі у розмірі 487,20грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 17 березня 2014 року.

Суддя Панченко О.В.