Рішення

від 26.03.2014 по справі 902/150/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 березня 2014 р.

Справа № 902/150/14

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" ( вул. Леваневського,95, м. Біла Церква, Київська обл., 09114)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" ( вул. Заводська,1, смт. Сутиски, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23320)

про стягнення заборгованості 479780,45 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Німенко О.І.

Представники

позивача : Ткаченко Є.О., Геммей В.М.,

відповідача : Гота Н.О.

ВСТАНОВИВ :

Подано позов товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" про стягнення заборгованості 568 582,99 грн., з яких: 423015,00 грн. сума основного боргу; 120863,73 грн. пені; 24 704,26 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 12.02.2014 року порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 05.03.2014 року.

05.03.2014 року від відповідача надійшов відзив ( № 28 від 04.03.2014 року) на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує.

Ухвалою суду від 05.03.2014 року розгляд справи було відкладено на 26.03.2014 року, з об'єктивних причин.

В судове засідання 26.03.2014 року з'явились представники обох сторін.

При цьому, суд зазначає, що ухвалою суду від 05.03.2014 року на підставі ст. 30 ГПК України було викликано в судове засідання представника товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" для надання пояснень по суті спору, який в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі.

Представник позивача позов підтримав зі зменшеними позовними вимогами, що відображено в заяві № 49/14 від 24.03.2014 року, в якій позивач просить стягнути з відповідача 423015,00 грн. сума основного боргу; 32061,19 грн. пені; 24 704,26 грн. 3% річних.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом прийнята як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача судом встановлено наступне.

13.05.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" та товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" було укладено договір постачання хімічної сировини № 48/11 (далі-договір).

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію, далі по тексту товар, за цінами та терміном, в кількості та асортименті, вказаному у специфікації.

Відповідно до п. 2.1. договору загальна сума договору визначається на підставі всіх сум специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.4.2. договору датою поставки вважається дата передачі продукції перевізнику або Покупцю згідно відповідних накладних.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" свої зобов'язання по договору були виконані в повному обсязі, а саме:

відповідно до видаткової накладної від 03.10.2011 року було поставлено товару на 375 750,00 грн., який оплачено повністю;

відповідно до видаткової накладної № 608 від 01.11.2011 року було поставлено товару на 563 625,00 грн. в т.ч. ПДВ, який отриманий представником ТОВ «Київський завод гумових та латексних виробів», про що свідчить доручення № 420 від 31.10.2011 року та яка оплачена частково;

відповідно до видаткової накладної № 12 від 10.01.2012 року було поставлено товару на 359 100,00 грн. в т.ч. ПДВ, який отриманий представником ТОВ «Київський завод гумових та латексних виробів», про що свідчить доручення № 1 від 10.01.2012 року та яка не оплачена;

відповідно до видаткової накладної № 75 від 09.02.2012 року було поставлено товару на 39 990,00 грн. в т.ч. ПДВ, який отриманий представником ТОВ «Київський завод гумових та латексних виробів», про що свідчить доручення № 21 від 06.02.2012 року та яка не оплачена .

Тобто, товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" свої зобов'язання виконав частково, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 423 015,00 грн., яка залишилась не сплачена.

25.10.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" та товариством з обмеженою відповідальністю "Автопластгума", було укладено договір про переведення боргу, згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" зобов'язувалось виконати обов'язки товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" на умовах основного договору № 48/11 від 13 травня 2011 року на купівлю продаж хімічної сировини.

Внаслідок неналежного виконання новим боржником товариством з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" зобов'язань передбачених вищезазначеним договором, спонукало позивача звернутися з позовом до суду про стягнення суми боргу з нарахованими штрафними санкціями. Разом з тим, ціна становить 479780,45 грн. з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Разом з тим, відповідачем по даній справі в судовому засідання та відзиві на позов (№ 28 від 04.03.3014 року) було зазначено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" та товариством з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" укладено угоду від 05.02.2013 року якою було розірвано договір про переведення боргу від 25.10.2012 року, внаслідок невиконання передбачених зобов'язань останнім.

Відповідно до п.1 угоди про розірвання договору про переведення боргу від 25.10.2012 року у зв'язку з неможливістю товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" виконати свої зобов'язання за договором про переведення боргу від 25.10.2012 року., товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" та товариство з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" прийшли до згоди розірвати договір про переведення боргу від 25.10.2012 року.

Відповідно до п. 2 угоди про розірвання договору про переведення боргу від 25.10.2012 року з моменту вступу в дію цієї угоди сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами і зобов'язаннями, що виникли з договору про переведення боргу від 25.10.2012 року. Зобов'язання сторін за договором припиняються з моменту набрання чинності цієї угоди.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, наданих у справу доказів, суд виходив із такого.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Як видно з матеріалів справи, 13.05.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" та товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" було укладено договір постачання хімічної сировини № 48/11. Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" свої зобов'язання по договору були виконані в повному обсязі. Товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" свої зобов'язання виконав частково, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, яка не сплачувалась. 25.10.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" та товариством з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" було укладено договір про переведення боргу, згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" зобов'язувалось виконати обов'язки товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" на умовах основного договору № 48/11 від 13 травня 2011 року на купівлю продаж хімічної сировини.

Відповідно до п.2.1. договору було встановлено, що не пізніше 26.10.2012 року первісний боржник сплачує новому боржнику плату за прийняття боргу у розмірі 423 015,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок нового боржника.

Взяті на себе зобов'язання первісний боржник не виконав.

Тому, на даній підставі між сторонами було розірвано договір про переведення боргу від 25.10.2012 року, що відображено в угоді про розірвання договору про переведення боргу від 05.02.2013 року.

Враховуючи викладене, фактичним боржником (відповідачем) являється товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів".

Пунктом 1.3 постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона.

Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання. Якщо ж такої згоди не надано, то господарський суд у залежності від конкретних обставин справи вчиняє одну з таких дій: 1) розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і відмовляє в позові, оскільки відповідач не є належним; 2) залучає до участі у справі з власної ініціативи іншого відповідача згідно з частиною першою статті 24 ГПК.

Ухвали про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача не можуть бути оскаржені в апеляційному та у касаційному порядку.

У разі якщо заява (клопотання) про залучення іншого відповідача або про заміну відповідача залишається судом без задоволення, то ухвала з цього приводу не виноситься, а про відхилення відповідної заяви (клопотання) зазначається в описовій частині рішення суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Стаття 24 ГПК не зобов'язує господарський суд задовольняти клопотання сторони про залучення до участі у справі іншого відповідача. Проте відхилення такого клопотання і задоволення позову за рахунок неналежного відповідача можуть бути підставою для скасування рішення згідно з пунктом 3 частини третьої статті 104 ГПК.

При цьому враховуючи те, що впродовж розгляду справи жодного клопотання від позивача щодо заміни неналежного відповідача на належного не надійшло, у суду, з огляду на положення ч.2 ст.24 ГПК України, можливості замінити первісного відповідача на належного (боржника і стягувача у виконавчому провадження, у яком накладено арешт на транспортні засоби) не було, більше того також і залучити третю особу в якості іншого відповідача правових підстав суд позбавлений, оскільки, як встановлено вона є одним із належних відповідачів, відтак в силу процесуального закону має бути здійснена саме заміна, а не залучення.

Отже, враховуючи те, що позивач зі своїми вимогами звернувся до неналежного відповідача, в позові слід відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд за внутрішнім переконанням повно, всебічно та об'єктивно оцінивши належність та допустимість кожного у справі доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позову.

Судові витрати зі сплати судового збору, у зв'язку із відмовою в позові, відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 31 березня 2014 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Леваневського,95, м. Біла Церква, Київська обл., 09114)