Ухвала

від 11.11.2014 по справі 902/150/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

11 листопада 2014 р. Справа № 902/150/14

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С., суддів : Банасько О.О., Мельника П.А.

при секретарі судового засідання Кучер Р.П. ,

розглянувши в приміщенні суду заяву ТОВ "Перша Ресурсна Компанія" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у справі

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" (код ЄДРПОУ 36211073, 09114, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 95, Київська область)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" (код ЄДРПОУ 37337356, 23320, смт. Сутиски, вул. Заводська,1, Тиврівський район, Вінницька область)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" (код ЄДРПОУ 36632279, 03022, м. Київ, вул. Амурська, 6; пошт. адреса : 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 58)

про стягнення заборгованості 479 780,45 грн.

представники сторін:

від позивача : Ткаченко Є.О., Гелемей В.М., - за довіреністю

від відповідача : не з'явився

від третьої особи : не з'явився

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.03.2014 року повністю відмовлено у задоволенні позову по справі № 902/150/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" про стягнення заборгованості 479 780,45 грн..

23.04.2014 року до господарського суду Вінницької області від позивача надійшла заява № 61/14 від 15.04.2014 року про перегляд вказаного вище рішення суду за нововиявленими обставинами, яка обґрунтована наступним.

ТОВ "Перша Ресурсна Компанія" звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення заборгованості, пені та процентів внаслідок не виконання грошового зобов'язання ТОВ "Автопластгума" в розмірі 479 780,45 грн..

Вищезазначена заборгованість виникла в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору про переведення боргу від 25 жовтня 2012 року, згідно якого ТОВ "Автопластгума" зобов'язалась виконати обов'язки ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" перед позивачем на умовах основного договору № 48/11 від 13 травня 2011 року на купівлю-продаж хімічної сировини.

Відповідачем дана заборгованість невизнана та в судовому засіданні відповідачем надана угода про розірвання договору про переведення боргу від 25 жовтня 2012 року, яка підписана директорами ТОВ "Автопластгума" та ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів".

На підставі даної угоди, 26 березня 2014 року господарським судом Вінницької області в задоволенні позову відмовлено повністю, не зважаючи на те, що підпис генерального директора ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" в угоді від 05.02.2013 року візуально значно відрізняється від підпису в договорі про переведення боргу від 25.10.2012 року.

26 березня 2014 року позивач звернувся з листом № 51/14 до ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" з проханням підтвердити або заперечити укладання угоди від 05.02.2013 року.

15 квітня 2014 року позивач отримав лист № 02/14 від 09.04.2014 року, в якому генеральний директор ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів", Гірченко В.М., повідомив, що угоду від 05.02.2013 року про розірвання договору про переведення боргу він не підписував, оскільки не було підстав для її укладання, так як ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" 26 жовтня 2012 року повністю виконав усі зобов'язання по договору переведення боргу від 25.10.2012 року. Факт виконання даних зобов'язань ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" підтвердив шляхом надання копії Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 26 жовтня 2012 року. Також в акті від 26.10.2012 року підписи керівників ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" та ТОВ "Автопластгума" візуально ідентичні підписам в договорі про переведення боргу від 25.10.2012 року.

Таким чином, відповідач з метою уникнення виконання зобов'язань приховав від суду документ, що має істотне значення при вирішенні даної справи та надав угоду, яка немає юридичної сили, тобто ввів в оману суд.

Оскільки, лист ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" від 09.04.2014року № 02/14 та копію акту зарахування зустрічних вимог від 26.10.2012 року, ТОВ "Перша Ресурсна Компанія" отримала лише 15 квітня 2014 року, в зв'язку з чим дана обставина, яка не була та не могла бути відома позивачу раніше, відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою суду від 24.04.2014 року вказану вище заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.05.2014 року та залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів".

В зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів, ухвалою суду від 13.05.2014 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 27.05.2014 року.

26.05.2014 року від відповідача до суду надійшов відзив № 72 від 23.05.2014 року на заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами такого змісту.

25 жовтня 2012 року між відповідачем та ТОВ "Київський завод резинових та латексних виробів" було укладено договір переведення боргу, згідно якого ТОВ "Київський завод резинових та латексних виробів" ("Первісний боржник") в порядку та на умовах, визначених цим договором, переводить свій борг на "Нового боржника" ТОВ "Автопластгума", внаслідок чого новий боржник заміняє первісного, як зобов'язальну сторону за договором № 48/11 від 13.05.2011 року, укладеним між "Первісним боржником" та ТОВ "Перша Ресурсна Компанія" на суму 423 015, 00 грн..

У відповідності до п. 2.1 договору про переведення боргу, ТОВ "Київський завод резинових та латексних виробів" брав на себе зобов'язання не пізніше 26.10.2012 року сплатити "Новому боржнику" ТОВ "Автопластгума" плату за прийняття боргу у розмірі 423 015,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок нового боржника.

Взяті на себе зобов'язання, ТОВ "Київський завод резинових та латексних виробів" ("Первісний боржник") виконано не було. З цих підстав було укладено угоду про розірвання договору переведення боргу. У відповідності до угоди, ТОВ "Київський завод резинових та латексних виробів" ("Первісний боржник") взяв на себе зобов'язання про повідомлення товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" про розірвання договору переведення боргу та його зобов'язання щодо проведення розрахунків за договором № 48/11 від 13.05.2011 року.

Отже, ТОВ "Автопластгума" не є зобов'язальною особою за договором № 48/11 від 13.05.2011 року, і відповідно є неналежним відповідачем по справі.

Угода про розірвання договору переведення боргу підписана ТОВ "Київський завод резинових та латексних виробів" міститься в первинних бухгалтерських документах ТОВ "Автопластгума" та прийнята підприємством до виконання на час її укладення. Жодних сумнівів щодо її підписання у підприємства не виникало, а підстави та міркування з яких виходить керівник ТОВ "Київський завод резинових та латексних виробів" щодо її заперечення відповідачеві невідомі.

Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 26 жовтня 2012 року укладений між ТОВ "Київський завод резинових та латексних виробів" та ТОВ "Автопластгума", наданий позивачем не може бути прийнятий до уваги так як він є неналежним та не приймався до виконання ТОВ "Автопластгума" про що ТОВ "Київський завод резинових та латексних виробів" було обізнано. В даному акті при його підготовці було допущено суттєві помилки, які повністю перекручують зміст зобов'язань між сторонами підписантами. В ньому міститься інформація, що заборгованість за договором про переведення боргу має ТОВ "Автопластгума" (Сторона 2) перед ТОВ "Київський завод резинових та латексних виробів" (Сторона 1) (п.2 акту).

Фактичні обставини справи свідчать, що заборгованість за договором про переведення боргу має ТОВ "Київський завод резинових та латексних виробів" перед ТОВ "Автопластгума". Ці обставини сторонами справи не заперечуються, визнаються та підтверджуються всіма матеріалами справи.

Виявивши після підписання помилки в акті сторони його підписання вирішили його анулювати, отже на ТОВ "Автопластгума" в первинних бухгалтерських документах цей акт відсутній та жодних дій по його виконанню не проводилось.

Окрім цього, ТОВ "Київський завод резинових та латексних виробів" було залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, і мало можливість висловити свої заперечення в ході розгляду справи, але будучи обізнаним про судовий спір, участь в ньому ігнорувало, витребуваних судом документів не надавало, фактичні обставини справи та свою заборгованість перед позивачем не заперечувало, апеляційну скаргу на рішення суду не подавало.

Отже позиція ТОВ "Київський завод резинових та латексних виробів" на думку відповідача може бути розцінена виключно як затягування справи з метою не проведення розрахунків, а документи надані в якості доказів неналежними, та такими про які позивачу та третій особі було відомо під час попереднього розгляду справи і вони не можуть вважатися нововиявленими обставинами та не впливають на законність винесеного рішення.

Враховуючи вищенаведене, відповідач просить відмовити в позові про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в повному обсязі.

Також 27.05.2014 року від позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення № 87/14.

Зокрема, в них позивач звертає увагу на те, що пунктом 1.2. договору про переведення боргу від 25.10.2012 року зазначено: "Цей договір укладено сторонами на підставі письмової згоди кредитора на переведення боргу, що підтверджується його листом № 169/12 від 23.10.2012 року, який є невід'ємною частиною цього договору".

Отже, ТОВ "Перша Ресурсна Компанія" своїм листом № 169/12 від 23.10.2012 року, висловила згоду на заміну боржника у зобов'язанні (переведення боргу).

Про укладення угоди від 05.02.2013 року щодо розірвання договору про переведення боргу від 25.10.2012 року, представнику ТОВ "Перша Ресурсна Компанія" стало відомо під час судового засідання 05.03.2014 року, а значить жодної згоди на розірвання договору про переведення боргу від 25.10.2012 року кредитор не надавав.

Крім того, позивач вказує, що укладення такої угоди суперечить нормам ст. 188 ГК України, адже укладення угоди відбулося при повному ігноруванні однієї з сторін правочину, а саме - кредитора. Договір про переведення боргу від 25.10.2012 року був тристороннім, так як основою для укладання такого договору була згода всіх учасників правочину: кредитора, первісного боржника та нового боржника.

Також позивач пояснює, що 26.03.2014 року під час слухання справи, представник відповідача зазначив, що угоду про розірвання договору про переведення боргу від 25.10.2012 року було укладено в зв'язку з не виконанням обов'язків ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів", зокрема, в п. 2.1 зазначено : "Не пізніше 26.10.2012 року первісний боржник сплачує новому боржнику плату за прийняття боргу у розмірі 423015,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок нового боржника".

Зобов'язання ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" перед ТОВ "Автопластгума" було виконано, що підтверджується актом зарахування зустрічних вимог від 26.10.2012 року, копія якого є в матеріалах справи та пред'являлась в оригіналі представником ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" під час судового засідання 13.05.2014 року. Укладання даного акту підтвердив генеральний директор ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів", В.М. Гірченко, в листі № 02/14 від 09.04.2014 року.

Викладені вище обставини свідчать про те, що не було підстав для укладання угоди про розірвання договору про переведення боргу. Сам же генеральний директор "Київський завод гумових та латексних виробів", В.М. Гірченко, в письмових поясненнях зазначив, що угоду від 05.02.2013 року, він не підписував.

При цьому, позивач, посилаючись на п. 4.1 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 року, вказує, що угода про розірвання договору про переведення боргу складена з порушенням вимог чинного законодавства, а отже не має юридичної сили.

Отже, ТОВ "Автопластгума" не звільняється від виконання зобов'язань перед ТОВ "Перша Ресурсна Компанія" по договору про переведення боргу від 25.10.2012 року.

Також позивач, зважаючи на ч. 2 ст. 36 ГПК України та п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003 року, зазначає, що копія угоди про розірвання договору про переведення боргу, яка надана відповідачем не може вважатися належним доказом у справі.

Ухвалою суду від 27.05.2014 року з огляду на неявку представника відповідача та неподанням витребуваних доказів було відкладено розгляд справи з призначенням слухання на 06.06.2014 року.

27.05.2014 року, третьою особою надано суду письмові пояснення, згідно яких лише генеральний директор "Київський завод гумових та латексних виробів", Гірченко В.М., має право підписувати договори від імені юридичної особи. Право підписувати договори від імені ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" в інших осіб - відсутнє.

Ухвалою суду від 06.06.2014 року було зупинено провадження у справі № 902/150/14 до вирішення господарським судом м. Києва справи № 910/9982/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" до товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" про визнання договору про переведення боргу від 25.10.2012 року недійсним.

28.10.2014 року від позивача до суду надійшла заява про поновлення провадження у справі № 902/150/14 та надано копію рішення господарського суду м. Києва від 15.07.2014 року та копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року, які прийняті по справі № 910/9982/14.

При цьому, розпорядженням керівника апарату господарського суду Вінницької області від 28.10.2014 року створено колегію для розгляду справи № 902/150/14 у складі головуючого судді Тісецького С.С., суддів: Банасько О.О. та Мельника П.А. та ухвалою суду від 28.10.2014 року поновлено та прийнято справу до колегіального провадження з призначенням слухання на 11.11.2014 року.

На визначену дату в судове засідання з'явилися представники позивача (заявника).

Відповідач та третя особа правом участі своїх представників в судовому засіданні не скористалися.

Про час та місце розгляду справи, відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх. № 08-65/7725/2014 від 07.11.2014 року.

Направлення ухвали суду від 28.10.2014 року на юридичну адресу третьої особи згідно витягу з ЄДРПОУ : 03022, м. Київ, вул. Амурська, 6, підтверджується реєстром поштових відправлень № 1258 від 31.10.2014 року.

Згідно абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Згідно ч. 4 ст. 114 ГПК України, неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача та третьої особи належним чином про час і місце розгляду заяви і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Перед початком розгляду справи по суті, судом встановлено, що від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, яка долучена до матеріалів справи.

В ході розгляду заяви по суті, представники позивача, підтримали вимоги заяви в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в ній. Також представник позивача пояснила, що на момент прийняття рішення у справі № 902/150/14 існував акт зарахування зустрічних вимог від 26.10.2012 року, однак позивачу про нього не було відомо. На запитання запитання суду, чи заявлялися представником позивача в судовому засіданні при прийнятті рішення у справі № 902/150/14 клопотання про відкладення розгляду справи для витребування доказів, зокрема, оригіналу угоди про розірвання договору від 05.02.2013 року, представник позивача пояснила, що в судовому засіданні таке клопотання не заявлялося.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно ч.1 ст. 113 ГПК України, судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

У відповідності до ч. 1 ст. 114 ГПК України, рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Як зазначено в п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" (далі - постанова) , до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Згідно абз. 2 п. 3 постанови, у з'ясуванні ж наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктами 2 - 5 частини другої статті 112 ГПК має значення тільки сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

За змістом п. 4 постанови, днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в пункті 1 частини другої статті 112 ГПК, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові.

Що ж до обставин, зазначених у пунктах 2 - 5 частини другої названої статті, то день їх встановлення визначається у відповідності з приписами пунктів 2 - 4 частини другої статті 113 ГПК.

Відповідно до п. п. 8.1, 8.7 постанови, судове рішення може бути переглянуто за нововиявленими обставинами лише після набрання ним законної сили у передбаченому ГПК порядку. Законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Як вбачається з матеріалів справи № 902/150/14, предметом спору у ній є стягнення заборгованості в сумі 479 780,45 грн. згідно договору купівлі-продажу № 48/11 від 13.05.2011 року, укладеного між позивачем та третьою особою та договору про переведення боргу від 25.10.2012 року укладеного між третьою особою та відповідачем.

Згідно договору про переведення боргу від 25.10.2012 року, заборгованість за договором № 48/11 від 13.05.2011 року перейшла від товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" до товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума".

Як вказувалося вище, рішенням господарського суду Вінницької області від 26.03.2014 року повністю відмовлено у задоволенні позову по справі № 902/150/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" про стягнення заборгованості в сумі 479 780,45 грн..

Суд, відмовляючи в позові, мотивував дане рішення тим, що в зв'язку з укладенням між товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" та товариством з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" угоди від 05.02.2013 року про розірвання договору про переведення боргу від 25.10.2012 року, позивач звернувся із позовними вимогами до неналежного відповідача.

В судовому засіданні 06.06.2014 року, представник відповідача пояснила, що дана угода існує в оригіналі, однак наразі не передана відповідачу з м. Києва.

При цьому, рішенням господарського суду м. Києва від 15.07.2014 року у справі № 910/9982/14 відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Автопластгума" до товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" про визнання договору про переведення боргу від 25.10.2012 року недійсним.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 року, залишено без змін рішення господарського суду м. Києва від 15.07.2014 року у справі № 910/9982/14.

Позивачем у заяві, вказано, що 26 березня 2014 року останній звернувся із листом № 51/14 до ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" стосовно підтвердження або заперечення укладання угоди від 05.02.2013 року, тобто у день прийняття рішення суду по справі № 902/150/14.

На вказаний лист позивача, товариством з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" надано відповідь № 02/14 від 09.04.2014 року, який отримано позивачем 15.04.2014 року, про те, що угода від 05.02.2013 року директором третьої особи не підписувалася та не було підстав для її укладення, оскільки 26.10.2012 року третьою особою повністю виконано усі зобов'язання по договору переведення боргу від 25.10.2012 року, що підтверджується актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.10.2012 року.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду із заявою про перегляд вказаного рішення суду від 26.03.2014 року у справі № 902/150/14 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою суду від 05.03.2014 року у справі № 902/150/14 згідно ст. 30 ГПК України було викликано в судове засідання представника товариства з обмеженою відповідальністю "Київський завод гумових та латексних виробів" щодо надання пояснень з приводу укладання угоди від 05.02.2013 року.

Однак, представник ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" в судове засідання не з'явився та відповідних письмових пояснень не надав.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в ході розгляду справи № 902/150/14 та до прийняття рішення суду, позивачу було відомо про укладення угоди від 05.02.2013 року про розірвання договору переведення боргу від 25.10.2012 року, в зв'язку з чим, представник позивача мав можливість заявити клопотання про відкладення розгляду справи для витребування додаткових доказів, зокрема, щодо підтвердження факту укладення угоди від 05.02.2013 року та надання її оригіналу.

При цьому, беручи до уваги, що про укладання угоди від 05.02.2013 року, позивачу стало відомо в судовому засіданні 05.03.2014 року та маючи сумніви щодо її укладення, в зв'язку з чим ТОВ "Перша Ресурсна Компанія" мало можливість до прийняття рішення суду у даній справі звернутися до ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" стосовно підтвердження (спростування) факту укладення вказаної угоди і надати з цього приводу докази.

Однак, позивач таким правами не скористався та відповідні докази не були подані, а звернувся до ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" із листом № 51/14 від 26.03.2014 року стосовно з'ясування таких обставин після прийняття рішення суду у даній справі на який третьою особою надано письмову відповідь № 02/14 від 09.04.2014 року.

Тобто, відповідні обставини могли бути встановлені та оцінені судом у ході розгляду і прийняття рішення по справі № 902/150/14, а тому наведенні заявником обставини не є нововиявленими обставинами, визначеними ст. 112 ГПК України.

Слід зазначити, що строк розгляду справи № 902/150/14, визначений ст. 69 ГПК України, закінчувався 10.04.2014 року (позовна заява надійшла до суду 10.02.2014 року).

Відповідно до п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог ГПК, зокрема, статті 101 цього Кодексу.

Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви позивача № 61/14 від 15.04.2014.

За замістом п. 8.3 вказаної вище постанови, ГПК не надає господарському суду права повертати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо суд вважає, що таких обставин немає. У цих випадках, з'ясувавши за результатами розгляду відповідної заяви в порядку статті 114 ГПК відсутність нововиявлених обставин, господарський суд виносить ухвалу про залишення судового рішення без змін.

Також судом не розглядається заява позивача про збільшення позовних вимог (вх. № 08-46/10492/14 від 28.10.2014 року) в зв'язку з відмовою у заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Керуючись ст.ст. 86, 87, 112 - 115 ГПК України, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити повністю в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Перша Ресурсна Компанія" № 61/14 від 15.04.2014 року про перегляд рішення господарського суду Вінницької області від 26.03.2014 року у справі № 902/150/14 за нововиявленими обставинами.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 26.03.2014 року у справі № 902/150/14 залишити без змін.

3. Копію ухвали направити сторонам та третій особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Головуючий суддя Тісецький С.С.

Суддя Банасько О.О.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (09114, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 95, Київська область)

3 - відповідачу (23320, смт. Сутиски, вул. Заводська,1, Тиврівський район, Вінницька область)

4 - третій особі : ТОВ "Київський завод гумових та латексних виробів" (03022, м. Київ, вул. Амурська, 6)