Постанова

від 11.03.2014 по справі 10/612

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2014 р. м. Київ К/9991/8525/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Мосійчук І.В.,

представників позивача Коряк О.Г., Пруднік С.І., відповідача Манікало І.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Оболонь" та Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 у справі № 10/612

за позовом Публічного акціонерного товариства "Оболонь"

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників

про часткове скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство в судовому порядку оскаржило податкове повідомлення - рішення від 17.06.2008 № 0000334020/0 та податкові повідомлення - рішення від 27.08.2008 № 0000334020/1 та від 10.11.2008 № 0000334020/2, прийнятих за наслідками адміністративного оскарження, в частині визначення Державним податковим органом податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 847 495,08 грн. (564 996,72 грн. основного платежу та 282 498,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано оспорювані податкові повідомлення - рішення в частині визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у сумі 589 160,23 грн. (392 773,49 грн. основного платежу та 196 386,74 грн. штрафних (фінансових) санкцій). У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач подав касаційну скаргу, де, посилаючись на порушення зазначеними судами норм матеріального та процесуального права, порушує питання скасувати судові рішення в частині відмови у позові та позовні вимоги в цій частині задовольнити.

В свою чергу орган податкової служби, також не погодившись із судовими рішеннями, але в частині задоволення позовних вимог, подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в цій частині та у позові в цій частині відмовити.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду позивачем було заявлено клопотання про заміну організаційно правової форми юридичної особи первісного позивача (Відкрите акціонерне товариство "Оболонь" на Публічне акціонерне товариство "Оболонь").

У відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допускає заміну позивача у справі - Відкрите акціонерне товариство "Оболонь" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Оболонь".

Ухвалою від 11.03.2014 із занесення у протокол судового засідання на підставі заявленого клопотання та ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства відповідача Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків замінено на правонаступника Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг та заперечення, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено попередніми судовими інстанціями, за результатами виїзної планової документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 фахівцями контролюючого органу було складено акт від 06.06.2008, у висновках якого, зокрема, зазначено, що позивачем внаслідок порушення ст. 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІII "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та пп. 4.7 ст. 4, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність з 01.01.2011) у 2007 році занижено ПДВ у сумі 608 781,75 грн.

На підставі вказаного акта відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.06.2008 № 0000334020/0, від 27.08.2008 № 0000334020/1 та від 10.11.2008 № 0000334020/2, які оскаржують позивачем в частині визначення державним податковим органом основного платежу з ПДВ у розмірі 564 996,72 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 282 498,36 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених судами, висновок податкового органу в частині заниження основного платежу з ПДВ у сумі 564 996,72 грн. мотивовано тим, що контрагент позивача (ТОВ "Будоснова", ідентифікаційний код юридичної особи 32249758) - постачальник робіт (послуг), придбання яких стало підставою для формування позивачем податкового кредиту у сумі 172 223,23 грн., на момент вчинення відповідної господарської операції не мав статусу платника ПДВ, а ПДВ у розмірі 392 773,49 грн. в ціні придбаних будівельних робіт за договором комісії віднесено позивачем до складу податкового кредиту за нікчемним правочином, оскільки виконання таких робіт здійснено Товариством без дозвільних документів на будівельні роботи.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач в межах договору комісії від 14.10.2003 № 32/10-03 та додаткової угоди від 05.09.2006 № 2 за рахунок комітента (Об'єднання громадян "Футбольний клуб"Оболонь") виконав доручення останнього, головна мета якого полягає в проектуванні та побудові стадіону по вул. Північна, 26 в м. Києві, - на підставі договорів підряду на виконання будівельних робіт та замовлення на виготовлення технічної документації придбав будівельні та інші підрядні роботи, а також отримав технічну документацію у постачальників (ТОВ "Ерарембуд", МПП "Селінко", ТОВ УБ"Закордонмонтажспецбуд", КО Центр містобудування та архітектури).

При цьому судами попередніх інстанцій досліджено документальне підтвердження фінансово - господарських операцій у межах договору комісії (договори, контракти, додаткові угоди, двосторонні акти приймання - передачі робіт та технічної документації, платіжні доручення).

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Механізм оподаткування ПДВ операцій з придбання товарів (робіт, послуг) у межах договорів комісії встановлено Законом № 168/97ВР. Зокрема, порядок відображення таких операцій у комісіонера визначено абз. 2 п. 4.7 ст. 4 Закону, відповідно до якого у комісіонера виникає податковий кредит у момент перерахування коштів за товар продавцю, а податкові зобов'язання - при відвантаженні товару комітенту.

Судами встановлено, що відповідно до вимог п. 4.7 ст. 4 Закону № 168/97ВР позивачем за результатами фінансово - господарських операцій у межах договору комісії було сформовано податковий кредит у сумі 392 773,59 грн.

Так, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди виходили з того, що придбання будівельних робіт має реальний характер, що також не заперечується податковим органом, а відсутність такого дозволу на початок будівельних робіт може визнаватись порушенням законодавства з питань забудови територій, проте не робить нікчемним правочини з виконання таких робіт.

Крім того, судовим рішенням першої інстанції від 06.04.2009 для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтв, техніки, ремесла тощо, відповідно до ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України було призначено судово-економічну експертизу, за результатами якої було надано висновок, яким висновки акту від 06.06.2008 щодо донарахування ПДВ у сумі 392 773,49 грн. документально та нормативно не підтверджуються (а.с. 25-55 т. 4). Підстав не довіряти висновкам даної експертизи немає.

Також колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне зазначити, що органи державної податкової служби, як контролюючі органи, не наділені компетенцією здійснювати державний контроль у сфері містобудування, зокрема в архітектурно-будівельній частині.

Крім цього, чинним податковим законодавством не передбачено вимагати у суб'єкта господарської діяльності дозвільної та технічної документації на проведення будівництва.

В даному випадку повноваженнями на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю наділена лише Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи, які відповідно мають право здійснювати перевірку наявності у відповідного суб'єкта господарювання спеціального дозволу на будівництво.

Таким чином колегія суддів зазначає, що дії відповідача по здійсненню перевірки щодо встановлення наявності у позивача дозволу на будівельні роботи є протиправними та такими, що вчинені в порушення вимог діючого законодавства.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність дозволу на будівництво чи дозволу на проведення будівельних робіт не є підставою для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, отриманих і сплачених ним у зв`язку з придбанням послуг по будівництву об`єкта, та як наслідок анулювання його податкового кредиту.

Тим більше, у матеріалах справи є дозвіл на виконання будівельних робіт від 12.11.2008 № 0896-Об/Ш, виданий Інспекцією державного архітектурного - будівельного контролю у м. Києві Футбольному клуб "Оболонь" на виконання будівельних робіт із будівництва стадіону по вул. Північна, 26 в м. Києві (а.с. 160 т. 4).

Отже, суди дійшли вірного висновку про необґрунтованість позиції Державної податкової інспекції щодо завищення Товариством податкового кредиту за наслідками фінансово - господарських операцій у межах договору комісії. Таким чином судові рішення першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення спору відносно податкового повідомлення - рішення від 17.06.2008 № 0000334020/0 та податкових повідомлень - рішень від 27.08.2008 № 0000334020/1 та від 10.11.2008 № 0000334020/2, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у розмірі 589 160,23 грн., є законними.

Щодо формування Товариством податкового кредиту у сумі 172 223,23 грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ "Будоснова", слід зазначити наступне.

Як встановлено судами, позивач відповідно до договорів, укладених з ТОВ "Будоснова" у 2006 та 2007 роках, придбав роботи (послуги), загальна вартість яких становить 1 033 339,40 грн., у тому числі ПДВ 172 223,24 грн. На підставі виписаних податкових накладних ТОВ "Будоснова" позивач у 2007 році відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 172 223,24 грн.

Разом з тим, судами встановлено, що реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Будоснова" було анульовано, а платника виключено з реєстру з 22.12.2006 за ініціативою податкового органу - згідно акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 01.02.2007 № 6373 про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суди виходили з того, що, враховуючи анулювання реєстрації ТОВ "Будоснова" як платника податку з 22.12.2006, Товариство як покупець товарів (послуг) (позивач у справі) не мав законодавчих підстав формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих продавцем таких товарів (послуг), який не є платником ПДВ. При цьому судами відхилено доводи позивача про те, що ухвала Господарського суду м. Києва від 22.12.2006 у справі № 24/809б скасована, і тому не може слугувати підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "Будоснова", оскільки вказані обставини не нівелюють вимог закону щодо права формувати податковий кредит на підставі податкових накладних, право на складання яких надається виключно особам, зареєстрованим платниками податку у порядку передбаченому ст. 9 Закону № 168/97-ВР.

Проте, суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів помилковими.

Так, Законом № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Право на виписування податкових накладних платник втрачає починаючи з дати анулювання реєстрації платника ПДВ.

Фальшивість документа, що надає право або звільняє від обов'язків, може бути підставою для відмови у наданні відповідного права, в тому числі і право на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, у період 2007 року, коли позивачем було сформовано податковий кредит, контрагент ТОВ "Будоснова" був знят з обліку та виключен з Реєстру платників ПДВ за ініціативою відповідного податкового органу на підставі акту про анулювання реєстрації від 01.02.2007 № 6373. Підставою для анулювання реєстрації платника ПДВ ТОВ "Будоснова" було рішення Господарського суду від 22.12.2006 у справі № 24/809б, яким було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 13.12.2006 та призначено провадження у справі.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з пп. "б" п. 9.8 ст. 9 вказаного Закону анулювання реєстрації особи як платника ПДВ відбувається, зокрема, у випадку, якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання).

У свою чергу, анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "б" - "ґ" цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи (абз. 8 п. 9.8).

Зазначені положення Закону продубльовані у п. 25.2 Положення про реєстрацію платників ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79, у редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин.

За змістом п. 25.2.1 наведеного Положення органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації у разі існування підстав, визначених у пп. "б" - "ґ" п. 9.8 ст. 9.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою податкового органу оформляється актом за формою № 6-ПДВ. Такий акт складається у двох примірниках спеціальною комісією та затверджується керівником податкового органу. В акті про анулювання реєстрації платника ПДВ обов'язково зазначається підстава для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Закону (пп. 25.2.2 Положення № 79).

Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення.

Згідно абзаців 1, 3 п. 35 вказаного вище Положення для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України щомісяця у термін до 12 числа місяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua): інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За приписами абз. 2 п. 8 ст. 36 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та касаційної скарги Товариства, обґрунтування вимог останнього зводяться до висновку, що на момент вчинення фінасново - господарських операцій контрагент ТОВ "Будоснова" був належним чином зареєстрованою юридичною особою та мав статусу платника ПДВ, з урахуванням того, що оприлюднення на web-сайті ДПА України інформації про позбавлення реєстрації як платника ПДВ ТОВ "Будоснова" було здійснено після 17.06.2008. Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2008 у справі № 24/809б за результатами розгляду ухвали Господарського суду міста Києва від 22.12.2006 за нововиявлеиими обставинами, ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.12.2006 скасовано та продовжено розгляд справи № 24/809б про банкрутство ТОВ "Будоснова" код 32249758 на стадії ліквідаційної процедури. Тобто, на момент виконання господарських операцій ТОВ "Будоснова" мало податкову та господарську правосуб'єктність, а тому, як вважає позивач, суму ПДВ у розмірі 172 223,23 грн. в ціні послуг ТОВ "Будоснова" правомірно було віднесено до податкового кредиту Товариства.

Виходячи із вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на останнього, якщо він заперечує проти позову.

Водночас, досліджуючи обставини справи, суди не повинні обмежуватися виключно доказами, що подані сторонами у справі. Керуючись ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач, за обставин, які склалися у даній справі, не надав доказів про оприлюднення на web-сайті ДПА України інформації про позбавлення реєстрації як платника ПДВ ТОВ "Будоснова" та відсутності зазначеної юридичної особи у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Отже, наведене дозволяє суду касаційної інстанції спростувати висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що Товариство не мало законодавчих підстав формувати податковий кредит у сумі 172 223,23 грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ "Будоснова", а тому суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, помилково відмовив у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень - рішень від 17.06.2008 № 0000334020/0, від 27.08.2008 № 0000334020/1 та від 10.11.2008 № 0000334020/2 в частині визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з ПДВ у розмірі 258 334,85 грн.

За наведених обставин позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2008 № 0000334020/0, від 27.08.2008 № 0000334020/1 та від 10.11.2008 № 0000334020/2 в частині визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з ПДВ у розмірі 258 334,85 грн. підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Оболонь" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 у справі № 10/612 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2008 № 0000334020/0, від 27.08.2008 № 0000334020/1 та від 10.11.2008 № 0000334020/2 в частині визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з ПДВ у розмірі 258 334,85 грн. скасувати та в цій частині позовні вимоги задовольнити, в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко