Ухвала

від 06.03.2014 по справі 823/657/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2014 р. м. Київ К/800/35210/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Черкаської митниці на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Черкаської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та стягнення моральної шкоди,

встановила:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Черкаської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та стягнення моральної шкоди.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з Черкаської митниці на користь позивача 8 241,80 грн. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 30.08.2010 по 05.11.2010; стягнуто з Черкаської митниці на користь ОСОБА_2 85 413,21 грн. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на посаді з 06.11.2010 по 04.02.2013; стягнуто з Черкаської митниці на користь позивача 7 747,74 грн. грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки з 31.08.2010 по 05.02.2013; стягнуто з Черкаської митниці на користь позивача 2 752, 80 грн. витрат на правову допомогу.

Черкаська митниця подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судового рішення.

Судами встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2010 у справі № 2а-13902/10/2670, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2011 та Вищого адміністративного суду України від 18.09.2012 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України № 1631-к від 30.08.2010, в частині звільнення позивача із займаної посади; визнано протиправним та скасовано наказ Черкаської митниці № 258-к від 30.08.2010, в частині звільнення позивача із займаної посади, поновлено позивача на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 2 Черкаської митниці з 30.08.2010 та постанову в частині поновлення позивача на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 2 Черкаської митниці з 30.08.2010 звернено до негайного виконання.

Наказом Державної митної служби України № 275-к від 04.02.2013 на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2010, скасовано п. 1 наказу Державної митної служби України «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 1631-к від 30.08.2010, в частині звільнення 30.08.2010 із займаної посади головного інспектора відділу митного оформлення № 2 Черкаської митниці ОСОБА_2; поновлено позивача на посаді головного інспектора відділу митного оформлення № 2 Черкаської митниці з 30.08.2010. Наказом Черкаської митниці № 46-к від 05.02.2013 оголошено наказ Державної митної служби України «По особовому складу митних органів» № 275-к від 04.02.2013. Наказом Черкаської митниці № 49-к від 05.02.2013 позивача звільнено з посади головного інспектора відділу митного оформлення № 2 Черкаської митниці за згодою сторін, відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості та правомірності стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 заробітної плати за час вимушеного прогулу, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та витрат на правову допомогу з огляду на наступне.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, безперечним є обов'язок роботодавця сплатити незаконно звільненому працівнику як середній заробіток за час вимушеного прогулу, так і середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення.

Судами встановлено, що постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2010 фактично виконано лише 04.02.2013, що підтверджується наказом Державної митної служби України № 275-к від 04.02.2013.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати. Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

При цьому при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді (п. 3 Порядку).

Згідно пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацем 1 цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Судами встановлено, що у вимушеному прогулі позивач перебував з 30.08.2010 по 05.11.2010, загальна кількість робочих днів даного періоду становить 49 днів (серпень - 1 день, вересень - 22 дні, жовтень - 22 дні, листопад - 4 дні), у зв'язку з чим належний до виплати позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 168,20 грн. х 49 робочі дні становить 8 241,80 грн.

Час затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, в свою чергу, припадає з 06.11.2010 по 04.02.2013, загальна кількість робочих днів даного періоду становить 564 дні (2010 рік - 40 днів, 2011 рік - 250 днів, 2012 рік - 251 день, січень 2013 року - 21 день, лютий 2013 року - 2 дні). Таким чином, належний до виплати позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді складає: 168, 20 грн. х 564 робочі дні становить 94 864,80 грн.

Враховуючи, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи, який працівник мав в цей час; працевлаштування позивача в період з 01.06.2012 по 04.02.2013 на ТОВ «Черкаський завод автохімії» та в період з 01.11.2012 по 31.01.2013 на ТОВ «ВАМП» (за сумісництвом), середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді складає: 94 864,80 грн. - 8 601,84 грн. (дохід, отриманий позивачем на ТОВ «Черкаський завод автохімії») - 849,75 грн. (дохід, отриманий позивачем на ТОВ «ВАМП») становить 85 413,21 грн.

Окрім того, відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки, як зазначалося вище, вираховується, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Період, за який позивачу має бути проведено нарахування грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, становить з 31.08.2010 по 31.08.2011 (30 днів невикористаної відпустки), з 31.08.2011 по 31.08.2012 (30 днів невикористаної відпустки) та з 31.08.2012 по 05.02.2013 (13 днів невикористаної відпустки). В той же час, оскільки в період працевлаштування на ТОВ «Черкаський завод автохімії» та на ТОВ «ВАМП» (за сумісництвом) позивач отримував оплату відпустки та компенсацію за невикористані відпустки, грошова компенсація за невикористані відпустки позивача становить: 8 395 грн. - 148,96 грн. (грошова компенсація за невикористані відпустки, отримана на ТОВ «Черкаський завод автохімії») - 442,92 грн. (оплата відпустки, отримана на ТОВ «Черкаський завод автохімії») - 55,38 грн. (грошова компенсація за невикористані відпустки, отримана на ТОВ «ВАМП») становить 7 747,74 грн.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Згідно статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» № 4191-VI від 20.12.2011 розмір компенсації витрат на правову допомогу у справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з Черкаської митниці 8 241,80 грн. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 30.08.2010 по 05.11.2010, 85 413,21 грн. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на посаді з 06.11.2010 по 04.02.2013, 7 747,74 грн. грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки з 31.08.2010 по 05.02.2013 та 2752,80 грн. витрат на правову допомогу.

При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог статтей 1167, 1187 Цивільного кодексу України, що визначають підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Разом з цим, позивачем не надано доказів перенесених ним душевних страждань, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, пов'язаних з неправомірними діями відповідача.

Враховуючи вимоги вищенаведеного законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині щодо стягнення моральної шкоди.

З огляду на зазначене, касаційна скарга Черкаської митниці задоволенню не підлягає, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року необхідно залишити без змін, так як вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Черкаської митниці залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Черкаської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки та стягнення моральної шкоди - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді О.І. Гаманко

А.Ф. Загородній